Класифікація аналітичної інформації

     За  хронологічною ознакою ОІ можуть бути підрозділені на поточні, ретроспективні і перспективні. Поточні - це огляди нових надходжень бібліотек (бібліографічні і реферативні). Більшість аналітичних і реферативних оглядів - видання ретроспективні. Вони будуються на основі аналізу матеріалів за декілька минулих років або за рік . Прогностичні огляди носять перспективний характер.

     Читацька  адреса аналітичної інформації має свою специфіку. В цілому оглядова інформація необхідна всім категоріям читачів. Різні типи бібліографічних оглядів призначені різним групам читачів - працівникам, що вчаться (ця група диференціюється за віком, освітньому рівню, способу вчення), науковим, і виробничникам (останні дві групи диференціюються по області наукових інтересів, виробничій спеціалізації, рівню загальної і спеціальної підготовки). БО видаються також для найширших кругів читачів - неспеціалістів по проблемах, що представляють для них інтерес.

     РО  зазвичай дуже конкретні за своєю  читацькою адресою і призначені в основному конкретним виконавцям-практикам - виробничникам, розробникам ДКР, керівникам відповідних підрозділів, науковцям, ведучим дослідження по конкретних темах.

     АО  призначаються головним чином фахівцям високої кваліфікації і керівникам всіх ланок управління, яким необхідно  приймати рішення по питаннях розвитку НДР і ДКР. Поряд з цим випускаються АТ, розраховані на широкі круги  читачів. Прикладом чому можуть служити згадувані раніше огляди "Наука і людство".

     За  характером інформації ОІ можуть бути додатково диференційовані залежно  від широти тематичних рамок на комплексних, таких, що відображають широкий круг проблем, і спеціалізовані, присвячені окремим вузьким темам і приватним проблемам. До комплексних ОІ відносяться галузеві і міжгалузеві видання. Галузеві огляди освітлюють проблеми якої-небудь галузі науки або виробництва в цілому, міжгалузеві містять матеріали ряду галузей науки і виробництва.

     До спеціалізованої аналітичної інформації відносяться тематичні огляди, які освітлюють стан якого-небудь одного питання, проблеми, теми. На відміну від комплексної аналітичної інформації, яка дає широку, але не деталізовану картину, тематичні огляди покликані представляти вичерпну характеристику заданої теми у вибраних авторами межах.

     Спеціалізовані  огляди можуть бути також персональними, краєзнавчими і страноведчеськимі.

     Інформатики класифікують аналітичну інформацію також  за типами використаних первинних документів. Традиційно як джерела первинної інформації використовувалися опубліковані документи: книги, журнали і газетні статті, рецензії, автореферати дисертацій і т.п. Поряд з опублікованими документами зараз широко застосовуються і неопубліковані: звіти об НДР, матеріали про виробничу діяльність і передовий досвід, про роботу нарад, щорічні доповіді про найбільш важливі вітчизняні і зарубіжні досягнення в області науки і виробництва, виконані в органах НТІ переведення по спеціальних питаннях і так далі Огляд може будуватися на основі одного якого-небудь типа видання або цілого комплексу видань.

     Залежно від місця і мови документів, що оглядають, розрізняються джерела  вітчизняні і зарубіжні. Аналітична інформація може будуватися на оригінальних зарубіжних виданнях, на їх переведеннях, виконаних в системі НТІ, або на перевідних вітчизняних виданнях.

     За  структурою видання огляди можуть бути моновиданнями і збірками.

     Огляди, як правило, забезпечуються великим  пристатейним або прикнижковим списком  літератури з вказівкою номерів РЖ по кожному джерелу, вичерпною літературою по темі, а також різними видами покажчиків: іменнимі, наочними, заголовків і т.д.

     По  конструкції бібліографічні і реферативні  оглядові видання, як правило, випускаються в обкладинці, оскільки вони невеликого об'єму, інколи з ілюстраціями. Аналітичні огляди можуть бути великого об'єму. Такі видання, як "Підсумки науки", "Наука і людство", виходять в палітурці і ілюструються чорно-білими і кольоровими малюнками, графіками, таблицями, діаграмами і т.п.

     Не  дивлячись на існуючі стандарти  на практиці бібліографічні видання  розглядалися, як правило, ізольовано від інших інформаційних видань. В цьому розділі роботи зроблена спроба провести типологічний аналіз цих видань у загальному комплексі.

Розділ  ІІІ. Характеристика основних видів аналітичної інформації

2.1. Бібліографічний  огляд

     Особливою складністю відрізняється питання  про бібліографічний огляд як посібник. Досить багата практика складання  таких оглядів, що раніше склалася, не лише не отримала належного узагальнення і розвитку, але, більш того, багато що просто ігнорується. Причому таке відношення в якійсь мірі простимо інформатиці, але ніяк - самій бібліографії. То хіба можна погодитися з визначенням бібліографічного огляду, даним в ГОСТ 7.0-84: "Бібліографічний посібник, що є зв'язним оповіданням про документи". Адже такий характер може носити і групова анотація, і звідний реферат, не говорячи вже про те, що в огляді йдеться не про "оповідання про документи", а саме про інформацію в цих документах, а точніше - про логічну переробку документальної інформації.

     Існують різні точки зору на визначення і  типологію бібліографічних оглядів.⁶ Т Типологічно все сучасне різноманіття оглядів можна показати виходячи з таких критеріїв: основні функції бібліографії і рівень спілкування.

     Перший  з названих критеріїв обумовлює  ті властивості огляду як документального  способу інформаційного управління, які не лише втілюють в собі найбільш важливі достоїнства інших способів - бібліографічного і реферативного, але і підсилюють їх новими якостями і піднімають до рівня оригінального літературного твору. Це породжує труднощі його наукового визначення, типології, складання і видання. Даний критерій підтверджує, що об'єктом віддзеркалення в огляді є вся інформація, що функціонує в системі соціального спілкування. Але в процесі аналізу, синтезу, узагальнення і виводів ця інформація отримує специфічну логічну форму, відому під назвою "оглядова інформація". Вона і є предметом, або вмістом, огляду.

     Тому  важко погодитися з кваліфікацією оглядової інформації як вторинною. Оглядова інформація як результат логічного виведення - це оригінальна ("первинна") соціальна інформація, оскільки вивідне знання логічно не адекватно вихідним думкам, що містяться в документальних джерелах, що оглядають. Процес виробництва (виведення) оглядової інформації багатообразний і залежить від способу соціального спілкування і конкретного завдання інформаційного управління.

     У системі загальної бібліографії найширше використовуються три основні  різновиди оглядів: статистичний, критичний і рекомендаційний.

     Вони  чітко співвідносяться з трьома приватними бібліографічними функціями - облік, оцінка, рекомендація. Інші види оглядів - реферативний і монографічний - характерніші і ефективніші в  спеціальній і галузевій бібліографії. Особливо слід звести наклеп, що поряд з традиційним позначенням "бібліографічний" в літературі часто використовується і терміновираженіє "інформаційний огляд". У інформаційній діяльності всі огляди бібліографічні. Питання інший, що об'єкт і рівень їх підготовки різні: або самі документи, або факти і ідеї, що містяться в документах, або в цілому вивідне знання.

2.2. Реферативних огляд

     Одним з найпоширеніших видів аналітичного огляду є реферування. Витоки практичної реферативної діяльності, як відомо, зародилися й набули розвитку в бібліотечно-бібліографічній практиці. У межах цих дисциплін розглянуто й поняття реферування. Характерно, що при цьому увагу приділено не стільки зовнішнім особливостям документа, який підлягає обробці, але, головним чином, змісту документа, його основним даним і висновкам.

     Історія існування реферату як інформаційного документа налічує понад три  століття. РЖ були однією з найперших  форм інформаційних видань і протягом останнього сторіччя набули значного поширення серед даного виду посібників. А реферат і анотація є одними з найважливіших засобів комунікації, які функціонують самостійно в окремих системах (науково-технічної інформації, бібліотек з їх довідково-інформаційними фондами, видавництв та ін) та водночас виконують роль зв'язку під час передачі інформації від однієї системи до іншої.

     Центральне  положення реферату в системі  наукової комунікації не похитнулося  й після широкого впровадження в  інформаційну технологію засобів обчислювальної техніки. У процесі вдосконалення інформаційних технологій відбувається лише перерозподіл його комунікативно-інформаційних функцій внаслідок зміни інформаційних потреб суспільства. Реферат міцно зайняв місце основного уніфікованого опису первинного документа в автоматизованих пошукових системах.

     У системі наукової комунікації реферат  є основною інформаційно-комунікативна  одиницею, що зумовлено його споживчими властивостями:

     - серед усіх видів вторинних  інформаційних документів реферат  відрізняється найбільшою інформативністю  в розкритті змісту першоджерела;

     - використання реферату для пошуку  поточної або ретроспективної  інформації дає змогу зекономити  до 90 % часу, необхідного в разі  звернення до первинних документів;

     - форма подання інформації у  вигляді реферату зручніша для  тривалого зберігання у фондах довідково-інформаційних служб й ІПС, полегшує та прискорює підготовку інформаційних видань і створення інформаційних масивів — БД рефератів (на їх підгрунті в подальшому можливе створення БД повнотекстових електронних документів);

     - у деяких випадках реферат  може замінити першоджерело (коли  необхідна користувачеві інформація  стосується не основної теми  роботи, а суміжних питань, або  коли первинний документ недоступний  унаслідок мовного або організаційного  бар'єрів).

     Велика  кількість дефініцій поняття "реферат", яка існує у сучасній літературі з теорії та практики реферування, зумовлена комплексним характером завдань, поставлених під час дослідження даного виду інформаційних документів. Семантична повнота цих визначень залежить від кількості найважливіших ознак, що використовують автори для розкриття змісту поняття "реферат". До них відносяться такі ознаки, як обсяг, семантична відповідність первинному документу, структура реферату та його текстової частини, функціональна спрямованість стилю викладання тощо.

     З приводу виникнення терміну "реферат" існують різні точки зору. Є  думка, що реферат ("referat") походить від слова "reffere", тобто повідомляти, доповідати.⁷ За іншою — термін "реферат" ("abstract") був розповсюджений в англомовній літературі у середні віки (VII-XI ст.) від "abstractus" в значенні "to draw away" — виведений, виключений. У Росії термін "реферат" уперше з'явився у словнику Ф. Г. Толля ("Настольный словарь для справок по всем отраслям знаний" 1864 р.), де трактувався як відношення, доповідна записка, викладення справи стисло.⁸ Визначення у іншому словнику ("Энциклопедический словарь Ильина") конкретизувало попереднє — викладення якогось наукового факту, відкриття, спостереження тощо.⁹ В даному випадку вже підкреслювались фактографічні компоненти реферативної інформації.

     У роботах сучасних дослідників визначення поняття "реферат" поповнилося  рядом суттєвих ознак, які краще  розкривають суть цього терміну. Реферат розглядається як "модель оригіналу, що пропорційно відображає його складові частини"¹⁰, або "інтегральна модель первинного документа, в якій інформацію подано в узагальненому вигляді"¹¹, або "стисле точне викладення змісту документа, яке включає основні фактичні відомості та висновки, без додаткової інтерпретації або критичних зауважень автора реферату".¹² Повне й містке визначення поняття "реферат" запропоновано в інформаційному огляді ВІНІТІ, де реферат розглядається як "семантично адекватне викладення основного змісту первинного документа, що відрізняється економним знаковим оформленням, сталістю лінгвістичних і структурних характеристик та призначене для виконання різноманітних інформаційно-комунікативних функцій у системі наукової комунікації".¹³ Міжнародний стандарт ISO 214-1976 Documentation — Abstracts for Publications and Documentation термін "реферат" визначає як текст, що точно, але стисло подає зміст будь-якого документа без додаткової інтерпретації або критичних зауважень і без посилання на автора цього тексту.¹⁴

     Реферат — багатоцільовий засіб відбиття інформації. Тому існують різні класифікації та погляди на його суть. Жодне з існуючих визначень не дає чіткої характеристики, для чого потрібно "стисле викладення змісту документа" і який критерій цього "стислого викладення". Аналіз сучасної практики реферування доводить, що обсяг реферату істотно відрізняється в різних реферативних виданнях. На сьогодні — це одне з найбільш дискусійних питань.