Медичне страхування в Україні

   Близько 15% населення не мають доступу  до медичного страхування: це малозабезпечені, безробітні, безпритульні та члени  сімей працівників підприємств, що не забезпечуються системою медичного страхування. Наявність роботи не гарантує отримання медичної страховки. Найбільш широко медичним страхуванням охоплені робітники промисловості, державні службовці, члени профспілок, робітники, які працюють повний робочий день. Втрата робочого місця автоматично призводить до втрати медичної страховки. Таким чином, у США медичне страхування тісно пов'язане із трудовою діяльністю. Економіка медичного обслуговування в США – парадоксальна сукупність недоліків та переваг. США витрачають на охорону здоров'я 11,5% валового прибутку – більше, ніж будь-яка інша країна у світі і, водночас, понад 15% американців не мають ніякого фінансового захисту від великих витрат на медичну допомогу через відсутність страхових медичних полісів.

   Серед приватних страхових компаній у США найбільш розповсюджені та відомі дві некомерційні страхові компанії: "Блу крос" та "Блу шилд". Вони проводять добровільне медичне страхування, що забезпечує оплату госпіталізації або лікарської амбулаторної допомоги та медичних послуг для клієнтів, які проживають в даному районі. Сьогодні діють чисельні асоціації цих товариств, що платять за всі види медичної допомоги.

   Прихильність  до ринку і приватного медичного  страхування на контрактній основі, орієнтація медичної допомоги на оптимальний об'єм при мінімальних витратах пов'язана з наявністю в країні переважно "імігрантського" населення, з його роз'єднанням, корпоративністю профспілок. Активізація суспільної діяльності в США в 1983 р. призвела до створення ряду національних програм: медичної допомоги біднякам "Медікейд" і немолодим особам - "Медікер".

   Японська  система охорони здоров'я посідає  одне з останніх місць у чільній  десятці лідерів [24]. Нині в Японії діє система державної страхової медицини, яка функціонує завдяки державному та приватному страхуванню здоров'я. Є також Закон "Про охорону здоров'я літніх людей". Згідно із цим законом, літні люди, які потребують лікування, можуть розраховувати на різноманітні страхові відшкодування, які оплачує держава. Люди пенсійного віку діляться на дві вікові категорії, від чого залежить кількість пільг та відшкодувань: старші 75 років та від 65 до 75 років. На лікування людей похилого віку кошти надходять із фондів муніципальних органів. Окремо виділяється група осіб, визнаних інвалідами чи постраждалими.

   Страхові  поліси пропонують різні умови, від  яких і залежить перелік медичних послуг, на які можна розраховувати. Типовий пакет медичної страховки  здебільшого передбачає усі види амбулаторної допомоги, включаючи обстеження, аналізи, лікування у стоматолога, а також придбання ліків. Однак за лікування у стаціонарі, операції, пологи тощо доводиться платити окремо і чималі суми. Загалом, типова приватна страховка передбачає повернення 80% коштів для застрахованого та 70% коштів - для членів його родини. Державна страховка має приблизно ті самі умови.

   Видається медичний поліс здебільшого на 12 місяців, після чого термін його дії  подовжують. Коштує страховий пакет  мінімум 120-130 доларів США. На думку  японців, тягар медичних витрат для  осіб із середнім рівнем доходів, які не можуть розраховувати на пільги, є зависоким.

   Фінансова підтримка медичного страхування  здійснюється завдяки перспективному плану на 5 років. Витрати на ліки (близько 30%) та обстеження становлять левову частку витрат японської системи охорони здоров'я.

   Узагальнюючи інформацію, можна зробити висновок, що добровільне та обов’язкове страхування в тій чи іншій мірі розвинуте у кожній країні. В залежності від історичного, економічного та політичного розвитку у кожній країні існують свої особливості страхування та може переважати певний вид страхування.

   Дуже  важливо, щоб Україна при запровадженні  страхової медицини, нової системи  надання медичної допомоги, введення платної медицини та системи оплати за надані послуги перейняла позитивний світовий досвід та врахувала ті помилки, через які пройшли інші країни.

   ВИСНОВКИ

   Отже, медичне страхування передбачає страхування на випадок втрати здоров'я з будь-якої причини. Воно забезпечує більшу доступність, ясність і повноту щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг, є ефективнішим порівняно з державним фінансуванням системи охорони здоров'я.

   Головне призначення страхової медичної організації в системі обов'язкового медичного страхування полягає  в тому, щоб при оплаті рахунків медичних установ контролювати якість наданих медичних послуг і їх відповідність медико-економічним стандартам.

   Добровільна форма медичного страхування  передбачає застосування видів страхування, в яких відповідальність страховика виникає за фактом захворювання або лікування. Виплату за цими видами страхова організація здійснює у вигляді фіксованої страхової суми або добових. Добровільною формою охоплені й ті види страхування, згідно з якими відповідальність страхової організації настає в разі звернення страхувальника (застрахованого) до медичної установи за одержанням медичної допомоги або послуг відповідно до умов договору страхування.

   Щоб система медичного страхування  стала ефективною, необхідно зробити  наступне.

   На  законодавчому рівні:

   - прийняти Закон “Про медичне страхування”, який має регулювати відносини між суб’єктами медичного страхування і буде основою для розробки нормативного забезпечення договірних відносин між страховиками, виробниками медичних послуг та застрахованими (пацієнтами);

   - внести зміни до Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” в частині запровадження пільг для підприємств, які купують страховий медичний захист для своїх працівників;

   - Законом України “Про прибутковий податок з громадян” передбачити зменшення доходу, що підлягає оподаткуванню для громадян, які купують поліси ДМС за власний рахунок.

   На  рівні галузі охорони здоров’я:

   - розробити базову програму, згідно з якою передбачено перелік медичних послуг, що надаються громадянам безоплатно, виходячи з обсягів державного фінансування;

   - розробити класифікатор медичних послуг, що дасть змогу чітко виділити ті медичні послуги, які надаються безоплатно в рамках базової програми державних гарантій, решта за рахунок ДМС або власних коштів пацієнтів;

   - прийняти єдині стандарти медичної допомоги.

   На  рівні державних органів влади, що здійснюють нагляд за страховою  та медичною діяльністю:

   - організувати для комерційних страховиків та медичних закладів конкурентне середовище, створити фонди стимулювання лідерів системи медичного страхування (як страховиків, так і лікувально-профілактичних закладів), розробити механізм застосування штрафних санкцій до медичних закладів за неякісно надані медичні послуги;

   - створити незалежні (позагалузеві) органи контролю якості медичної допомоги та органи контролю використання коштів медичного страхування на рівні страховиків та надавачів медичних послуг.

   Покладання  на Фонд соціального страхування  з тимчасової втрати працездатності функцій матеріального забезпечення, фінансування медичних послуг, а також  врахування вищезазначених змін і пропозицій дадуть можливість більш ефективно та своєчасно надавати ці послуги застрахованим особам при запровадженні загальнообов'язкового медичного страхування.

   Тобто, розвиток системи охорони здоров'я  в Україні відбувається в умовах внутрішніх протиріч соціально-економічного розвитку держави. Галузь потерпає від непослідовної соціально-економічної політики, нерівних умов для ведення медичної практики різними суб'єктами господарювання та несприятливого інвестиційного клімату в галузі охорони здоров'я.

   Багаторічний  світовий досвід у галузі медичного  страхування свідчить про високу ефективність різних моделей та систем медичного страхування та страхування  здоров'я. Існують три основні  види фінансування охорони здоров'я  і у відокремленому вигляді вони практично не використовуються ні в одній державі, але в деяких державах займають домінуюче положення. Так, в Англії, Ірландії, Шотландії, Італії та Данії домінує державна система фінансування. В таких країнах як Німеччина, Франція, Австрія, Бельгія, Нідерланди, Швеція та Японія домінує система обов'язкового медичного страхування, в той час, як у США має перевагу змішана форма фінансування медичної допомоги.

   Дуже  важливо, щоб Україна при запровадженні  страхової медицини, нової системи  надання медичної допомоги, введення платної медицини та системи оплати за надані послуги перейняла позитивний світовий досвід та врахувала ті помилки, через які пройшли інші країни.

   Україні потрібна перебудова системи охорони здоров'я і вона повинна починатися з укріплення фінансової основи галузі, із зміни загальної схеми фінансування, що передбачає обов'язковий перехід від бюджетної системи фінансування до змішаної бюджетно-страхової системи, що фінансується при активній участі підприємств, установ, організацій різних форм власності з елементами добровільного медичного страхування населення.

   Таким чином, державна політика розвитку медичного  страхування як частина загальної  соціальної та економічної політики України повинна визначати основні  принципи, напрями і форми економічного впливу у сфері соціального захисту населення. Медичне страхування має бути підтримано нормативно-правовою базою; удосконаленням податкової політики та державного нагляду; підвищенням фінансової надійності страховиків, страхової культури населення; підготовкою та перепідготовкою кадрів.

   Впровадження  в життя всіх вище перелічених  заходів дасть змогу створити умови для задоволення потреб населення в одержання висококваліфікованої  медичної допомоги. Це у свою чергу зменшить навантаження на державний та місцеві бюджети, відбудеться усунення тіньової медицини в системі медичного обслуговування, що допоможе уникнути необґрунтованих витрат на надання зайвих медичних послуг з метою одержання додаткового прибутку, підвищить фінансовий стан працівників медичних установ.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

   1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа [Текст]: підручник / [за ред. В.Д. Базилевича].– К.: Знання, 2008. – 351с.

   2. Богуславський Є.І. Медичне страхування в Україні: проблеми та перспективи [Текст] / Є.І. Богуславський, Ю.С. Шибалкіна // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2008. – №4. – С. 83-86.

   3. Говорушко Т.А. Страхові послуги  [Текст]: Навчальний посібник / Т.А.Говорушко. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 344с.

   4. Горбач Л.Н. Страхова справа [Текст]: Навч. посібник. – 2-ге вид. / Л.Н. Горбач. – К.: Кондор, 2003. – 252с.

   5. Гориславець Л. Медичне страхування: вчимося у США та Європи? [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.panorama.pl.ua

   6. Єрмілов, В. Медичне страхування: комерційний чи соціальний варіант [Текст] / В. Єрмілов // Урядовий кур’єр. - 2009. - 19 берез. - с.21.

   7. Єрмілов В. Питання медичного страхування в сучасній Україні: пройдені шляхи і перспективи [Текст] / В. Єрмілов // Соціальне страхування. - 2008. - №1 - С. 18 - 21.

   8. Заруба О.Д. Страхова справа [Текст]: Підручник / О.Д. Заруба. - К.: Т-во "Знання", 2007. -367с.

   9. Капшук О.Г. Сучасний стан і перспективи розвитку добровільного медичного страхування в Україні [Текст] / О.Г. Капшук, А.П. Ситник, В.М. Пащенко // Фінансові послуги. – 2007. – №2. – С.17-21.

   10. Кісельов Є.М. Актуальні проблеми розвитку медичного страхування в Україні [Текст] / Є.М. Кісельов, С.В. Бурлаєнко, І.Г. Кірпа // Фінансові послуги. – 2009. – №1. – С.24-27.

   11. Ковальова В. Поліс – як  рятівне коло [Текст] / В. Ковальова // Урядовий кур’єр. – 2010. - №215.–с.7.

   12. Ковальчук В.А, Бастричев В.В, Забурмеха Є.П. Дослідження ринку страхових послуг: сегмент фізичної особи [Еклетронний ресурс]. – Режим доступу: www.vuzl.org/.../48-research-insurance-market

   13. Кондрат І.Ю. Проблеми запровадження та перспективи розвитку обов’язкового медичного страхування в Україні [Текст] / І.Ю. Кондрат, О.Я.Городиловська // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – с.35-37.

   14. Кризина Н. П. Становлення державної  політики охорони здоров’я  в Україні [Текст] / Н.П. Кризина // Економіка та держава. – 2007. - №2. – с. 65-66.

   15. Лівак П. Перспективи впровадження загальнообов'язкового медичного страхування в Україні [Текст] / П.Лівак, О.Рогова // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - №1. - С.62-66.