Стратегічне управління банківською діяльністю

6. Природно-географічні  фактори:

• клімат;
• вихід до моря і судноплавних річках;
• інші аналогічні фактори.

СТАДІЯ 2: мікроекономічний аналіз середовища (оцінка внутренних факторів, на які банк може вплинути або прямо, або хотя б побічно):

• відносини з конкурентами (ступінь агресивності конкурентної політики самого банку і його основних конкурентів);
• відносини з клієнтами (питома вага постійної клієнтури і
• ступінь довірливості відносин з ними);
• внутрішньокорпоративні відносини (перш за все, ступінь благо-
• відносини з контактними аудиторіями (наприклад, відсутністьпостійних конфліктів з територіальною податковою інспекцією);
• відносини з посередниками (наявність відносин стратегічного-го партнерства з більшістю значущих для банку посередників);
• відносини з постачальниками (аналогічно попередньому пункту).

V-ий етап: ОЦІНКА НЕБЕЗПЕК І МОЖЛИВОСТЕЙ.

Основне завдання: виявлення  впливаючих на стратегію банку факторів, які відкривають для нього  нові ринкові можливості або містить зовнішню небезпеку.

Технологія оцінки: із загального переліку факторів мікро-та макросередовища виділяються лише ті, які забезпечують банку додатковихві конкурентні переваги, або, навпаки, послаблюють його конкурентні позиції  на відповідних ринках.

VI-ий етап: СТРАТЕГІЯ РИНКОВОГО ПОВЕДІНКИ  БАНКУ.

Даний етап є одним  з «ключових» елементів технології стратегічного планування. Метою  його виступає вибір стратегической моделі, на підставі якої банк буде надалі будівить свої відносини з конкурентами, клієнтами, іншими діловими партнерами. Основною проблемою є необхідність не тільки об'єктивної оцінки поточних зовнішніх і внутрішніх умов, але і достовірного прогнозу можливих їх змін. Правильний вибір адекватного їм варіанта стратегії ринкової поведінки забезпечує кредітних організації довгостроко- вий комерційний та фінансовий успіх.

Помилка, в свою чергу, загрожує масштабними втратами. Вимога довибору оптимального варіанту посилюється  тим фактом, що кожен з них припускає  необхідність подальшої реалізації визначеноного комплексу стратегічних заходів за основними напрямамиям діяльності кредитної організації - комерційному напрямку,управлінню безпекою, ризик-менеджменту.                   Це можно проіллюсттрувати наступною схемою:

Стратегічні альтернативи, пов'язані з вибором стратегії ринкової поведінки банку

Можливі варіанти стратегії:

Стратегія зростання, що припускає прискорений розвиток банку на відповідному сегменті ринку на основі агресивної конкурентної політики.

Переваги:

• можливість швидкого поліпшення ринкових позицій і фінансових результатів банку;
• вимушена орієнтація на постійне підвищення культури управління за всіма його напрямками.

Недоліки:

• вимушена необхідність реалізації найбільш небезпечних ізатратних для банку стратегій ризик-менеджменту і забезпечення собсткої безпеки;
• потреба у високих фінансових витратах попередньогохарактеру (без будь-яких гарантій їх наступної окупності).

Рекомендації: для більшості  кредитних організацій, виходящих  на ринок без сторонньої допомоги, а також у разі появи у банку особливо сприятливих ринкових можливостей.

Стратегія скорочення, що припускає зменшення обслуговуємого банком сегмента ринку в процесі реалізації ним пасивної конкурентної політики.

Переваги:

• найменш ризикований і витратний варіант стратегії;
• можливість швидко покинути ринок у разі прогнозованого маркетологами довгострокового погіршення його кон'юнктури, тобто до момента підвищення «вихідних бар'єрів».

Недоліки:

• доказ неефективності колишньої стратегії банку в випадку, коли скорочення обслуговується ринку здійснюється не надобровільній основі (див. вище), а під тиском конкурентів;
• при запізненні з відходом з втрачає привабливість ринку
• Необхідність подолання вирослих «вихідних бар'єрів».

