Авторська лексична система в творi Дж. Р.Р. Толкiна "Гоббiт, або туди i звiдти"

     Викладена вище класифікація не враховує спосіб творення нових слів. Але ж дослідження нової лексики у функціональному аспекті припускає аналіз засобів появи неологізмів, адже подібний аналіз готує грунт для переходу до прагматичного аспекту нових слів. Отже, з погляду на спосіб творення неологізми поділяють на:

     1. Фонологічні неологізми – неологізми, які утворюються з окремих звуків та представляють собою конфігурації з цих звуків. Інколи такі слова називають “штучними.” До групи фонологічних неологізмів ми умовно відносимо нові слова, утворені від вигуків. Наприклад: Zizz (британський сленг) короткий сон (імітація звуків, які видає людина у ві сні, нерідко передається в коміксах за допомогою трьох букв ZZZ. Або Sis-bombah (американський сленг) видовищні види спорту, особливо футбол (склади часто застосовувались школярами для підбадьорювання гравців). Такі неологізми віднесені до “сильних неологізмів”, оскільки мають найвищий рівень конотації новизни, який пояснюється незвиклістю та свіжістю їх форм.

     2. Запозичення. Науковці Кирилова і Гордон вказують, що їх можна віднести також до сильних. Запозичення як джерело поповнення словникового складу посідають в англійській мові значне місце.[2] Дуже велику роль відіграли запозичення в XIII і XIV ст., коли в Англії одночасно функціонували три мови: англійська - мова основної маси населення, французька - мова школи, державних і законодавчих органів і латинська - мова церкви і науки. Пізніше запозичення були, головним чином, наслідком розширення політичних, економічних і культурних зв’язків Англії, а також США з іншими країнами.

     Аналіз  запозичень, які прийшли в англійську мову, показує, що традиційні джерела (французька, іспанська, італійська, російська, німецька, грецька, португальська та інші європейські  мови) дали 52% запозичень, тобто трохи  більше половини. Для деяких запозичень характерне вживання в одному, рідше двох варіантах англійської мови (британському, канадському, австралійському та ін.).

     3. Семантичні неологізми – слова, у яких нове значення передається формою, наявною в мові. Вчені виділяють два різновиди таких неологізмів:  
а) слова, що повністю змінюють своє значення, втрачаючи всі властиві їм раніше; б) слова, у семантичній структурі яких виникає ще один лексико-семантичний варіант при збереженні всіх попередніх. Тому можна стверджувати, що серед семантичних інновацій досліджуваного періоду переважають одиниці другого типу: гуральня (розм. ірон). "підпільне виробництво, як правило неякісних, спиртних напоїв", гонконг "один із вірусів грипу, штам якого виділено вченими під час останніх епідемій", канікули "перерва в роботі когось/чогось".

     4. Синтаксичні неологізми – слова, які утворюються шляхом комбінації існуючих в мові знаків (словотвір).

     Важливо відмітити, що неологізмами є і ті слова, котрі утворюються шляхом словотворчої деривації – процесів, в яких словотвір відбувається за прикладами вже існуючих у мовній системі слів. До таких словотворчих процесів відносимо конверсію, афіксацію, основоскладання, скорочення, абревіацію та контамінацію. Ми не будемо їх пояснювати докладно, оскільки це не є темою нащої роботи, але пояснимо, що кожен процес означає.

     Конверсія – це безафіксальний спосіб словотвору, що заключається в створенні нових слів з уже існуючих зміною їх частини мови, коли морфемна форма слова залишається незмінною. В англійській мові прикладами можуть бути face – to face, cry – to cry, etc.

     Афіксація – процесс створення нового слова шляхом додавання одного або декількох афіксів до кореня слова. Наприклад, undesirous, де префікс un і суфікс ous, творять нове слово зі значенням, протилежним семантичному значенню основи – небажаний.

     Основоскладання – спосіб словотвору, який утілюється шляхом поєднання двох або більше основ слова. Прикладом можуть бути такі прості слова як teenager, heartbeat, son-in-low, chain-smoker, etc.

     Скорочення – спосіб словотворення, яка ґрунтується на тому, що від слова віднімається якась його частина. Наприклад, telephone – phone, madam – mam, moving-picture – movie.

     Абревіація – процес створення нового слова шляхом упущення літер з одної або більше частин слова. Прикладом тут може послугувати New York – N.Y., limited – ltd, i.e. – from latin “id est” – that is, television – TV.

     Контамінація - виникнення нового слова, його форми або виразу внаслідок зближення, поєднання частин двох подібних слів, форм, виразів. Наприклад, smoke + fog = smog, medical + care = medicare, positive + electron = positron.

     Отже, класифікація неологізмів вченими  здійснена за різними ознаками. Для  розкриття теми нашої роботи важливою є класифікація в залежності від умов створення неологізмів. Це загальномовні неологізми, що з’явилися разом з новим поняттям або новою реалією та індивідуально-авторські, що були введені конкретними авторами.  

1.3 Авторські новотвори

     Ніхто так не може збагатити мову як людина, яка з нею працює, яка передає  свої думки за допомогою слова, вкладаючи всю свою геніальність і талант, передаючи свої найбільш шалені ідеї найбільш підходящими словами. Саме тому важливу роль у створенні неологізмів відіграють слова, створені письменниками. Авторські неологізми, які ще називають стилістичними, індивідуально-авторськими, оказіоналізмами, становлять окрему групу новостворених слів. Деякі авторські неологізми іноді входять й до літературної мови. Індивідуально - авторські новотвори - важливий елемент твору. Адже саме в них виявляється індивідуальність автора.

     В сучасній лінгвістичній літературі немає одностайної думки щодо визначення поняття авторський неологізм. Деякі вчені, такі як Розен Е.В. і Лопатін Н.М. вважають авторський неологізм синонімом оказіоналізму: «Авторські індивідуально-стилістичні, оказіональні неологізми переслідують визначені художні цілі. Вони рідко виходять за межі контексту і не отримують широкого розповсюдження.»[22] А вчена Наміткова стверджує, що «…від авторських неологізмів необхідно відрізняти оказіоналізми – слова, створені «випадково» в конкретних умовах мовної комунікації, як правило, вони суперечать мовним нормам, відхиляються від звичних способі словотвору в певній мові.»[20]

     Згідно  із Коротким тлумачним словником  лінгвістичних термінів, оказіоналізми – це слова, що утворюються за наявними в мові моделями, але не використовуються в загальновживаному словнику. [14]

     Отже, на нашу думку авторський неологізм  може прирівнюватись до оказіоналізму, але не у всіх випадках. Прикладом  для цього може послужити авторський неологізм Дж. Р. Р. Толкіна «гоббіт», який давно вийшов за межі літературного твору і тлумачення цього слова зустрічається навіть в словниках. Таким чином, ми вважаємо, що прирівнюванню авторського новотвору до оказіоналізму повинен передувати пошук і аналіз його вживання, перевірка наявності слова у словниках. Щоб уникнути неточності, в цій роботі ми будемо вважати, що авторський неологізм – це слово чи значення слова, створене письменником для позначення нових або видуманих явищ дійсності, нових предметів чи понять.

     Залежно від мети створення авторських новотворів їх можна розділити на номінативні  та стилістичні.

     Номінативні неологізми – це назви певних нових понять. Як правило, вони не мають синонімів, хоча у творах Дж. Р. Р. Толкіна вони присутні. До прикладу візьмемо назву острову Середзем’я Нуменор. Цей острів також має назви Анадуне, Вестернес, Еленна, Така синонімічна різноманітність зумовлена основним чином існуванням різних мов в Середзем’ї

     Стилістичні неологізми – створюються як образні найменування уже відомих предметів та явищ. Вони мають синоніми, що мають іншу інтенсивність експресії. В приклад можна навести той самий Нуменор. На нашу думку, стилістичними неологізмами, щодо раніш створеного новотвору Нуменор є назви цього острова Акаллабет, Мар-ну-Фальмар, Аталанте, які утворилися після певних історичних подій, що призвели до падіння Нуменору і занурення острова під воду. Адже всі вищезгадані стилістичні неологізми мають значення занепалий (fallen).

      Як  і всі неологізми, авторські новотвори формуються трьома способами:

     1. Шляхом словотворчої деривації – створення нових слів з уже існуючих у мові морфем за встановленими моделями. Це способи словотвору, які ми згадували вище - конверсія, афіксація, основоскладання, скорочення, абревіація та контамінація.

     2. Шляхом семантичної деривації – розвиток в уже існуючому слові нового другорядного значення на основі схожості нового предмета або явища з уже відомим.

     3. Шляхом запозичення слів з інших мов, діалектів, жаргонів. За приклад можна взяти творчість сучасних український письменників, які в своїх творах використовують запозичення з польської мови, з західних говірок української мови. Наприклад, Юрій Андрухович у своїй книзі «Таємниця» часто використовує польське слово «кнайпа», що українською перекладається як «кабак, пивний бар».[7] Також приклади можна знайти і в творах Дж. Р. Р. Толкіна, що безпосередньо відноситься до нашої теми. Для назви роду вовків використовує неологізм «warg», що походить від норвежського слова «varg» – вовк.

     Метою кожного автора є донести до читача якнайбільш детально свою думку. Саме для цього гра слів, створення  авторських неологізмів займає величезний пласт у написанні всього твору. Якщо аналізувати авторську лексичну систему Дж. Р. Р. Толкіна, то саме авторські неологізми складають певний невидимий каркас, на якому основувалися і розвивалися події, описані в його книжках. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ІІ

АВТОРСЬКА ЛЕКСИЧНА СИСТЕМА  У ТВОРІ ДЖ.Р.Р.ТОЛКІНА  «ГОББІТ, АБО ТУДИ І ЗВІДТИ»

2.1 Толкін як філолог

     Існує така думка, що кожна людина це окремий світ. Можна довго сперечатися на цю тему, шукати докази, за і проти. Але в світовій літературі існує один і досить важливий аргумент за цей вислів. Це письменник, видатний філолог і просто геніальна людина Джон Рональд Руел Толкін, Він, створивши довершений, продуманий до кожної дрібниці світ Середзем’я, вважається батьком стилю фентезі. Відштовхуючись саме від його ідей, сучасні фентезі письменники пишуть свої книжки, саме з його творів беруть ідеї. Придумуючи кожен народ свого світу, він давав їм мову, історію, легенди, міфи. І ніхто певно вже не зможе створити більш ідеальний, так схожий на реальність світ, як світ Толкіна.

     Дж. Р.Р. Толкін з самого дитинства захоплювався мовами. Все почалось з того, як матір навчила його латині. Завдяки їй, Джон з чотирьох років вже вмів читати і навіть писав перші буки. Він дуже багато читав, любив твори Льюіса Керрола про Алісу в Країні чудес, історії про індіанців, твори Джорджа Макдональда та Ендрю Ленга. Після смерті матері, Толкін потрапив під опіку священника Бірмінгемської церкви Френсіса Моргана, який був сильною і неординарною особистістю. Саме він і прищепив Джону любов до філології. Вступивши до школи Короля Едварда, він вивчив давньоанглійську мову, почав вчити валлійську, давньонорвежську, фінську і готську.

     Ідея  створення своїх мов у Толкіна  виникла не відразу. Відпочиваючи у  своїх тітки і дядька на літніх канікулах, він познайомився зі своїми кузинками, які любили поговорити на своїй власній мові, яку називали Анімалік. Ідея цієї мови заключалась в тому, що він повністю складався з англійських назва тварин, риб, птахів. Цю мову Джон вивчив перебуваючи літо там і вже спокійно міг нею говорити. Пізніше, він з однією з кузинок придумали ще одну мову, яку назвали Невбош. Ця мова була першою більш складною, в порівнянні з мовами придуманими раніше. Ідея її ховалась у заміні вже знайомих слів іншими схожими або взятими з інших мов, але трансформованими фонетично. Можна це прослідкувати на прикладі самої назви цієї мови: Nevbosh.  Nev – трансформоване англійське слово new «новий», bosh -  у розмовній англійській значить «дурничка».

     Після вивчення ствровалійського та фінського  Толкін почав створювати ельфійські мови. Було ще далеко, до Квеньї чи Синдарину, але основа вже закладена.

     Наступною мовою, що Толкін створив була Наффарська. Це вже його особисте творіння і  граматику і фонетику якого він  створював за його власними уподобаннями. Фонетична система цієї мови була сильно спрощена і зовсім не схожа на фонетику його рідної англійської мови, але не включала в себе абсолютно чужих їй звуків.

     З закінченням школи Толкін почав  викладати в університетах. Спочатку в Університеті Лідса, потім отримав  почаду професора англо-саксонської  мови і літератури в Оксфордському  університеті, а разом з цим визнання і репутацію одного з найкращих філологів у світі. В цей час почалось створення світу Середзем’я. В записі одної з його лекцій під назвою «Таємничий порок» він казав: «…я вважаю, що для створення ідеальної уявної мови потрібно хоч би в загальних рисах розробити супутню їй міфологію. Не тільки тому, що будь які поетичні приклади мають належати якійсь традиції, більш чи менш поширеній, а і тому, що створення мови і створення міфології – початково взаємопов’язані процеси, які протікають одночасно; щоб дати своїй мові індивідуальність, потрібно ввести його в тканину певної міфології: індивідуальної, але не суперечній загальним принципам людської міфотворчості, - так точно як і звучання слів, характерне для вашої мови, має залишатись в межах природної людської,  мабуть навіть європейської фонетики. А крім того, істинно і інше: створюючи мову, ви неминуче отримаєте міфологію.» [30] Отже, з цього можна зробити висновок, що саме захоплення створення мовами призвело до побудови всього світу Середзем’я, його міфології, власних богів і легендарних героїв. Мова – це фундамент видуманого світу Толкіна.