Стратегічне управління банківською діяльністю

Зараз Банк пропонує різноманітні послуги понад 200 видів, що надаються фізичним та юридичним особам відповідно до їх потреб.

Активи банку на 31.12.2011 становили 73,6 млрд. грн.

Станом на 31.12.2011 загальні темпи приросту активів збільшились на 24,67 % темпи приросту високоліквідних активів і кредитів   становлять відповідно 25,29 та 28,72 %. Це означає, що комерційний банк розширює кредитну діяльність, одночасно турбується про свою ліквідність і надійність.(Див. додаток Б)

Високий темп приросту характеризує динаміку основних засобів. Це може бути результатом розвитку банку, розширення мережі його філій, підвищення рівня  технічного забезпечення тощо. У цьому  випадку зміни можна вважати  нормальними.

 

Загальна структура  пасивів (дані балансу)

Показник	2010		2011		Відхилення
	тис.грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	За п.п. ст.-ри
Зобов’язання	42392804	0,72	55908392	0,76	13515588	31,9	0,04
Капітал	16626329	0,28	17671908	0,24	1045579	2,5	-0,04
Всього Пасивів	59019133	100	73580300	100	14561167	34,3	-

Дані таблиці свідчать що загальний приріст фінансових ресурсів 14561167 тис. грн.. або на 34,3%. При  одночасному збільшенні зобов’язань  на 13515588 або на31,9% також відбулося  збільшення зобов’язань в структурі на 0,04% та відповідне зменшення капіталу на 0,04%. Це дозволяє зробити висновок, що банк проводить обережну фінансову політику, намагається закріпити свою фінансову незалежність та надійність.

З року в рік Ощадний  банк підтверджує статус стабільної фінансовоїустанови, його економічний потенціал дає змогу відповідати за всімазобов’язаннями. У своїй фінансовій політиці протягом 2011 року банк прагнув до збереження та примноження капіталу, зниження ризиків приздійсненні всіх видів операцій.Банк впевнено розвивається як універсальна банківська установа, постійнорозширюючи спектр надаваних продуктів та послуг.

клієнти.

 

3 Етапи та  механізм стратегічного управління

 

Механізм стратегічного  управління в банку полягає у :

1Процедурах й рівні стратегічного управління

2Стратегічних  рішення й методи їх прийняття 

3Стратегічному  контролі у банку

 

Процедура й  рівні стратегічного управління

Сутність стратегічного  управління полягає в отриманні  відповідей на три найважливіших  питання, які визначають можливість і перспективність подальшого розвитку будь-якої організації:

 

• яким є нинішнє положення організації;
• яким має бути положення організації у майбутньому;
• яким чином бажане положення буде досягнуте.

 

Для відповіді на перше  питання менеджери повинні досконально  ви-вчити поточну ситуацію, у якій знаходиться організація, перш ніж визна-чати напрямки подальшого розвитку. Це потребує формування необхідної інформаційної бази, яка б забезпечувала процес прийняття стратегічних рішень відповідними даними для аналізу.

 

Друге питання відображає таку важливу особливість стратегічного менеджменту, як орієнтація на майбутнє. Для відповіді на нього необхід-но чітко визначити цілі, яких має досягти організація.

 

Третє питання стратегічного  менеджменту пов’язане з реалізацією  обра-ної стратегії, під час якої може відбуватися коригування двох попередніх етапів.

 

Метою стратегічного  управління є визначення місії, цілей  та стратегій, розробка та забезпечення виконання системи планів як інструментів ре-алізації стратегічних орієнтирів з удосконалення організації та окремих її підсистем, що є основою для забезпечення конкурентоспроможного існу-вання в довгостроковій перспективі.

 

Процедура стратегічного  управління діяльністю банку подана на рис. 2.2.

 

 

 

 

 

 

 

На етапі формування філософії розвитку та місії банку відбувається розробка основних керівних принципів і підходів, які визначають харак-тер і особливості всіх подальших стратегічних дій на всіх управлінських рівнях банку. Зміст діяльності менеджерів при цьому складається з та-ких дій:

• фіксація поточної та майбутньої продуктової політики (особливості об-слуговування);

 

• виявлення товарних ринків і сегментів, регіонів і сфер діяльності, у ме-жах яких банк:

 

• має стійкі конкурентні переваги;
• повинен зміцнити ринкові позиції;

 

• планує певні дії щодо поступового проникнення та завоювання рин-кових позицій (нові ринки, нові сфери діяльності);

 

• визначення послідовності та характеру етапів реалізації стратегічних цілей з метою як максимального використання наявних можливостей, так і захисту банку від можливих небезпек і ризиків.

 

 

Наступним етапом стратегічного управління є визначення стратегічних цілей, досягнення яких має забезпечува-ти дотримання місії банку.

 

Стратегічні цілі мають  відображати пріоритети розвитку банку  в таких напрямах діяльності:

 

• ринкова позиція (досягнення лідерства у певному сегменті ринку, підви-щення частки ринку до певного рівня, утримання ринкових позицій і т.д.);

 

• інновації (використання нових методів ведення бізнесу, надання нових видів послуг, освоєння нових ринків, застосування нових технологій або методів управління та ін.);

 

• продуктивність (продуктивність праці, ресурсозбереження та ін.);

 

• ресурси (визначення потреб у всіх видах ресурсів, порівняння наявного рівня з необхідним, формулювання мети щодо розширення або скоро-чення ресурсної бази, забезпечення її стабільності та ін.);

 

 

• прибутковість (абсолютні та відносні вимірники прибутковості та рен-табельності);

 

• система управління (підвищення ефективності менеджменту);

 

Стратегічні цілі банку  мають відповідати таким критеріям:

 

• конкретність і можливість кількісного вимірювання;
• досяжність і конкретність часових меж досягнення;

 

• гнучкість (можливість коригування у зв’язку з непередбаченими зміна-ми зовнішнього середовища та внутрішніх можливостей банку);

 

• порівнянність, взаємна підтримка та несуперечливість.

 

Після визначення стратегічних цілей має місце  етап стратегічного аналізу, мета якого полягає в доскональному вивченні нинішнього та майбутнього положення банку з урахуванням стану зовнішнього середовища.

       Результатом стратегічного аналізу  є визначення відповідності страте-гічних  цілей реальними можливостям розвитку банку та розробка шляхів усунення можливої невідповідності, що й формує вхідну інформацію для наступного етапу стратегічного управління – етапу розробки варіантів стратегій.

 

 

 

Для вибору оптимального варіанту стратегії виникає необхідність здійснення оцінки стратегічних альтернатив розвитку банку, яка здебільшого відбу -вається одночасно з формулюванням стратегічних альтернатив, що дозволяє скоротити витрати, пов’язані з аналізом неефективних варіантів стратегії.

 

Критеріями вибору альтернативних стратегічних рішень є:

 

гнучкість (швидкість  реагування на динаміку можливостей/загроз    зовнішнього середовища);

можливість формування конкурентних переваг:

використання сильних  сторін банку та слабких сторін конкурентів;

нейтралізація слабких  сторін банку та сильних сторін конкурентів;

відповідність цілям  банку;

можливості виконання:

достатність наявних  ресурсів;

сумісність стратегії з внутрішнім середовищем банку;

урахування взаємозв’язків з іншими стратегіями банку:

дотримання корпоративного портфеля;

використання ефекту синергії та ін.

 

Стратегічні альтернативи розвитку банку необхідно оцінити  на відповідність можливостям і  загрозам зовнішнього середовища. Для досягнення конкурентних переваг, які є основою стратегії

 

Процес вибору оптимальної  стратегічної альтернативи містить  такі складові:

аналіз співвідношення стратегії зі стратегічними факторами, отриманими в результаті SWOT-аналізу (якщо стратегічна альтернатива не використовує зовнішні можливості та сильні сторони банку, а крім того, не враховує зовнішні загрози та слабкі сторони банку, то вона не є ефективною);

 

аналіз можливості забезпечення виконання раніше поставлених цілей під час реалізації стратегії та її відповідності місії банку;

 

визначення рівня взаємозалежності функціональних стратегій, що за-безпечують дану стратегічну альтернативу;

 

аналіз достатності  частки ринку, яку передбачається завоювати в рамках стратегічного плану, для підтримки необхідного рівня рентабельності інвестицій;

 

оцінка ризикованості  даної стратегічної альтернативи (особливо якщо мова йде про залучення значних  обсягів фінансових ресурсів);

 

аналіз можливої реакції  суб’єктів і факторів зовнішнього середовища, пов’язаної з реалізацією даної стратегічної альтернативи та ін.

 

   Зміст наступного  етапу стратегічного управління  полягає в реалізації обраної стратегії, що є адміністративною діяльністю, яка включає організацію, фінансове планування, здійснення відповідних політик, створення мотивації та культурних умов, використання методів управління, макси-мальне використання наявних ресурсів.

 

Реалізація стратегії  передбачає виконання адміністративних завдань, які стосуються певних аспектів діяльності банку (рис. 2.5).

 

Стратегічні рішення й методи їх прийняття

 

Процес управління будь-якою організацією з погляду спо-лучних процесів містить такі компоненти:

 

1) отримання інформації про стан організації та зовнішнього середовища;

2) порівняння існуючого та бажаного стану організації;

 

3) прийняття рішення про зміну стану організації або досягнення нової мети;

 

4) розробка управлінського рішення та його реалізація.

 

Прийняття та виконання  рішень є головним чинником виконання  цього глобального завдання.

 

Управлінське рішення  – це директивний захід цілеспрямованого впли-ву на об’єкт управління, що ґрунтується  на результатах аналізу ситуації, визначенні цілей і складається  з програми (послідовності дій) їх досяг-нення.

 

Стратегічні управлінські рішення – це рішення, яким притаманні такі характеристики:

 

• спрямованість на перспективні цілі та можливості, а не на завдання;
• інноваційність;

 

• наявність значної кількості альтернатив при прийнятті стратегічних рішень, а також надзвичайна складність формування, оцінки та вибору цих альтернатив;

 

• високі вимоги до рівня компетенції (результат стратегічного рішення більше залежить від його якості, ніж від своєчасності прийняття);

 

• значний рівень невизначеності (необхідність і неможливість повного враховування нинішньої та прогнозної дії неконтрольованих зовнішніх факторів);

 

До стратегічних рішень, як правило, належать рішення, що стосуються таких напрямків діяльності банку:

 

• впровадження інновацій;

 

• здійснення організаційних змін (придбання, злиття, поглинання; зміна організаційно-правової форми банку або структури управління; впрова-дження нових форм організації оплати праці, взаємодії з постачальни-ками і споживачами та ін.);

 

• вихід на нові ринки збуту тощо.

 

Метою оперативних рішень є досягнення максимального прибутку поточної діяльності організації. До них належать, наприклад, визначення цін, рішення щодо збуту конкретного продукту, розробка плану продажу, визначення необхідного рівня резервів і т.д.

 

Існують інші підходи  до класифікації управлінських рішень, наприклад, на основі критерію часу дії:

 

• стратегічні (характеризують вибір загальної поведінки організації в довгостроковому аспекті);

 

• тактичні (реалізація стратегічних рішень, організація використання не-обхідних ресурсів у короткостроковому та середньостроковому періоді);

 

Стратегічний контроль у банку