Формирование собственного капитала

     Резервний капітал акціонерного товариства формується у  розмірі не менше ніж 15 відсотків статутного капіталу, якщо інше не  визначено  статутом  товариства.  Резервний  капітал створюється   шляхом  щорічних  відрахувань  від  чистого  прибутку товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку.  До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути  меншим  ніж  5 відсотків  суми  чистого прибутку товариства за рік.

     Резервний   капітал   використовується   для  покриття  збитків товариства,  а також  для збільшення статутного  капіталу,  виплати дивідендів за привілейованими  акціями,  погашення заборгованості у разі ліквідації товариства тощо. [1 ст.19.п 1-2.]

     Додатковий  капітал (незареєстрований) є складовою  власного капіталу.

     Додатковий  капітал — сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість, а також суми дооцінки ак-тивів і вартість необоротних активів, безоплатно отриманих під-приємством. [3 стор 546.]

     Додатковий  капітал відбиває приріст вартості майна при його переоцінці, емісійний дохід, безоплатно отримані цінності й інші вступи.

     До складу додаткового капіталу включають наступні елементи:

• суми від дооцінки необоротних активів;
• емісійний дохід акціонерного товариства (суми, отримані понад мінімальной вартості розміщених акцій, за винятком витрат по їх продажу.);
• майно, безоплатно отримане від інших організацій;
• надходження засобів цільового фінансування у формі інвестиційних ресурсів і інші надходження.

     Нерозподілений  прибуток є важливим джерелом утворення власного капіталу акціонерного товариства.

     Нерозподілений  прибуток(непокритий збиток)- сума прибутку, отриманого від усіх видів діяльності, або сума непокритого збитку.

     Нерозподілений  прибуток залишається у підприємства після виплати доходів власникам. Його суму відображають в звітності  після формування резервного капіталу.

     Суму  нерозподіленого прибутку на кінець поточного року обчислюють у такий спосіб: [3 стор 549.]

     По статті «Нерозподілений прибуток минулих років показують залишок прибутку, опинившись у розпорядженні акціонерного товариства за результатами роботи за минулий рік..

     Використання нерозподіленого прибутку минулих років відбувається шляхом напрямку її сум на наступні цілі:

• поповнення резервного капіталу;
• збільшення статутного капіталу;
• збільшення додаткового капіталу;
• виплату доходів засновникам акціонерного товариства.

      По статті «Нерозподілений прибуток (збиток) звітного року» показують її суму як різницю між прибутком від звичайної діяльності й сальдом надзвичайних доходів. У бухгалтерському балансі (форма 1) нерозподілений прибуток звітного року являє собою різницю між кінцевим фінансовим результатом і належної до сплати сумою податків і інших аналогічних обов'язкових платежів у бюджетну систему за рахунок прибутку (включаючи санкції за недотримання правил оподатковування).

     Сума  непокритого збитку наводиться в  дужках і віднімається під час  підсумовування власного капіталу.

     Якщо  непокритий збиток вирішено залишити на бухгалтерському балансі, щоб списати його в майбутні звітні періоди, то суму такого збитку переносять на статтю «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) минулих років».

      Таким чином, можна зробити наступні висновки:

• нерозподілений прибуток служить джерелом фінансування капітальних вкладень;
• наявність нерозподіленого прибутку в балансі на кінець звітного періоду можна розглядати як джерело формування власних обігових коштів (чистого обігового капіталу) організації;
• збільшення власного капіталу за рахунок кожного з перерахованих джерел сприяє зміцненню фінансової стійкості підприємства: [4 стор 237-239.]

     Структура власного капіталу характеризує питома вага кожної статті в його загальному обсязі. На структуру власного капіталу впливають як внутрішні, так і зовнішні фактори. Внутрішні фактори (стан менеджменту, маркетингу, фінансова стійкість) перебувають під контролем керівництва акціонерного товариства. Зовнішні фактори доцільно враховувати при формуванні цільової структури власного капіталу. До них, зокрема, відносять стан фінансового ринку, податкову й грошово-кредитну політику держави.

     Структуру власного капіталу вивчають за ряд звітних періодів (кварталів, років) і за результатами вивчення становлять прогноз на майбутнє. 
 

     

3. Особливості формування власного капіталу підприємства.

     В умовах ринкової економіки для підприємств  усіх форм власності й організаційно-правового  статусу основними джерелами  формування фінансового капіталу виступають як власні, так і позикові кошти.

     Утворення власного капіталу, відбувається за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел власних коштів [6, стор.78]

     До  зовнішніх джерел формування власного капіталу належать, по перше, кошти, що формуються як за рахунок особистих внесків, так і за рахунок можливостей фінансового ринку; по-друге, кошти, що формуються у порядку розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної системи держави.

     

     Рисунок 1.1 - Зовнішні джерела створення власного фінансового капіталу підприємства [6, стор.78]

     До  внутрішніх джерел формування власного капіталу належать фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності підприємства (рис.1.3).

     

     Рисунок 1.2 Внутрішні джерела створення власного фінансового капіталу підприємства [6, стор.79]

     Переваги  власного капіталу:

• власний капітал є фінансовою основою підприємства;
• залучення власного капіталу є більш простим порівняно з залученням позикового капіталу, що пов'язане з тим, що рішення, пов'язані із збільшенням капіталу приймає власники та менеджери підприємства без необхідності отримання згоди інших господарюючих суб'єктів;
• власний капітал забезпечує більш високу можливість генерування прибутку в усіх сферах діяльності.

 

     1.4 Статутний капітал та корпоративні права підприємства.

     1.4.1 Статутний капітал

       Статутний капітал  являє собою сукупність коштів (внесків, внесків, часток) засновників (учасників) у майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, певних установчими документами.

     Статутний капітал є первісним, вихідним капіталом для підприємства. Його величина визначається з обліком передбачуваної господарської (виробничої) діяльності й фіксується в момент державної реєстрації підприємства.

     Певні особливості має процес формування статутного капітал акціонерних товариств (АТ).

     Статутний капітал АТ представляє, з одного боку, власні кошти суспільства як юридичної особи, а з іншого - суму внесків акціонерів.

     Статутний капітал повинен складатися із установленого  числа акцій різного виду з певним номіналом. При випуску акцій кожної з них приписується деяка грошова вартість, називана паритетом, або номінальною вартістю [8 стор.58].

     Номінальна  вартість акцій (часток) — це та вартість, яка відображається в сертифікаті акцій (чи у свідоцтві учасника) та в умовах їх випуску і береться до уваги при визначенні кількості голосів на зборах та реалізації інших прав власників. Сукупна номінальна вартість корпоративних прав, випущених підприємством, становить його номінальний, або статутний, капітал.