Організації грошового обігу в Україні

     3. Організація готівкового обігу.

     У позабанківській сфері політика Національного банку України з питань готівкового обігу має спрямовуватися в першу чергу на:

     - забезпечення оптимальної кількості  та структури грошових знаків  в обігу та своєчасне вилучення  з обігу зношених, пошкоджених  та підробних банкнот і монет;

     - проведення гнучкої, виваженої політики щодо організації готівкових розрахунків для активізації підприємницької діяльності;

     - постійно здійснювати аналіз  руху готівки у значних сумах  за рахунками клієнтів виключаючи  можливість проведення сумнівних  і некоректних операцій;

     - надання права комерційним банкам самостійно встановлювати тарифи на розрахунково-касове обслуговування клієнтів без обмеження їх граничного рівня;

     - поступову передачу функцій контролю  за дотриманням суб`єктами господарювання  касової дисципліни органам Державної податкової адміністрації;

     - скорочення готівкових розрахунків  на основі розширення обсягів  безготівкових платежів населення  в сфері торгівлі, послуг шляхом  створення національної системи  масових електронних платежів, використання  розрахункових чеків, векселів, акредитивів тощо та здійснення соціальних виплат населенню через установи банків;

     - сприяння автоматизації та механізації  касових операцій, здійснюваних  суб`єктами господарювання в торгівлі  та інших сферах обслуговування;

     - розроблення ефективних санкцій за порушення суб`єктами господарювання правил готівкового обігу та застосування дійових економічних важелів для запобігання таких порушень [16, 112].

     Світ  придбав величезний досвід вирішення  таких завдань. У центральних  банках багатьох розвинутих країн застосовуються нові високоефективні технології зберігання, транспортування та обробки банкнот, засновані на автоматизованих системах та поєднані з інформаційними технологіями. Це дає змогу контролювати готівковий обіг, управляти ним, отримувати своєчасну і якісну інформацію про стан готівки та підтримувати його на належному рівні, узгоджувати можливості виробництва готівки з потребами обігу.

     В ряді західних країн, таких як  Бельгія, Франція, Іспанія, Сполучені Штати Америки успішно використовуються автоматизовані системи обробки банкнот. В цих країнах використовують сучасний цілісний технологічний процес обробки банкнот фірм "Giezeke & Devrient" (Німеччина), "De La Rue Systems" (Англія),"СSІ" (США).

     Комплекс  робіт щодо автоматизації обробки  готівки охоплює такі технологічні операції: розробка і виробництво  грошей, інкасація та транспортування, приймання та видача, обробка (перелік, сортування, контроль справжності, обандеролення, пакування), облік, зберігання, вилучення з обігу зношених і підозрілих грошей, експертиза підозрілих банкнот, знищення та утилізація готівки, непридатної для обігу.

     Наприклад, в США створенні сучасні машинні  технології вилучення і знищення зношених банкнот та поступового, зважаючи на реальні можливості, оснащення  банків автоматизованими системами  обробки готівки, які дають змогу  своєчасно і якісно здійснювати відсортування, контроль та вилучення з обігу зношених і фальшивих банкнот, перерахування пакування та ретельний облік.

     Вивчення  технології обробки банкнот у  центральних банках кількох провідних  країн світу допомогло Національному  банку визначити пріоритети у справі вирішення цього завдання в Україні.

     Для організації контролю за технологічними процесами обробки банкнот, виявлення  порушень щодо дотримання персоналом інструкцій з експлуатації, встановлення правомірності дій обслуговуючого персоналу у випадках виявлення недостач, надлишків, фальшивих банкнот, банкнот інших номіналів у пачках, сформованих на автоматизованих системах, запобігання випадків зловживання обслуговуючим персоналом, в територіальних управліннях Національного банку України повинно бути забезпечено збереження (в електронному вигляді) даних обробки банкнот (балансові протоколи, протоколи розбіжностей, операційні протоколи тощо) на протязі 12-ти місяців з дати обробки банкнот. За цей період ці дані зберігаються у системі на протязі строку, що обумовлений ємністю її пам’яті та обсягами даних обробки. Після чого (або у разі переповнення пам’яті системи до закінчення строку зберігання) вони видаляються з системи, активуються на магнітні носії і зберігаються в установленому порядку до закінчення встановленого терміну зберігання. Відповідальним за організацію вилучення даних з системи, а також за організацію їх зберігання на протязі нормативного строку є інспектор з питань безпеки.

     Запровадження такої системи дозволить не тільки фактично щоденно контролювати технологічні процеси оброблення готівки у конкретному територіальному управлінні Національного банку, але і у значній мірі дозволить управляти процесами готівкового обігу в межах Національного банку. Крім того це надасть змогу мати своєчасну і якісну інформацію про стан та структуру готівки в обігу, оперативно приймати необхідні управлінські рішення щодо перерозподілу готівки між регіонами України, своєчасно забезпечувати підкріпленням той чи інший регіон, забезпечити більш перспективне прогнозування щодо потреб у готівці, а також планування виробництва готівки відповідно до потреб готівкового обігу.

     Комплекс  робіт щодо автоматизації обробки  готівки має охоплювати такі технологічні операції: розробка і виробництво  грошей, інкасація та транспортування, приймання та видача, обробка (перелік, сортування, контроль справжності, обандеролення, пакування), облік, зберігання, вилучення з обігу зношених і підозрілих грошей, експертиза підозрілих банкнот, знищення та утилізація готівки, непридатної для обігу.