Стратегія обмеженого зростання, що припускає поступовий, тобто відносно повільний і ретельно прорахований розвиток банку на відповідному ринку на основі наступальної конкурентної політики. Являє собою стратегічний компроміс, дозволяющий пом'якшити недоліки розглянутих стратегій і, в свою чергу, не забезпечує можливості повною мірою використовувати їх переваги.

Рекомендації: для більшості  сучасних банків.

Поєднання всіх трьох  вищевказаних варіантів, припускающее можливість для великого універсального банку на кожному з обякі обслуговуються сегментів ринку проводити одну з вказаних вище стратегій.

Фактори, що впливають  на вибір стратегії:

• ресурсні можливості банку і перспективи їх зміни (якголовний фактор);
• ступінь амбітності місії та головних стратегічних цілейкредитної організації;
• наявність формальної і неформальної підтримки сторонніхструктур (як державних, так і приватних);
• корпоративна культура банку;
• позиція основних власників банку;
• час прийняття рішень (стосовно до стадії черговогоциклу економічного розвитку, наприклад, стадія пожвавлення, спаду іт.п.).

VII-ий етап: МОЖЛИВІ КОРЕКТИВИ СТРАТЕГІЧНОГО  ПЛАНУ В ПРОЦЕСІ ЙОГО РОЗРОБКИ

Подібні корективи спрямовані на забезпечення постійної адаптованості  стратегії банку до поточних факторів макро та мікросередовища. Однією з  головних загроз ефективності стратегічного управлення виступає його догматизм, тобто ігнорування фактично відбутися уявшіхся змін умов діяльності господарюючого суб'єкта.

Необхідність негайного  коректування стратегічного плану  може визначатися дією двох факторів:

• виявлені недоліки вже закінченого в разробці стратегічного плану в процесі конкретизації його оперативними планами.
• зміни умов діяльності кредитної організації ще до моменту завершення розробки даного плану;

VIII-ий етап: ОЧІКУВАНІ ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ.

На завершальному етапі  розробки прораховуються основні фінансові параметри (контрольні цифри), на які банк повинен «вийти» у разі успішної реалізації стратегічного плану. Вони носят не директивний, а прогнозний характер. Зарубіжні банки зазвичай використовують при цьому методи математичного моделювання на основі сучасних інформаційних технологій.

Результати планування повинні відображати динаміку відпочих параметрів на весь період реалізації плану і в обов'язковому порядку  узгоджуються з основними власниками банку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 Загальна характеристика фінансової діяльності банку

 

        Основою  діяльності  банку  є  його фінансова  діяльність. Дослідження  проблем фінансової  діяльності  відображено  у наукових працях  як  вітчизняних  учених  В. Вернадського, М. Туган-Барановського,  В. Гейця,  О. Заруби, І. Зятковського, Т. Клебанової, Л. Примостки,  так  і  зарубіжних О. Лаврушина, Ю. Масленчикова, О. Петрова, П. Роуза, Дж. Сінки, М. Тейлора,  І. Фішера, К. Шоупа  та  ін. Однак  у  працях  зарубіжних  та  вітчизняних  учених достатньо уваги не приділено дослідженню питань сутності фінансової діяльності банку.

          І. Бланк  у  широкому  розумінні  під  фінансовою  діяльністю  під-приємства визначає всі  аспекти управління фінансами окремого господар -ючого  суб'єкта,  у  вузькому  значенні  під  фінансовою  діяльністю  підприємства –  управління  грошовими  потоками, що  пов'язані  з  вибором  і  обслуговуванням зовнішніх джерел його фінансування.

Фінансова діяльність банку  – різновид економічної, тому вона повинна бути організована ефективно  і формувати прибуток, за рахунок якого поповнюють  власні  кошти (капітал)  банку  та  збільшують  його  ресурсний  потенціал. Це сприяє як збільшенню обсягів залучених коштів, так і отриманню додаткового прибутку.

Метою фінансової діяльності банку  є  розміщення  власних,  запозичених і залучених ресурсів у активні операції для подальшого збільшення капіталу  за  рахунок отримання прибутку. З 1999 р.,  згідно  з  чинними  в Україні стандартами бухгалтерського обліку та фінансової звітності, всю господарську діяльність поділяють на три види: операційну,  інвестиційну та фінансову

(рис. 1).

Розглянемо фінансову  діяльність публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”

 

 

 

 

Державний ощадний  банк Україні» («Ощадбанк») зареєстрований Національним банком України 31 грудня 1991 р.

Має державну форму власності, 100% акцій банку належить державі.

Державний ощадний банк України - один з найбільших банків нашої країни.

Мережа його підрозділів  складає 25 регіональних управлінь, 441 відділення та 7416 філій, охоплюючи всі куточки країни.

 

Структура управління Банком включає  органи управління  та контролю.

     Органами управління  Банку є: 

     наглядова рада Банку; 

     правління Банку. 

Органом контролю Банку є ревізійна комісія.

     Наглядова  рада Банку є вищим  органом   управління  Банку,  що здійснює  контроль за діяльністю правління  Банку з метою збереження залучених  у вклади грошових  коштів,  забезпечення  їх  повернення  вкладникам та захисту інтересів  держави як акціонера Банку та інші функції,  визначені  Законом  України  "Про  банки  і   банківську діяльність" ( 2121-14 ).  У своїй діяльності наглядова рада  Банку керується Законом  України  "Про  банки  і  банківську діяльність",  іншими  актами  законодавства  та  Статутом  Банку.

     До  виключної   компетенції наглядової ради  належить прийняття рішень   щодо 

 визначення основних  напрямів діяльності Банку та  затвердження звітів про їх  виконання,        затвердження  річних  результатів діяльності  Банку,  включаючи його  дочірні підприємства     затвердження звітів  та  висновків ревізійної   комісії   та зовнішнього аудитора.

Постійно діючим виконавчим органом Банку є правління.

     Правління  здійснює   керівництво    оперативною    (поточною) діяльністю  Банку,  формуванням  фондів і несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з цим Статутом та  положенням  про правління.

     Правління  діє   від   імені   Банку   в   межах  компетенції, передбаченої  законодавством  та   цим   Статутом,   на   підставі положення,  що затверджується наглядовою радою і яким визначається кількісний склад правління, та підзвітне наглядовій раді.

     Строк повноважень  правління - 5 років. 

Голова правління Банку  керує роботою його виконавчого  органу і має право представляти Банк без доручення.

     Членами  правління Банку можуть бути  тільки його працівники.

     До складу   правління   Банку   входять   голова   правління, заступники  голови  за посадою та інші  члени правління. Кількісний склад   правління  Банку  становить одинадцять осіб.

Організаційна структура АТ «Ощадбанк» станом на 01.01.2012

Ресурси Банку складаються  з власних та залучених коштів у національній та іноземній валюті. Банк  на  договірних  засадах  може  одержувати кредити у Національному банку України, інших банках та фінансових установах.

Ліцензія Національного  банку України № 148 від 05.10.2011 р. на право здійснення банківських операцій.

Згідго з постановою кабінету міністрів від 25 лютого 2003 р №261 банк має право виконувати такі види діяльності:

• залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів;
• здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування;
• ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;
• фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів; випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів тощо);
• купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними;
• видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі;
• придбання права вимоги з поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг);
• купівля в організацій та громадян і продаж їм іноземної валюти готівкою і валюти, що перебуває на рахунках і вкладах;
• купівля і продаж в Україні та за кордоном банківських металів;
• залучення і розміщення дорогоцінних металів (у тому числі банківських металів) на рахунки і вклади та інші операції з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики;
• довірчі операції (залучення та розміщення коштів, управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів;
• надання консультаційних послуг;
• проведення операцій з касового виконання державного бюджету за дорученням Національного банку;
• здійснення інших операцій з дозволу Національного банку.

Банк має  право здійснювати інші угоди  згідно із законодавством та з урахуванням  обмежень, визначених Законом України “Про банки і банківську діяльність”.