Головним  законодавчим актом в Україні, як і кожній демократичній  країні є  Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року.

     Згідно  статті 13 пункту 4 держава забезпечує захист прав суб’єктів права власності і господарювання. Стаття 41 закріплює за кожним право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

     Згідно  статті 42 Конституції України кожен  має право на підприємницьку  діяльність, яка не заборонена законом.

     Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, не допускаючи зловживання монопольним становищем на ринку,    неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції. Для    цих цілей існує Антимонопольний комітет України. В його компетенцію    входить також контроль за правомірним обмеженням конкуренції і за    недобросовісною конкуренцією [1].

     Діяльність  підприємств на території України  регламентується різного  роду нормативними документами.

     Визначення  терміну „підприємництва” наводиться в Господарському    кодексу України від 16.01.03 р. № 436–IV. В ст. 42 говориться, що  підприємництво – самостійна, iнiцiативна, систематична, на власний ризик   господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних i соціальних результатів    та одержання прибутку.

     Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 року №436-ІV, офіційний текст станом на 1 січня 2004 року (ст.62-71). Особливим суб’єктом господарських відносин є поєднання в них організаційних і майнових елементів. Таке поєднання викликане тим, що однією з правових підстав   виникнення та функціонування господарських правових відносин між господарюючими суб’єктами та їх контрагентами є акти планування, зокрема державні замовлення [2]. Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року  №435-ІV, офіційний текст зі змінами та доповненнями станом на 20 квітня 2005 року. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання [4].

      Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", прийнятий Верховною Радою України   16 липня 1999р. за №996-ХІУ. Цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

      Інструкція "Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов'язань І господарських операцій підприємств і організацій", затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999р. №291, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999р. за №892/4185. Ця інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань і   господарських операцій всіх юридичних осіб (крім банків та бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності [5].

      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджено наказом Міністерства фінансів України від31 березня 1999 р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за №391/3684. Це положення визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання та розкриття її елементів.

      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" (з наступними змінами та доповненнями), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999р. за №397/3690. Це положення визначає зміст і форму звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей.

      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" (з наступними змінами  та доповненнями), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999р. №290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999р. за №860/4153. Це положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та ЇЇ розкриття у фінансовій звітності. Також це положення визначає умови визнання або не визнання доходів, їх оцінку, склад та класифікацію.

     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (з наступними змінами та доповненнями), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999р. №318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000р. за №27/4248. Це положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Також це положення визначає умови визнання або не визнання витрат, їх оцінку, склад та класифікацію.

     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 “Вплив змін валютних курсів" (з наступними змінами та доповненнями), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000р. №193, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000р. №515/4736. Це положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України у грошовій одиниці України. Це положення також визначає умови та порядок бухгалтерського обліку опера цій в іноземних валютах та визначення курсових різниць за результатами перерахунку, що є складовими частинами інших операційних доходів та інших операційних витрат.

     Податок на прибуток один із небагатьох податків, який із введенням Податкового кодексу  України зазнав кардинальних змін. Найперше, що відбулося, це зближення податкового та бухгалтерського обліку. Найбільш суттєво змінився механізм розрахунку податку на прибуток: замість правила визнання валових доходів та витрат за першою подією відповідно до діючого у 2010 році законодавства впроваджено принцип нарахування та відповідності доходів і витрат. Це означає, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від їх реалізації.

     Відповідно  до ст. 134 ПК об'єктом обкладення податком на прибуток є:

прибуток  із джерелом походження з України  та за її межами, який визначається шляхом змен-шення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду; дохід (прибуток) нерезидента із джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 розд. III ПК.

     Термін  «господарська діяльність» у  ПК, як і в чинному законодавстві, означає діяльність, спрямовану на отримання саме доходу, а не прибутку.

Порядок визнання доходів установлено у  ст. 137 ПК. Так, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання  послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг [3].

     Склад витрат та порядок їх визнання встановлено  у ст. 138 ПК. Як і при визначенні доходів, при визначенні витрат тепер не будуть враховуватися попередні (авансові) платежі. З метою достовірного визначення розміру витрат та дати їх виникнення платники податку визначатимуть собівартість товарів (робіт, послуг), до складу якої включатиметься вартість запасів. Тобто на відміну від чинного законодавства не тільки витрати на придбання запасів зменшуватимуть об'єкт оподаткування лише в момент визнання відповідних доходів, але й інші витрати, що включатимуться до собівартості.

     Кодексом  також передбачено деяке обмеження щодо включення до складу витрат, зокрема, витрат понесених у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації). Такі витрати не можуть бути включені підприємством до складу витрат звітного періоду.

