ЗМІСТ 

Вступ

     Інформаційна  аналітика у сучасному світі - це продукт ряду конструктивних, творчих загальноцивілізаційних тенденцій, що характеризують розвиток людського співтовариства на рубежі століть і тисячоліть: процесу глобалізації, тенденції до формування пріоритетів стійкого розвитку цивілізації і інформатизації. Згадані конструктивні тенденції парадоксальним чином на нашому складно-рівноважному світі "врівноважуються" не менш масштабними симетричними деструктивними тенденціями: боротьбою за новий геополітичний порядок, з міжнародним тероризмом та інформаційними війнами.

     Симетрія  глобальних тенденцій в їх опозиції на полюсах добро-зло в боротьбі за домінуючу роль у встановленні світового порядку до певної міри умовна, але, поза сумнівом, сповна закономірно  може розглядатися в цих етичних  категоріях. Якщо деструктивні тенденції на своєму полюсі дають зростання потенціалу агресії, конфронтації інтересів, диктату і пригноблення, що забруднює ноосферу, то конструктивні тенденції стимулюють гуманістична рівновага інтересів, глобальне партнерство, співпраця культур, можливості творчого розвитку.

     Боротьба  ноосферних потенціалів даних тенденцій  тим інтенсивніше, чим вище провідність  інформаційної інфраструктури світової спільноти, чим швидше і ефективніше  проходять інформаційні імпульси від  всіх тенденцій-антагоністів.

     Актуальність  теми. На сучасному етапі розвитку суспільства стрімко збільшуються обсяги повідомлень. До того ж спостерігаються випереджаючі темпи зростання інформаційного шуму порівняно з темпами збільшення власне корисної для певних суб’єктів інформації. В результаті підвищуються витрати часу на перевантаження» різних ланок управління. У свою чергу, стрімке поширення новітніх засобів зв’язку визначило ще й новий етап розвитку різноманітних інформаційно-психологічних операцій. Тому актуальність інформаційно-аналітичного процесу на сьогоднішній день є досить значною, бо він являє собою процес пошуку, збору, переробки та подання інформації у формі придатній для її використання при прийнятті управлінських рішень. Адже глибокого розуміння змісту повідомлень, своєчасного виявлення та знешкодження впливу факторів, що можуть призводити до викривлення інформації.

     Дане  питання порушувалось у працях відомих  авторів, зокрема, Матвієнко О.В. Кузнєцова І.М. Сілкова Г. та багато інших.¹

     Мета  роботи – проаналізувати підстави класифікації та основні види аналітичної інформації.

     Завданнями  роботи є:

     1) Визначити поняття та підстави  класифікації аналітичної інформації. Для цього слід розглянути  наступні питання: 

     - охарактеризувати сутність та методику створення аналітичної інформації;

     - визначити види інформаційно-аналітичної діяльності;

     - проаналізувати підстави класифікації аналітичної інформації.

     2) Навести характеристику основних  видів аналітичної інформації. У  рамках цього завдання необхідно  розкрити особливості таких видів аналітичної інформації, як бібліографічний, реферативний та аналітичний огляди.

     Структура роботи визначена поставленими завданнями. Робота складається зі вступу, двох розділів, які за логікою подання  матеріалу поділені на підрозділи, висновку, списку використаних джерел та додатків. 

Розділ  І. Поняття та підстави класифікації аналітичної  інформації

1.1. Сутність та методика  створення аналітичної  інформації

     Інформаційно-аналітична діяльність це особливий напрям інформаційної  діяльності, пов'язаний з виявленням, опрацюванням, збереженням та поширенням інформації переважно у сфері управлінської, політичної та економічної діяльності.² Проте, для управлінської сфери, політики та економіки, важливим є не стільки своєчасне ознайомлення з первинною інформацією, скільки випереджувальне виявлення проблемних ситуацій і прогноз розвитку подій. Необхідність в отриманні такої інформації зумовлена переходом владних структур до прогностичних форм діяльності з використанням багатоваріантних моделей розвитку подій, що потребує не просто констатації фактів для доведення тієї чи іншої тези, а системного підходу до розв'язання проблеми в цілому на основі поєднання інтелектуальних здібностей людини з функціональними можливостями сучасних автоматизованих інформаційних систем.

