Аналіз похідної одиниці номінації у когнітивному аспекті

             Домінуючим напрямом дослідження у галузі словоскладання став синтаксичний підхід. Головним  положенням  цього  напряму  дослідження  є  твердження, що  в  основі  кожного  складного  слова лежить  згорнута  синтаксична  конструкція –  словосполучення  або  речення,  тобто  структурні

взаємовідношення  компонентів  композитів (основ  слів)  є  близькими  до  лексико-граматичних  взаємовідношень слів, які входять у синтаксичні словосполучення або речення. З. А. Харитончик  вважає,  що  складні  слова,  як  правило,  виникають  на  основі  синтаксичних конструкцій  як  заміна  синтаксичного цілого [19,  с. 182]. Майже кожна модель  складного слова має своє  синтаксичне  джерело,  яке перетворюється  у  акті  деривації:  аналітичне найменування перетворюється  на  синтетичне,  декількаслівне 

найменування  універбалізується  і  перетворюється  на  найменування-слово. У результаті  таких перетворень  між  синтаксичним джерелом  і  складним  словом виникає дистанція, яка впливає, головним чином, на семантичні властивості одиниць [18, с. 9]. Особливий клас англійських композитів представлений складними словами синтаксичного типу.  Синтаксичний  спосіб  словотворення,  який  виник на  початку новоанглійського  періоду,  значно активізується на сучасному етапі розвитку англійської мови. Багато науковців пишуть про посилення тенденції  до  збільшення  вживання  багатокомпонентних  комбінацій  і  досліджують  природу  складних

слів синтаксичного типу [21, с. 15; 22, с. 160; 25, с. 31].

Зауважимо, що  більшість  складних  слів  синтаксичного  типу  не  єєструється  словниками  і  є оказіональними  утвореннями,  що  вживаються  зі стилістичною  метою,  але  деякі  з  них  входять  до складу словників: devil-may-care – «нерозважливий, безтурботний», happy-go-lucky – «безтурботний,

спокійний, веселий», good-for-nothing – «непотрібний; негідник, нероба», state-of-the-art – «сучасний, такий, що відповідає останнім досягненням», do-it-yourself – «саморобний, зроблений  власноруч». Як зазначає О. М. Бортничук, такі складні слова є результатом процесу поступової семантичної ізоляції і структурного злиття вільних словосполучень [22, с. 160].

        Більшість  слів  синтаксичного  типу  виникає  на  базі  фразових  означень,  які  узуалізуються  як прикметники:  poor-old-man (routine), not-so-subtle (way), sober-as-a-judge (friend), rare-as-gold-dust (smiles). Найпоширенішою групою складних слів цього типу у матеріалі дослідження є прийменникова група, коли компоненти складного слова з’єднані між собою за допомогою прийменника: bill-of-fare, haddock-in-milk, left-to-right (splash),

son-of-a-gun, matron-of-honour, pumpkins-to-carriages (tale), door-to-door (fundraisers), hand-to-hand (fighting), face-to-face (meetings), right-of-centre (think-tank).

           Особливе  місце  серед  лексикалізованих  синтаксичних  груп  займають  координативні  складні слова. Конструкція такого типу складається з двох рівноправних елементів, поєднаних сполучником and. Важливо зауважити, що при утворенні складних слів цього типу можуть поєднуватися різні частини  мови:  cat-and-mouse (routine),  hearts-and-roses (proposal, law-and-order (rhetoric), bread-and-butter; black-and-white (photograph); hit-and-miss (approach), pay-and-display (ticket); hit-and-run (death girl), smash-and-grab (tactics), buy-and-hold (investors); his-and-hers (unity).

         Слова синтаксичного типу є суто англійським способом словотворення. Такі слова набувають оказіональної цілісності  і виступають у реченні як означення, часто бувають експресивними багатокомпонентними  епітетами [26,  с. 45]. Увагу привертають складні прикметники, що  утворюються за

рахунок  компресії  цілих  речень  без  зміни  їх  компонентного  складу.  Компресиви  цього  типу  є  авторськими  утвореннями  і  вживаються  переважно  у  художній  літературі  для  надання  тексту образності і виразності: She smiled back at him and, adopting the I’m-pretending-I-like-and-respect-you-but-really-I-think-you’re-a-rattle-head expression she invariably used when dealing with tax inspector, she said «Yes, a bath followed by an early night is just what I need». Вживання великої кількості лексикалізованих синтаксичних груп в атрибутивній позиції пояснюється прагненням до економії засобів вираження різноманітних лексико-граматичних відношень.

Англійські композити є цікавим  предметом дослідження. Постійний  інтерес науковців до проблем  словоскладання зумовлює пошук нових  шляхів їх розв’язання. Основні зусилля  спрямовуються на розгляд значення композитів, тому перспективним вважається вивчення смислових відношень між  компонентами складних слів у когнітивному аспекті.

2. 2. Однією з актуальних проблем сучасного словотвору та теорії номінації є дослідження мотиваційних механізмів, що на вербальному рівні виявляються у структурно-семантичних зв’язках між похідними та твірними одиницями мовної системи, а на когнітивному рівні є способом мовної репрезентації концептуальних реляцій синергетичної системи етносвідомості. Аналіз мотивації номінативних одиниць уможливлює хоч би часткову експлікацію цієї системи, вияв психічних процесів, які опосередкують зв’язок мовного й концептуального, процедури отримання, обробки та переробки інформації, набутої чуттєво-емпіричним шляхом, внутрішньою мисленнєвою рефлексією при взаємодії з позасвідомими процесами. Мова, на думку дослідників, є “найкращим вікном до знання”: “вона спостерігається, підлягає аналізу”, “пропонує непогану можливість аналізувати знання” [15, c.109]. Обстоюючи актуальність дослідження проблеми мовної репрезентації свідомості, О.С. Кубрякова підкреслює, що лінгвістів і когнітологів об’єднує завдання вилучити із власне мовного матеріалу якомога більше відомостей про нього і про те, що стоїть за цим матеріалом [31, 53]. Численні експерименти фахівців із когнітивної психології довели, що “структури свідомості існують, що зберігаються вони в упорядкованому вигляді, що вони різноманітні за своїм типом, за своєю

складністю та співвіднесеністю досвіду як із мовними, так і з  образними 

одиницями” [32, 30].

Протягом  останніх сорока років мотивація  була об’єктом вивчення у структурно-семантичному аспекті (праці О.А. Земської, І.С. Улуханова, В.В. Лопатіна, О.І. Блінової, Н.Ф. Клименко, Т.Р. Кияка, В. Дорошевського, О. Сєчковського, Р. Гжегорчикової, Я. Пузиніної, М. Гоновської, Р. Ліза, Г. Брекле, Г. Марчанда, М. Раммельмайєра й ін.). Однак класифікація мотиваційних типів у цілому залишається нечіткою, суперечливою, здійсненою на підставі ряду параметрів. До 80-х р. р. ХХ ст. мотивація встановлювалася на підставі генотипів похідних слів – синтаксичних структур (словосполучення, речення, мотивуючої синтагми, судження, дефініції тощо) згідно з концепцією синтаксичної природи деривації, висунутої у славістиці ще Ф. Буслаєвим. У середині ХХ ст. розгляд мотивації отримав більш вагоме семантичне спрямування у зв’язку з розробкою російським дослідником Г. Винокуром методики словотвірного аналізу й критерію встановлення похідності на семантичній основі. Згодом мотивація почала вивчатися в ракурсі способу відображення в похідному слові ознак позначуваного об’єкта, як відчуття носіями мови формально-семантичного асоціативного зв’язку слова з іншими членами словника, як вибір ознак предмета, що стають представниками його в цілому. У науковій лінгвістичній літературі все частіше з’являються сумніви в абсолютизації синтаксичного підґрунтя мотиваційних відношень.

Застосування когнітивного аспекту дослідження номінаційних процесів уможливило з’ясування того факту, що при творенні номінативних одиниць використовуються різні  психічні механізми, пізнавальні можливості свідомості, що зумовлює принципово новий погляд на диференціацію мотиваційних відношень.

Основоположник когнітивної  семантики американський лінгвіст Дж. Лакофф цілком слушно розглядає  пропозиційні структури як різновид ідеалізованих когнітивних моделей, як ментальні сутності, у яких “не  використовуються механізми уяви” [16, 177]. Дослідник застерігав проти “об’єктивістського присмаку” пропозиційних структур: хоч вони й містять реально існуючі відношення, вони є результатом інтеріоризації людиною дійсності, тобто “коли людина усвідомлює свій досвід, проектуючи на нього пропозиційні моделі, вона накладає на світ об’єктивістську структуру“ [16, 177].

Найменування, в основі яких лежить пропозиційна структура, кваліфікуються як мотивовані пропозиційно. Пропозиційна мотивація не є однорідною й за загальним механізмом розглядається  як метонімічна, адже у процесі номінації  здійснюється перенесення позначень одного компонента події на інший, імені класу об’єктів на об’єкт цього класу, позначення частини на ціле й цілого на частину за суміжністю в межах однієї ситуації. Як зазначають дослідники, метонімія загалом “більш реалістична, ніж метафора: вона оперує не образно-асоціативною подібністю, а реальною суміжністю, зіставленням позначень чи їхньою парціальністю” [24, 181–182]. У складі цього типу мотивації виокремлюються гіперонімічний, еквонімічний, категорійний, опозитивний і предикатно-аргументний різновиди.

    Дж. Лакофф наголошував на тому, що “більша частина структури нашого знання має форму пропозиційних моделей, а їхньою особливістю є те, що вони виділяють елементи, надають їм характеристики та вказують на зв’язки між ними” [23, 31]. Пропозиційний компонент має відповідати критеріям об’єктивності й несуперечливості інформації, відтворюючи “об’єктивну

семантичну константу”, здатну отримувати істиннісне значення [17, 259].

2. 3. Як підкреслюється лінгвістами, категоризація - це одне з провідних понять в описі пізнавальної діяльності людини, його мислення, здатності

класифікувати явища, які сприймаються як ідентичні, в угрупування які демонструють конкретні схожості, та диференційні ознаки [12, с.43] . Формування категорій, а також підрівнів категоризації тісно зв’язаний з формуванням концептів,  створенням концептуальних структур по визначеним типам подібності або схожості поєднаних одиниць. Останні характеризуються гештальтним сприйняттям та демонструють когнітивні точки відрахування як члени категорії з особливим когнітивним статусом.

Словотвірні гнізда представляють  собою дериваційні парадигми  як цілісні когнітивні структури,  які в сучасному словотворенні  розглядаються як сукупність одно корінних слів ієрархічно підпорядкованих відношеннями синхронної словотвірної похідності [13, с. 22]. Схеми деривації вторинних одиниць номінації базуються на одній вихідній одиниці, з якої всі члени гнізда знаходяться в парадигматичних відносинах.

В когнітивно-семантичному і структурному планах члени словотвірного гнізда взаємопов’язані, взаємно не однорідні  один до одного, володіють варіативністю  когнітивних референцій та структурують свій, концептуальний, простір на основі опосередкованого зв’язку з вершиною гнізда.

Аналіз рівнів категоризації, які  відносяться до дериваційних парадигм, дозволяє знайти різні механізми  концептуальної репрезентації за рівнем абстракції, які проявляються у самому процесі мисленнєвої класифікації явищ дійсності.

Таким чином, концептуальний каркас компонентів  дериваційних парадигм одно корінних похідних одиниць встановлюються на різних рівнях категоризації по кореляції  з рівнями абстракції взаємодіючих концептів та диференціації їх ієрархічних  відносин.

