Занятость и обеспечение занятости населения

• одержувати  від підприємств, установ і організацій, незалежно від  форм  власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих  місць,  у  тому  числі  призначених  для працевлаштування інвалідів,  характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни  в  організації  виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести  до вивільнення  працівників;;
• розробляти і виносити на розгляд місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад пропозиції провстановлення для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, квоти прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, і направляти таких громадян для їх працевлаштування;
• направляти для працевлаштування на підприємства, в установи й організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їхньої освіти і професійної підготовки; направляти безробітних громадян за їх бажанням на оплачувані громадські роботи;
• укладати за дорученнями підприємств, установ і організацій всіх форм власності договори з громадянами при їх працевлаштуванні з попереднім (у разі потреби) професійним навчанням, оплатою вартості проїзду, добових, а також подавати допомогу при 
  переїзді на нове місце проживання та роботи за рахунок коштів підприємств, установ і організацій;
• в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати;
• вносити пропозиції до державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних місцевих рад про зупинення строком до 6 місяців рішень підприємств про вивільнення працівників у разіускладнення їх наступного працевлаштування з одночасною частковою або повною компенсацією витрат підприємств, викликаних цією відстрочкою, в порядку, визначеному законодавством України;
• стягувати з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, суми прихованих або знижених обов'язкових зборів та недоїмок до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
• компенсувати до 50 % витрат підприємствам, установам і організаціям на перепідготовку працівників, які підлягають скороченню у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, за умови їх працевлаштування.

 З уведенням  у дію з 1 січня 2001 р. Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" правове становище державної служби зайнятості змінилося. Згідно зі ст. 12 цього закону функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду. Керівник виконавчої дирекції Фонду входить до складу правління Фонду з правом дорадчого голосу.

 Виконавча дирекція Фонду організовує виконання  рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду.

 Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

 Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи: ведуть реєстр платників страхових внесків; провадять збір страхових внесків; здійснюють оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах затвердженого бюджету; виплачують забезпечен ня та надають соціальні послуги, передбачені цим Законом; контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття; представляють інтереси Фонду в судових та інших органах; представляють Фонд у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян з питань соціального захисту, а також органами соціального страхування на випадок безробіття зарубіжних країн, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини; готує та подає на розгляд правління Фонду: пропозиції щодо вдосконалення законодавства про обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття; пропозиції щодо розміру страхових внесків на наступний рік; проект бюджету та звіт про виконання бюджету Фонду; пропозиції щодо розміру резерву коштів Фонду; звіт про діяльність.

 У питаннях працевлаштування діяльність державної  служби зайнятості є посередницькою між громадянами, які звернулись до неї за допомогою, та підприємствами, установами, організаціями, її направлення є обов'язковими для підприємств лише щодо осіб, категорій громадян, зазначених у ст. 5 Закону України "Про зайнятість населення", а також інвалідів. Щодо інших громадян, які мають направлення служби зайнятості, то підприємства, установи, організації вправі відмовити їм у прийнятті на роботу. Але така відмова має бути обґрунтованою, оскільки ст. 22 КЗпП містить одну з найважливіших гарантій трудових прав працівників — заборону необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.

 Законом України "Про зайнятість населення" передбачено й можливість відмови підприємства, установи і організації у прийнятті на роботу спеціалістів, які були раніше ними заявлені. Закон не містить причин такої відмови. На практиці це можуть бути різні обставини: зміни в організації виробництва і праці (реорганізація, перепрофілювання, скорочення чисельності або штату працівників тощо), простої, скорочення обсягів виробництва та ін. Згідно з ч. З ст. 20 Закону підприємства, установи й організації в разі відмови у прийнятті на роботу спеціалістів, які були раніше ними заявлені, відшкодовують державній службі зайнятості всі витрати, пов'язані з працевлаштуванням, професійною підготовкою, перепідготовкою, виплатою допомоги по безро біттю та матеріальної допомоги по безробіттю. Одержані кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

 Підприємства, установи, організації, незалежно від  форм власності, а також їх посадові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості. До таких обов'язків належать організації: додержання законодавства   про   працю,   а  також  прийнятих відповідно до нього умов договорів та угод; організації    професійної   підготовки,   перепідготовки   і підвищення   кваліфікації   працівників,   а   також професійного перенавчання  тих,  хто підлягає вивільненню з виробництва, у тому числі інвалідів; працевлаштування  осіб,  які потребують соціального захисту і не здатні  на  рівних  умовах  конкурувати  на  ринку   праці,   в кількості,   визначеній   місцевими   державними  адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад,  та інвалідів  у  кількості, визначеній  згідно  із  Законом  України  "Про основи  соціальної захищеності інвалідів в Україні";  інформування працівників про наявність вакантних   робочих місць (посад), у тому числі з неповним робочим часом

 Усі підприємства зобов'язані зареєструватись як платники зборів до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; щомісяця надавати адміністративні дані про наявність вільних робочих місць (вакансій), використання працівників з режимом неповного робочого часу, про простій підприємства, про всіх прийнятих працівників відповідно до форм державної статистики.

