Стратегічне управління банківською діяльністю

Заключним етапом стратегічного  управління в банку є стратегічний контроль і коригування реалізації стратегії, в процесі якого відбувається моніторинг ринкового положення банку та успішності стратегії його роз-витку, у разі необхідності приймаються відповідні заходи щодо удоскона-лення певних аспектів діяльності для оптимального досягнення страте-гічних цілей.

 

Процес реалізації стратегії  має відбуватися на різних рівнях організа-ційної структури банку, що дозволяє виділяти окремі рівні стратегічного управління.

 

Відповідно до міжнародних  традицій банк, як правило, має три  ієрар-хічних рівні (компоненти) формального  процесу стратегічного управлін-ня:

 

1) рівень банку в цілому (визначення стратегічної філософії розвитку, на основі якої здійснюється загальне керівництво та визначаються напрям-ки діяльності банку, його організаційна структура та розподіл ресурсів. Рішення приймає рада директорів, президент, правління банку);

 

2) рівень підрозділів (реалізація основних стратегій, спрямованих на створення конкурентної переваги, здатної зберігатися тривалий час, роз-робка окремих стратегій для кожного підрозділу банку. Рішення прийма-ються керівниками або їх заступниками);

 

3) функціонально-операційний рівень (розробка стратегій, які консолі-дують функціональні/операційні вимоги; створення набору методик, ін-струкцій і інших документів, що регламентують функціональні процеси, завдяки яким розвиваються та зберігаються конкурентні переваги банку. Конкретні рішення приймаються на рівні керівників підрозділів).

 

 

 Стратегічне управління публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”

Для створення умов стабільності роботи всіх конкуруючих між собою  банківських установ та разом  з ними всіх господарюючих суб'єктів необхідне функціонування ефективної системи управління.

Управління - специфічна діяльність людини. Під управлінням  банком ми розуміємо управління людьми та їх виробничими відносинами. Головним предметом праці (сировиною) управляючого є інформація. В цьому особливість управлінської праці. Керівництву Ощадного банку України для прийняття управлінських рішень необхідно мати інформацію. Забезпеченням необхідної інформації займаються різноманітні підрозділи та служби.

Управління, як будь-яка діяльність людини, засноване на певних принципах. Основними принципами управлінської діяльності Ощадбанку є:

• доцільність" відповідальність явища чи процесу певному стану, матеріальна модель якого представляється як мета;
• оптимальність - визначення найкращого варіанту з можливих для досягнення поставлених цілей;
• принцип зворотного зв'язку - зворотний вплив результатів на процес даного управління, тобто використання в управлінні інформації, яка надходить від об'єкту управління.

В процесі управління виділяються суб'єкти та об'єкти управління. Суб'єктом управління Ощадбанку є Рада банку. Вищим органом управління банку є Рада Банку. Суб'єктами регулювання будь-якої 6анківської діяльності виступають державні органи: Верховна Рада та НБУ.

Прийняті у Верховній Раді України законодавчі акти про банки та банківську діяльність регламентують роботу банку, визначають його статус та право НБУ регулювати його діяльність. Достатність капіталу, ліквідність та дохідність - головні об'єкти державного регулювання. В рамках діючого законодавства керівництво Ощадбанку планує та організовує свою діяльність з метою одержання прибутку. Об'єктами управління тут виступають не окремі сторони діяльності, а вся система, організація.

Менеджмент  діяльності Ощадбанку підрозділяються  на три рівні:

• перший - менеджмент вищого рівня, тобто керівництво банку визначає основні напрямки розвитку діяльності банку. На цьому етапі формується основна місія, стратегічна мета банку;
• другий - менеджмент середнього рівня, - орієнтований на виконання завдань, необхідних для досягнення головної стратегічної мети. відповідальність за виконання цих завдань несуть керівники служб, підрозділів, начальники відділів;
• третій - менеджмент нижчого рівня, де відбуваються управління всередині самих функціональних одиниць з метою досягнення певних параметрів, нормативів, які представляють собою складові частини завдань підрозділів, відділень.

"Менеджмент" діяльності  банку включає в себе не  тільки сукупність принципів,  методів, форм та засобів управління  банком, але й повинен відображати якісну характеристику досягнених результатів від прийняття управлінських рішень за допомогою конкретних економічних показників. Це складає суть фінансового менеджменту.

Кожна управлінська діяльність розпочинається з поставлених цілей. Процес стратегічного планування, що є однією з основних функцій менеджменту, починається з встановлення генеральної мети банку. Це планування проводиться керівництвом, тобто менеджментом вищого рівня. Від цього етапу планування відштовхується вся діяльність менеджменту банку.

Залучення грошових коштів від юридичних і фізичних осіб і розміщення їх на комерційних принципах  в інтересах вкладників Банку  і розвитку народного господарства: здійснення грошово-кредитного обслуговування громадян і підприємств, а також інших банківських операцій.

Відсутність стратегічного  планування, а отже і конкретне  визначення основної мети приводить  до того, що усі банківські рішення, які не обумовлені необхідністю притримуватися основного напрямку функціонування кредитного інституту, визначеного в місії, будуть базуватися лише на індивідуальних якостях та цінностях вищого керівництва.

Генеральна мета банку  служить критерієм для всього послідуючого процесу прийняття  управлінських рішень.

Так, визначивши своє основне  спрямування діяльності як обслуговування кредитом сфери підприємницької діяльності та промисловості, менеджмент не задається питанням про обслуговування споживчим кредитом клієнтури роздрібного ринку.

Оскільки потенціал  банку різними способами аналізується при виборі основної мети, якої він буде притримуватися у своїй діяльності та виходячи з основної місії, банк в змозі визначити свою подальшу діяльність без метушні і не кидаючись із сторони в сторону. Вибір головної мети банку є відповідальний етап стратегічного планування, на якому важливо правильно підійти до масштабності постановки цілей, не опускатися до частковостей. Сильне звуження рамок мети діяльності банку обмежує можливості вищого керівництва розглядати ймовірні варіанти при прийнятті рішень.

Планування в Ощадбанку проводиться не тільки на вищому рівні, але й на рівні відділень та інших підрозділів. Це свідчить про те, що діяльність банку не повністю залежить від рішень, які приймаються у вищих ешелонах управління. Тобто, в основі планування лежить паралельна розробка стратегій на всіх рівнях банку при постійному врахуванні спільної мети. Надалі всі стратегії зводяться і виробляється інтегрована стратегія.

Організаційна структура  банку є важливою складовою успішного  досягнення цілей вибраної стратегії. Від того, як організований банк, як налагоджені в ньому відносини керівництва та підлеглих залежить вся його діяльність. Організація є однією з найважливіших функцій менеджменту.

Рішення про вибір  структури організації в цілому приймається керівництвом вищого рівня. Керівники більш низьких рівнів допомагають в цьому, забезпечуючи необхідною інформацією і даючи одночасно свої пропозиції з приводу структури окремих підрозділів.

Реалізація однієї з  цілей Ощадбанку - залучення кваліфікованих спеціалістів - дозволяє тому, хто відповідає за конкретний вид банківських послуг, мати в своєму підпорядкуванні достатньо кваліфікованих службовців, які мають досвід роботи в даній сфері, завдяки чому підвищується конкурентоспроможність банку в порівнянні з іншими, які організовані за іншими принципами. Крім того, орієнтація на окремі види послуг дозволяє найкращим чином координувати весь процес від створення нових послуг до доведення їх до кінцевого споживача.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4 Шляхи удосконалення  стратегічного управління банківської діяльності

Сучасні банки є особливими фінансовими інститутами і організаційними  центрами ринку позичкових капіталів, де об’єктом угоди є грошовий капітал  та формується попит і пропонування на нього. Таким чином, метою банку  є досягнення найбільш ефективного задоволення попиту клієнта за допомогою новітніх методів управління банківською справою. Тому менеджмент банківської діяльності необхідно визначити як одну із складових систем відносин, спрямованих на виконання основних управлінських функцій.

              Успішна діяльність банку залежить від принципів і методів банківського менеджменту, кваліфікації банківських працівників.                                                        Стратегічним напрямом розвитку “Ощадбанку” є забезпечення його діяльності як багатофункціонального фінансового інституту, що надає спектр банківських послуг як приватним, так і корпоративним клієнтам. “Ощадбанк” пройшов шлях суспільного визнання і на даному етапі став символом надійності та довіри. Саме тому одним з найважливіших стратегічних напрямів розвитку “Ощадбанку” є постійне збільшення кількості своїх відділень по всій Україні.

         ВАТ “Ощадбанк” сьогодні є активним оператором міжбанківського ринку. Мережа кореспондентських рахунків банку охоплює країни ближнього та дальнього зарубіжжя, Україну та Росію. Банк пропонує своїм вкладникам широкий спектр депозитних послуг, які відрізняються за видами валют, термінами розміщення коштів, способом нарахування та виплати відсотків. При відкритті депозитного рахунку клієнту пропонуються додаткові послуги – оформлення заповідального розпорядження, зарахування відсотків на платіжну картку “Cirrus Maestro”, яка надається кожному вкладнику безкоштовно. Банківський менеджмент – це особлива форма управління діяльністю підприємства, яка включає основні складові, що можуть забезпечити високу ефективність. Серед них важливе місце займає стратегічне планування, яке в значній мірі залежить від концепцій розвитку банку. Як підтверджує міжнародний досвід, у сучасних умовах проблема вироблення ефективної концепції розвитку банку залежить, в основному, від потреб клієнтів та їх задоволення.

           На основі обраної концепції слід визначити цілі й завдання банку, які будуть орієнтирами для менеджменту. Цілі повинні бути конкретні й вимірні з визначених видів діяльності банку. Доцільність цілей – принципова вимога, що означає порівняння цілей з можливостями банку .

              У процесі стратегічного планування на основі концепції розвитку банку слід уважно проаналізувати зовнішні та внутрішні чинники. Зовнішні чинники це: політичні, економічні, ринкові, технічні, культурні, міжнародні. Аналізуючи зовнішні чинники, необхідно виділити сукупність потенційних зовнішніх небезпек і можливостей, спричинених різною спрямованістю їх впливу на банківську діяльність . До внутрішніх чинників слід віднести: аналіз маркетингової діяльності, фінансового стану банку ефективності управління банківськими операціями, управління людськими ресурсами.

           Важливим компонентом банківського менеджменту є управління активами, суть якого полягає у формуванні стратегій та здійсненні заходів, що змінюють структуру балансу банку відповідно до його стратегічних програм щодо напрямів і порядку розміщення власних і залучених коштів. У процесі діяльності банку переважно вирішується подвійне завдання: забезпечення прибутковості при дотриманні зовнішніх нормативів і внутрішніх нормативів ліквідності й ризиків. Необхідно регулярно аналізувати всі активи за терміном вкладення, прибутковістю, ступенем ризику для прийняття не лише стратегічних рішень а й тактичних і оперативних.

               Важливим завданням управління активами є диверсифікація, що забезпечує найменші втрати за зниження їх вартості чи розміру доходу. Ефективність банківського менеджменту тісно пов’язана з умінням управляти інформаційними потоками. Інформація є своєрідним не фінансовим ресурсом банку. Вона має певну вартість, може продаватися, використовується як основа для прийняття управлінського рішення . Інформаційний менеджмент повинен використовуватися для підвищення ефективності функціонування будь-якого банку.

           В умовах ринкової економіки керівникам банків та інших фінансово-кредитних структур необхідно в повній мірі використовувати принципи і методи банківського менеджменту. Основними з них є: стратегічне та поточне планування, кваліфіковане управління активами і пасивами банку, управління ліквідністю банків, що збереже довіру клієнтів, управління ризиками, тобто передбачити і підстрахувати можливості втрат від зовнішніх чи внутрішніх ризиків, управління валютними ресурсами, інформаційний менеджмент як основа функціонування банків.Більше уваги необхідно звертати на організацію депозитних операцій для забезпечення ліквідності банків. Практикувати популярні депозитні вклади терміном на місяць, півроку, рік із помісячною та поквартальною виплатою відсотків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Як ми бачимо фінансовий менеджмент дозволяє визначити раціональні  вимоги та методичні засади побудови оптимальних організаційних структур і режимів роботи функціонально технологічних систем, які забезпечують планування і реалізацію фінансових операцій банку і підтримують його стійкість при заданих параметрах, спрямованих на збільшення власного капіталу (акціонерного капіталу) і / або прибутку за умови збереження стабільності і стійкості комерційного банку. Фінансовий менеджмент в комерційному банку - це управління процесами формування і використання грошових ресурсів. Він тісно пов'язаний з організаційно-технологічним менеджментом-управлінням банківськими підрозділами, їх взаємовідносинами у різних процесах банківської діяльності, у тому числі управлінням персоналом банку. У комерційному банку велике значення має інформаційне та логіко-аналітичне забезпечення фінансового менеджменту.

Стратегічне планування - це та ланка, ухопившись за яку можна витягнути всю банківську ланцюг Росії, включаючи середні і невеликі банки. Головне - використовувати його послідовно, погодившись як із зовнішніми обставинами, так і внутрішнім середовищем її особливостями. Але при цьому не можна забувати, що банки не існують поза економіки і значною мірою визначають її стан. У свою чергу і економіка висуває до банків все більш серйозні вимоги. Майбутнє будь-якого комерційного банку прямо і безпосередньо залежить від того, наскільки адекватно відповідають його дії потребам ринкової економіки. Вчасно і правильно відповісти на ці запити і є головне завдання банків і, в той же час гарантія їхнього успіху.Одна з особливостей фінансового менеджменту в комерційному банку полягає у створенні продуктового ряду банку (можна відзначити, що на цей же направлений і банківський маркетинг). Ця особливість не тільки відповідає потребам комерційного банку з управління комерційною та функціональної стійкістю, але і забезпечує надійність об'єкта управління, задовольняючи потреби клієнтів, що дозволяє реалізувати основну концепцію будь-якого комерційного банку: надійний клієнт - стійкий банк.