     Для інформаційно-аналітичної діяльності особливої ваги набуває систематичність  визначення кола питань, що виникають  у процесі базової діяльності споживача інформації, їх аналіз та прогнозування тенденцій розвитку. Саме орієнтація на передбачення, виявлення тенденцій розвитку ситуації обумовлює переважне застосування різних аналітичних методів опрацювання інформації: інформаційний аналіз, джерелознавчий, ситуаційний, контент-аналіз тощо. Передбачення шляхів розвитку ситуації потребує узагальнення відомостей та їх оцінки, тобто використання методів узагальнення, абстрагування, моделювання. Для створення інформаційних документів такого напряму інколи необхідно провести самостійне соціологічне, статистичне, маркетингове дослідження.

     Результатом аналітичної діяльності будуть такі вторинні документи, що є інформаційною моделлю не первинного документа, а моделлю проблеми. Такі інформаційні документи містять так зване вивідне знання у вигляді висновків, рекомендацій, прогнозів. Це, насамперед, огляди, щорічні доповіді, аналітичні довідки. До різновидів оглядової інформації слід віднести також інформаційні релізи, підготовка яких потребує аналізу первинної інформації, її розподілу на основну та надлишкову, відкриту та конфіденційну, головну та периферійну. Тому в процесі інформаційно-аналітичної діяльності широко використовуються методи критичної оцінки інформації. Інформаційні документи, що містять прогноз розвитку проблемної ситуації, є засобом інформаційного управління.

     Особливість методики інформаційно-аналітичних досліджень полягає в тому, що вона знаходиться на перетині ряду наукових дисциплін, зокрема соціології, політології, економічної науки, математики, логіки, інформатики тощо. Фахівці інформаційно-аналітичних досліджень підкреслюють, що інформаційно-аналітичні технології надають інформаційні фрагменти у системному вигляді. Це дозволяє створити цілісну картину того, що відбувається, й спрогнозувати майбутню діяльність різних структур, сил, груп інтересів тощо.

     Саме  необхідність передбачення, виявлення та прогноз тенденцій розвитку ситуації обумовлює застосування різних аналітичних методик опрацювання вихідної інформації. З'ясування можливих шляхів розвитку ситуації потребує не тільки узагальнення виявленої інформації, а також її оцінки. Наявність в інформаційно-аналітичних дослідженнях "вивідного знання" робить їх надійним підгрунтям для прийняття управлінських рішень.

     Необхідність  інформаційно-аналітичних досліджень обумовлена не тільки наявністю інформаційних  бар'єрів, які перешкоджають одержанню потрібної інформації, а й дефіцитом часу в діяльності споживача інформації. Дефіцит часу суб'єктів управління як споживача інформації потребує перекладання на спеціальну інформаційну службу завдань постійного слідкування за інформацією щодо визначених інформаційних потреб, витягу необхідних інформативних фрагментів з усього масиву інформації, аналітико-синтетичного перетворення вихідної інформації у відповідності до потреб споживача. Виконання цих завдань потребує створення системи інформаційного забезпечення споживачів інформації, в якій вони виступатимуть визначальним чинником під час підготовки інформаційно-аналітичних документів.

     У сучасній Україні функціонують численні аналітичні служби (за даними УкрІНТЕІ, їх загальна кількість досягає 70). Серед  основних інформаційних продуктів і послуг, які надаються цими службами, результати соціологічних досліджень, моніторинг засобів масової інформації, підготовка довідкових і прогнозно-аналітичних матеріалів тощо. Однак діяльність згаданих інформаційно-аналітичних підрозділів не координується. Часом важко з'ясувати не тільки, яку інформацію вони готують і на кого вона розрахована, а й взагалі визначити факт її існування, оскільки ця продукція не надходить до системи загальнодоступних документальних комунікацій.

     За  матеріалами дослідження, проведеного  фахівцями Книжкової палати України, серед найбільших центрів, які здійснюють інформаційне забезпечення державних, урядових, законодавчих гілок влади  та регіональних керівників слід відзначити аналітичні служби Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України.³ Серед потужних закладів, що готують аналітичну інформацію, можна також відзначити Національний інститут стратегічних досліджень, Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова і Службу інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади НБУВ.

     У структурі Адміністрації Президента України аналітичні матеріали переважно  готують Управління внутрішньої  політики (відділ суспільно-політичного аналізу, відділ політичного менеджменту, відділ інформаційного забезпечення); Управління економічної та соціальної політики (відділ макроекономічного аналізу); Управління організаційної роботи та кадрової політики (відділ правового та інформаційного забезпечення). Джерелами інформації для цієї роботи є широкий спектр даних про соціально-економічні та політичні процеси, що передаються електронною поштою з регіонів; відомості Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України та інших міністерств і державних комітетів. Використовується також зарубіжна, вітчизняна центральна та регіональна преса. Кожного місяця та щоквартально Адміністрацією Президента видаються бюлетені з проблем економічної ситуації в Україні, соціальної політики тощо. Готуються аналітичні матеріали, що всебічно аналізують ситуацію в окремих регіонах. Здійснюються огляди центральної та регіональної преси з окресленого кола питань, а також огляди зарубіжної преси, що висвітлює події в Україні тощо.

     У складі Кабінету Міністрів України функціонують Відділ аналізу та прогнозування соціально-економічного розвитку Служби прем'єр-міністра (сектор аналізу та прогнозування, сектор підготовки інформаційно-аналітичних матеріалів); Управління з питань місцевих державних адміністрацій та органів самоврядування (відділ з питань підготовки нормативних документів та інформаційно-аналітичної роботи); Управління взаємодії з комітетами Верховної Ради України та громадськими політичними організаціями (відділ взаємодій з громадсько-політичними організаціями — сектор інформації, аналізу та прогнозу). Тематика матеріалів визначається поточними питаннями, які розглядає Уряд, а також постійними запитами, обумовленими потребою всебічної орієнтації в економічному, суспільному, політичному, духовному кліматі в Україні.

     Науково-аналітичне управління Верховної Ради України  є дослідницьким підрозділом  Секретаріату Верховної Ради, що функціонує з 1996 р. Управління здійснює самостійні системні дослідження на основі річних планів науково-дослідницьких робіт, виконує оперативні завдання, зумовлені запитами комітетів Верховної Ради та окремих народних депутатів, пов'язаними з процесом державотворення. Відділи аналізу економічної, галузевої та регіональної політики; аналізу бюджету, фінансів та грошово-кредитної політики; аналізу соціальних процесів та гуманітарної політики забезпечують виконання дослідницьких робіт у таких напрямах:

     - розробка науково- та інформаційно-аналітичних  і оглядових доповідей з проблем  сучасної економічної, соціальної  та гуманітарної політики;

     - підготовка аналітично-експертних  оцінок, висновків, оглядів та  довідок, що стосуються поданих  на розгляд Верховної Ради  найбільш важливих і складних  за змістом законопроектів, які  регулюють економічну та соціальну  сферу; 

     - узагальнення теоретичного та практичного досвіду інших держав у галузі законодавчого забезпечення трансформаційних процесів і соціально-економічного розвитку держави, створення та вдосконалення правової інфраструктури, необхідної для забезпечення ефективного функціонування економіки на ринкових засадах;

     - постійний моніторинг соціально-економічного  стану держави та щомісячна  підготовка аналітико-статистичних  та інформаційних матеріалів  про стан економічного розвитку  України. 

     Для забезпечення інформацією Президента України та Ради Національної безпеки і оборони шляхом проведення досліджень, аналітичного прогнозування та стратегічного планування як урядову інституцію було створено Національний інститут стратегічних досліджень. Головні напрями діяльності цієї установи такі: національна безпека і геостратегічні інтереси України; соціально-економічні та політичні аспекти розвитку держави; загальні проблеми національної безпеки; воєнна політика; зовнішньополітична стратегія України; суспільно-політичні процеси в Україні; соціально-економічна стратегія та економічна безпека; регіональні проблеми; системне моделювання та оцінка стану національної безпеки; інформаційні технології та аналіз інформаційного середовища.

     Проведення  наукових досліджень за визначеною тематикою  забезпечують науково-аналітичні підрозділи. Вони здійснюють безпосередньо дослідницьку діяльність, розробляють науково-обгрунтовані рекомендації та стратегії до розгляду Президентом України, Радою національної безпеки і оборони та урядовими структурами. Серед науково-аналітичних матеріалів, підготовлених цією структурою наукова доповідь "Національна безпека України, 1994-1996 рр."; книга "Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку".