Стратегічне управління банківською діяльністю

Полтавський університет економіки і торгівлі

 

 

 

Кафедра фінансової політики грошового  обігу і кредиту 

 

 

 

Курсова робота  

 

з дисципліни «Фінансовий  менеджмент у банку»

на тему:Стратегічне  управління банківською діяльністю  

 

 

  

 

 

 

Захищена на                                                                           Виконав студент групи________

«_________________»                                                         спеціальності «Банківська справа»

                                                                                                 «____» ________2012р.          

 

     ____________________________

^{(прізвище, ім’я, по батькові)}

     

        

 

 

 

Члени комісії:

___________________

___________________  

________________

 

^{науковий  ступінь, вчене звання)}

 _________

 

Керівник____________

^{(прізвище, ім’я, по батькові,}

___________________ ^{(підпис)}

  

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Полтава 2012

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………………3

1. Теоретичні засади розробки  стратегії банківською діяльністю …5

2. Загальна характеристика фінансової діяльності банку……….20

3. Етапи та механізм стратегічного управління публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”

4. Шляхи удосконалення стратегічного управління банківської діяльності…32

Висновки……………………………………………………..38

Перелік літературних джерел………………………………………….43

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 Стратегічний менеджмент (стратегічне управління) — це  процес оцінки зовнішнього середовища, формулювання організаційних цілей,  ухвалення рішень, направлених на створення і утримання конкурентних переваг, здатних забезпечити бізнесу прибуток в довгостроковій перспективі.                                                     

Стратегічний менеджмент виступає в якості необхідного елементу науки та практики управління. В умовах ринкової економіки результати діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта прямо залежать від двох факторів - правильності обраної місії і ефективності управління процесом її практичної реалізації.

       Мета  стратегічного управління — це визначення місії, цілей та стратегій, розробка і забезпечення виконання системи планів як інструментів реалізації стратегічних орієнтирів з удосконалення організації та її окремих підсистем, що є основою для забезпечення його конкурентоспроможного існування в довгостроковій перспективі.

     Об'єктом  дослідження є процес управління  банківською діяльністю 

 Предметом дослідження  є теоретичні і методичні основи  управління банківською діяльністю  в сучасних умовах.

   Необхідність  стратегічного управління в умовах банківської діяльності набули поширення різні точки зору. Значна кількість керівників вітчизняних банків вважає, що даний вид управління є неактуальним внаслідок неможливості достовірного прогнозування та планування в умовах високо динамічного, не прогнозованого ринку фінансових послуг. При цьому поза увагою залишається той факт, що саме науково обґрунтована розробка комплексних стратегій у поєднанні з їх ефективною та гнучкою реалізацією дозволяє банкам розвинених країн світу успішно протистояти дії різноманітних негативних факторів оточення і поліпшувати своє ринкове положення. Концепція стратегічного управління довела свою життєздатність в умовах вітчизняного ринку банківських послуг: найбільш конкурентоспроможними серед українських банків на сьогодні є ті фінансово-кредитні інститути, що у своєму розвитку дотримуються чіткої стратегії і значну увагу приділяють її формуванню й коригуванню відповідно до зміни умов середовища.  До цього слід додати, що в умовах динамічного зовнішнього середовища економіки перехідного типу можливі негативні наслідки управлінських помилок незмірно збільшуються. У поєднанні з традиційно високим рівнем ризикованості банківського бізнесу це визначає особливу роль і фундаментальне значення стратегічного управління.

  Прийняття тактичних  і оперативних управлінських  рішень, які не базуються на  системі стратегічних настанов  і принципів, супроводжується  посиленням тенденцій непослідовності  і стихійності розвитку банку,  перетворюючи його на сукупність  реактивних дій, спрямованих на ситуаційне пристосування і не пов’язаних у межах єдиної цілеспрямованої лінії поведінки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні  засади розробки стратегії банківською  діяльністю.

 

Основою успішного розвитку будь-якої організації в умовах висококонкурентного ринку є наявність та ефективна реалізація системи стратегічного менеджменту.

Існує величезна кількість  визначень стратегічного менеджменту, але найбільш адекватною та загальноприйнятою  є дефініція, згідно з якою стратегічний менеджмент – це процес прийняття та реалізації стратегічних рішень, центральною ланкою якого є вибір, заснований на порівнянні наявного ресурсного потенціалу організації з можливостями та загрозами зовнішнього середовища.

Основними складовими стратегічного  менеджменту є:

• використання людського потенціалу як основного фактора стратегічно-го розвитку організації;
• орієнтація операційної діяльності на потреби споживачів;
• гнучка адаптація до змін зовнішнього середовища;
• здійснення своєчасних змін в організації з метою збереження та розвит-ку конкурентних переваг;
• визначення послідовності дій організації щодо розробки та реалізації стратегії та ін.

Стратегічний менеджмент як процес містить визначення цілей, розробку стратегій, визначення необхідних ресурсів і підтримку відповідних взаємин із зовнішнім середовищем.

Однією з основних передумов  еволюційного розвитку стратегічного  менеджменту як науки та сфери  практичної діяльності є формування та широке використання комплексу універсальних  понять і категорій.

Ключовим поняттям є менеджмент (управління) як процес цілеспрямованого впливу органу управління на об’єкт управління, метою якого є організація функціонування останнього відповідно до плану.

При цьому орган управління –  це сукупність суб’єктів управління, що приймають рішення, та засобів управління.

Суб’єкт управління – особа або  організаційно оформлена група  осіб, наділених повноваженнями щодо управління певним об’єктом.

Керівний вплив – потік інформації, що спрямовується від органу управ-ління  до об’єкта управління та впливає на функціонування останнього.

Засоби управління – комплекс інструментів збору, обробки, надання інформації та формування керівних сигналів або  команд.

Об’єкт управління – система, здатна цілеспрямовано змінювати про-граму  свого розвитку під впливом керівних сигналів і команд.

У теорії стратегічного менеджменту  як класичний об’єкт управління розглядається  організація, тобто група людей, матеріальних і нематеріаль-них  активів, об’єднаних для досягнення спільної мети.

Фінансова організація – це організація, у діяльності якої переважають ті чи інші фінансові операції.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»  банк – це юридична особа, яка має  виключне право на підставі ліцензії Національного банку України  здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та роз-міщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на влас-ний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Найбільш загальним поняттям стратегічного менеджменту є філософія бізнесу, яка відображає уявлення керівництва організації про її призначення, сенс існування, роль у цілісній системі суспільних відносин і громадського життя в цілому.

Філософія визначає формальні та неформальні елементи організацій-ної культури (цілі, цінності, принципи, норми, переконання), відповідно до яких і з урахуванням яких здійснюється стратегічний розвиток орга-нізації.

Філософія – це загальна ідеологія  діяльності організації як колективу  однодумців, джерело натхнення, стимул для кожного робітника в процесі виконання ним посадових обов’язків.

З поняттям філософії бізнесу безпосередньо  пов’язане таке ключове поняття  стратегічного менеджменту як кредо, що є документом, за допомогою якого  здійснюється популяризація та поширення інформації про філософію організації, бачення керівниками її майбутнього, стратегічні цілі та шляхи їх досягнення серед широкого кола громадян.

Конкретизована до декількох речень філософія стратегічного розвит-ку організації є її місією, тобто інструментом індивідуалізації організації серед конкурентів.

Місія – це основна ціль організації, чітко виражена причина її існу-вання, яка відображає можливість і бажання  виробництва певного проду-кту (надання  певного виду послуг) з метою максимального задоволення конкретного виду потреб окремої категорії клієнтів в умовах конкурент-ної боротьби.

Наступним, не менш важливим, поняттям стратегічного менеджменту є  стратегічна ціль, під якою розуміють  абстрактне, прогнозне та бажане уявлення керівництва організації стосовно її майбутнього положення в певній конкретній галузі діяльності.

Стратегічні цілі мають загальний, довгостроковий характер і переваж-но стосуються таких важливих для розвитку організації аспектів, як рин-кова позиція, конкурентоспроможність, продуктивність і прибутковість діяльності, управління ресурсами, інновації, структура управління, персо-нал і організаційна культура, соціальна відповідальність і т.д.

Стратегічні цілі організації повинні  відповідати таким критеріям, як кількісна вимірність, конкретність часових меж, досяжність, гнучкість, синергізм і т.д.

У даному випадку зміст  синергії полягає в отриманні  загального ефек-ту від реалізації комплексу стратегічних цілей на рівні, який перевищує суму ефектів  від незалежної реалізації кожної мети. Досягнення ефекту синергіії є однією з цілей злиттів і поглинань, тобто передбачається, що ринкова вартість (сукупний акціонерний капітал) компанії після злиття буде перевищувати суми ринкових вартостей організацій, що склали нове утворення.

Стратегічна ціль є одним  з результатів реалізації процесу  стратегічно-го планування.

Планування стратегічної діяльності організації здійснюється окремо для кожного підрозділу,

Поступово сприйняття дійсності  власниками та керівниками організацій  змінювалося від оптимістичного погляду в майбутнє до реалістичного розуміння того, що майбутнє не обов’язково буде кращим за минуле. Саме це зумовило перехід від екстраполятивного до стратегічного планування, яке визначається як інтегральний процес прийняття рішень певного типу, формулювання цілей та вибір шляхів їх досягнення, забезпечення органі-зації певних конкурентних переваг.

На відміну від довгострокового  стратегічне планування становить  адаптивний процес, за допомогою якого  здійснюються регулярна розробка та коригування системи формалізованих планів, перегляд змісту заходів щодо їх виконання на основі безперервного контролю та оцінки змін в оточенні організації.

Стратегічне планування охоплює систему довго-, середньо- та короткострокових планів, проектів і програм, однак головне значення при цьому мають довгострокові цілі та стратегії їх досягнення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Стратегічний  план банку

Стратегічний план це найважливіший результат стратегічного  планування, що відображає загальну місію  кредитної організації та конкретні стратегії її реалізації за всіма напрямками статутної діяльності. Він розробляється керівництвом і провідними спеціалістами банку за стандартною технологією, визначеною методологією стратегічного планування і включає в себе вісім послідовнотільних етапів.

I-ий етап: ВИБІР МІСІЇ БАНКУ.

Місія банку, що відбиває:

• головний пріоритет бізнесу банку, який і повинен забезпечити йому відповідні конкурентні переваги;
• перелік пріоритетних стратегічних цілей для кожного з напрямків статутної діяльності банку і обраний підхід до їх реалізації.

Фактори, що впливають  на вибір місії банку:

Історія банку (перш за все, його власний досвід функціонування на ринку, що дозволяє уникнути стратегічних помилок, особливо під час кризових та нестандартних ситуацій).

Культура  банку (що виявляється, перш за все, в області організації управління власною діяльністю);

Планована або історично  сформована організаційна структура  банку (наявність або відсутність  філій, принцип спеціалізації основних лінійних підрозділів і т.п.).

Ціннісні  орієнтири основних власників банку:

• теоретичні (відображають рівень знайомства основних
• власників з теоретичними основами управління і банківського
• справи);
• економічні (відображають ступінь розуміння власникамі необхідності, разом з отриманням прибутку, забезпечити досягня та інших цілей функціонування банку);
• політичні (орієнтація власників на підтримку тих чи інших політичних рухів в країні або конкретному регіоні);
• соціальні (відображають погляди власників на характер відносин між адміністрацією і найманим персоналом організації);
• естетичні (що відображають загальнокультурні пріоритети);
• релігійні (відображають віросповідання власника).