ТЕМА 1. АКТУАЛЬНІСТЬ, СУТНІСТЬ, ОСНОВНІ
ПОНЯТТЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙНОГО
МЕНЕДЖМЕНТУ
Тема охоплює такі питання:
- Актуальність інноваційної діяльності у глобальних світових господарських зв’язках
- Сутність, основні поняття інноваційної діяльності та інноваційного менеджменту
Стадії конкурентного
зростання країни (за М.Портером)
Стадія факторів
Стадія інвестицій
Стадія інновацій
Стадія багатства
1. Стадія факторів
- використовуються такі фактори, як низькокваліфіковане населення, природні ресурси або кліматичні умови, розвивається сільське господарство, добувні галузі, текстильна промисловість;
- країна конкурує на світовому ринку винятково за ціною на нескладну продукцію масового виробництва;
- необхідні технології, обладнання закуповуються за кордоном;
- продукція імітується під товари відомих світових виробників;
- створюються сприятливі умови для імпорту капіталу;
- економіка країни чутлива до світової кон’юнктури, циклічних коливань глобальної економічної системи, особливо коливань валютних курсів.
2. Стадія інвестицій
- широкомасштабне інвестування у будівництво сучасних ефективних підприємств, закупівля складних зарубіжних технологій;
- здатність національної промисловості впроваджувати та покращувати іноземні технології;
- інвестиції здійснюються з метою перетворення природних факторних переваг у розвинені;
- створюється сучасна інфраструктура, удосконалюється система професійної підготовки, формується власна мережа збуту експортних товарів, налагоджуються прямі зв’язки із зарубіжними споживачами;
- технологічно нові, унікальні продукти або процеси не створюються, а лише удосконалюється вже добре зарекомендований в інших країнах процес виробництва.
3. Стадія інновацій
- основні фактори не відіграють істотної ролі, їх нестача компенсується активізацією інноваційних процесів;
- розвиваються нові конкурентноздатні галузі національної економіки;
- компанії не тільки розвивають відомі зарубіжні технології, але й самі створюють їх;
- конкуренція у цих умовах визначається не лише ціною, але й за рівнем диференціації продукції, що передбачає вищу кваліфікацію трудових ресурсів та якість створених на основі передових технологій виробів;
- розвивається власна збутова, обслуговуюча та виробнича мережа у зарубіжних країнах;
- перехід до початку вивозу капіталів у формі прямих зарубіжних інвестицій чи неакціонерних форм експорту капіталів;
- промисловість, сільське господарство, нематеріальне виробництво конкурують на базі передових технологій та диференційованих продуктів;
- інноваційна політика держави відрізняється новими методами державного регулювання, серед яких переважають непрямі важелі впливу на національне господарство.
4. Стадія багатства
- досягнуто багатство нації;
- припиняється пошук нових продуктів та процесів, послаблюється конкуренція;
- новими суспільними цілями стають не економічні, а соціальні завдання;
- знижується престиж роботи у реальному секторі економіки, популярними стають виробництво суспільних товарів та послуг, нематеріальна сфера;
- підвищується рівень оподаткування, що не стимулює розвиток підприємництва;
- капітали спрямовуються у фінансові активи, інформаційні технології;
- злиття та поглинання, створення потужних альянсів перешкоджають розвитку конкуренції;
- починається втрата лідерства більшості галузей та підгалузей, але зберігаються конкурентні переваги у галузях з унікальним попитом;
- конкурентні галузі національного господарства поступово повертаються до цінової конкуренції .
Необхідні умови переходу
на вищу стадію конкурентоздатності:
- механізм формування факторів виробництва (кількість та якість факторів, їх постійний розвиток);
- мотивація менеджерів;
- внітрішньогалузева конкуренція; удосконалення попиту;
- нестача окремих факторів як стимул до їх заміщення на базі передових досягнень;
- здатність до організації нового бізнесу.
Специфічні характеристики
сучасних технологій
- вузька спеціалізація;
- швидке старіння;
- необхідність постійного розвитку;
- високий ризик капіталовкладень;
- швидке розповсюдження;
- розробка і впровадження ноу-хау.
Поняття “інновація” (за
Й.Шумпетером):
зміна з метою впровадження
і використання нових видів
товарів для споживання, виробничих
і транспортних засобів, ринків
і форм організації у промисловості.
Поняття “інновація” (згідно
“Керівництва Фраскаті”):
остаточний результат інноваційної
діяльності, втілений у вигляді
нового чи удосконаленого продукту,
впровадженого на ринку, або технологічного
процесу, що використовується у
практиці, або нового підходу
до вирішення соціальних проблем.
За Р.А.Фатхутдіновим:
нововведення - оформлений результат фундаментальних,
прикладних науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських
робіт (НДіДКР);
інновація - остаточний результат
впровадження нововведення з метою зміни
об`єкта управління і отримання економічного,
соціального, екологічного, науково-технічного
чи іншого виду ефекту.
За П.Н.Завліним і А.В.Васильєвим:
інновація - результат творчого
процесу у вигляді створення (впровадження)
нової продукції, застосування якої вимагає,
щоб її користувачі змінили звичні стереотипи
діяльності, навички.
При цьому найважливішою ознакою
інновації в умовах ринкового
господарювання вважається новизна
споживчих властивостей продукту,
а не технічна новизна.
Класифікація інновацій (за
Р.А.Фатхутдіновим):
- за рівнем новизни (радикальні, ординарні);
- за стадією життєвого циклу товару, на якій здійснюється інновація (стратегічного маркетингу, НДіДКР, підготовки виробництва, власне виробництва, сервісу);
- за масштабом новизни інновацій (нові в світі, в країні, галузі, для фірми);
- за галуззю господарства (наука, освіта, соціальна сфера, матеріальне виробництво);
- за сферою застосування (інновація на фірмі, нагромадження, продаж);
- за частотою застосування (разова, дифузія);
- за формою результату інтелектуальної праці (відкриття; винахід; патент; раціоналізаторська пропозиція; ноу-хау; товарний знак; торгова марка; емблема; нові документи, що описують технологічні, виробничі, управлінські процеси тощо);
- за видом ефекту (науково-технічний, соціальний, екологічний, економічний, інтегральний);
- за підсистемою системи інноваційного менеджменту (наукового супроводу, цільова, забезпечуюча, керована, керуюча).
Інші підходи до класифікації
інновацій:
- за типом новинки; інноваційним потенціалом; відношенням до свого попередника; обсягом застосування; цілями ефективності; соціальними наслідками; особливостями механізму здійснення інноваційного процесу; джерелом ініціативи (А.І.Пригожин).
- за оригінальністю винаходу; ступенем складності; галуззю господарювання; ступенем новизни; радіусом дій; соціально-психологічними умовами впровадження; сферою застосування (М.Хучек).
- за новизною; залежністю від технологічних параметрів; місцем на підприємстві; глибиною змін; сферою діяльності (С.Д.Ільєнкова).
- за галуззю застосування; етапами НТП; ступенем інтенсивності; темпами здійснення; масштабом; результативністю; видами ефективності (П.Н.Завлін).
Основні компоненти інноваційного
менеджменту:
- наукові підходи до інноваційного менеджменту;
- формування портфеля новинок;
- правове, методичне, ресурсне, інформаційне забезпечення;
- стратегічний маркетинг, НДіДКР з новинок та інновацій, організаційно-технічну підготовку виробництва новинок та інновацій, виробництво новинок, сервіс;
- управління персоналом, розробку управлінських рішень, координацію виконання інноваційних проектів.
ІННОВАЦІЇ
Продуктові - матеріальні і нематеріальні товари і послуги, що пропонуються підприємством
на ринку, здатні задовольнити фактичні
або потенційні потреби споживачів завдяки
їхнім спеціальним функціям і властивостям.
Процесні - націлені на покращання або перебудову
процесів, що відбуваються на підприємстві.
До них відносять як матеріальні процеси,
обробку, транспортування фізично реально
існуючих об’єктів, так і інформаційні
процеси, змістом яких є обмін та обробка
інформації.
ІННОВАЦІЇ
Соціальні - стосуються людей
та їх поведінки на підприємстві, мотивації
до ефективної продуктивної діяльності.
Вони служать досягненню соціальних цілей,
як наприклад, підвищення задоволення
працею, захист від нещасних випадків,
безпека робочого місця тощо і тісно пов’язані
з культурою підприємства .
Організаційні (структурні) - покращують
організаційну та функціональну структуру
підприємства. Вони стосуються процесів
виробництва, виконавців завдань (працівників),
об’єктів виробництва. Організаційні
інновації можуть орієнтуватися як на
“жорсткі” цілі (наприклад, зниження
витрат, покращення якості, підвищення
продуктивності), так і на “м’які” цілі
(наприклад, задоволення працею, кращий
виробничий клімат).
ІННОВАЦІЇ
Pull-інновації (ініційовані
ринком) -
зумовлюються потребами або конкретним
попитом споживачів, чим забезпечують
високий рівень вірогідності успішного
результату.
Push (ініційовані підприємством) - здійснюються
завдяки новим технологіям, для яких необхідно
ще знайти сфери застосування. Такі інновації
переважно зустрічаються спочатку з несприйняттям
ринку, а їхні шанси на успіх у порівнянні
з “ринковими” інноваціями є меншими.