Визначення пріоритетних напрямків управління витратами підсистем, які згруповані по приналежності до рівнів ієрархії відносно основного виробництва, по елементах витрат і статтях витрат (таблиця 3.2.7), а також по видах витрат (витрати основного і допоміжного виробництва, загальновиробничі витрати, адміністративні витрати і витрати на збут), дозволяє визначити вектор управління витратами з метою підвищення ефективності діяльності підприємства і підвищення показника ефективності витрат ЕП. Чистий валовий дохід підприємства залежить від впливу таких факторів, як обсяг реалізації продукції (робіт, послуг) і цін. Так як в умовах ринку ціна є фактором, який залежить від загальної кон'юнктури ринку і, розглядаючи в роботі конкретний обсяг продажів, умова підвищення показника ефективності витрат складається з підвищення норми прибутку в ціні на продукцію за рахунок використання комплексної інформаційної системи управління витратами. Оптимальним варіантом управління витратами є тільки комплексний підхід до управління на ВАТ «Запоріжтрансформатор» (рис. 3.3.1). Так, обмежене управління тільки витратами основного і допоміжного виробництва, а також загальновиробничими витратами обмежує приріст прибутку в місяць, при даному обсязі реалізації продукції, 131 тис. грн. тоді як очікуваний приріст прибутку при комплексному підході до управління витратами складає 169 тис. грн. Темп росту показника ефективності витрат при комплексному підході до управління витратами становить 22,625 проти 19,56% при частковому управлінні витратами виробничого і загальновиробничого характеру.

     Управління витратами на підприємстві з метою їхнього зниження здійснюється першочергово в тих підрозділах, які потрапили у 75%-ву зону по кривій Парето.

     У цьому розділі здійснювалась реалізація положень, висновків і рекомендацій по управлінню витратами на підприємстві з багатономенклатурним виробництвом.

     1. З метою розрахунку положень, висновків і рекомендацій зі створення комплексної інформаційної системи управління витратами, сформована інформаційна база управління витратами на машинобудівному підприємстві.

     2. З метою управління прямими витратами проаналізований склад основних матеріальних і трудових витрат, які необхідні для виконання конкретної виробничої програми і виконане групування нормативів по цехам.

     3. Встановлений вплив факторів виробництва на прямі витрати на виробництво продукції, що дозволило розробити підсистему управління прямими витратами з метою їхньої оптимізації.

     4. Виявлені аналітичні залежності, які дозволяють розділити витрати основного і допоміжного виробництва і визначити напрямки цілеспрямованого зниження цехових витрат.

     5. На базі встановлених взаємозв'язків між витратами першого рівня ієрархії розроблений вхідний масив даних про витрати другого-четвертого рівнів ієрархії, які класифіковані на прямі і непрямі, а також визначені джерела прямих витрат і критерії розподілу непрямих витрат.

     6. Визначення параметрів розроблених моделей у конкретних умовах підприємства ВАТ «Запоріжтрансформатор» дозволило підтвердити достовірність положень, провести вибір пріоритетних напрямків дослідження поведінки витрат за рівнями ієрархії.

     7. Аналіз реалізації методичних розробок по управлінню витратами на підприємстві, що тільки комплексний підхід до управління витратами підприємства дозволяє підвищити ефективність функціонування підприємства шляхом оптимізації його витрат. 

 

      4. Характеристика інформаційної системи та її побудова для ВАТ «Запоріжтрансформатор»

     4.1 Коротка характеристика інформаційної системи

 

     Інформаційні системи існували з моменту появи об'єкту виробництва, оскільки на будь-якій стадії розвитку суспільство вимагає для управління систематизованої, заздалегідь підготовленої інформації. Особливо це торкається виробничих процесів - процесів пов'язаних з виробництвом матеріальних і не матеріальних благ, оскільки вони життєво важливі для розвитку суспільства. Саме виробничі процеси удосконалюються найбільш динамічно. А у міру їх розвитку ускладнюються і управління ними, що, у свою чергу, стимулює вдосконалення і розвитку інформаційних систем.

