Модуль учета

При фінансовому  плануванні діяльності підприємства особливу увагу треба приділяти аналізу показників його діяльності. Вони забезпечують вище керівництво підприємства або фірми інформацією про фінансовий стан будь-якого бізнесу (як у минулому, так і, стосовно до бюджетування, у майбутньому), фінансової привабливості будь-якого бізнес-проекту, напрямку господарської діяльності (бізнесу), а також демонструють (дозволяють оцінити) прогнозоване фінансове становище компанії в цілому за минулий період і на майбутній бюджетний період. Фінансові коефіцієнти визначаються розподілом одного показника у вартісному вираженні на іншій. При цьому можуть бути використані як тимчасовий, так і порівняльний аналіз фінансової інформації.

За допомогою  аналізу фінансових коефіцієнтів також  можна виявити сильні та слабкі сторони бізнесу, диспропорції в структурі капіталу (активів) підприємства, рівні ризику при інвестуванні коштів у бізнес, одержати дані для порівняння з конкурентами. Набір коефіцієнтів визначається керівництвом підприємства або фірми, виходячи зі стратегічних цілей організації в цілому та оперативних (короткострокових) цілей, які стоять перед даним бізнесом. Набір може мінятися згодом.

За допомогою  аналізу фінансових коефіцієнтів можна  з'ясувати:

   сильні  й слабкі сторони бізнесу;

   диспропорції  в структурі капіталу;

   рівень  ризику при інвестуванні коштів  у бізнес;

  одержати базу для порівняння з галузевими стандартами й (або) компаніями-конкурентами.

Виходячи  із цих критеріїв, можна визначити  набір потрібних у даний період фінансових коефіцієнтів. Однак крім складу фінансових коефіцієнтів необхідно визначитися з методикою розрахунку кожного з них.

Стосовно  до сучасних умов ведення бізнесу  на Україні найбільше доцільно розраховувати  наступні групи коефіцієнтів:

   рентабельність;

   виробничу  (операційну) ефективність;

   ліквідність;

   структуру  капіталу.

Показники рентабельності дозволяють дати оцінку ефективності використання менеджментом підприємства його активів:

1. рентабельність оборотного капіталу ілюструє здатність компанії діставати прибуток від здійснення основної діяльності, тобто своїх звичайних операцій. Прибуток від основної діяльності виключає елементи прибутку від продажу активів або володіння корпоративними правами інших підприємств. Оскільки оборотні кошти підприємства - це та частина активів, які безпосередньо й практично щодня використаються в процесі діяльності підприємства, при оцінці ефективності їхнього використання доцільно зіставити операційний прибуток із середнім значенням оборотних коштів за період. Таким чином  виключаються з розгляду фінансові витрати й податок на прибуток, що є прерогативою всієї комплексної (а не тільки операційної) діяльності підприємства.

Даний показник сполучається з показником оборотності  оборотних активів, рівним відношенню виторгу до середньої величини оборотних  коштів за період часу й показником прибутковості продажів, що  у цьому випадку заснований на відношенні величини операційного прибутку (тобто прибутку до виплати відсотків і податку на прибуток, що не включає прибуток від не основної діяльності) до зміни оборотних коштів за період.

2. рентабельність виробництва або рентабельність чистих активів (вкладеного капіталу), розраховується шляхом ділення операційного прибутку (до сплати податку на прибуток і відсотки за банківські кредити) на середньорічну вартість чистих активів (необоротних й оборотних активів за винятком поточних зобов'язань). Зміст цього показника складається в аналізі ефективності використання капіталу компанії. Під капіталом тут розуміється зазначена в балансі сума власного капіталу й довгострокових зобов'язань - вкладений капітал. Те ж саме може бути отримане шляхом вирахування із суми активів величини короткострокових заборгованостей.

3. коефіцієнт віддачі на загальні активи (ROA) або рентабельність активів оцінюється шляхом зіставлення чистого прибутку із загальною сумою активів по балансі. Для його позначення використається спеціальна англомовна абревіатура ROA - від англ. Return on total assets. Суть показника рентабельності складається в характеристиці того, наскільки ефективно був використаний кожна притягнута гривня.

Із цієї причини  повинні бути виключені з розгляду доходи, які є винагородою власникам  капіталу як власного, так і позикового. Але винагороду власникам позикового капіталу вже було враховано при  розрахунку чистого прибутку. Тому повинна бути виключена із чистого прибутку величина процентних платежів, виплачених до податку на прибуток.

Чим більше значення показника, тим краще фінансове  становище фірми. Якщо величина ROA більше ставки банківського відсотка, то це означає, що розвиток бізнесу вигідніше вести за рахунок кредиту, а не реінвестування отриманого прибутку.

Рентабельність  активів пов'язана із прибутковістю  продажів й оборотністю активів.

Вважається, що значення даного показника повинне  бути 15 – 20 % при розрахунках у твердій валюті й не нижче 35 – 40 % у національній валюті.

Відзначимо  також, що чистий прибуток, використовуваний при розрахунку даного коефіцієнта, узята з бюджету, а не з бухгалтерської звітності, Вона може бути уведена в  розрахунок і наступний аналіз із урахуванням тих сум, які виключені з неї (для оптимізації оподатковування) при складанні бухгалтерської звітності.

4. коефіцієнт віддачі на власний   капітал (ROI) або рентабельність власного капіталу (від англ. Return on Equity)  характеризує ефективність використання тільки власних джерел фінансування підприємства. При розрахунку цього показника використається чистий прибуток підприємства в сполученні з величиною власного капіталу. 

Тут не виключаються з розгляду процентні платежі, тому що при оцінці  ефективності використання власного капіталу враховується в тому числі ефективність того, наскільки менеджмент підприємства здатний ефективно для його власників залучати й використати позикові кошти. Важливою характеристикою ефективності діяльності підприємства є зіставлення характеристик рентабельності його активів і власного капіталу. Залучаючи позиковий капітал, менеджмент компанії підвищує ефективність використання власних коштів власників компанії. Це, природно, є слідством:

ефекту податкової економії позикового капіталу (віднесення процентних платежів на собівартість продукції);

відносно  низкою ціни (процентної ставки) позикових  коштів.

Якщо перший фактор є об'єктивним й є присутнім  завжди, то другий залежить від майстерності фінансового директора або менеджера компанії при його роботі з потенційними джерелами позикових фінансових ресурсів.

Описаний  вище ефект зветься «ефект фінансового  важеля».

Ефект фінансового  важеля має місце тільки в тому випадку, коли підприємство залучає  позикові фінансові ресурси. Цей ефект є позитивним, тобто відбиває інтереси власників компанії, якщо рентабельність власного капіталу вище рентабельності активів. У противному випадку даний ефект є негативним, і це є слідством  високої ціни позикових фінансових ресурсів, які притягнуті компанією.

Коефіцієнт ROA не вимірює віддачу на активи, внесені  в компанію як первісні інвестиції. Коефіцієнт ROI може бути більше або  менше ROA. Одержання банківського кредиту  має сенс тільки в тому випадку, якщо доходи від них (ROI) будуть більше ставки розміщення на фінансовому ринку. Якщо компанія здатна заробити доход від узятих у борг коштів більший, ніж відсоток, виплачуваний позикодавцям й інвесторам, то коефіцієнт ROI буде більше, ніж ROA. У противному випадку, якщо ROI  менше  ROA, то це свідчить про серйозні проблеми з управлінням фірми.

5. рентабельність реалізованої готової продукції (послуг), розраховується шляхом ділення прибутку від реалізації готової продукції (до сплати податків на прибуток і відсотки за банківські кредити) на повну собівартість цієї ж продукції (послуг). Відображає ефективність використання поточних витрат на виробництві й застосовується для порівняння ефективності витрат виробництва, аналізу їхньої динаміки;

6. коефіцієнт рентабельності продажів, що також називається «марж ой» прибутку визначається шляхом розподілу прибутку від реалізації готової продукції (до сплати відсотків за кредит і податку на прибуток) на суму виторгу від продажів за цей же період. Він показує частку чистого прибутку у виторзі від реалізації. Чим більше значення цього коефіцієнта, тим краще фінансове становище компанії. Значення цього показника  не повинне бути менше 17–20 %.  У противному випадку можна говорити, що даний бізнес є низькорентабельним й існування його в рамках підприємства або фірми може бути виправдано тільки стратегічними, в основному чисто не фінансовими міркуваннями.

Показники рентабельності є найбільш важливими коефіцієнтами  в оцінці роботи підприємства в цілому й підрозділів.

Виробнича (операційна) ефективність.

Коефіцієнт  обороту загальних активів (ОЗА) показує число оборотів загальних  активів для досягнення величини обсягу продажів.

У західній теорії фінансового менеджменту значення даного коефіцієнта не повинне бути менше 3. На Україні значення цього  показника  повинне бути не менше 3,5. Але головне, щоб із часом значення даного коефіцієнта не зменшувалося. Його зниження із часом означає збільшення ймовірності (тільки ймовірності) банкрутства бізнесу. У принципі нічого страшного в цьому ні, тому що мова йде саме про ймовірності, а не закономірності й тим більше неминучості банкрутства. На переважній більшості українських промислових підприємств значення даного показника не перевищує 2. Причин тому (у тому числі об'єктивних) безліч, і лежать вони в основному в площині спадщини минулого років. Для багатьох так званих комерційних структур або нових підприємств значення даного показника може перевищувати 5–6.

Найбільш  важливе значення даний показник здобуває для нових видів бізнесу. Якщо зі старими видами господарської діяльності начебто б все зрозуміло, то говорити про перспективність того або іншого бізнесу можна тільки тоді, коли значення коефіцієнта обороту загальних активів набагато більше 3.

Ліквідність:

1. Поточний коефіцієнт, або коефіцієнт покриття.

Це показник здатності компанії задовольнити свої короткострокові зобов'язання. Коефіцієнт ПК показує, у скільки разів поточні активи перевищують короткострокову заборгованість. Занадто низьке значення ПК показує нездатність компанії задовольнити свої короткострокові зобов'язання негайно. Занадто велике значення ПК є сприятливим для позикодавців, але свідчить про надмірні інвестиції в робочий капітал, не виробляючого доходу.

Аналітики (особливо із числа аудиторів) часто радять, що раціональний коефіцієнт ПК повинен  бути близько 2 у межах 1,5— 2,5. Хоча таке правило не може бути абсолютно вірним при всіх обставинах, значне відхилення від нього є приводом до серйозного аналізу ліквідності компанії.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності, або пробний коефіцієнт, показує, які кошти можуть бути використані, якщо строк погашення всіх або деяких поточних зобов'язань наступить негайно.

При розрахунку величини не враховуються товарно-матеріальні запаси, тому що їхній переклад у кошти здійснюється, як правило, значно повільніше, ніж інших видів оборотних коштів. Орієнтовно нижнє значення його дорівнює 1.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена негайно. Орієнтовно нижнє значення цього коефіцієнта дорівнює 0,2.

Структура капіталу

Коефіцієнт  процентних виплат. Поточні виплати  відсотків по позиках звичайно провадяться  з фондів, утворених поточними  операціями. Коефіцієнт  відображає зв'язок між доходами й процентними виплатами.

Цей коефіцієнт відображає здатність компанії провадити  виплати відсотків з поточних доходів. Нормальним значенням для  нього вважається величина від 3 до 4.

Показники операційного аналізу:

1. Коефіцієнт зміни валових продажів служить цілям кількісної характеристики збільшення обсягу продажів поточного періоду по відношенню до обсягу валових продажів попереднього періоду.

Природним побоюванням  при використанні даного показника  є вплив інфляції. Інфляція спотворює  значення даного показника, тому що розмір виручки за поточний рік у порівнянні з попереднім містить інфляційний компонент. Варто розуміти через, що інфляція є об'єктивним відбиттям економічних закономірностей поточного періоду, тобто її присутність закономірно позначається на зміні показників підприємства. У деяких випадках підприємство може навіть «заробити» на інфляції. І в цьому змісті використання формули без коректувань на інфляцію має сенс.

   2. Коефіцієнт валового доходу показує, яку частку валовий доход займає у виторзі підприємства.

   Валовий  доход залежить від співвідношення  цін, обсягу продажів і собівартості  проданої продукції. Будь-яка  зміна в співвідношенні цін  і собівартості зроблених або  придбаних товарів може викликати  зміну у валовому доході. Варто пам'ятати, що валовий доход по визначенню покликаний покрити витрати, пов'язані із загальним управлінням компанії й реалізацією готової продукції, і крім того, забезпечити прибуток підприємству. У цьому розумінні коефіцієнт валового доходу показує здатність менеджменту компанії управляти виробничими витратами (вартістю сировини й прямих матеріалів, витратами на пряму працю й виробничі накладні витрати). Чим вище цей показник, тим більш успішно менеджмент компанії управляє виробничими витратами.