 П.5 ст. ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення” встановлено строки для надання відомостей у разі вивільнення:

 дані  про наступне вивільнення працівників мають надаватися за два місяці до вивільнення, а про проведене вивільнення — у 10-денний строк після вивільнення. За неподання таких відомостей або порушення термінів стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. 

  3. Правові питання організації працевлаштування державною службою зайнятості

 До  державної служби зайнятості за сприянням  у працевлаштуванні мають право звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом або у вільний від навчання час. Послуги служби зайнятості для громадян безоплатні.

 Незайняті громадяни (в тому числі особи, які  здійснюють догляд за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом у віці до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичної установи потребує стороннього догляду), інваліди і пенсіонери, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації в цій службі. Зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом чи у вільний від навчання час і звернулися до державної служби зайнятості, підлягають обліку.

 Стосовно  іноземних громадян діють такі правила. Іноземці й особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають рівні права з громадянами України щодо реалізації права на працю і працевлаштування. Ті ж іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на визначений термін, одержують право на трудову діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування, виданого державною службою зайнятості України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

 У разі використання праці іноземців або  осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості України з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку особу в п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ст. 8 Закону України "Про зайнятість населення").

 З цього правила  є виняток. Працевлаштування в Україні іноземців, найнятих інвестором у межах і за посадами (спеціальністю), визначеними угодою про розподіл продукції, здійснюється без отримання дозволу на працевлаштування. Це положення передбачено у Законі України "Про угоди про розподіл про дукції" від 14 вересня 1999 р. Зокрема, ст. 35 цього Закону встановлює, що прийняття (наймання) працівників інвестором (у тому числі іноземним) на території України для потреб угоди про розподіл продукції здійснюється шляхом укладення з ними трудового договору (контракту), який за формою та змістом повинен відповідати законодавству України про працю. Працевлаштування в Україні іноземців, найнятих інвестором у межах і за посадами (спеціальністю), визначеними угодою про розподіл продукції, здійснюється без отримання дозволу на працевлаштування. Громадяни України, які працювали в зарубіжних країнах, у тому числі країнах СНД, у державній службі зайнятості реєструються як такі, що шукають роботу, на загальних підставах. Законодавством передбачено загальний і спеціальний порядок реєстрації осіб, які шукають роботу.

 Реєстрація  та облік громадян, які звертаються за сприянням у  працевлаштуванні,  проводяться  державною службою зайнятості за місцем  їх  проживання  за  умови  пред'явлення паспорта, трудової книжки,  цивільно-правового  договору,  а  в  разі  потреби  також військового  квитка,  диплома  або  іншого  документа  про освіту. Іноземці  та  особи  без  громадянства,  що  постійно проживають в Україні,  подають  посвідку на постійне проживання.

 Окремі  категорії громадян, вказані в п. 4 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. N 2194), зобов'язані пред'явити й інші документи. Наприклад, випускники вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, котрим відмовлено у прийнятті на роботу за місцем призначення, подають направлення на роботу і скріплену печаткою замовника довідку про відмову в працевлаштуванні або довідку про самостійне працевлаштування; особи, які отримують пенсію відповідно до законодавства України, — пенсійне посвідчення або посвідчення інваліда і т. ін.

 Громадяни, які бажають отримати додаткові гарантії щодо працевлаштування, передбачені законодавством,  пред'являють  такі документи:

 інваліди -  посвідчення інваліда,  довідку до  акта  огляду медико-соціальною експертною комісією  та  індивідуальну програму реабілітації;

 громадяни, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування,  - довідку з установи, в якій особа відбувала покарання або   проходила  примусове  лікування  (не  пізніше  ніж  протягом календарного року з дня звільнення);

 діти-сироти, які залишилися без піклування батьків, - довідку з органу опіки та піклування;

 жінки, які  мають  дітей  віком до 6 років,  - копію свідоцтва про народження дитини;

 одинокі матері,  які  мають  дітей  віком  до  14  років  або дитину-інваліда,  -  довідку з органу соціального захисту про підтвердження,  що  зазначена  особа  є  одинокою  матір'ю,  копії свідоцтва про народження та посвідчення дитини-інваліда.

 Для визначених категорій  громадян передбачено  спеціальний порядок  реєстрації їх як таких, що шукають роботу. Так, у державній службі зайнятості повинні бути зареєстровані: