Занятость и обеспечение занятости населения

• працівники, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за п. 1 ст. 40 КЗпП, — протягом 7 календарних днів після звільнення;
• працівники, звільнені з підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності у зв'язку з відселенням або самостійним переселенням з території радіоактивного забруднення, —протягом одного місяця після звільнення;
• військовослужбовці, звільнені з військової служби у зв'язку зі скороченням чисельності або штату без права на пенсію, —протягом 7 календарних днів з дня поставлення на військовий облік військкоматами;
• громадяни, які втратили роботу внаслідок нещасного випадку на виробництві або настання професійного захворювання, і через це потребують професійної підготовки, перепідготовки чипідвищення кваліфікації, на яких поширюються особливі гарантії, передбачені п. 1 ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення", — протягом 7 календарних днів після звільнення.

 За  загальним правилом, до державної  служби зайнятості особи мають право звертатися з 16 років, тобто з того віку, який дає право самостійно укладати трудовий договір. Однак, як виняток, можуть бути зареєстровані й неповнолітні, які досягли 15 років, за згодою одного з батьків або осіб, що їх замінюють.

 Громадяни, зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і такі, що вже визнані безробітними, мають не лише права, а й обов'язки. Вони зобов'язані сприяти своєму працевлаштуванню, виконувати всі рекомендації центру зайнятості, відвідувати центр зайнятості у строки, встановлені працівником цієї служби.

 Підходяща робота. Особам, які звернулися за працевлаштуванням і зареєстровані службою зайнятості, протягом семи днів підшукується підходяща робота.

 Закон України "Про зайнятість населення" дає визначення, що розуміти під "підходящою роботою". Так, для  громадян,  які  втратили  роботу  і  заробітну  плату (трудовий дохід), підходящою  вважається  робота,  що  відповідає їхній освіті,  професії (спеціальності), кваліфікації, доступності послуг  транспортного   обслуговування,   встановленій   рішеннями місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад. Заробітна плата повинна відповідати рівню,  який громадянин мав за попереднім   місцем   роботи,   з   урахуванням  середнього  рівня заробітної плати,  що  склався  у  відповідній  сфері  економічної діяльності в регіоні за минулий місяць. При пропонуванні підходящої  роботи  враховуються  попередня діяльність   громадянина,   тривалість   роботи    за    професією (спеціальністю),  кваліфікація,  вік,  досвід,  а також стан ринку праці.

 Для  громадян,  які  вперше шукають роботу  і не  мають професії   (спеціальності),   підходящою вважається  робота,  яка потребує  попередньої  професійної  підготовки,   у   тому   числі безпосередньо на робочому місці у роботодавця, а для громадян, які бажають відновити  трудову  діяльність  після  перерви тривалістю понад  шість  місяців,  -  робота  за професією,  яку вони мали за останнім  місцем  роботи,  або  робота,  що  потребує  попередньої перепідготовки  за новою професією (спеціальністю) за направленням державної служби зайнятості.

 Для громадян, які працювали не за основною професією понад 12 місяців,  підходящою вважається робота,  яку вони виконували за останнім місцем роботи,  а робота за основною професією може  бути підходящою   за   умови  попереднього  підвищення  кваліфікації  з урахуванням потреби ринку праці у відповідних працівниках.

 У  разі  неможливості  надання  громадянинові  роботи   за професією протягом шести місяців підходящою вважається робота, яка потребує зміни професії з урахуванням здібностей, стану здоров'я і професійного  досвіду,  доступних  для  нього  видів  навчання  та потреби ринку праці у відповідних працівниках.

 У  разі  зміни  громадянином  професії   за   направленням державної  служби  зайнятості  підходящою  вважається  робота і за новою, і за попередньою професією за останнім місцем роботи.

 Підбір  підходящої  роботи  для   інвалідів   здійснюється відповідно  до  їхніх  професійних  навичок,  знань,  рекомендацій медико-соціальної експертної комісії  та  з  урахуванням  побажань інваліда.

 Для  громадян,  які  не  мають  професії,  або таких,  які займали  місця,  що  не  потребують  спеціальної   підготовки   та перебувають  на  обліку як безробітні більш як 9 місяців,  а також для громадян,  які  бажають  відновити  трудову  діяльність  після тривалої    (більше    12    місяців)  перерви   (крім   громадян передпенсійного віку),  підходящою роботою також вважається участь в оплачуваних громадських роботах.

 Для  громадян,  які до настання безробіття понад 6 місяців були зайняті в  особистому  селянському  господарстві,  підходящою вважається  робота  за наявною у них професією (спеціальністю),  у тому  числі  якщо  умовою   їх   працевлаштування   є   підвищення кваліфікації  за  цією  професією.  У  разі  неможливості  надання громадянинові роботи  за  наявною  у  нього професією підходящою вважається робота, яка потребує попередньої професійної підготовки з урахуванням потреб ринку праці.  У  разі  відсутності  у  такого громадянина  професії (спеціальності) підходящою роботою для нього вважається   робота,   яка   потребує   попередньої    професійної перепідготовки з урахуванням потреб ринку праці та, за можливості, наявних професійних знань, умінь та навичок.

 Підходящою  не може вважатися  робота, якщо: вона пов'язана із зміною  місця  проживання громадянина  без його згоди; місце роботи   розташоване   за   межами  доступності  послуг транспортного  обслуговування,  встановленої   рішенням   місцевої державної адміністрації, виконавчого органу місцевої ради; умови праці  не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та про охорону праці; на запропонованому місці  роботи заробітна  плата  нижча  за встановлений  законом  розмір  мінімальної заробітної плати або не забезпечуються гарантії щодо своєчасності її виплати; умови праці на запропонованому місці роботи  не  відповідають стану здоров'я громадянина, що підтверджено медичною довідкою. 

 Громадяни, які звернулися до державної служби зайнятості як особи, що шукають роботу, мають право на безплатну професійну орієнтацію, консультацію, підготовку, перепідготовку, одержання відповідної інформації з метою вибору виду діяльності, професії, місця роботи, режиму праці. Такі права встановлено Законом України "Про зайнятість населення" (ст. 9).

 Стаття  24 цього Закону присвячена спеціально питанням професійної підготовки і перепідготовки незайнятих громадян. Зауважимо, що державна служба зайнятості не несе обов'язку направляти усіх бажаючих на навчання до будь-якого навчального закладу чи для підвищення кваліфікації. Професійна  підготовка,    підвищення    кваліфікації    і перепідготовка осіб, зареєстрованих у службі зайнятості  як  такі, що  шукають  роботу,  безробітних,  може  провадитись  у випадках:

 неможливості  підібрати підходящу  роботу через  відсутність  у громадянина  необхідної професійної  кваліфікації;

 необхідностізмінити кваліфікацію  у  зв'язку  з  відсутністю роботи, яка відповідає професійним навикам громадянина;

 втрати здатності виконання роботи за попередньою професією;

 необхідності  підібрати  підходящу  роботу  інваліду,  в тому числі   з умовою  про  виконання  роботи  вдома,  відповідно  до рекомендацій  МСЕК, наявної  кваліфікації  та  з урахуванням його побажань;

 пошуку  роботи вперше і відсутності  професії (спеціальності).

 При цьому слід мати на увазі, що йдеться  саме про професійну підготовку громадян. Положення про порядок надання Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття послуг з професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, затверджене спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 13 лютого 2001 р. № 53/59, детально регламентує процедуру надання таких соціальних послуг.

 Законодавством  передбачено особливості  працевлаштування окремих  категорій громадян. Щодо працевлаштування інвалідів потрібно звернутися до Закону України від 21 березня 1991 р. "Про основи соціальної захищеності в Україні", Постанови КМУ від 31 січня 2007 р. N 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Цими актами передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства праці та соціальної політики України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я Інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

 Працевлаштування випускників вищих навчальних закладів проводиться відповідно до Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 992, працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів проводиться відповідно до Порядку працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів,підготовка яких проводилася за державним замовленням,  
постановою Кабінету Міністрів України від від 27 серпня 2010 р. N 784 .

 Працевлаштування  вивільнюваних працівників здійснюється відповідно до ст. 49-2 КЗпП.

 Встановлено також особливості  працевлаштування і  деяких інших категорій громадян (осіб, звільнених з місць позбавлення волі, звільнених з рядів Збройних Сил або з альтернативної (невійськової) служби та ін.

 Громадяни мають право займатися  трудовою діяльністю у період тимчасового перебування за кордоном, якщо вона не суперечить чинному законодавству України і країни перебування.

 Інтереси  громадян України, які тимчасово  працюють за кордоном, захищаються угодами, що укладаються між Україною та іншими державами (ст. 10 Закону України "Про зайнятість населення").

 Україна уклала низку угод з урядами інших  держав щодо працевлаштування і соціального захисту громадян: Російською Федерацією (14 січня 1993 p.), Республікою Молдова (12 грудня 1993 p.), Республікою Польща (16 лютого 1994 p.), Литовською Республікою (28 березня 1995 р.) Республікою Білорусь (17 червня 1995 p.), Республікою Вірменія (17 червня 1995 p.), Латвійською Республікою (21 листопада 1995 p.), Чеською Республікою (21 березня 1996 р.), Соціалістичною Республікою В'єтнам (8 квітня 1996 p.). Також укладено угоди щодо співробітництва в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів (СНД, 15 квітня 1994 p.), боротьби з незаконною міграцією (у рамках СНД, 6 березня 1998 p., ратифіковано Законом України від 17 березня 1999 р.).

4. Працевлаштування за допомогою посередницьких організацій

 У західних країнах посередництво при працевлаштуванні здійснюють державні та приватні біржі праці. Державні біржі надають послуги з працевлаштування безкоштовно. їхня діяльність є факультативною, тому не завжди ефективною.

 Професор  І.Я. Кисельов зазначає істотну диверсифікацію приватних компаній, які займаються працевлаштуванням. їх можна поділити на три категорії. По-перше, це агентства, які відіграють роль посередника між попитом і пропозицією на ринку праці. По-друге, агентства, які укладають з працівниками звичайний трудовий договір і направляють їх на певний час підприємствам на підставі договору підряду. По-третє, агентства, які надають різні кадрові послуги: агентства з пошуку та відбору працівників, агентства з працевлаштування вивільнюваних працівників тощо.\

 Крім  державної служби зайнятості, посередницьку  діяльність у працевлаштуванні здійснюють суб'єкти підприємницької діяльності. Ст. 18 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що діяльність, пов'язана з посередництвом у працевлаштуванні на роботу за кордоном,  провадиться лише на підставі ліцензії,  що видається  в  порядку,  встановленому   законодавством.   У   разі провадження   зазначеної  діяльності  без  ліцензії  до  суб'єктів господарювання   застосовуються   санкції   у  вигляді  штрафів (50 НМДГ)  у розмірах,  встановлених  законом. Зазначені кошти спрямовуються до Державного бюджету України.

 Наказом Міністерства праці та соціальної політики N 272 від 06.09.2010 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном і і Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном.

 Ліцензійні  умови від розроблені відповідно до Закону України "Про    ліцензування   певних   видів   господарської  діяльності" та постанов Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 N  1698 "Про затвердження  переліку   органів ліцензування"  та  від 04.07.2001  N  756   "Про затвердження переліку  документів,  які  додаються  до  заяви  про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності" і визначають  організаційні та особливі вимоги,  обов'язкові для виконання при  провадженні  господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні  на роботу за кордоном.Посередником вважається суб'єкт господарювання, який в установленому законодавством порядку отримав ліцензію на посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном, а посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном розглядається як надання суб'єктами господарювання послуг з пошуку роботи відповідно до заявок роботодавців щодо незайнятих робочих місць (вакантних посад) та надання інформаційно-консультативних послуг щодо можливостей працевлаштування, умов та розмірів оплати праці, найменування та місцезнаходження роботодавців.