  Одним із позитивних моментів є поступове зменшення ставки податку на прибуток із 25% до 16%. А саме з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. включно застосовуватиметься ставка у розмірі 23 відсотки, з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. – 21 відсоток, з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. – 19 відсотків, а з 01.01.2014 буде діяти основна ставка – 16 відсотків.

  Відповідно до Податкового кодексу збережено майже всі пільги та крім цього приблизно 20 категорій платників отримали повне або часткове звільнення від оподаткування податком на прибуток на певний період. Серед них підприємства, які впроваджують енергоефективні технології, дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади недержавної форми власності.

   Звільнені від оподаткування кошти суб’єкти господарювання зможуть спрямувати на переоснащення матеріально-технічної бази підприємства та запровадження новітніх технологій.

       У Податковому кодексі податку  на прибуток підприємств відведено  Розділ III, статті 133-161. Варто зазначити,  що ці положення застосовуються  під час розрахунків з бюджетом  починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року [3].  
 
 
 
 
 

       2. Аналіз управління прибутком ТОВ «Дайна»

       2.1.  Фінансово-економічна  характеристика діяльності ТОВ «Дайна» 

     Товариство  з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова  фірма «Дайна» було створено на засадах угоди між фізичними особами шляхом об’єднання їх майна та коштів для спільної діяльності з метою одержання прибутку. Товариство було зареєстровано 19 жовтня 1992 року виконавчим комітетом Чернігівської міської Ради народних депутатів. Форма власності підприємства приватна. Установчим документом є Статут. Товариство самостійно визначає свою організаційну структуру (рис.2.1), встановлює чисельність працівників та штатний розпис.

       Основним  видом діяльності підприємства являється  оптова торгівля паливо – мастильними  матеріалами ( бензовозні партії від 2,0 тон до 40,0 тон) в наступному асортименті:

       - автобензин А-76, А-80, А-92, А-95;

       - дизельне паливо (зимове та літнє);

       - масла: дизельні, автомобільні.

       Загальна  площа земельної ділянки, що займає ТОВ ВТФ «Дайна» і яка знаходиться  за адресою Чернігівська обл., с.м.т. Короп, вул. Лісова, 7, складає 23 742 м2 (2,4 га). Підприємство забезпечене кількістю ємностей для зберігання паливо – мастильних матеріалів на 600 м3.

       ТОВ ВТФ «Дайна» працює на ринку оптового продажу паливо – мастильних матеріалів з грудня 1995 року. На даний момент це підприємство є одним з найбільших в регіоні, яке займається торгівлею нафтопродуктами.

       Протягом  останнього року роботи у підприємства налічується 10 постачальників, з яких 6 постійних. Проте покупців – більше 120 підприємств різних форм власності Чернігівської області та частково Сумської.

       Продаж  продукції здійснюється власним  транспортом різного вантажопідйому, його у підприємства налічується 13 одиниць, що надає можливість постійно збільшувати ринок збуту. Також  застосовується транзитна перевозка – доставка  безпосередньо споживачу від постачальника, зливаючи в ємності для нафтопродуктів, що належать покупцю. Купівля ж паливо – мастильних матеріалів, як правило здійснюється в залізничних вагоно – цистернах, в окремих випадках  –  великими бензовозними партіями від 15 до 40 тон.

       На  підприємстві встановлено новітні  технології наливу та зливу нафтопродуктів, обладнання, які застосовуються, відповідають всім вимогам нормативно - технічної  документації.

       До  числа сильних сторін бізнесу підприємства відносяться:

       - віддаленість місця продажу від  великих оптових постачальників, розташованих в великих містах;

       -  постійна, хоч і частково сезонна,  необхідність в паливо – мастильних  матеріалах підприємств всіх  форм власності.

       До  числа ж слабких сторін бізнесу входять залежність розміру доходів від продажу нафтопродуктів при нестабільності цін, яка склалась в теперішньому періоді, а також періодичне втручання з боку держави в цінову політику підприємства.

       Аналітична  робота на підприємстві здійснюється директором та комерційним директором, на основі висновків ревізійної комісії, яка здійснює контроль за фінансово – господарською діяльністю товариства.

       В перспективі підприємство планує придбання  автозаправних станцій на території  Чернігівської та Сумської областей, з метою збільшення обсягів продажу паливо – мастильних матеріалів.

     Щоб проаналізувати діяльність ТОВ «Дайна» розрахуємо фінансово-економічні показники (див. табл. 2.1).