Лекции "Инновацийний менеджмент"

 

(1) купівлі-продажу ОІВ;

(2) визначення розміру прибутку від використання ОІВ у власному виробництві;

(3) надання ліцензій;

(4) визначення ефективності інвестицій при комерційному використанні ОІВ;

(5) порівняльного аналізу і вибору раціонального варіанту використання ОІВ.

 

 

 

 

Визначення економічного  ефекту від використання науково-технічних  досягнень

 

де ЕТОІВ- економічний ефект від заходів (дохід, прибуток від використання ОІВ) за розрахунковий період;

РТ - вартісна оцінка результатів використання ОІВ за розрахунковий період;

ВТ - вартісна оцінка витрат на реалізацію ОІВ за розрахунковий період.

 

 

 

 

Вартісна оцінка результатів  використання ОІВ за розрахунковий  період:

 

де Рt- вартісна оцінка результатів в році t;

tn- початковий рік розрахункового періоду;

tk - останній рік розрахункового періоду.

 

де At - обсяг продукції у натуральних одиницях виміру у році t;

Цt – ціна одиниці продукції в році t.

 

Витрати на реалізацію об’єкта інтелектуальної власності:

 

де    - витрати на виробництво продукції, яка використовує ОІВ, за розрахунковий період (вартість нового обладнання, технології);

             - витрати при використанні цієї продукції за розрахунковий період (витрати на сировину, матеріали, електроенергію, технічне обслуговування).

 

 

 

 

Розрахунок економічного  ефекту для інновації, спрямованої  на економію поточних витрат (без  додаткових інвестицій)

 

де С1, С2 - собівартість одиниці продукції до і після впровадження винаходу;

А2 - річний обсяг продукції в натуральному вимірі після впровадження винаходу.

 

Якщо реалізація нововведення вимагає додаткових інвестицій, то економічний ефект визначають за формулою:

 

де Кд - обсяг додаткових інвестицій;

ен - норматив ефективності інвестицій.

 

 

 

 

Визначення ціни об’єкта  інтелектуальної власності за  принципом „+2, -2” (ринковий підхід)

 

+2

 

+3

 

Підсумок

 

+2

 

+1

 

Ознака 3

 

+2

 

0

 

Ознака 2

 

-1

 

+2

 

Ознака 1

 

Винахід Б

 

Винахід А

 

Властивості

 

 

 

 

Витратний метод оцінки  вартості об’єктів інтелектуальної  власності застосовується з метою:

 

(1) обліку ОІВ, що створюються на підприємстві за рахунок власних коштів;

(2) обліку ОІВ, створених на кошти замовника;

(3) обліку ОІВ, придбаних у третіх осіб;

(4) оподаткування;

(5) інвентаризації.

 

 

 

 

Визначення вартості ОІВ  за витратним методом:

 

де Кс – коефіцієнт морального старіння ОІВ;

аt – коефіцієнт приведення щорічних сум до одного розрахункового року;

Кіt – коефіцієнт індексації, що враховує зміну індексів цін в певних галузях;

tn – початковий рік розрахункового періоду;

tk – завершальний рік розрахункового періоду;

Зt – витрати на створення ОІВ.

 

 

 

 

Оцінка вартості товарних  знаків та знаків обслуговування

 

де С – собівартість розробки товарного знаку (знаку обслуговування), одержання охорони і витрати на рекламу та використання;

 

Н – коефіцієнт, який враховує термін використання товарного знаку (від моменту початку рекламної кампанії з використанням товарного знаку);

Н=1,0 – 1-й рік використання;

Н=1,2 – 2-й рік використання;

Н=2,0 – 10-й рік використання;

 

М – масштабність використання товарного знаку, яка залежить від величини товарообороту:

до 10 тис. дол. США в місяць – М=1,0;

10-50 тис. дол. США  – М=1,2;

50-100 тис. дол. США – М=1,4;

100-500 тис. дол. США – М=1,6;

0,5-1,0 млн дол. США – М=1,8;

більше 1,0 млн дол. США – М=2,0.

 

 

 

 

Методи розрахунку ціни  ліцензії

 

Варіант 1. Розрахунок паушальної ціни ліцензії на технології, які переважно знаходяться на лабораторній стадії і не готові до промислового використання.

 

де Р1- ціна завершення розробки (дослідно-промислове освоєння) технології (продукту, процесу, обладнання), що основана на переданому винаході;

Р2 – ціна заходів з технічної допомоги при промисловому освоєнні технології у ліцензіата;

Р3 – ціна послуг з підготовки (перепідготовки) кадрів покупця ліцензії;

Рр – ціна передачи прав інтелектуальної власності (правова компонента ціни ліцензії).

 

 

 

 

Методи розрахунку ціни  ліцензії

 

Варіант 2. Визначення фактичної ціни ліцензії як розрахунок капіталізації роялті (паушальний платіж):

 

де П – розмір паушального платежу;

      - дисконтована вартість можливих (планованих) роялті у рік t;

n – термін дії ліцензійної угоди;

       - ставка роялті у % від вартості чистих продажів;

       - річна вартість чистих продаж;

і – ставка дисконту.

 

 

 

 

 

 

Методи розрахунку ціни  ліцензії

 

Варіант 3. Визначення ціни ліцензії у формі постійної участі ліцензіара в прибутках ліцензіата, одержаних від продажу продукції або послуг, що випускаються за ліцензією.

 

де Vi - обсяг випуску ліцензійної продукції в і-му році;

Zi - ціна ліцензійної продукції за рік і;

Ri - ставка роялті в % за рік і;

Т- розрахунковий термін дії угоди без урахування періоду освоєння ліцензії.

 

Визначення ставки роялті у процентах до вартості продаж продукції:

 

де Rs – ставка роялті;

R - річна сума роялті;

S - річна вартість чистих продажів без урахування непрямих податків, зборів і мита.

 

 

 

 

До основних факторів  визначення розрахункової ціни  ліцензії належать: 

 

• очікувана якість продукції, яка буде виготовлена ліцензіатом в результаті купівлі ліцензії;
• прогнозний попит на продукцію, яка буде вироблятися підчас її виходу на ринок і до завершення терміну дії ліцензії;
• очікувані обсяги виробництва продукції на весь період дії ліцензії;
• ціна продукції на можливому ринку збуту по роках на весь період дії ліцензії;
• роялті, що визначаються на весь період дії ліцензії.

 

 

 

 

Приклад. Визначити ціну ліцензії на виробництво нового виду нагрівачів, якщо відомо, що:

 

• ліцензійна угода укладена на 3 роки;
• валовий обсяг реалізації ліцензійної продукції становить: у 1-й рік – 30000 шт.,  у 2-й рік – 35000 шт., у 3-й рік - 40000 шт.;
• ціна одиниці продукції по ліцензії складає 2000 грн;
• ставка “роялті” становить 4% від обсягів продаж ліцензійної продукції;
• ставка дисконту 15%.

 

 

 

 

Варіант 1. Визначення ціни  ліцензії як суми платежів  “роялті”

 

 

 

 

Варіант 2. Визначаємо ціну  ліцензії як паушальний платіж