Для економічних систем найбільш характерні задачі оптимізації і розподілу ресурсів, які розв'язуються методом лінійного програмування [61]. Математична постановка задачі включає три компоненти: цільову функцію, обмеження, граничні умови. У загальному випадку математичну модель такої задачі з числом перемінних n і обмежень m має наступний вигляд (1.2.1): 

       (1.2.1)

      де c_j - коефіцієнти в цільовій функції;

     a_ij - норма витрати і-того ресурсу для випуску j - тої продукції;

     b_i - наявний ресурс;

     d_j і D_j - min і max припустиме значення x_j.

     При постановці задачі пошуку шляхів підвищення ефективності виробництва необхідно вирішити питання про оптимальне співвідношення фінансових ресурсів підприємства. Відповідно до принципу оптимального розподілу ресурсів Парето, ефективність виробництва досягається тоді, коли вже неможливо перерозподілити наявні ресурси, щоб збільшити випуск одного економічного блага без зменшення випуску іншого [40].

     Однак однопараметричні задачі не завжди повною мірою охоплюють всі процеси, що вимагають контролю і управління, використовуються методи багато параметричної оптимізації [61]. До числа таких методів можна віднести використання моделі цілочисленого програмування, у т.ч. з булевими перемінними, тобто коли шукані перемінні приймають не будь-які цілі значення, а лише одне з двох: нуль чи одиницю. Економіко-математичне моделювання є одним з найбільш ефективних методів управління економічними системами і їхніми підсистемами і забезпечують високу ефективність у прийнятті управлінських рішень.

     Як відомо, основною ціллю обліку собівартості є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, зв'язаних з виробництвом продукції, визначення фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, контроль за раціональним і ефективним використанням матеріальних ресурсів. Для реалізації цієї мети витрати можуть групуватися по наступних ознаках: по місцях виникнення, по об'єктах калькулювання, по однорідності витрат, по економічним елементам і по статтях витрат, по способах віднесення на собівартість продукції, по ступню впливу обігу виробництва на рівень витрат по календарних періодах, по доцільності, стосовно включення в собівартість.

     В залежності від характеру і призначення виконуваних робіт, виробництво розподіляється на основне і допоміжне. Витрати, що групуються в основному і допоміжному виробництві, надалі включаються в собівартість продукції, що виготовляється в цехах, на ділянках і інших структурних підрозділах підприємства. Таким чином, витрати групуються по місцях виникнення і по видах продукції. Такий підхід забезпечує економічну ефективність виробництва окремих видів продукції і визначення збиткових підрозділів, з метою перерозподілу витрат по місцях їхнього виникнення. Прямі витрати дозволяють забезпечити безпосередній процес управління ними, тому що вони включаються до собівартості виробу, що виготовляється, згідно первинних документів обліку, а отже залежать від особливостей технологічного процесу. Удосконалювання технології, скорочення виробничого циклу, підвищення кваліфікації робітників, збільшення продуктивності праці - все це забезпечує підвищення ефективності управління прямими витратами. Ті ж витрати, що пов'язані з виробництвом декількох видів продукції і включені до собівартості виробів шляхом їхнього розподілу пропорційно базі розподілу (загально виробничі витрати), у значній мірі залежать від правильної і раціональної організації виробництва.

     Групування витрат за економічними елементами виявляє усі витрати на виробництво продукції по видах і в цілому по підприємству. Однак це групування не дозволяє здійснити аналіз і управління витратами. Тому поряд з обліком витрат за економічними елементами застосовується групування витрат на виробництво по статтях калькуляції, що і розкриває цільове призначення витрат і їх зв'язок з технологічним процесом.

     Методичні рекомендації [36] розкривають переваги системи «директ-кост» і рекомендують використання її з метою удосконалення обліку і аналізу витрат. Як відомо, ця система є методом визначення неповної собівартості, тобто визначення собівартості готової продукції виконується тільки по змінних витратах, які залежать від обігу виробництва. Постійні ж витрати є витратами поточного періоду і не розподіляються між об'єктами калькулювання. Ці витрати прямо відносяться на результати господарчої діяльності. Система «директ-кост» використовує такий показник ефективності, як валова маржа. Він визначається як різниця між відпускною вартістю реалізованої продукції і змінними витратами. Використання системи «директ-кост» рекомендовано як при обліку витрат показним, так і при обліку попередільним методами [36].

