Управління витратами

      , (3.1.2) 

      де Стзв_н - залишки транспортно-заготівельних витрат на початок місяця, грн.;

     Стзв_п - транспортно-заготівельні витрати за звітний місяць, грн.;

     См_н - сума залишку матеріальних цінностей на початок місяця, грн.;

     См_п - матеріальні цінності за звітній місяць, грн.

     Систематизувавши інформацію про витрати праці на виготовлення j-того виду продукції, перетворені дані про витрати праці на виріб по кожній s-й спеціальності основних виробничих робочих у k-тому цеху (ЦТТ) підприємства (таблиця 3.1.1). Така систематизація і перетворення даних дозволяє оперативно визначати нормативні витрати праці на виробництво сформованого портфеля замовлень; планувати фактичне завантаження основних виробничих робітників виходячи з портфеля замовлень та інше. Так, дані про чисельність персоналу цеху ЦТТ по видах спеціальностей і їх часові тарифні ставки, використовувані в моделі управління витратами, приведені у таблиці 3.1.2. Визначення прямих витрат на оплату праці по основній заробітній платі здійснюється по формулі (2.4.7). Аналогічно сформований масив даних по прямим витратам праці для всіх цехів основного виробництва (КРП, ЗЗЦ, МЦ, ЦВУ, ЦТО), які могли бути розподілені на кожен j-тий вид готової продукції.

     Відповідно до існуючої системи оплати праці на підприємстві, додаткова заробітна плата визначається як відсоткове співвідношення до основної заробітної плати по категоріях працівників. Витрати на додаткову заробітну плату визначаються по формулі (3.1.3): 

      , (3.1.3) 

     де Созп_ik - сума основної заробітної плати робочого і-тої спеціальності k-того цеху, грн.;

     К_дзп - відсоток додаткової заробітної плати, %.

     Для управління прямими витратами необхідно визначити вплив факторів на процес управління. Ці фактори впливають на ціни, транспортно-заготівельні витрати, прямі витрати праці виробничих робітників До регульованих факторів відносяться матеріальні витрати (норма витрат); транспортно-заготівельні витрати (організація доставки); прямі витрати праці основних виробничих робочих (тарифні ставки, норма виробітку, рівень простоїв з вини підприємства); відрахування у фонди соціального страхування (обсяг заробітної плати). До нерегульовані фактори можна віднести матеріальні витрати (норма витрат, ціна матеріалу); транспортно-заготівельні витрати (віддаленість постачальника); прямі витрати праці основних виробничих робочих (норма виробітку, рівень простоїв з вини підприємства); відрахування у фонди соціального страхування (податкові ставки). Процес управління прямими витрат представлен на малюнку 3.1.1. Аналіз впливу факторів на прямі витрати показує, що переважають регульовані фактори, це підтверджує можливість ефективного управління прямими витратами.

     Відповідно до алгоритму управління (дивиться рис. 2.1.1), підсистема управління прямими витратами дозволяє впливати на регульовані фактори формування прямих витрат з метою їхньої оптимізації. До вхідного масиву даних по управлінню витратами на утримання і експлуатацію устаткування віднесені облікові дані про наявність устаткування і внутрішньоцехових транспортних засобів, їхньої вартості, а також облікова політика підприємства стосовно використовуваного методу нарахування амортизації.

     Так, на 01.01.2003 р., в результаті переходу підприємства ведення обліку відповідно до Національних стандартів бухгалтерського обліку України, знос устаткування і внутрішньоцехових транспортних засобів визначається прямолінійним методом, виходячи з очікуваного терміну корисного використання цих груп основних фондів. До витрат на експлуатацію устаткування відносяться заробітна плата допоміжних робочих (почасовщиків), які обслуговують устаткування цеху; енерговитрати цеху і послуги, які надаються суміжним цехам даному цеху по обслуговуванню устаткування; витрати на ремонт устаткування і транспортних засобів; витрати на внутрішньозаводське переміщення вантажів; витрати на зберігання, ремонт інструментів і пристосувань, а також їхній знос.

     Так, електроенергія, яка витрачається на робоче устаткування і транспортні засоби, протягом аналізованого періоду у цеху ЦТТ відповідно до приладів обліку і розрахунків, які проводяться відділом головного енергетика склала 18464 кВт/рік (тариф - 0,14 грн. кВт/рік). Масла компресорного на обслуговування устаткування витрачено 0,03 т з урахуванням 3118 грн. за одну тону, інструментального масла - 2 кг з розрахунку 3,25 грн./кг. Витрати на ремонт устаткування і заміну його окремих частин згруповані відповідно до актів виконаних ремонтних робіт і приведені у таблиці 3.1.3. 

     Таблиця 3.1.3. Матеріальні витрати на поточний ремонт устаткування цеху ЦТТ

      Управління цеховими витратами підприємства здійснюється на основі факторів, які впливають на поточний ремонт будівель і споруд, витрати на охорону праці, амортизаційні відрахування.

     Управління витратами на утримання цеху (витрати на електроенергію, воду технічну і матеріали на господарчі потреби) здійснюється виходячи з факторів, які впливають на статті кошторису витрат, передбачених поточним періодом. Так, матеріальні витрати на господарчі потреби цеху ЦТТ представлені у таблиці 3.1.4. Витрати на електроенергію склали 1630 кВт/рік (тариф 0,14 грн. за кВт/рік), витрати технічної води по цеху - 2180 тис. м³.

     В результаті формування вхідного масиву даних для управління непрямими витратами, можна впливати на регульовані фактори формування цих витрат, а також ранжируванні фактори по ступеню впливу на витрати і вибір пріоритетних напрямків управління витратами. Процес управління непрямими витратами наведений на рис. 3.1.2.

     Створено вхідний масив даних для управління цеховою собівартістю. Для внесення цієї інформації у комплексну інформаційну модель управління витратами «МП» необхідні масиви по управлінню витратами всіх цехів виробництва, а також масив даних по управлінню витратами підсистем, які формують загальновиробничі, адміністративні і витрати на збут. У зв'язку з цим, що частина витрат допоміжного виробництва впливає на витрати основного виробництва, у роботі встановлена залежність, яка дозволяє відокремити витрати основного виробництва від допоміжного і представити фактори, які впливають на сумарну собівартість у вигляді алгебраїческої суми (3.1.4): 

      , (3.1.4) 

      де - частина собівартості цехів основного виробництва, яка повинна бути відділена в процесі формування алгебраїчної суми цехових собівартостей, грн.;

     CV_k - елемент статей витрат «експлуатація устаткування» у ВУЕУ - стиснене повітря, яким забезпечує цехи основного виробництва ремонтний цех підприємства, грн. за одну тисячу м³;

     Uд_k - послуги допоміжних цехів (РЦ, ІЦ), які надаються основним цехам виробництва, грн.;

     BK_k - послуги власної котельної заводу по поданню теплової енергії для експлуатації устаткування, грн. / Гкал;

     CPд_k - витрати на ремонт устаткування силами допоміжних цехів (РЦ, ІЦ), грн.;

     Uатц_k - послуги АТЦ по внутрішньозаводському переміщенню вантажів, грн.;

     Uіц_k - послуги ІЦ по виготовленню інструментів і пристосувань для цехів основного виробництва (ЦТТ, КРП, ЗЗЦ, МЦ, ЦВУ, ЦТО), грн.

     Алгебраїчна сума фактичного рівня цехових витрат представлені у вигляді матриці (таблиця3.1.5). Ця електронна таблиця матриці собівартості, яка розроблена у Excel, є самостійним структурним елементом комплексної інформаційної моделі управління витратами, яка функціонує в автономному режимі.

     Формування вхідних масивів даних структурної моделі формування витрат цехів основного виробництва, відповідно до алгоритму розрахунку по аналітичних формулах (2.4.1) - (2.4.19), надало можливість моделювання цеховими витратами в залежності від зміни портфеля замовлень (структурні зрушення у випуску продукції), а також комплексні витрати по «МП» і на цій основі управляти цими витратами.

     Далі вивчаємо вартісні показники системи «МП» відносно до згрупованих по ієрархічних рівнях однорідних сукупностей і формування вхідного масиву даних для розрахунку параметрів комплексної інформаційної моделі управління витратами по ієрархічних рівнях. Вартісні показники першого рівня ієрархії, а саме цехів ЦТТ, КРП, ЗЗЦ, МЦ, ЦТО, ЦВУ, згруповані в матриці (дивиться таблицю 3.1.5).

     Для проведення функціонально-вартісного аналізу необхідна вихідна інформація про обсяг і склад витрат по кожному типу трансформаторів і факторах, які впливають на їх величину. На досліджуємом підприємстві відсутня система управління обліку: ведеться тільки бухгалтерський облік відповідно до вимог П(С) БО, який передбачає формування витрат по елементах і по статтях витрат. Облік ведеться тільки по цехах і укрупнено по видах продукції. Інформація про витрати об'єктів другого-четвертого рівнів ієрархії (Дирекція, УГТ, УГК, ФЕУ, УМ, УМТР, УНДДКР; ВТПВ, ВТД, ВДВ, ВГК, ВГЕ, ВА, ВСПіНТ, ВТК, ЦЗЛ; ВОПіПЖ, ПГХ, ЮРВ, ВК, Медична служба і дитячі установи, АГВ) систематизуються на підприємстві не по місцях їхнього виникнення, а відповідно до їх економічної сутності: загальновиробничі витрати, адміністративні витрати і витрати на збут.

     Для того, щоб сформувати вихідний масив даних для управління витратами другого-четвертого рівнів ієрархії, проведені дослідження витрат, які відносяться до цих рівнів. Витрати були класифіковані на прямі і непрямі і визначені джерела прямих витрат і критерії розподілу непрямих витрат. У загальному вигляді процес формування на функціонування структурних підрозділів другого-четвертого рівня ієрархії представлений у вигляді схеми на рис. 3.1.3. Наступним етапом є віднесення витрат до структурних підрозділів по факту їхнього виникнення відповідно до виконуваних цими підрозділами функцій. Витрати на оплату праці працівників підрозділів другого-четвертого рівнів ієрархії віднесені до об'єктів виникнення витрат на підставі штатного розподілу і фактично відпрацьованого часу. Матеріальні витрати (допоміжні матеріали, канцелярські приналежності та інші) віднесені на підставі лімітно-забірних карт згідно до віднесення до кожного підрозділу. Співвідношення фактичних витрат і планових дозволяє виявити відхилення від норм і приймати оперативні рішення по управлінню витратами на рівні кожної підсистеми.

     Амортизація устаткування й оргтехніки визначена згідно карток обліку основних засобів, які знаходяться в користуванні цих служб. Непрямі витрати, які не можливо віднести безпосередньо до підрозділу, а саме суми амортизаційних відрахувань будівель і споруд, - витрати по утримуванню і ремонту приміщень, розподілені пропорційно площі займаної окремими підрозділами.

     Таким чином, у даному пункті доведена необхідність і можливість формування вхідних даних для управління витратами по ієрархічних рівнях, згруповані по цехам основного і допоміжного виробництва і по статтях витрат (елементах витрат) - витрати першого рівня ієрархії, витрати другого, третього і четвертого рівнів - по витратах структурних підрозділів. Витрати загальновиробничого характеру, адміністративні витрати і витрати на збут представлені в моделі як самостійні групи витрат і розглянуті по статтях витрат (таблиця 3.1.6). 

     3.2 Визначення параметрів моделі управління витратами 

     З метою встановлення витрат, вплив на які дозволяє підприємству найбільш інтенсивно зменшити собівартість, як було визначено у пункті 2.2, використані принципи функціонально-вартісного аналізу (ФВА).

     На відміну від існуючих у теорії і практиці підходів використання функціонально-вартісного аналізу з метою пошуку резервів, використаний інверсний функціонально-вартісний аналіз, тобто форма функціонально-вартісного аналізу, яка використовується для систематизації процесу пошуку і застосовується найбільш ефективними системами управління витратами, за допомогою якої передбачається використання об'єкта. Для вирішення проблеми розробки комплексної інформаційної системи управління витратами, саме цей підхід дозволяє досягти підвищення ефективності функцій, виконуваних об'єктом, за рахунок створення системи управління витратами, яка дозволяє оперативно реагувати на поведінку витрат і прогнозувати їхню поведінку в залежності від зміни параметрів моделі. Універсальність розробленої комплексної інформаційної моделі управління витратами «МП» полягає в управлінні витратами різного характеру на шляху їхнього формування в процесі виробництва і реалізації продукції.

     На аналітичному етапі здійснення функціонально-вартісного аналізу встановлені вартісні взаємозв'язки між структурними підрозділами підприємства. Встановлення пропорцій між елементами витрат при виробництві продукції дозволило виявити цільовий вектор функціонально-вартісного аналізу і визначити в якому напрямку необхідно здійснити пошук резервів зниження витрат, забезпечивши при цьому підвищення ефективності діяльності підприємства. Виявлено місця виникнення витрат і елементів витрат, що несе на собі основну питому вагу витрат в структурі витрат на товарний випуск (рис. 3.2.1). Виявлені «критичні точки» в матриці «цехові елементи витрат», що дозволяє управляти витратами, прогнозуючи поведінку витрат при змінах витрат цеху по кожному елементу.