Шляхи вдосконалення управління прибутком підприємств

 

     Управління  прибутком підприємства включає такі складові:

1. визначення обсягу продаж, який забезпечує беззбиткову операційну діяльність;
2. використання операційного лівериджу в обгрунтуванні шляхів збільшення прибутку;
3. проведення операційного аналізу для оцінки впливу різних факторів на обсяг прибутку.

    При плануванні прибутку від операційної  діяльності  необхідно визначити  точку беззбитковості, яка відповідає такому обсягу продаж, при якому надходження від  реалізації продукції дорівнюють витратам  на  виробництво і реалізацію цієї продукції, Точку беззбитковості  можна знайти графічним методом (рис. 1.1). 

                  грн.        
 
 
 

                                                                                               Обсяг продаж

                                                                                       V     у натуральних

                                                                                                одиницях    

  Рис. 1.1. Графік визначення точки беззбитковості 

  Основні позначення:

    ПВ – постійні витрати;

    ЗВ  – змінні витрати;

    РП – обсяги реалізованої продукції;

    V – обсяг продажу в натуральних одиницях;

  Vтб – обсяг продаж в точці беззбитковості;

    П – прибуток.

    Якщо  обсяг продаж нижче точки беззбитковості, виробляти такий товар невигідно, збитково. Кожна одиниця товару, продана зверх точки беззбитковості, збільшуе прибуток.

    Для визначення точки беззбитковості аналітичним  методом виконаємо ряд підстановок і введемо нові параметри:

      С – собівартість виробництва і реалізації продукції;

    Ці – ціна за одиницю виробу;

  ЗВі – змінні витрати на одиницю виробу.

В точці  беззбитковості дотримується рівняння:

  РП = С ,  або         Vі´Ці = ПВ + ЗВ  

  ЗВ  = ЗВі´ Vі         

  VіЦі  = Зві Vі  + ПВ 

  VіЦі – ЗВі Vі =  ПВ.

  Таким чином точку безбитковості в  натуральних одиницах можна знайти за формулою:

                                                                   ( 1.1 )

    З формули (1.1) видно , що на обсяг продаж в точці беззбитковості впливають обсяги постійних витрат і їх співвідношення зі змінними  витратами та ціною.

    Скорочення  постійних і змінних витрат знизять  обсяг виробництва, необхідний для досягнення беззбитковості. Але вплив кожного з цих елементів буде визначатись співвідношенням між постійними і змінними витратами у собівартості продукції.

    Розрахунки  беззбиткового обсягу продаж за допомогою  формули   (1.1) можливі для кожного конкретного виробу окремо. Якщо ж необхідно здійснити розрахунки в цілому для підприємства, то беззбитковий  обсяг продаж визначається за допомогою валової маржі.

    Валова  маржа, або маржинальний прибуток розраховується як різниця між обсягами реалізованої продукції і обсягами змінних  витрат за формулою: 

                                    ВМ= РП – ЗВ                                     (1.2) 

  де  ВМ – валова маржа.

Послідовність розрахунків така:

  1. Визначається відсоток валової  маржі в обсязі реалізованої  продукції (або коефіцієнт валової  маржі) за формулою:

                         %                                (1.3)

  2. Розраховується поріг рентабельності, тобто такий обсяг реалізованої продукції, при якому всі витрати покриваються, збитків немає, але немає й прибутків.

                                                                  (1.4)

  де  ПР – поріг рентабельності.

  3. Визначається запас фінансової міцності (ЗФМ). Це сума, на яку підприємство може знизити обсяг реалізації до моменту появи збитків. 

                                   ЗФМ = РП – ПР                                 (1.5) 

  або у відсотках:          %                 (1.6)

  Запас фінансової міцності у відсотках  показує, на скільки відсотків підприємство може знизити обсяг реалізації, не зазнаючи при цьому збитків.

  Зв‘язок операційного прибутку і маржинального  прибутку можна проілюструвати за допомогою графіка на рис. 1.2.

                       Грн. 
 
 

Обсяг продаж

                                                                                             v       у грошових

                                                                                                      одиницях  

Рис. 1.2. Графік визначення порогу рентабельності 

     В точці Т₂ наступає окупність постійних витрат і підприємство починає отримувати прибуток. В точці Т₁  окупаються всі витрати і настає зона прибутків. І в першому, і в другому випадках прибуток однаковий оскільки :

  РП  – ПВ – ЗВ = ВМ – ПВ 

     Щоб визначити силу дії ефекту операційного лівериджу, розраховується відповідний коефіцієнт сили дії або ефекту операційного лівериджу за формулою:

                                                                     (1.7)

     Цей коефіцієнт показує, у скільки разів  збільшиться (зменшиться) прибуток підприємства при збільшенні (зменшенні) на один відсоток обсягу  реалізації.

     Чим вище значення коефіцієнту сили дії операційного лівериджу, тим вищій ризик підприємницької діяльності, оскільки незначні коливання в обсягах продаж викликають суттєві зміни в розмірах прибутку. В умовах економічної кризи, зниження попиту на ринку необхідно оптимізувати співвідношення між постійними і змінними витратами.

     Таким чином, управління операційним прибутком  базується на використанні елементів  операційного лівериджу та врахуванні впливу їх змін на результати фінансової діяльності підприємства. 

      1.2 Механізм управління прибутком від операційної

      діяльності  підприємства 

      В умовах ринкової економіки кожний господарюючий суб’єкт виступає як відособлений товаровиробник, який економічно і юридично самостійний. Господарюючий суб’єкт самостійно вибирає сферу бізнесу, формує товарний асортимент, вираховує виручку від реалізації і виявляє прибуток чи збиток по результатах діяльності. В умовах ринку одержання прибутку являється головною метою виробництва. Реалізація даної мети можлива тільки в тому випадку, якщо суб’єкт господарювання виготовляє продукцію, яка за своїми споживчими якостями відповідає потребам суспільства.

      Суть  діяльності кожного підприємства визначає особливості його функціонування, зміст і структуру активів, в особливості основних засобів, формує суттєву частину кінцевого фінансового результату.

      Таким чином, перегляд питання про сутність і формування фінансових результатів  господарюючого суб’єкта є важливим і актуальним в умовах ринкової економіки.

      На  формування прибутку як фінансового  показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському  обліку, в офіційній звітності  суб’єктів господарювання, впливає  встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності. Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

        Прибуток – найважливіша фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва, і в кінцевому підсумку свідчить про рівень, і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Одночасно прибуток впливає на зміцнення фінансового стану підприємства, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності. Він є не лише джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, а й джерелом формування бюджетних ресурсів держави.

      Прибуток  як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства представляє собою різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництво і реалізацію продукції.

      Якщо  грошові надходження від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг) та інших видів діяльності є більшими за їх собівартість та інші видатки і витрати, то суб’єкт підприємницької діяльності отримує прибуток, а у випадку перевищення витрат господарської діяльності над виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та іншими доходами господарюючі суб’єкти отримують збиток. Розрахунок фінансових результатів від реалізації продукції, робіт і послуг проводиться як за видами продукції, робіт та послуг, так і за галузями виробництва та і в цілому в господарстві.

      При цьому кінцевий фінансовий результат  господарської діяльності за способом розрахунку виражається у вигляді:

• прибутку (збитку) від реалізації продукції(робіт, послуг);
• прибутку (збитку) від іншої реалізації;
• прибутку (збитку) від фінансово-інвестиційної діяльності;
• прибутку (збитку) від позареалізаційних операцій;
• оподаткованого прибутку;
• прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства.

       Формування  фінансових результатів від операційної  діяльності проводиться шляхом співставлення  доходів і витрат за цими видами діяльності.

      Отримання прибутку від операційної діяльності залежить від здійснення основної діяльності  суб’єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

      Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України  момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів) – за датою фактичного виконання (надання) таких. На рисунку 1.3 наведено джерела формування прибутку від операційної діяльності.

      

Рис. 1.3. Джерела формування прибутку від операційної діяльності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні