Земельне право

         За видами населеного пункту землі населених пунктів можна поділити на:

--- землі міст;

--- землі селищ  міського типу;

--- землі сільських населених пунктів. 

Такий поділ  має важливе значення і впливає  на правовий режим відповідних земель тому, що законодавство передбачає різні правила планування та забудови різних населених пунктів.

        Землі населених  пунктів поділені  також і на зони.

Відповідно до п.2.1. ДБН ( державні будівельні норми ) 360-92 територія міста поділяється  за своїм функціональним призначенням на сельбищну, виробничу  
 
 
 
 
 
 

( в т.ч. зовнішнього  транспорту ) і ландшафтну рекреаційну зони. В свою чергу зони поділяються на більш дрібні одиниці. 

II        Особливості правового режиму земель населених пунктів.

  Основною особливістю правового режиму земель населених пунктів є їх призначення і обов язковість їх використання відповідно до містобудівної документації. ( ст.38 ЗК України, ЗУ « Про планування та забудову територій »).

Містобудівна  документація --- це затверджені  текстові і графічні матеріали, якими  регулюється планування, забудова та інше використання територій ( ст.1 ЗУ « Про

планування та забудову територій »). 

                               Перелік містобудівної  документації

--- Генеральна  схема планування території України;

--- схема планування  території;

--- генеральний  план населеного пункту;

--- детальний  план території;

--- проект забудови  території;

--- план червоних ліній;

--- проект розподілу  територій. 

       Генеральна схема планування території України --- « містобудівна документація, яка визначає концептуальні вирішення планування та використання територій України »   ( ст..1 ЗУ « Про планування та забудову територій »). 

      Схема планування  території ---  « містобудівна документація, яка визначає принципові  вирішення планування, забудови та іншого використання відповідних територій адміністративно – територіальних одиниць, їх окремих частин». ( ст.1 ЗУ « Про планування та забудову територій »).

       Генеральний план населеного пункту --- « містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту». ( ст.1 ЗУ « Про планування та забудову територій »). 
 
 
 
 
 
 
 

        Детальний план території ( ДПТ ) --- « містобудівна документація, яка розробляється для окремих районів, мікрорайонів, кварталів та районів реконструкції існуючої забудови населених пунктів» (ст.1 ЗУ « Про планування та забудову територій »)

.

         Проект забудови  території ---  « документація, що поєднує властивості містобудівної та проектної документації, яка розробляється для будівництва комплексів і споруд». ( ст.1 ЗУ « Про планування та забудову територій »). 

         План червоних ліній --- складова генерального плану , або окремий документ, яким визначається розташування т. з. червоних ліній --- « визначених в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі між існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які відмежовують території мікрорайонів, кварталів та території іншого призначення » (ст.1, 14 ЗУ « Про планування та забудову територій »). 

               Проект розподілу територій --- « містобудівна документація, яка розробляється   для   мікрорайонів( кварталу ) чи його частини з метою розмежування земельних ділянок »

(ст. 16 ЗУ «  Про планування та забудову  територій »).

    Окрім  положень ЗУ « Про планування  та забудову територій »   вимоги до містобудівної документації вміщені в чисельних нормативних актах. До цих актів в першу чергу відносяться акти в сфері будівництва та санітарно – епідемічного благополуччя населення.

            Вимоги до змісту та порядок  розробки  та затвердження різних  видів містобудівної документації конкретизовані у регіональних правилах забудови.

            Положення регіональних правил  забудови конкретизуються у місцевих  правилах забудови.

            На підставі містобудівної документації для населеного пункту повинен складатися план земельно – господарського устрою. Таким чином, щодо земель населених пунктів передбачена подвійна система планування їх використання --- містобудівна та землевпорядна. 

             Особливі правила оподаткування земель населених пунктів  

             Землі населених пунктів оподатковуються за ставками, передбаченими в ст.7

ЗУ  « Про  плату за землю ». Загальна ставка --- 1 % від грошової оцінки земельної  ділянки. Якщо грошова оцінка не зроблена, то застосовуються середні ставки земельного податку у фіксованих сумах ( ч. 2 ст.7 ЗУ « Про плату за землю »). 
 
 
 

     Особливості управління в сфері використання і охорони земель населених пунктів

Як вже зазначалося  раніше головною особливістю управління є здійснення подвійного планування використання земель на основі містобудівної та землевпорядної документації.

     Слід  відзначити, що крім кадастру  земельного ведеться ще й містобудівний кадастр

   ( ст.2, 14 розділ 4 ЗУ « Про основи містобудування » ). 

    Особливості правового  режиму земель  житлової та громадської забудови

Як ми раніше вже  говорили,  в ст.38 Земельного кодексу України зазначено, що

« до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об єктів загального користування »). 

                              У складі цих земель законодавцем  окремо виділено:

--- земельні ділянки  для будівництва та обслуговування  жилого будинку, господарських  будівель ( присадибні ділянки ст.121 ЗК У ) і гаражного будівництва ( ст.40 ЗК У ).

      Детальних положень з приводу  режиму присадибних та гаражних  ділянок Земельний кодекс України  не містить. Але такі положення  вміщені в ДБН 360 – 92 « Планування  і 

забудова міських  і сільських поселень », ДБН В.2.2. – 15 – 2005 « Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ».Органи місцевого самоврядування можуть обмежувати або забороняти надання земельних ділянок для гаражного будівництва в районах багатоповерхової забудови. Наприклад, Рішення Київради « Про питання індивідуального гаражного будівництва на територіях багатоповерхової житлової забудови в м. Києві » від 23.12.1999р. № 165/667.

--- земельні ділянки  житлово–будівельних ( житлових ) і  гаражно – будівельних кооперативів  ( ст.41 ЗК У ) та земельні ділянки багатоповерхових жилих будинків ( ст. 42 ЗК У ).

     Закон  не містить спеціальних положень  щодо режиму земельних ділянок  наданих для розміщення інших  об ’єктів: будинків державної влади та місцевого самоврядування, об єктів соціальної, культурно – побутової та інженерної інфраструктури. Режим таких ділянок визначаеться містобудівною документацією на підставі чинних нормативних документів. 
 
 
 
 
 
 

     III     Правовий режим поселень за межами населених пунктів. 

      Як вже раніше визначалося в ст. 38 ЗК У до земель житлової та громадської забудови відносяться земельні ділянки лише в межах населених пунктів і тому норми існуючого законодавства про дану категорію земель не поширюються на земельні ділянки під поселеннями за межами населених пунктів. В той же час, житлові будинки можуть знаходитись за межами населених пунктів на землях наданих для садівництва ( ст.35 ЗК У ), ведення особистого підсобного ( ст.7 ЗУ « Про особисте селянське господарство » ) або фермерського господарства ( ст. 16 ЗУ  « Про фермерське господарство » ), на землях рекреаційного призначення ( ст.51 ЗК У ), землях транспорту ( приміщення для проживання стрілочників, бакенників ) тощо.

     На  сьогоднішній день законодавство  не регламентує розміщення службового житла на різних категоріях земель. 

      Наявність недоліків в  правовому  режимі поселень за межами  населених пунктів приводить  до численних зловживань ( створення  поселень на землях природно  – заповідного, лісового, водного  фонду тощо під виглядом об ’єктів рекреаційного призначення ).  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                  Земельне право 

   Тема № 3. Правовий режим земель природно – заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, рекреаційного, оздоровчого, історико – культурного призначення.  

                                                  План

I    Поняття, склад та особливості правового режиму земель природно – заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

II   Поняття, склад та особливості правового режиму земель оздоровчого призначення.

III  Поняття, склад та особливості правового режиму земель  рекреаційного призначення.

IV  Поняття, склад та особливості правового режиму земель  історико – культурного призначення.  

I.      Землі природно – заповідного фонду --- це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та природно – заповідного фонду. ( ст.43 ЗК України ).

      До складу земель  природно – заповідного фонду входять природні території та об єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам ячники природи, заповідні урочища ), а також штучно створені об єкти ( ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки пам ятники садово-паркового мистецтва).  ( ст..44 ЗК України ).

      Більш детальна класифікація об єктів природно-заповідного фонду наведена у ст.3 ЗУ

« Про природно-заповідний фонд України ». В цьому Законі передбачений поділ об єктів не лише на природні і штучні, а й на об єкти загальнодержавного та місцевого значення, а також поділ залежно від походження та інших властивостей.

     Заказники поділяються на: ландшафні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні.

     Пам ятки природи поділяються на: комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні, геологічні. 
 
 
 
 

     Правовий  режим кожного із об єктів  природно-заповідного фонду визначені  в Розділі 3

( ст.ст. 15-38 ) ЗУ  « Про природно-заповідний фонд  України ». 

     Особливості правового режиму земель природно-заповідного фонду України. 

1. Особливості, що випливають із цільового призначення. Заборонена будь яка діяльність, що суперечить цільовому призначенню, або може негативно вплинути на стан об єктів.     ( ст.ст. 7, 9 ЗУ «Про природно-заповідний фонд  України »).

 

2. Деякі об єкти та земельні ділянки, на яких вони розташовані, не підлягають передачі у приватну власність (ст.4 ЗУ « Про природно-заповідний фонд  України »