Класифікація аналітичної інформації

     Інформаційно-аналітичне забезпечення Адміністрації Президента, Кабміну, Верховної Ради, регіональних владних структур здійснюють також Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади (СІАЗ) та Фонд Президентів України, що працюють у НБУВ. СІАЗ складає аналітичні матеріали з широкого кола питань, визначених конкретними запитами абонентів служби. Наприклад, економічна тематика представлена в матеріалах з проблем діяльності фінансово-промислових груп, організації міжнародних шляхів транспортування нафти та газу, Вільних економічних зон тощо. За таким самим відбірковим принципом готується політологічна аналітика, огляди преси з питань розвитку науки та освіти. Фонд Президентів України готує інформаційно-аналітичні огляди періодичних видань, які здебільшого висвітлюють політологічну тематику.

     Аналіз  сучасного стану науково-аналітичної діяльності показав, що вона є важливою ланкою інформаційної роботи. Але аналітичні служби, які функціонують в Україні, досить розпорошені. Всі досліджувані аналітичні підрозділи працюють автономно, за конкретними оперативними чи постійно діючими запитами абонентів. Однак, між ними відсутня координація, зокрема для спільного формування й використання джерельної бази, що створюється в процесі аналітико-синтетичної обробки української наукової літератури. Специфіка проблеми науково-аналітичної діяльності в Україні полягає в тому, що робота всіх досліджуваних інституцій спрямована на задоволення інформаційних потреб вищих державних, урядових, законодавчих гілок влади. Проте, наукова аналітика потрібна й для прийняття управлінських рішень у регіональних і місцевих органах влади, а також під час обгрунтування значних наукових і господарських проектів. На це потрібно звернути особливу увагу.

     Отже, узагальнюючи результати вивчення стану  розвитку науково-інформаційної діяльності в країні, слід відзначити, що наприкінці ХХ ст. інформаційне обслуговування вітчизняної науки здійснювалось переважно органами ДСНТІ СРСР. На цей період ними було охоплено всі сфери суспільної діяльності — науку, техніку, виробництво, освіту, культуру, мистецтво та усі категорії споживачів інформації. Ця система виконувала майже весь перелік завдань інформаційного обслуговування — облік, опис, систематизацію, оцінювання, узагальнення, підсумки, рекомендацію, аналіз, прогноз (два останніх вимагали подальшого розвитку та вдосконалення) та була представлена різноманітними типами інформаційних видань, серед яких РЖ були найбільш важливими.

     Із  здобуттям незалежності перед Україною постала нагальна потреба у створенні  власної національної системи НТІ. Адже до цього часу інформаційні установи держави виконували, в основному, посередницькі інформаційні функції. Формуванням же національних інформаційних ресурсів бібліотеки та органи НТІ країни на той час майже не займалися.

     Протягом 1990-х рр. в державі було започатковано ряд науково-інформаційних, у тому числі, реферативних видань. Але їх аналіз засвідчив, що ці РЖ характеризувалися певними обмеженнями щодо видового або тематичного наповнення. Значна частина української наукової інформації з різних галузей знань лишалася не охопленою системою інформаційних видань. Найменшого розвитку набула оглядово-аналітична діяльність. За наявності значної кількості інформаційно-аналітичних центрів у різних міністерствах, відомствах, політичних партіях і громадських організаціях у систему загальнодоступних документальних комунікацій їх продукція практично не надходить, що перешкоджає її ефективному використанню.

     Основним  завданням, яке стоїть перед інформаційними та бібліотечними установами нашої  держави сьогодні є розробка та впровадження системи аналітико-синтетичного опрацювання української наукової літератури, яка повинна забезпечити:

     - створення єдиної системи кооперативної  реферативної обробки вітчизняних  документів, кумуляції та зберігання  результатів опрацювання у загальнодержавній БД, забезпечення інтерактивного доступу до даних для учасників системи та інших користувачів;

     - скорочення фінансових витрат, трудових  і матеріальних ресурсів, за рахунок  усунення дублювання під час  обробки документів, на формування  та експлуатацію загальнодоступних інтерактивних БД, а також на створення інших бібліотечних та інформаційних продуктів, у тому числі комплексу науково-інформаційних видань, що включатиме підготовку оглядово-аналітичних і прогностичних матеріалів;

     - організацію потужного телекомунікаційного центру на базі мережі Internet з метою доступу до зарубіжних БД для обміну реферативною інформацією та її використання.

     Поділ оглядів може бути виконаний за трьома взаємопов'язаними основами:

     1. Глибина аналізу змісту першоджерел.

     2. Цільове призначення огляду.

     3. Форма подання оглядів, яка  відображає оперативність інформації.

     За  першою основою поділу виділяють:

     1. Бібліографічний огляд - вторинний  документ, який містить систематизовані  й узагальнені відомості про  характер та призначення науково-технічних видань і документів.

     2. Реферативний огляд - вторинний  документ, який містить одержані  з першоджерел систематизовані  й узагальнені відомості про  стан і основні тенденції розвитку  проблеми, предмета.

     3. Аналітичний огляд - первинний  документ, одержаний у результаті всебічного аналізу відомостей з першоджерел, містить якісно нову інформацію, тобто аргументовану авторську оцінку стану, тенденцій розвитку розглядуваної проблеми, предмета і, за необхідності, обґрунтовані рекомендації щодо їх вирішення. Для подальшого поділу цих типів оглядів використовується друга основа поділу – їх цільове призначення.

     1. Бібліографічні огляди поділяються  на такі види:

     а) Огляд нових надходжень – вторинний  документ, який містить систематизовані  й узагальнені відомості про характер і призначення найбільш цінних публікацій, а також бібліографічні описи всіх науково-технічних матеріалів, одержаних за останній період (рік, квартал, місяць).

     б) Огляд рекомендаційної літератури – вторинний доку-мент, який містить  систематизовані й узагальнені відомості про характер і призначення науково-технічних публікацій,релевантних проблем, предмета.

     в) Джерелознавчий огляд – вторинний  документ, який містить систематизовані  й узагальнені відомості про  характер, призначення і тематику первинних науково-технічних видань з проблеми, предмета.

     г) Огляд інформаційних видань –  вторинний документ, який містить  систематизовані й узагальнені  відомості про характер, призначення  і тематику інформаційних видань (реферативних журналів, бібліографічних покажчиків та ін.) з проблеми, предмета.

     2. Реферативні огляди поділяються  на такі види:

     а) Науково-технічний реферативний огляд  – вторинний документ, який містить  одержані з першоджерел систематизовані  й узагальнені відомості про  стан і основні тенденції розвитку теоретичних та експериментальних розробок проблеми, предмета.

     б) Виробничо-технологічний реферативний огляд – вторинний документ, який містить одержані з першоджерел  систематизовані відомості про  стан і основні тенденції розвитку виробничо-технологічних розробок проблеми, предмета.

     в) Техніко-економічний реферативний огляд – вторинний документ, який містить одержані з першоджерел  систематизовані й узагальнені  відомості про стан і основні  тенденції розвитку техніко-економічних  розробок проблеми, предмета.

     г) Комплексний реферативний огляд  – вторинний документ, який містить  одержані з першоджерел систематизовані  й узагальнені відомості про  стан і тенденції розвитку теоретичних, експериментальних, виробничо-технологічних  і техніко-економічних аспектів розробок проблеми, предмета.

     За  формою подання, яка відображає оперативність  оглядової інформації, огляди поділяються  на такі види:

     Оглядова  довідка – огляд поточних матеріалів з вузькоспеціального питання.

     Щорічний  огляд – огляд за рік, при укладанні якого можуть бути використані оглядові довідки.

     Оглядова  стаття – огляд, який охоплює матеріал за певний період (3-10 років). При його укладанні можуть бути використані  щорічні огляди. Може бути опублікований  у журналах і тематичних збірках.

     Огляд монографічного типу – огляд, який характеризується багатоаспектністю, охоплює матеріал терміном понад 5-10 років; при його укладанні можуть бути використані оглядові статті; публікується у вигляді брошури, книги. З наведених визначень видно, що всі форми подання оглядів взаємопов’язані, одна форма оглядового документа може передувати іншій (але не обов’язково).

1.2. Види інформаційно-аналітичної  діяльності

     У системі управління існує значна кількість проблем, проблеми характеризуються інформаційною відкритістю і невизначеністю меж проблемної галузі, унікальністю кожної ситуації, високими вимогами до оперативності прийняття рішень за умови фрагментованості та протирічивості інформації і потребують інформаційно-аналітичного забезпечення.

     До  аналітичної діяльності відносять ті процедури і процеси інтелектуальної діяльності, які мають ознаки творчості, породжують нову інформацію, дозволяють виявляти нові проблеми або їх аспекти, пропонувати нетрадиційні способи їх вирішення .

     Зростає інтерес управлінських структур до методів і засобів аналітичної роботи, посилюється роль різних видів експертизи (правової, фінансової, макроекономічної, міжнародної, науково-технічної та ін.).

     Надання особі, що приймає рішення, аналітичного продукту, який є не просто впорядкованим  набором окремих фрагментів проблемної галузі, а цілісною картиною, яка відображає об'єкт управління у зручному для сприйняття ракурсі, містить пропозиції варіантів альтернативної поведінки і можливих наслідків, дає можливість сприймати об'єкт у його динаміці.

     Інформаційно-аналітична діяльність характерна перш за все  для політичних, економічних досліджень з метою прийняття рішень у  сфері управління. Інформаційно-аналітичні служби органів влади і управління покликані моделювати соціологічні аспекти, здійснювати прогнозування політичних конфліктів, результатів голосування, здійснювати аналітичний моніторинг не тільки явних поточних проблем, а і виявляти проблемні ситуації, проводити ситуаційний аналіз та вирішувати інші завдання соціального, політичного, фінансового, екологічного моніторингу.

     Розрізняють моніторингові, ініційовані і кумулятивні  аналітичні дослідження.⁴

     1. Моніторингові дослідження призначені  для довготермінового аналітичного спостереження за розвитком певної ситуації з метою забезпечення можливості апріорного синтезу управлінських рішень, які мають профілактичний або упереджуючий характер.

     Моніторинг - безперервне спостерігання за станом оточуючого середовища і управління ним шляхом своєчасного інформування про можливості настання несприятливих, критичних або неприпустимих ситуацій.

     Моніторингові дослідження передбачають одержання  статистичних або змістовних показників, які характеризують об'єкт спостереження  і які можна виміряти. Система  спостережень будується на фіксації дискретних кількісних характеристик об'єкта спостереження, накопичуванні цих відомостей і на можливості шляхом інтелектуальної інтерпретації одержаних відомостей зробити висновки про якісний стан об'єкта. Моніторинг ґрунтується на спостереженні типових рис у поведінці об'єктів спостереження і на своєчасній фіксації на їх фоні різних відхилень від норми.

     Інформаційно-аналітичний  моніторинг - вид інформаційної діяльності, пов'язаний з процесами аналізу, синтезу інформації із застосуванням  методів моделювання, експертного  оцінювання, діагностики і прогнозування, що реалізуються у режимах постійного збирання інформації з традиційних і нетрадиційних джерел з метою регулярного інформаційного забезпечення користувачів.