Медичне страхування в Україні

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..6

РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ………..8

1. Економічна суть поняття медичного страхування……………………..8
2. Особливості здійснення медичного страхування. Обов’язкове та добровільне медичне страхування……………………………………..10

   1.3. Правові засади здійснення  медичного страхування……………………17

РОЗДІЛ  ІІ. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ РОЗВИТКУ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ УКРАЇНИ……………………………………………………21

   2.1. Оцінка сучасного стану медичного  страхування в Україні……………………………………………………………………………21

   2.2. Аналіз джерел фінансування  медичного страхування………………….25  

РОЗДІЛ  ІІІ. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ  ОРГАНІЗАЦІЇ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ……………………………………………….28

   3.1. Проблеми та перспективи впровадження  обов’язкового  медичного страхування та в Україні………………………………………………………...28

   3.2. Зарубіжний досвід функціонування  ринку медичного страхування  ….32

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...41

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….…44

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..48

ВСТУП

  Організація охорони здоров'я, яка забезпечує право кожного громадянина на одержання медичної допомоги, може бути забезпечена системою страхової медицини. За допомогою страхової медицини вирішуються питання гарантованості і доступності медичних послуг для широких верств населення, залучення додаткових ресурсів у сферу охорони здоров'я.

  Актуальність  даної теми полягає у тому, що охорона здоров’я України залишається найменш реформованою галуззю народно-господарчого комплексу в Україні; економічний і правовий статус медичних закладів, їх система фінансування, організаційна структура управління та порядок надання медичних послуг лишилися на рівні радянських часів. І тому, недоліки системи охорони здоров’я, кардинальні зміни у соціально-економічній сфері, незадовільна екологічна ситуація, поглиблена наслідками Чорнобильської катастрофи, кризова демографічна ситуація і погіршення стану здоров’я населення вимагають нагального вдосконалення організації і поліпшення  діяльності галузі медичного страхування.

  Незважаючи  на Конституційні норми щодо забезпечення медичною допомогою населення України, система охорони здоров’я у більшості випадків не дає можливості отримати безоплатну медичну допомогу, що знижує доступ населення до медичних послуг.

  В Україні на сьогодні існує система державного соціального солідарного медичного забезпечення, заснованого на перерозподілі органами державної влади та місцевого самоврядування податкових надходжень на користь медичного забезпечення. Однак держава не в змозі, не тільки виділити достатньо фінансів для забезпечення якісного лікування, але й ефективно використати ці кошти.

  Метою курсової роботи є поглиблення вивчення основ медичного страхування, а також здійснення аналізу сучасного розвитку медичного страхування в Україні та напрями його вдосконалення враховуючи зарубіжний досвід.

  Завдання  курсової роботи:

  - розкрити основні  теоретичні  засади медичного страхування  та особливості його здійснення;

  - провести аналіз сучасного стану  розвитку медичного страхування  в Україні;

  - дослідити основні проблеми впровадження обов’язкового медичного страхування в Україні та шляхи його вдосконалення на основі зарубіжного досвіду.

  Україні бракує ефективної системи охорони  здоров‘я. Крім того добровільне медичне  страхування залишається нерозвиненим. Протягом багатьох років дискусії точаться навколо питання запровадження загальнообов’язкового медичного страхування як частини соціальних нарахувань на заробітну плату. Такий підхід знаходить підтримку як з боку Міністерства охорони здоров‘я, так і з боку Ліги страхових організацій.

  Отже, об’єктом дослідження виступає загальнообов’язкове медичне страхування та проблеми його впровадження в Україні.

  Предметом дослідження є розвиток медичного страхування в Україні.

   Зокрема, у науковій та фаховій літературі з цього питання значну увагу приділено  саме  особливостям, функціям, тенденціям та закономірностям розвитку даного виду страхування. Так, цим питанням присвячували роботи такі вітчизняні науковці, як Богуславський Є.І., Рудень В.В., Кісельов Є.М., Черешнюк Г.С., Капшук О.Г., Пилипчук В.Л.,  Пащенко В.М.  та інші. Також дана проблематика неодноразово розглядалися  і у публікаціях директорів та менеджерів страхових компаній, що працюють на ринку добровільного медичного страхування України: Воробйова Н., Солдатенко О., Миронова Г., Ковальова В., Яковлева Т., Поліщук Є., Єрмілов В., Стеценко В.

   РОЗДІЛ  І

   ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАСАДИ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ 

   1.1 Економічна суть поняття медичного  страхування 

   Бути  захищеними від ризику непередбачених витрат на лікування хвороб, які  порушують нормальне гармонійне життя, — природне бажання кожної людини. Метою медичного страхування є забезпечення громадян страховим захистом на випадок непередбачуваних медичних витрат.

   Медичне страхування – це страхування  на випадок утрати здоров’я  з будь-якої причини, в тому числі у зв’язку з хворобою та нещасним випадком, яке передбачає страхування на випадок втрати здоров'я з будь-якої причини [3,с.96]. Воно забезпечує більшу доступність, якісність і повноту щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг, є ефективнішим порівняно з державним фінансуванням системи охорони здоров'я.

   Економічна  сутність його полягає в тому, що, сплативши одноразово страховий внесок значно менший, ніж вартість усіх медичних послуг, громадяни мають можливість протягом року безкоштовно користуватися комплексом медичних послуг кваліфікованих спеціалістів у клініках із платним обслуговуванням.

   Об'єктом  медичного страхування є життя та здоров’я громадян, а також майнові інтереси страхувальника або застрахованого, які пов’язані з витратами на одержання медичної допомоги.

   Мета  його проведення полягає в забезпеченні громадянам у разі виникнення страхового випадку можливості одержання медичної допомоги за рахунок накопичених  коштів і фінансування профілактичних заходів:

   - відвідування лікарів та амбулаторне  лікування;

   - придбання медикаментів;

   - лікування у стаціонарі;

   - отримання стоматологічної допомоги;

   - проведення оздоровчих та профілактичних заходів [1,c.168].

   Найбільшу зацікавленість викликають системи соціального медичного страхування, оскільки вони мають ряд переваг над іншими системами. Передусім, над приватною системою, бо система соціального медичного страхування, як і бюджетна, фінансується за рахунок централізовано створеного фонду, забезпечуючи за інших рівних умов однакові соціальні гарантії у наданні медичної допомоги населенню незалежно від обсягу фінансової участі пацієнтів та їх платоспроможності. Тобто соціальне медичне страхування діє на умовах солідарності та принципу «багатий платить за бідного, здоровий - за хворого, молодий - за старого» [4,c.82].

   За  бюджетної системи охорони здоров’я страхування або відсутнє зовсім, або є незначним. Бюджетна система фінансування охорони здоров’я передбачає використання коштів податкових надходжень до бюджету, але саме це не сприяє стабільності фінансового забезпечення охорони здоров’я.

   Суб’єктами добровільного медичного страхування є:

   - страховики – незалежні страхові  компанії (організації), які мають  статус юридичної особи, ліцензію  на право здійснювати добровільне медичне страхування;

   - страхувальники – окремі дієздатні громадяни, підприємства, які представляють інтереси громадян, а також благодійні організації та фонди;

   - застраховані – це громадяни,  на користь яких укладаються  договори страхування. Якщо фізична особа укладає договір страхування щодо себе самої, то страхувальник і застрахований є однією особою.

   - медичні установи – це установи, що надають допомогу на кошти  медичного страхування і також  мають ліцензію на здійснення  лікувально-профілактичної діяльності [13,c.7].

   Основна частина медичних установ належить державі. Державна або бюджетна система  фінансується із загальних податкових надходжень у державний бюджет та охоплює всі категорії населення. Управління та планування здійснюється центральними та місцевими органами влади. Нині такі системи існують в Італії, Іспанії, Данії, Ірландії, Швеції.

   Медичне страхування - це важливий елемент системи страхової медицини, який забезпечує:

   - обґрунтованість розміру грошових  внесків страхувальників і виплат  із фонду актуарними розрахунками, тобто специфічною системою математично-статистичних та економічних викладок;

   - мінімізацію внесків страхувальників  шляхом солідарної розкладки  витрат між усіма учасниками страхування, а також шляхом загальноприйнятої в страховій справі практики одержання прибутку від резервних, інших тимчасово вільних коштів і реінвестування його в основну діяльність фондів;

   - забезпечення відповідно цільової  мобілізації засобів цільового,  співрозмірного й адресного витрачання їх на основі специфічної системи роботи з категоріями страхового ризику, страхового випадку і страхового покриття, контролю вартості медичного обслуговування;

   - відокремленість коштів фондів  від державного бюджету і зменшення впливу держави на фонди на користь активізації суспільного контролю і впливу [4,c.90].

   Отже, на основі вище викладеного матеріалу  можна зробити висновок, що медичне страхування – це форма особового страхування, що гарантує громадянам отримання медичної допомоги при настанні страхової події за рахунок нагромаджених страхових фондів. Соціальна та економічна ефективність медичного страхування залежить від того, наскільки глибоко і всебічно пророблено концепцію розвитку страхової медицини. 
 

   1.2. Особливості здійснення медичного  страхування. Обов’язкове та добровільне медичне страхування. 

   Особливість здійснення медичного страхування  полягає у тому, що воно може проводитись як у добровільній, так і в обов'язковій формах. Обом формам властиві свої переваги та недоліки. У той самий час обов'язкове медичне страхування (ОМС) має одну суттєву перевагу — воно забезпечує регулярність надходження грошових коштів, створюючи тим самим можливість планувати медичну допомогу. Треба зазначити, що в Україні система охорони здоров'я населення має виключно бюджетне фінансування.

   Обов'язкова форма медичного страхування  використовується, як правило, у тих  країнах, де переважне значення має  суспільна охорона здоров'я, а  добровільна - там, де поширені приватні страхові програми [36,c.245].

   Медичне страхування, яке провадиться в обов'язковій формі, набуває рис соціального страхування, оскільки порядок його проведення визначається державним законодавством. Обов'язкова форма страхування координується державними структурами. Страхові платежі, сплачувані громадянами та юридичними особами, мають форму податку. Обов'язкове медичне страхування перебуває під жорстким контролем держави і характеризується безприбутковістю. Ця форма організації страхового фонду дає змогу планувати медичну допомогу завдяки тому, що надходження коштів до страхового фонду характеризується стабільністю [12,c.24].

   Обов'язкове медичне страхування базується  на таких принципах:

   1) принцип загальності полягає в тому, що всі громадяни незалежно від статі, віку, стану здоров я, місця проживання, рівня особистого доходу мають право на одержання медичних послуг.

   2) принцип державності означає, що кошти обов'язкового медичного страхування - це державна власність. Держава забезпечує сталість системи обов'язкового медичного страхування і є безпосереднім страхувальником для непрацюючої частини населення (наприклад, пенсіонерів).