Перший рівень категоризації корелює прямо з основними конституантами концептуальної системи, які співвідносяться з частиномовними ознаками, презентацію яких здійснюють суфіксальні форманти, які являються формальними характеристиками для маркування слів як частиномовних категорій, які співвідносяться з абстрактно-узагальненими типом мислення.

Дериваційні кроки даного рівня  категоризації представляються  як ідентифікуючи так і транспортуючі.

Другий рівень категоризації основується  на взаємодії семантичних інваріантів, тобто вершин словотвірних гнізд, та тих концептуальних характеристик  словотвірних формантів, які маркірують розподіл по частинам мови в плані  вторинних значень.

Третій рівень категоризації демонструє семантичну сітку словотвірних значень як спільних, так і особистих корелюючи з всіма кроками деривації словотвірних гнізд та зберігаючи концептуально-семантичну основу з мотивуючими словами статусу семантичних інваріантів.

У віддієслівних похідних іменниках  суфіксального типу (в рамках дериваційних парадигм всіх ступенів деривації ) значення агентивності, актантності, субстантивізованої дії являються основними концептуальними  характеристиками, які корелюються з периферійними значеннями локативності, темпоральності, об’єкту дії.

В сучасній англійській мові дериваційні  парадигми в цілому мають два  ступеня деривації, перша з яких представляє прості похідні слова, які структурно складаються з  мотивуючих основ та афіксальних  формантів, в основному суфіксів; друга – представляє композитні похідні. Категоризація 

третього  рівня, яка співвідноситься з  двома ступенями деривації, неоднорідна  і свідчить про процеси словотвірної диференціації, яка визначається на основі репрезентації концептуальних асоціативних зв’язків композиційної  структури похідних слів.

Eat                        eater

eatable                ant-eater

eating                   bee-eater

eatery                   eatables

Концептуальна структура похідних даного типу дериваційної парадигми відображає словотвірні значення агентивності, ознаки опредмеченної дії, локативності, об’єкту дії. Характерною ознакою другого ступеню деривації є семантико-концептуальна конкретизація з додатковими ознаками направленості дії, локативності, функціональної характеристики дії та інше.

Перша та друга ступені дериваційних парадигм, окрім презентації словотвірних значень, співвідносяться також  з різними лексичними значеннями. Враховуючи ці типи значень, не можна  виключити розгляд номінації  у дериваційних парадигмах як компонентів  цілісної когнітивної моделі з модифікацією семантичних інваріантів, які представлені мотивуючими словами вершинах словотвірних гнізд.

Дериваційні парадигми відносяться  до цілісних когнітивних моделей,

перш  за все, тому що їх компоненти презентують  номінації, які мають позначення різних видів, засобів та інше. структурованої діяльності людини. Декотрі лінгвісти класифікують такі моделі як концептуальні категорії, які відображають гештальтне сприйняття дійсності, феноменів,

які співвідносяться з нею [8].

Дериваційні парадигми які представлені різним набором похідних слів, корелюють по семантичним характеристикам з мотивуючими  словами, які передають концепційну інформацію, а також свої валентні характеристики мотивуючим словам.

Останні формують свої концептуальні  властивості, які асоціюються з розділом семантики мотивуючих слів на основі інтеграції ментальних просторів, ментально-асоціативних зв’язків, співвідношення смислів. При цьому, як підкреслюється лінгвістами, грає визначну роль схема ситуацій,  відображена у фреймових структурах [6, с.18]. Кориферентність знаків які співвідносяться, тобто мотивуючих основ та суфіксальних формантів, створює когнітивні простори референції, які відображаються в концептуальній структурі похідних слів. Діапазон асоціативних концептуальних  характеристик експліцитно відображається у фреймових структурах дифиніціонних суджень, які співвідносяться з похідними словами та які демонструють у компонентах дериваційних парадигм як когнітивних моделей гештальтну схему номінацій дій, видів дій, суб’єктно-об’єктних відносин, ознак, локативно-темпоральних характеристик предметів по їх функціональному призначенню які свідчать про функціональну діяльність людини у рамках соціального, культурного, природного простору.