ТЕМА 3. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Тема охоплює такі питання:
- Сутність інноваційних стратегій та особливості їх формування
- Класифікація і стратегії інноваційних організацій
- Види та структура інноваційних організацій
- Особливості процесу продуктових інновацій на підприємстві
У сучасних умовах підприємство повинно :
- впроваджувати інноваційні продукти та послуги, яких очікують цільові групи споживачів;
- підтримувати тісні зв’язки із споживачами, зберегти прихильність існуючих клієнтів і можливість ефективно задовольняти нових клієнтів та нові ринкові сегменти;
- пропонувати високоякісні продукти та послуги за низькими цінами та з малим терміном доставки;
- мобілізувати здібності та мотивацію співробітників, щоб досягнути безперервного покращання процесів, якості та терміну реагування;
- впроваджувати інформаційні системи.
інноваційна стратегія -
- важлива складова стратегії підприємства, включає цілі та заходи щодо інноваційних продуктів та процесів і має вирішальне значення для стратегічного вибору комбінації “продукт-ринок”, що забезпечить існування підприємства у майбутньому.
Варіанти стратегічної поведінки підприємства:
- “Піонерна” стратегія, або стратегія технологічного лідерства (“first-to-market-strategy”) - дозволяє підприємству отримати так звану споживчу ренту за рахунок групи інноваційних покупців (“first-buyer”, “lead-user”), скористатися перевагами масового виробництва і тим самим отримати переваги перед конкурентами за рахунок набутого досвіду;
- “Стратегія ранніх послідовників” (“second-to-market”, “early follower-strategy”) завдяки виходу підприємства на ринок з подібними товарами чи послугами через короткий термін після „піонера” дозволяє зменшити ризики від входження на ринок;
- “Пізніші послідовники” (“late follower”, “late-to-market-strategy”) виходять на ринок лише тоді, коли розвиток ринку і поведінка покупців стабілізувалися, а подальший розвиток можна досить легко оцінити.
Інноваційні стратегії можуть виникнути завдяки трьом різним імпульсам:
- технологічному (technology-push, knowledge-push), тобто інновації виникають на основі інноваційної технологічної пропозиції (тиск пропозиції);
- ринковому (market-pull, need-pull,
demand-pull), тобто новинки розвиваються на основі ідентифікованих на ринку потреб споживачів (стан попиту);
- екологічному, тобто інноваційна діяльність орієнтується на подолання екологічних проблем (екологічна орієнтація).
Класифікація стратегій компаній залежно від цілей:
- віолентна стратегія застосовується у великому стандартному виробництві продукції середньої якості за низькими цінами;
- патієнтна (нішева) стратегія застосовується у вузькоспеціалізованих нішах для певних груп споживачів високоякісних і дорогих товарів;
- комутантна (поєднуюча) стратегія реалізується на регіональному (локальному) рівні за рахунок індивідуалізації і пристосування до місцевих умов;
- експлерентна (піонерна) стратегія передбачає радикальні рішення, перетворення “старих” сегментів ринку на основі принципових нововведень з одночасним підвищенням якості і зниженням собівартості.
Венчурні фірми – окремий тип стратегії:
- діють на етапах зростання і насичення активності у винахідництві і зниження активності наукових досліджень;
- безпосередньо не займаються організацією виробництва, а лише здійснюють продаж результатів наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок;
- передумовами їх створення є наявність ідеї інновації (виробу, технологій), суспільної потреби, ризикового капіталу;
- фінансування здійснюється шляхом придбання акцій або надання пільгових кредитів з правом конверсії у акції;
- специфічні риси - надання коштів на тривалий термін, пайова участь інвестора у капіталі (прямо чи опосередковано) і, відповідно, участь в управлінні;
- інвестиції здійснюються на початкових етапах бізнесу
Стимулюючі фактори розвитку венчурних фірм:
- технологічні;
- правові (законодавчо закріплені пільги і стимули);
- управлінські (адаптивність до вимог ринку і науково-технічного прогресу);
- психологічні (інтелектуальний рівень і прагнення до свободи творчості);
- економічні (вища ефективність і швидка окупність).
Види та структура інноваційних організацій:
- Маркетингові організації – забезпечують маркетинговий супровід, діяльність інноваційних організацій. Особливі риси– орієнтація діяльності на перспективу і на споживача, високий рівень фондоозброєності праці, освіти персоналу, інформаційного забезпечення.
- Науково-дослідні організації , дослідницькі центри - здійснюють розробку новинок, випуск, апробацію і дифузію інновацій. Особливі риси – реалізація концепції маркетингу, висока фондоозброєність, інформаційна забезпеченість, відповідність умов праці світовим стандартам.
Види та структура інноваційних організацій
- Проектно-конструкторські організації – здійснюють конструкторську розробку ідей, науково-дослідні, експериментальні і випробувальні роботи.
- Проектно-технологічні організації – здійснюють технологічну підготовку (обладнання, оснащення, розробку нормативів, організацію праці тощо).
- Будівельно-монтажні організації – здійснюють нове будівництво, розширення, реконструкцію і, за потреби, технічне переозброєння виробництва.
- Організації з матеріального забезпечення виробництва – забезпечують конкурентоспроможний “вхід” системи інноваційного менеджменту.
Види та структура інноваційних організацій
- Фінансові організації – забезпечують формування фінансових ресурсів інноваційної організації, прогнозування і аудит фінансового стану.
- Підприємство – здійснює матеріалізацію результатів НДДКР у готовій продукції (роботах, послугах).
- Сервісна організація– забезпечує високу якість сервісу інноваційного процесу (простоту випробувань, упаковки, транспортування, монтажу, гарантійного обслуговування).
- Ремонтна організація – забезпечує рівень гарантійного і технічного обслуговування.
- Корпорації – об`єднання з метою проведення спільних науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДіДКР), інноваційної діяльності.
Види та структура інноваційних організацій
- Наукові парки (НП) – включають НП дослідницького характеру; дослідницькі парки з доведенням новинок до практичного впровадження; інкубатори (США) та інноваційні центри (Західна Європа) нових венчурних фірм навколо університетів, вищих навчальних закладів.
- Фінансово-промислові групи - об`єднання на основі єдиного технологічного циклу на базі управляючої компанії і незалежних юридичних осіб, включаючи фінансові інституції.
- Холдинг – створення господарсько несамостійних дочірніх компаній на чолі з материнською і з володінням нею акцій дочірніх компаній та філій.
- Консорціум – тимчасове об`єднання крупних фірм у межах міжфірмової кооперації з метою інновацій протягом тривалого періоду.
- Транснаціональна корпорація – товариство з дочірніми фірмами у різних країнах, інноваційна діяльність яких забезпечує основну.
Види та структура інноваційних організацій
- Технопарк – територіально обмежений комплекс юридично незалежних фірм (іноді до кількох сотень) у межах законодавчо закріплених особливих умов господарювання.
- Технополіс – спеціально створений комплекс навколо наукових центрів з розвиненою інфраструктурою, де розміщені економічні агенти, що реалізують усі етапи інноваційного процесу (технополіс, курортополіс, рекреаційна зона тощо).
- Інкубатори різних типів (інноваційні інкубатори, технологічні інкубатори тощо) - виконують функції пошуку перспективних наукових та технологічних розробок, сприяють створенню малих та середніх підприємств, що впроваджують ці розробки, надають цим підприємствам консалтингові, інформаційні та комунікаційні послуги.
- Стратегічний альянс – утворення учасників міжфірмової кооперації на основі домовленості про проведення всього циклу інноваційного процесу, включаючи комерціалізацію результатів процесу.
Етапи процесу продуктових інновацій
Поштовх до інновацій:
Аналіз ситуації/
Ідентифікація проблеми
Збір ідей і нагромадження
Генерація ідей
Систематична реєстрація та збереження ідей
Перевірка і групування
Оцінка
Відбір (рішення)
Втілення
Вихід на ринок
Фактори зовнішнього середовища підприємства, що зумовлюють інноваційність:
- підвищена частота та швидкість зміни цих факторів (законодавчих та нормативних актів, вимог споживачів до якості, випуск конкурентами продуктів – замінників та ін.);
- загальне посилення інтенсивності конкурентної боротьби внаслідок проникнення нових та агресивних конкурентів на ринок;
- специфічні тенденції у споживчому попиті (виникнення модних продуктів, зміни звичок споживачів у використанні товарів та способі життя);
- епохальні відкриття, які відповідно до теорії „довгих хвиль нововведень” М.Кондратьєва неминуче дають сильний поштовх до інноваційної діяльності.
Внутрішні поштовхи до інновацій:
- інноваційний потенціал нової ідеї; виявлена і чітко окреслена проблема, для якої, на думку керівництва підприємства, повинне бути знайдене рішення;
- високі шанси на успіх та майбутні прибутки для продуктів, які уже запроваджені на ринок;
- філософія та культура підприємства, зорієнтовані на інновації;
- кризові ситуації.
Джерела походження ідей стосовно нових продуктів
Для оцінки ідей щодо нових продуктів використовують критерії та показники:
- економічні (прибуток, рентабельність, витрати, оборот, потреба у капіталі та ін.);
- продуктові та процесні (якість продуктів, продуктивність та надійність процесів, необхідне обладнання тощо);
- технологічні (здатність інтегруватись у наявні інноваційну та виробничу програму, технологічний та синергічний ефекти та ін.);
- збутові (місткість ринку, частка ринку, ріст ринку, конкурентна ситуація, потенціал збутової організації та ін.);
- структурні (виробнича структура, рівень спеціалізації, часові, людські та просторові потужності);
- трудові (навантаження на працівників, вимоги до працівників, безпека праці, мотивація, кваліфікація тощо);
- часові (тривалість інноваційного процесу, термін виходу на ринок, термін амортизації, тривалість життєвого циклу продукту та ін.).