     Відповідно до кібернетичного підходу система управління є сукупністю об'єкту управління. З урахуванням сфери вживання виділяються:

     - технічні інформаційні системи;

     - економічні інформаційні системи;

     - інформаційні системи в гуманітарних областях і ін. [26].

     Оскільки йдеться про інформаційні системи економічного характеру, необхідно ввести поняття економічної інформаційної системи (ЕІС). Під нею розуміється система, призначена для зберігання, пошуку і видачі економічної інформації по запитах користувачів. За допомогою ЕІС, може перероблятися не вся інформація, що використовується для управління об'єктом, оскільки на будь-якому підприємстві циркулює величезні інформаційні потоки. Управлінський апарат звичайно підрозділяється на три рівні, вищий рівень, середній рівень, оперативний рівень. На кожному рівні виконуються роботи, в комплексі забезпечуючи управління. Ці роботи прийнято називати функціями. Залежно від цілей можна виділити наступні функції: планування, облік, аналіз і регулювання.

     Спочатку більшість ЕІС забезпечувала лише оперативні рівень управління: обробку рахунків, облік товарів і матеріалів, обробку замовлень і ін.

     Процес управління полягає в зміні полягання об'єкту системи, ведучому до досягнення поставленої мети. Цілі системи задаються при її створенні і в процесі функціонування весь час коректуються відповідно до зміни зовнішніх умов. Під цілю, розуміється характеристика системи і її очікуване значення, що задається суб'єктом управління. Серед всього різноманіття цілей можна виділити два основні класи: стратегічні і тактичні. І стратегічні, і тактичні цілі можуть носити директивний характер. Для ЕІС існує поняття динамічної рівноваги - це процес, що характеризується деякою рівноважною траєкторією. До функції системи і до структури відноситься поняття стійкості. Система із стійкою структурою може відновлювати навіть істотно порушені функції. Структура управління повинна відповідати ієрархії цілей [26].

     4.2 Склад і структура ЕІС

 

     У зв'язку з великою кількістю функціональних особливостей ЕІС може бути виділене безліч різних класифікаційних ознак. Так, відповідно до рівня вживання і адміністративного розподілу можна розрізняти ЕІС.

     У економіці з урахуванням сфери вживання виділяються:

     - банківські інформаційні системи;

     - інформаційні системи фондового ринку;

     - страхові інформаційні системи;

     - податкові інформаційні системи;

     - інформаційні системи промислових підприємств і організацій;

     - статистичні інформаційні системи і ін.

     Використовуючи системний підхід, можна сказати, що ЕІС, як і інша система, складається з елементів (підсистем), що знаходяться в певних відносинах один з одним. Безліч цих відносин спільно з елементами утворюють структуру системи. Таким чином, ЕІС - це частина реальної дійсності, представлена у вигляді безлічі елементів відносин між ними.

     Ознаки структуризації системи, її декомпозиції на складові частини, задаються людьми відповідно до здорового глузду і залежно від задач, що стоять перед ними. Самим загальним розділенням підсистем ЕІС є виділення забезпечуючої і функціональної частин.

     4.2.1 Інформаційне забезпечення.

     Інформація така ж необхідна управлінському апарату, як об'єкту управління - сировина і ресурси. Вона формується в результаті обробки специфічної сировини, відомої під назвою дані. Останні відображають конкретні фінансово-господарські факти, полягання і процеси і мають свій власний матеріальний носій. Інформація підрозділяється на зовнішню і внутрішню.

     Для зовнішньої інформації характерні приблизність, неточність, суперечність. В основному вона торкається полягання ринку, прогнозів процентних ставок і цін, податкової політики і політичної ситуації. По своїй природі така інформація носить характер вірогідності, і тому її обробка стандартними програмними засобами утруднена. Це зажадало створення особливих інформаційних систем, що одержали назву експертних. Такі системи здатні давати точні висновки на основі недетермінованої інформації.

     Внутрішня інформація в самій системі управління і відображає різні тимчасові інтервали розвитку об'єкту управління, його фінансово-господарське полягання і директивні цілі на випадок відхилень від встановлених параметрів. Як правило, ці дані змінюються, і в управлінських документах фіксується точна інформація.

     Залежно від рівня управління використовуються різні види інформації. Ці види інформації бережуться на своїх носіях, складаючи інформаційну базу, на основі якої функціонує ЕІС. Інформаційна база складається з двох взаємозв'язаних частин: внемашинной і внутрішньомашинної.

     До внемашинной відноситься та частина, яка обслуговує систему управління у вигляді, сприйманому людиною без яких-небудь технічних засобів.

     Внутрішньомашинна інформаційна база міститься на ЕОМ і складається з файлів. Вона може бути створена або як безліч локальних, тобто незалежних файлів, кожний з яких відображає деякою безліч однорідних управлінських документів, або як база даних. Різниця полягає в тому, що при створенні бази даних файли не є незалежними, бо структура одного файлу залежить від структури інших. Файли обробляються за допомогою спеціального програмного забезпечення - систем управління базами даних (СУБД) [31].

     4.2.2 Технічне забезпечення

     Технічні можливості визначаються рядом забезпечуючих підсистем, до яких відносяться системи технічного забезпечення, організаційного забезпечення і т. д.

     Технічні засоби служать основою побудови ЕІС. Потужність засобів значною мірою визначає склад вирішуваних задач. До технічних засобів ЕІС - технічне забезпечення - відносяться комп'ютери, засоби комунікацій і оргтехніка. Всі комп'ютери можна підрозділити на два класи: персональні і високопродуктивний комп'ютери (Mainframe System). Але навіть комп'ютери типа Mainframe System не завжди можуть забезпечувати необхідну оперативність рішень. Так, використання комп'ютерних систем для оцінки ступеня ризику і оптимізації операцій з цінними паперами виправдано тільки у тому випадку, коли реакція на запит не перевищує декількох хвилин.

     Комп'ютери можуть, об'єднаються в обчислювальні мережі.

     У локальних обчислювальних мережах (ЛВС) відомо декілька режимів роботи. Найбільш простій не припускає спеціально виділеного комп'ютера, ресурси якого розподіляються між іншими машинами. Кожна ЕОМ має свої власні ресурси і ресурси, що надаються іншими комп'ютерами. Другий режим передбачає виділення окремого комп'ютера для обслуговування мережних програм і інших комп'ютерів. Тільки на цій машині знаходяться програми і бази даних. Такий комп'ютер називається файл-сервером. Третій режим припускає виділення окремого комп'ютера і відомий під назвою клієнт-сервер. На відміну від попереднього в даному випадку знаходяться не тільки загальні бази даних, але і програми пошуку і запису, що дозволяє запрошувати не всю інформацію з бази даних, а тільки частково або повністю оброблену сервером. При цьому знижується його завантаженість передачі даних.

     ЛВС можуть, об'єднаються таким чином, що абоненти локальної мережі користуються ресурсами іншої. Перераховані класи машин і мережі ЕОМ можуть функціонувати тільки за допомогою загальносистемного програмного забезпечення [1].

     4.2.3 Програмне забезпечення

     Програмне забезпечення - це сукупність програм системи обробки даних і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм. Розрізняють загальне і спеціальне Програмне забезпечення (ПО). В загальне ПО включають операційні системи, системи програмування, сервісні програми.

     Операційна система - це програма, яка автоматично завантажується при включенні комп'ютера і надає користувачу базовий набір команд, за допомогою яких можна спілкуватися з комп'ютером.

     Системи програмування - є інструментальними засобами для кваліфікаційних користувачів. Системи програмування включають інструментальні засоби програмування і неінструментальні засоби програмування.

     Сервісні програми надають ряд послуг із забезпечення експлуатації ЕОМ і програмного забезпечення. Для спілкування користувача з програмними, технічним і інформаційним забезпеченням застосовують мови. Сукупність мов спілкування, правил їх формалізації і термінів використовуються в ЕІС, утворюють лінгвістичне забезпечення.

     Окрім операційних систем для функціонування будь-кого ЕІС необхідні також: