Медичне страхування в Україні

   Законодавчим  підґрунтям для введення загальнообов'язкового соціального медичного страхування являються:

   - Указ Президента України від 14.11.2000 р. «Про проведення експерименту в м. Києві та Київській області з загальнообов'язкового державного соціально-медичного страхування».

   - Закон України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»

   - Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»

   - Закон України «Про проведення експерименту в м. Києві та Київській області з загальнообов'язкового державного соціально-медичного страхування» [10].

   Основною  метою загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування являється посилення відповідальності та зацікавленості органів державної влади, підприємств, організацій та населення в охороні здоров’я та забезпечення гарантованого рівню медичної допомоги та профілактичних заходів.

   Медичне страхування є встановленням  гарантій громадянам при виникненні страхового випадку в отриманні  гарантованого рівня медичної допомоги за рахунок накопичених, коштів і фінансування профілактичних закладів [40,c.73].

   Серед останніх ініціатив можна вказати  приклади 2008 р., коли були запропоновані  законопроекти з однаковою назвою („Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування”), положення яких присвячені проблемам запровадження та правового регулювання обов’язкового медичного страхування. Йдеться про проект, який внесли Я.М. Сухий, Л.Л. Денисова, С.В. Шевчук, М.В. Мельничук та проект, який внесли С.С. Бульба, Л.С. Григорович, В.Г. Карпук, Л.В. Стасів [25]. Незважаючи на однакову назву зазначених проектів, вони багато в чому є відмінними.

   Відповідно  до названих проектів окремим суб’єктом  правовідносин у сфері обов’язкового  медичного страхування є Фонд загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування України.

   З правового погляду цей фонд –  це фінансово-кредитна організація, що має специфічні функції збору  і акумуляції фінансових коштів для  подальшого фінансування організації  та надання медичної допомоги, а також контролю за використанням фінансів.

   Фактично  фонд є суб’єктом медичних правовідносин  у сфері медичного страхування, але його функції специфічні, на відміну від інших суб’єктів (громадяни, роботодавці, медичні установи). Формування монополістичного державного фонду з обов’язкового медичного страхування не буде ефективним, оскільки він не дасть змоги вирішити існуючі проблеми, а навпаки, посилить їх негативні наслідки. Перш ніж запроваджувати обов’язкове медичне страхування, необхідно зробити попередні розрахунки щодо витрат, пов’язаних зі втіленням цієї системи. Тоді стане зрозумілим, чи може бути задіяна комерційна складова (акумулювання коштів обов’язкового медичного страхування у страхових медичних компаніях) у вирішенні загальнодержавного завдання [15,c.18].

   У проекті Закону України "Про загальнообов'язкове державне медичне страхування" пропонується створення ще одного додаткового  Фонду, що приведе не тільки до збільшення штату чиновників по всій Україні, але  і збільшенню витрат на його зміст [25].

   За  підрахунками різних відомств дефіцит  фінансування програм охорони здоров'я  складає від 30 до 65 млрд гривень, і  у котрий раз велику частину цієї суми пропонується витягнути з реального  сектора економіки. А це у свою чергу означає, що близько 35,7 млрд гривень увійдуть до валових витрат, збільшиться вартість товарів, робіт, послуг. В умовах ринкової економіки, глобалізації, а особливо враховуючи період світової кризи, цей чинник украй негативно вплине на конкурентоспроможність вітчизняного товаровиробника і поховає ті підприємства, які ще утримуються на плаву і наповнюють бюджет [38].

   Запроваджувати  обов'язкове медичне страхування  необхідно, де замовником послуг буде страховий фонд. Держава має надати страхувальникам такі ж податкові  кредити, як і в страхуванні життя, оскільки не може, як це передбачено Конституцією забезпечити громадян безкоштовними медичними послугами. Природно, такі преференції мають бути встановлені законами.

   Головною  особливістю законопроекту є  впровадження нового податку на фонд заробітної плати в сукупності із страховими внесками до інших фондів соціального страхування. Новий "медичний" податок необхідно розглядати в контексті загальної податкової реформи, щоб не спровокувати тіньові заробітні плати і зростання тіньової економіки. На сьогодні сумарний страховий тариф для роботодавців і найманих працівників з усіх видів страхування становить майже 42 % фонду оплати праці. Велике навантаження на фонд оплати праці є стримуючим чинником для розвитку бізнесу, протидіє "висвітленню тіньових" доходів [13,c.7].

   На  підставі усього вище сказаного, можна  зробити висновки, що запроваджувати обов'язкове медичне страхування, коли замовником послуг буде страховий фонд, необхідно. Держава має надати страхувальникам  такі ж податкові кредити, як і  в страхуванні життя, оскільки не може, як це передбачено Конституцією, забезпечити громадян безкоштовними медичними послугами. Природно, такі преференції мають бути встановлені законами. Тобто, мова може йти тільки про пакет законів, які слід прийняти одночасно: «Про обов'язкове соціальне медичне страхування», закон, що встановлює стандарти і види наданих медичних послуг з обов'язкового медичного страхування, про установи галузі охорони здоров'я, про внесення змін і доповнень до законів, що діють, про обкладення податком прибутку підприємств і доходів фізичних осіб. 
 
 
 
 
 
 
 

   РОЗДІЛ  ІІ

     АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ РОЗВИТКУ  МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ УКРАЇНИ 
 

   2.1. Оцінка сучасного стану медичного страхування в Україні 
 

   З метою сприяння розвитку відкритого та доступного ринку медичного страхування в Україні в березні 1999 р. було створено Асоціацію «Українське медичне страхове бюро». Членами цієї Асоціації є 28 страхових компаній України та інші юридичні особи, які представляють 12 областей України, АР Крим та м. Київ.

   За  даними опитувань, що проводяться в Україні, доля громадян, застрахованих в системі добровільного медичного страхування, серед дорослого населення (16 років і старше) склала 4,5% в жовтні 2008 року і 4,7% в листопаді 2009 року [16,c.65].  Для багатьох застрахованих страхувальниками виступають працедавці. Доля індивідуальних клієнтів за власною ініціативою, по оцінках більшості страхових компаній, поки незначна. На ринку медичного страхування зростає концентрація страхових платежів в руках найбільших страхових компаній. Основними клієнтами по даному виду страхування залишаються корпорації, для них це інструмент мотивації співробітників.

   Для більш наглядного розуміння ситуації на ринку ДМС, необхідно провести аналіз показників даного ринку.

   Медичне страхування займає досить помітну частку в структурі валових страхових премій (4%), але зважаючи на стабілізацію та розвиток даної галузі можна сподіватись на зростання цієї частки. Страхові премії за видами страхування у І кварталі 2010 року наведено на рис. 2.1. 

     

   Рис. 2.1. Структура валових страхових премій у розрізі видів страхування станом на 1 квартал 2010 року (млн.грн,%) [38] 
 

   У структурі валових страхових  виплат медичне страхування займає більш вагому частину (12%) (див. додаток Б). 

   Так, за показниками вітчизняного страхового ринку  добровільного медичного страхування  за період 2006-2009рр. простежується приріст валових страхових премій та валових страхових виплат, що зображено у табл. 2.1.

   Таблиця 2.1.

   Валові  страхові премії та валові страхові виплати  за період 2006-2009 рр. [37]

 

   У структурі страхових виплат на страхування  медичних витрат в 2008 р. припадає  44,9 млн. грн. (30,2%), а в 2009 р. – 81,0 млн. грн. (45,3%); рівень страхових виплат на медичне страхування складає в 2008 р. – 463,1 млн. грн. (70,7%), а в 2009 р. – 551,4 млн. грн.(72,3%).

   Що  стосується 2010 року, за попередніми  підрахунками страхових компаній, в першому півріччі цього року програми ДМС принесли близько 440 млн грн. Для порівняння: за перше півріччя 2009 року ДМС принесло страховими компаніями 375 млн грн. премій (у додатку В наведені дані щодо валових страхових виплат за видами страхування за січень-червень 2009-2010 рр.) [25]. Це пояснюється поступовим виходом України із тяжкої фінансової кризи, поступовим налагодженням рівня довіри та свідомості населення, а також наявністю у останніх більшої кількості вільних коштів.

   Такий результат дає можливість робити позитивні прогнози учасникам ринку. У табл. 2.2 наведено топ-10 страховиків по ДМС та показники їх діяльності у першому півріччі 2010 року (станом на 01.06.2010).

   Таблиця 2.2.

   Топ-10 страхових компаній по ДМС [38]

 

   Страхова  компанія «Провідна» є лідером на ринку медичного страхування.

   Так, на думку опитаних страховиків, в 2010 р. очікувалось збільшення, порівняно  з 2009 р., зборів премій по ДМС на 15-20%. Такий приріст ринку ДМС можливий за рахунок підвищення попиту на дані програми з боку вітчизняних підприємств, а також організованих колективів фізичних осіб. Експерти вважають, що зростання зборів премій на ринку ДМС в першу чергу обумовлений збільшенням вартості страхування. Аргументи в даному випадку досить прості: можна заплатити менше, але при цьому майже не отримувати медичного обслуговування або ж заплатити більше і укласти договір, що передбачає прийнятний набір страхових ризиків та медичних послуг.

   Показово, що на ринку як і раніше спостерігається  висока концентрація гравців. За підсумками першого півріччя 2010 р. двадцятка лідерів ринку зібрала близько 300 млн грн. страхових премій, а на Топ-50 страхових компаній довелося близько 350 млн грн [31].

   Вцілому ж на ринку ДМС присутні приблизно 100 страхових компаній. Потрібно враховувати, що більшість корпоративних клієнтів українських страхових компаній за програмами медстрахування становлять дочірні компанії або представництва великих іноземних компаній, які традиційно передбачають витрати на соціальні пакети для рядових співробітників і топ-менеджменту.

   В середньому програми ДМС подорожчали  в 2010 р. на 20-30% порівняно з  2009 . Якщо раніше поліси  ДМС в середньому коштували 1,5 тис.грн. в рік і більше, то тепер — 2,5-8 тис.грн.

   При цьому необхідно враховувати, що ціни на програми медичного страхування зростають вже не перший рік, наприклад, в 2009 р. вони зросли на 50-60%. Ціни на програми ДМС досягли свого піку в кінці I квартала 2010 р. і поступово пішли на спад [38].

   Отож, не можна стверджувати, що попит на поліси ДМС з боку вітчизняних страхувальників відсутній, а страхові компанії співпрацюють лише з західними клієнтами, напрацьованими в минулі роки. На тлі низького платоспроможного попиту на інші види страхування зберігається високий попит на програми ДМС з боку в першу чергу корпоративних клієнтів. На великих підприємствах подібний договір вже давно став невід'ємною частиною соціального пакету співробітників і використовується роботодавцями як один з методів додаткової мотивації працівників. 
 

2.2. Аналіз джерел  фінансування медичного страхування