     Вирішення таких завдань в Україні можливе  тільки шляхом поступового, але цілеспрямованого впровадження сучасних технічних засобів, автоматизованих та комп`ютерних  технологій у сфері готівкового  обігу на основі чіткої нормативної  бази Національного банку, яка регламентує проведення всіх операцій із готівкою в державі. Вирішення цієї проблеми в Україні можливе за рахунок створення сучасної машинної технології вилучення і знищення зношених банкнот та поступового, зважаючи на реальні можливості, оснащення регіональних управлінь НБУ автоматизованими системами обробки готівки, які дають змогу своєчасно і якісно здійснювати відсортування, контроль та вилучення з обігу зношених і фальшивих банкнот.

     Щодо  безготівкового обігу, то сегмент безготівкових платежів на національному картковому ринку в даний час знаходиться лише на стадії становлення. В Україні, поки що не створено належних умов для істотного збільшення його частки. До негативних факторів з боку надавача послуг, можна віднести:

     1. Незацікавленість торговців у впровадженні безготівкових форм розрахунків;

     2. Недостатній розвиток ринку споживчого  кредитування;

     3. Відсутність кредитних історій  фізичних осіб, що стримує розвиток  кредитування з використанням  платіжних карток;

     4. Великі затрати для придбання відповідного устаткування [19].

     На  сьогодні існує досить великий досвід іноземних країн з організації  безготівкового обігу і вирішення  проблем, пов’язаних з таким обігом. Адже у розвинутих країнах близько 90% всього грошового обігу становить саме безготівковий обіг, що говорить про економічну стабільність таких країн. Так, в таких країнах як США, Англія, Франція безготівковому грошовому обігу нічого не перешкоджає. Тут розвинені платіжні системи, довіра населення до банків досить висока, в наслідок чого зростає кількість депозитів і  - обсяг грошової маси.

     Під час здійснення безготівкових розрахунків  у різних країнах використовуються різні платіжні інструменти і  в різному обсязі, що залежить від  історичних та соціальних особливостей цієї країни, від розвитку потреб у безготівкових розрахунках. Крім того, в кожній країні для кожного засобу платежу діють свої законодавчі чи нормативні обмеження, «приховані витрати», пов'язані з прийнятністю, і відкриті тарифи, що вилучаються банками на задані послуги. Цим також пояснюється різниця в частоті використання тих чи інших засобів платежу в різних країнах.

     Щодо  України, то на сьогодні існує досить багато проблем, пов’язаних з безготівковим оборотом. Для вирішення проблем пов’язаних з організацією безготівкових розрахунків потрібно внести зміни до існуючих нормативних документів та законів, виправити всі неточності та суперечності, для того щоб закони і нормативні документи не протирічили одне одному. Внести зміни до діяльності банків у сфері безготівкових розрахунків, змусити банківські установи на законодавчому рівні організовувати та проводити чесно безготівкові розрахунки, цим самим стимулювати людей до використання цього типу розрахунків. Також необхідно створити умови для заохочення торговців встановлювати термінали. Необхідно створити державний фонд допомоги тим підприємцям, хто має бажання встановити у своїй торговельній точці обладнання для здійснення безготівкових розрахунків, також можна прийняти закон про те, що ті підприємці, котрі за власний кошт встановлюють у своїх торговельних точках термінали і переходять на використання безготівкових розрахунків, отримували пільги у оподаткуванні, ввізному миті тощо.

     Першочерговими  заходами з організації електронної  торгівлі в Україні повинна стати розробка та формування правової бази з проведення торгівельних операцій з використанням Інтернету. Адже використання безготівкових розрахунків через інтернет забезпечить заощадження часу та коштів і призведе до пришвидшення обороту коштів [19].

     Стабільність фінансової системи України і національної економіки безпосередньо пов’язана зі стабільністю розрахункової системи, тобто з наявністю надійного механізму платежів, що дозволяють безперебійно здійснювати розрахункові операції.

     Отже, грошові розрахунки з використанням безготівкових розрахунків набагато більш вигідні з усіх точок зору. Вони значно прискорюють процес оплати, спрощують його, сприяють зниженню витрат обігу. Безготівкова форма розрахунків, безперечно, більш вигідна, ніж готівкова форма, але для її впровадження необхідний певний рівень розвитку техніки, освіти, культури та багато іншого. Історично готівкова форма розрахунків була найбільш поширена в середньовічній Європі. Безготівковій тоді не було ніде. А сьогодні готівкова форма розрахунків характерна тільки для найбільш відсталих країн (Афганістан і їй подібні). Але весь аналіз минулого часу показує, що недалеко той час, коли безготівкова форма розрахунків повністю витіснить готівкову.

     Отже, можна зробити висновок, що політика у сфері управління грошовим обігом має спрямовуватись на повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівці та безготівкових засобах та ефективне їх використання в економічних процесах, посилення контролю за грошовими розрахунками між суб'єктами господарювання та децентралізацію випуску готівки в обіг і вдосконалення організації роботи з готівкою та безготівковими засобами в територіальних управліннях Національного банку України через запровадження сучасних методів і технологій на основі використання високошвидкісних систем.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ  І ПРОПОЗИЦІЇ 
 
 

     Грошовий обіг — це рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки. Суб'єктами грошового обігу є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні й споживанні валового національного продукту. Роль грошового обігу проявляється у тому, що за його допомогою здійснюється розширене відтворення, він виступає складовою частиною єдиного грошового обороту і водночас становить самостійне економічне явище.

       Грошовий обіг поділяється на готівковий та безготівковий.

     Основними шляхами надходження готівки  в обіг є виплата заробітної плати  і здійснення інших платежів, наприклад, виплата пенсій, стипендій, премій тощо. Ці гроші надходять населенню через банки або через каси підприємств.