     Використання у вітчизняній практиці системи «директ-кост» дозволить здійснювати різноманітне планування, що має велике значення в умовах неповного використання виробничих потужностей, можливість здійснювати планування додаткового замовлення при наявності у підприємства вільних потужностей, визначення доцільності припинення виробництва нерентабельних виробів. Зараз до складу виробничої собівартості готової продукції відносяться тільки витрати, які зв'язані з процесом виробництва, а адміністративні витрати і витрати на збут зараховуються до складу витрат підприємства в період їхнього виникнення.

     Дослідження питання управління витратами тільки з позиції бухгалтерського обліку зводить його до того, що питання розглядається тільки з позиції нормативного обліку витрат виробництва. Цей підхід обмежує можливість вирішення питання по комплексному управлінню витратами, тому що виключається вплив багатьох факторів, не реалізуються принципи системності, функціональності і творчості. Задача створення на підприємствах комплексної системи управління витратами полягає в тому, щоб в умовах застосування ПЕОМ була можливість формування інтегрованої системи, яка б дозволила на основі даних бухгалтерського обліку надавати необхідну інформацію для управління. 

      1.3 Основні методи дослідження з управління витратами підприємств

     Створення комплексної інформаційної системи управління витратами є важливою задачею, що дозволяє підвищити й оптимізувати результати роботи підприємства, його окремих підрозділів і в остаточному підсумку вирішити проблему стабілізації і розвитку економіки України в ринкових умовах. Досягнення поставленої цілі можливо шляхом логічного аналізу проблем, що можуть виникнути в процесі створення комплексної інформаційної системи управління витратами, причин їхньої появи і засобів, що дозволяють нейтралізувати негативні впливи. Проблемами на шляху створення системи є недостатньо досліджений зарубіжний досвід управління витратами на підприємствах, а також не адаптований до умов ринкової економіки існуючий вітчизняний досвід управління витратами. Так, рекомендована для калькулювання виробничої собівартості, обліку і аналізу витрат, у нормативному документі [36] система «директ-кост» не має досвіду реалізації на підприємствах України, а отже не може бути і реально оцінена ефективність від впровадження даної системи. Також вітчизняні підприємства не використовують, у своїй більшості, графічні і математичні моделі точки беззбитковості для аналізу взаємозв'язку «витрати - випуск» і прийняття управлінських рішень про економічну доцільність виробництва окремих видів виробів, додаткове використання вільних потужностей, що обмежує застосування системи «директ-кост». Відсутність системного підходу до встановлення факторів, що впливають на зміни норм, а також виявлення відхилень від норм по закінченню календарного періоду, обмежує можливість впливу на рівень витрат, а значить і управління витратами.

     Відсутність системності в організації обліку витрат виробництва, узагальнення та системності відображення зміни норм, що веде до використання інформації про відхилення від норм тільки в процесі остаточного розрахунку собівартості продукції, в результаті чого неможливо одержати достовірну інформацію про фактори, що впливають на рівень собівартості, обмежує застосування цього методу для створення комплексної інформаційної системи управління витратами.

     Система «стандарт-кост» є могутнім інструментом управління витратами. Це не система обліку витрат, однак вона може використовуватися в показному, попередільному, комбінованому методах калькулювання. Поєднання цього методу з аналізом «витрати - випуск» і оцінкою прибутку, забезпечує оцінку діяльності підприємства. Основною ціллю впровадження системи «стандарт-кост» є управління витратами. На вітчизняних підприємствах, в силу істотних коливань рівня діяльності, ускладнюється процес визначення реальних нормативних витрат, це є обмежуючим фактором у використанні даного методу для управління витратами.

     Таким чином, створення комплексної інформаційної системи управління витратами можливо тільки при поєднанні переваг описаних методів з урахуванням їх адаптації до різних організаційних структур підприємств у взаємозв'язку з усіма підсистемами управління для забезпечення контролю і підвищення ефективності виробництва.

     Адаптація зарубіжного досвіду управління витратами стримується проблемами, пов'язані з особливостями облікової системи, що склалася в Україні. Зміни в організації і методології обліку, що утворилася у зв'язку зі змінами законодавчої і нормативної бази [23, 25, 36, 41, 42, 43, 44], повинні бути направлені на створення позитивних передумов організації процесів управління витратами. Однак, трансформація бухгалтерського обліку супроводжується рядом проблем.

     Таким чином, з метою удосконалення методів управління витратами і створення комплексної інформаційної системи управління витратами на підприємстві необхідно: враховувати особливості господарювання на кожнім етапі розвитку підприємств і економіки України в умовах ринку; враховувати особливість стану бухгалтерського обліку, механізм адаптації зарубіжного досвіду функціонування систем управління витратами; використовувати сучасні інформаційні технології для обробки обліково-економічної інформації; розробляти і впроваджувати систему внутрішньої звітності; забезпечувати такий рух інформаційних потоків, який дозволить ефективно управляти витратами, вирішуючи головну проблему - підвищення ефективності функціонування підприємств.

     В якості інструменту, використовуваного для створення комплексної інформаційної системи управління витратами, обран функціонально-вартісний аналіз. Використана для створення комплексної інформаційної системи управління витратами на підприємстві інверсна форма функціонально-вартісного аналізу, ціль якої - забезпечити максимальну ефективність функції, які характеризують сутність об'єкта управління.

     Розроблені теоретичні основи системно-адаптивного підходу в управлінні складною багатоцільовою системою і її структурними елементами, для чого розглянуті принципи використання системного підходу в управлінні підприємством, основи побудови системно-адаптивної моделі управління витратами в рамках управління машинобудівним підприємством, для досягнення цілі системи - підвищення ефективності її функціонування. Для реалізації цієї цілі розроблена логічна схема вирішення проблеми підвищення ефективності функціонування підприємств на базі розробки комплексної інформаційної системи управління витратами (рис. 1.3.1). Досягнення поставленої цілі пов'язане з розробкою теоретичних основ інверсного функціонально-вартісного аналізу складних багатоцільових виробничих систем, тобто системне застосування інверсного функціонально-вартісного аналізу економічної системи, витрати якої згруповані по рівнях ієрархії щодо основного виробництва.

     Процес управління витратами машинобудівного підприємства припускає економіко-математичне моделювання. З метою забезпечення високої точності розрахунків при вирішенні задачі управління витратами, розроблене програмне забезпечення, виконане за допомогою програми Excel, яке входить до складу затверджених методик.

     В ході аналізу розвитку економіки України і Запорізької області та аналізу літературних джерел встановлено:

     1. Однією з причин зниження обсягів виробництва підприємств машинобудування є спад економіки України в цілому, а також низька конкурентоспроможність продукції українських машинобудівників на зовнішньому ринку.

     2. В умовах ринкової економіки основним джерелом фінансування капітальних вкладень в основний капітал повинні бути внутрішні джерела суб'єктів. У зв'язку з цим, підприємствам необхідно шукати внутрішні резерви джерел фінансування, що можливо тільки при високорентабельному виробництві.

     3. Структурні зрушення в галузях економіки України призвели до різкого зниження обсягів виробництва машинобудування, питома вага якого з 1996 до 2003 року знизилась у 2,3 рази, а в Запорізькій області - у 2,8 разів.

     4. Сучасний стан вітчизняної теорії і практики управління витратами на виробництво вимагає її подальшого розвитку. Адаптація зарубіжного досвіду (впровадження на підприємствах управлінського обліку) дозволить значно підвищити ефективність управлінських рішень щодо управління витратами на підприємствах.

     5. Основними напрямками удосконалення методів управління витратами на підприємствах є узагальнення досвіду обліку і контролю виробничих витрат по нормативному методу, використання зарубіжного досвіду управління витратами по системах «директ-кост» і «стандарт-кост», організація на підприємствах управлінського обліку, удосконалювання нормативної бази обліку витрат і формування собівартості продукції в промисловості. Комплексний підхід до управління витратами дозволить підвищити прибутковість вітчизняних підприємств. 

      2. Методологічні основи створення комплексної інформаційної системи управління витратами

     2.1 Теоретичні основи створення комплексної інформаційної системи управління витратами

     Побудова системи управління витратами на підприємстві, яка ефективно функціонує, викликає необхідність аналізу об'єкта дослідження (промислове підприємство), як складної економічної системи.