Рентабельність виробничо – господарської діяльності підприємства та шляхи її підвищення

    Отже, аналізуючи дані таблиці 2.3, ми бачимо, що рентабельність продукції як за чистим прибутком, так і за прибутком від операційної діяльності у звітному році порівняно з попереднім на досліджуваному підприємстві значно збільшилася. З даної таблиці видно, що з кожної гривні, витраченої на виготовлення продукції, підприємство у 2007 році отримало 15,14 коп. чистого прибутку, що на 15,1 коп. більше, ніж у попередньому. Аналізуючи наступний показник ми бачимо, що у 2007 році з кожної гривні чистої виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ВАТ “ІнГЗК” отримало 24,14 коп. чистого прибутку і 31,38 коп. прибутку від операційної діяльності, що відповідно на 15,14 і на 19,42 коп. більше за 2006 рік. Такого зростання рентабельності підприємству вдалося досягти за рахунок збільшення чистого прибутку, зниження затрат на виготовлення продукції.

    Ефективність  використання ресурсів підприємства характеризується системою показників рентабельності, в якій кожний показник володіє певними  можливостями і обмеженнями. З точки  зору власників підприємства основним показником є відношення чистого прибутку до власного капіталу. Як відомо, власний капітал не є постійним протягом року, тому перевагу в розрахунках треба надати методу розрахунку по середній величині за рік.

    Рентабельності  власного капіталу розраховується  на основі даних “Балансу” і “Звіту про фінансові результати” (табл. 2.4).

    Таблиця 2.4

    Розрахунок  рентабельності власного капіталу ВАТ  “ІнГЗК”

    Тис. грн.

 

    R_{вл.кап.(2006)} = х 100% = 13,4%

    R_{вл.кап.(2007)} = х 100% = 37,6%

    Таким чином, як видно з таблиці (2.4), рентабельність власного капіталу в 2007р. збільшилась на 24,2%, ніж в 2006р. Цьому сприяло збільшення чистого прибутку в 4 рази, тоді як середня величина власного капіталу змінилась в незначному розмірі (в 1,4 рази) порівняно з 2006 роком.

    Таблиця 2.5

    Рентабельність  активів 

 

1. Рентабельність  активів:

R_ак(2006) = х 100% = 8,86%

R_ак(2007) = х 100% = 36,74%

2. Рентабельність основного капіталу:

Р_ос.(2006) = х 100% = 14,7%

Р_ос.(2007) = х 100% = 52,12%

3. Рентабельність оборотного капіталу

Р_об(2006) = х 100% = 22,36%

Р_об(2007) = х 100% = 58,58%

4. Рентабельність чистих активів:

Р_ча(2006) = х 100% = 12,4%

Р_ча(2007) = х 100% = 36%

    Таким чином, ми бачимо з таблиці 2.5, що рентабельність основного капіталу у звітному році порівняно з базовим збільшилася на 37,42%, на що вплинули збільшення чистого прибутку і зменшення вартості основного капіталу за рахунок зносу. Рентабельність оборотного капіталу у 2007році збільшилась майже у 2 рази. Така ситуація склалася за рахунок збільшення чистого прибутку і збільшення обігових коштів на підприємстві майже в однакову кількість разів. Рентабельність чистих активів у 2007 році порівняно з 2006 збільшилася на 23,6%, до чого призвело збільшення чистого прибутку.

    Рентабельність  акціонерного капіталу свідчить про  верхню межу дивідендів на акції, і  тому:

    Р_ак(2006) = х 100% = 35,73%

    Р_ак(2007) = х 100% = 105,21%

    Таким чином, ми бачимо скільки чистого  прибутку припадає на одиницю статутного капіталу. Можна зробити висновок, що у 2007 році цей показник перевищує  значення показника у 2006 році майже  у 3 рази(70,52%).

    Використовуючи  деякі вищезгадані показники рентабельності капіталу, можна розрахувати доходність власного капіталу через виробничу ефективність, ефективність використання активів і фінансовий важіль.

    РВК_{д (2006)} = х 100% = 11,33%

    РВК_{д (2007)} = х 100% = 32,97%

    З наведеної факторної моделі рентабельності власного капіталу випливає, що на її значення істотно впливає збільшення частки позикових коштів, тобто так званий фінансовий ліверидж (важіль), який супроводжується  підвищенням ризику втрати підприємством фінансової незалежності.

    Аналізуючи  розрахункові дані, слід відмітити, що рентабельність власного капіталу у  звітному році порівняно у базовим  збільшилася на 0,216 (на 21,6%). У зв’язку  зі збільшенням рентабельності реалізації за чистим прибутком, збільшення оборотності зумовило збільшення рентабельності власного капіталу. Отже ми бачимо, що найзначніший вплив на зміну рентабельності власного капіталу у звітному році справило збільшення рентабельності реалізації за чистим прибутком.

    Аналізуючи  рентабельність ВАТ “ІнГЗК” у  звітному році порівняно з попереднім, ми бачимо, що відбулось значне підвищення рентабельності даного підприємства. До цього призвела дія багатьох факторів. Але найважливішими з них були підвищення обсягу реалізації продукції, чистого прибутку, а також зменшення операційних, адміністративних витрат 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  3. Визначення шляхів підвищення рентабельності підприємства 

3.1. Напрямки збільшення  рентабельності підприємства 

    Міру  прибутковості функціонування підприємства найбільш точно визначають показники рентабельності, які характеризують рівень віддачі витрат або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва і реалізації товарів, робіт і послуг. Збільшення показників рентабельності підприємства значною мірою залежить від зростання чистого прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Адже в умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Тому для підвищення рентабельності підприємства потрібно збільшувати прибуток. А це можна зробити наступними методами:

1. нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;
2. здійснювати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;
3. зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції, тобто знижувати її собівартість;
4. з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є в розпорядженні підприємства, в тому числі і фінансові ресурси;
5. кваліфіковано, зі знанням справи здійснювати цінову політику, оскільки на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;
6. грамотно будувати договірні відносини з постачальниками, посередниками, покупцями;
7. вміти найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

    Останні три напрями чималою мірою  залежать від сумлінності, кваліфікації економістів, бухгалтерів, фінансистів.

    При укладанні угод з покупцями дуже важливо домовитись про оптимальні ціни на товари, роботи, послуги, строки їх перегляду у зв’язку з інфляційними процесами, змінами на ринку.

    Важливо при визначенні показників прибутковості  підприємства враховувати фактор інфляції. Адже періоди зростання інфляції створюють несприятливі умови для  інвестиційної діяльності. Ймовірність  прийняття помилкових інвестиційних рішень в цей період різко зростає. І передусім тому, що в умовах високих темпів інфляції значно спотворюється звітна бухгалтерська інформація підприємства. Використовуючи цю інформацію, інвестори та інші користувачі бухгалтерської звітності підприємства проводять його фінансовий аналіз, в тому числі і аналіз показників рентабельності, ризикуючи отримати помилкові результати і далеку від реальної картину фінансового стану підприємства. Щоб уникнути впливу інфляції на розрахунок фінансових коефіцієнтів прибутковості підприємства, які є одними з найзначущих показників при проведенні фінансового аналізу, і для визначення їх реального значення необхідно виконати:

• коригування бухгалтерської звітності за поточним рівнем цін;
• розрахунок реальних фінансових коефіцієнтів на основі скоригованої за рівнем інфляції бухгалтерської звітності;
• порівняння фінансових коефіцієнтів, розрахованих до і після коригування.

    Ці  кроки є дуже важливими при  визначенні показників рентабельності, адже здійснюючи їх аналіз в період високих темпів інфляції одержують завищені значення цих показників, що не дає змогу об’єктивно оцінити фінансовий стан підприємства. Тому підприємству потрібно проводити коригування бухгалтерської звітності підприємства відповідно до рівня цін за період часу, що досліджуються; використовувати об’єктивні й відповідні щодо коригованої статті індекси цін.

    Одним з найважливіших шляхів підвищення рентабельності даного підприємства є  наступні:

1. підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності. Це можна досягнути за рахунок зниження собівартості
2. усунення каналів втрати прибутку (виплата різних штрафів, пені, неустойок);
3. чітке і своєчасне виконання угод з поставок продукції;
4. підвищення оптових або інших відпускних цін на продукцію, але так, щоб ці ціни відповідали якості продукції.

    Рентабельність  використання фінансових ресурсів може бути підвищена, якщо підприємство досягає  того ж обсягу прибутку, але зменшує  при цьому суму коштів, які вкладені в основні і оборотні засоби (наприклад, реалізує частину машин, устаткування, якщо вони використовуються не досить ефективно, знизить залишки виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції,  товарів, вивільнить гроші, іммобілізовані в дебіторську заборгованість).

    Важливе значення для забезпечення умов невпинного зростання прибутку і рентабельності має якість їх планування. Це складний і багатогранний процес, який включає в себе глибокий економічний аналіз виробничих і фінансових показників періоду, що передував плановому періоду, досягнення максимальної узгодженості з кількісними і якісними показниками плану випуску продукції (виконання робіт, послуг), її реалізації, собівартості, врахування наявних резервів збільшення випуску продукції, зниження витрат на виробництво, особливо непродуктивних.

    Планування  прибутку беруть участь – при організаційній відповідальності за цю справу фінансової служби – всі виробничі і функціональні підрозділи підприємства. Тільки в такому разі план буде правильно віддзеркалювати внутрішньогосподарські резерви виробництва на базі більш раціонального використання матеріалів, трудових і фінансових ресурсів.

    Рентабельність  продукції, яка досягнута підприємством  в базовому періоді повинна бути скоригованою з урахуванням умов ціноутворення планового періоду. Так ми розраховуємо базову рентабельність, але вона буде відображати лише цінові фактори, які слід брати до уваги при плануванні прибутку.

    Важливе значення як на стадії планування прибутку, так і в ході повсякденного  контролю за виконанням плану прибутку має виявлення зайвих для підприємства запасів товарно-матеріальних ресурсів у вигляді непрацюючого устаткування, машин, приладів, понаднормативних запасів сировини, матеріалів, інструменту й інших цінностей. Фінансові ресурси, вкладені в такі активи, уповільнюють обіговість коштів підприємства, і природно знижують рентабельність виробництва.