Організації грошового обігу в Україні

ЗМІСТ 
 
 

ВСТУП..........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. СИСТЕМА ГРОШОВОГО ОБІГУ ТА ЇЇ ЕЛЕМЕНТИ..........................5

            1.1.Поняття грошового обігу та його роль.....................................................5

1.2.Характеристика готівкового та безготівкового грошового обігу...11

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗДІЙСНЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ  ГРОШОВОГО                                                                                                                                                              ОБІГУ В УКРАЇНІ......................................................................................................16

            2.1. Сучасний стан готівкового обігу............................................................16

           2.2. Стан безготівкового обігу........................................................................20

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ОРГАНІЗАЦІЇ  ГРОШОВОГО 

ОБІГУ В УКРАЇНІ......................................................................................................27

ВИСНОВКИ  І ПРОПОЗИЦІЇ.....................................................................................36

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................39 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 
 
 

     Грошовий  обіг — це рух грошей у процесі  виробництва та обігу товарів, надання  послуг, здійснення різних платежів населенням. 
Наявність грошового обігу передбачає існування в країні певної грошової системи.

     У грошовому обігу України слід розрізняти грошовий обіг готівкою і  безготівковий грошовий обіг. Разом  безготівкові і готівкові кошти  створюють єдиний грошовий обіг, який в умовах ринкової економіки сприяє: 
перерозподілу грошових засобів між суб'єктами ринку та різними секторами економіки; задоволенню потреб економіки у грошових засобах завдяки регулюванню грошової маси в обігу тощо.

     Здійснення  організації грошового обігу  відіграє досить важливе значення у економіці будь – якої країни.

     Актуальність  розгляду даної теми пояснюється  тим, що у функціонуванні ринкової економіки  головну роль відіграють гроші і  грошовий обіг в державі. Адже саме гроші виступають основним інструментом функціонування ринкової економіки. Це обумовлюється тим, що вони опосередковують усі економічні відносини людей  з  приводу купівлі-продажу  результатів їхньої діяльності. А свої функції гроші виконують у результаті безперервного руху в сфері обігу.

     Практичне значення даної теми полягає у  тому, що її знання забезпечує розуміння форм та систем грошового обігу та методів його регулювання.

     Об’єктом  даної теми є грошовий обіг в Україні, а її предметом – методи, принципи здійснення регулювання та організації грошового обігу.

     Організацію грошового обігу розглядали досить багато вчених таких як О.А. Костюченко, О.О. Качан, І.Б. Заверуха, О.П. Орлюк, А.В. Лемківський, О. Шереметьєва, О.В. Сударенко тощо, але на сьогоднішній час дане питання не є вивчене повністю і сьогодні точиться багато дискусій щодо даної теми.

     Можна зазначити, що в процесі розгляду даної теми перед нами постають такі завдання:

• розкрити теоретичні основи поняття грошового обігу;
• дослідити роль грошового обігу;
• визначити сучасний стан готівкового і безготівкового обігу;
• визначити основні проблеми та перспективи грошового обігу в

Україні.

   Щодо  мети дослідження, то вона полягає в  дослідженні організації грошового  обігу в Україні.

   Дана  курсова робота складається із трьох  розділів.У першому розділі описується система грошового обігу та її елементи. У другому розділі розглядається організація та здійснення регулювання грошового обігу в Україні, а у третьому – проблеми та перспективи організації грошового обігу в Україні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1

СИСТЕМА ГРОШОВОГО ОБІГУ  ТА ЇЇ ЕЛЕМЕНТИ 
 
 

1. Поняття грошового обігу та його роль

 
 

     Реалізація  суті і функцій грошей здійснюється в процесі їх постійного руху. В найбільш узагальненому визначенні цей рух грошей називають грошовим обігом.

     Грошовий  обіг здійснюється між усіма суб’єктами ринкової економіки і в цілому обслуговує реальний рух товарів та послуг. Але сфера грошового обігу є відносно самостійною, тому в загальному обороті матеріальних благ, послуг і грошей, рух грошей виступає як такий, що не пов’язаний з рухом реальних благ. Отже, грошовий обіг — це рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки. Грошовий обіг – це сукупність всіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються в народному господарстві [21, 27].

     Суб'єктами грошового обігу є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні й споживанні валового національного продукту, їх можна об'єднати в такі групи:

     - фірми - суб'єкти, що забезпечують створення та реалізацію ВНП;

     - домашні господарства - суб'єкти, які забезпечують виробництво ВНП основними факторами (робочою силою, засобами виробництва та ін.) і є кінцевими його споживачами;

     - державні структури - суб'єкти, що забезпечують розподіл і перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію і споживання останнього;

     - фінансові посередники - суб'єкти грошового ринку, котрі спрямовують потік грошових коштів від їх власників до позичальників [14, 75].

     Між суб'єктами грошового обігу є певні відмінності в характері економічних відносин. Це дає підставу для структурування грошового обігу за економічним змістом.

     Першим видом економічних  відносин, що реалізуються в грошовому  обігу, є відносини обміну. Для руху грошей, що обслуговують ці відносини, притаманна еквівалентність, оскільки передача грошей покупцем продавцеві відповідає переміщенню товару рівновеликої вартості. Одержані продавцем гроші не повертаються до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обігу грошей. Рух грошей у цьому випадку опосередковує реалізацію товарів і послуг у процесі суспільного відтворення.

     Такий вид руху грошей, що обслуговує сферу  обміну, становить окремий сектор, він називається грошовим обігом.

     Частина руху грошей пов'язана з розподілом вартості валового національного продукту і національного доходу. Такий  рух грошей здійснюється нееквівалентно. Тобто грошовому платежу не відповідає рух реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Цей сектор грошового обігу називається фінансово-кредитним.

     Частина відносин у цьому секторі має  характер відчуження. Визначена законодавством частина доходів економічних  суб'єктів вилучається у вигляді  податків та інших обов'язкових платежів, що надходять у розпорядження держави. Такий рух грошей набуває не тільки безеквівалентного, а й безповоротного характеру. Одні суб'єкти ці гроші втрачають назавжди без отримання будь-якого еквівалента, а інші їх отримують теж безповоротно, не виплачуючи ніякої ціни за них. Цю частину фінансово-кредитного обігу називають фіскально-бюджетною.

     Інша  частина фінансово-кредитного обігу  обслуговує сферу перерозподільчих відносин, у яких власність суб'єктів  не відчужується безповоротно, а лише передається в тимчасове користування. Це має місце, наприклад, при внесенні грошей на банківські депозити чи в операції купівлі цінних паперів. Суб'єкти, що передають свою власність у тимчасове користування, отримають дохід. Цей сектор руху грошей докорінно відрізняється від сектора грошового обігу, а також і від фіскально-бюджетного. У ньому рух грошей зворотний, і власник одержує дохід у вигляді відсотків чи дивідендів. Цей сектор руху грошей називається кредитним. Кредит становить особливий механізм перерозподілу грошових і матеріальних ресурсів, він діє на принципах строковості, поворотності і платності.

     Частина обігу цього сектора пов'язана  з продажем і купівлею акцій. Цей  сегмент грошового обігу називається  фінансовим.

     Виходячи  з особливостей руху окремих частин грошей у грошовому обігу необхідно виділити три важливі сектори: грошовий обіг, фінанси, кредит. Рух грошей у цих секторах має відносно самостійний характер, свій особливий механізм регулювання і володіє специфічними можливостями впливу на процес суспільного відтворення [14, 81].

     Можна зазначити, що одним з кількісних показників, що характеризує стан грошового  обігу  є грошова маса, адже це сукупність грошей у всіх формах,  що знаходяться в економічному обороті  на визначений момент часу.

     Показник  грошової маси має надзвичайно важливе значення для економічної стабільності. Оскільки зміна кількості грошей, що циркулює в економічному обороті, може суттєво вплинути на реальний випуск ВВП, рівень цін, зайнятість та інші економічні перемінні.

     Грошова маса знаходиться в розпорядженні  всіх суб’єктів економічного обороту, у населення, підприємств, їх об’єднань, громадських організацій, банків, держави та інших суб’єктів.

     За  формою грошова маса в сучасний період виступає як готівкові знаки (банкноти та розмінні монети); грошові кошти  на банківських рахунках різних видів (депозитні гроші); деякі види цінних паперів (вексель, чек) та інші. Ці складові грошової маси істотно відрізняються за своєю ліквідністю та активністю в обігу. Поряд з цим, всі перераховані форми ліквідних коштів у тій чи іншій мірі функціонують як засіб збереження вартості, а тому практично не можливо провести межу між власно грошима та іншими ліквідними активами. Тому в міжнародній банківській статистиці широко використовується агрегатний метод класифікації функціональних форм грошей. Він грунтується на ступені їхньої ліквідності. Взагалі поняття ліквідності передбачає наявність двох властивостей: можливість використовувати активи в якості платежу та здатності зберігати вартість.

     Для визначення обсягу та структури грошової маси в банківській практиці застосовується відповідний набір грошових агрегатів M0, М1, М2, М3.

     Грошові агрегати- це зобов'язання депозитних корпорацій перед іншими секторами економіки, крім сектора загального державного управління та інших депозитних корпорацій [17, 325].

     Отже, агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

     Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

     Агрегат М2 - це гроші в агрегаті М1 + кошти  на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладів  та інших спеціальних рахунках.

     Агрегат МЗ охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків [17, 326].

     Можна зазначити, що незалежно від структури  агрегатів, вони різняться між собою  ступенем ліквідності, швидкістю обігу, функціональною роллю в економіці, участю в інфляції.

     Грошовий  обіг, як правило, розглядають на двох рівнях: на мікрорівні і на макрорівні. На мікрорівні гроші обслуговують домашні  господарства й фірми, і виступають у процесі свого руху або як гроші, або як капітал. У тому випадку, коли гроші витрачаються населенням на задоволення своїх потреб, гроші функціонують як гроші, переважно у функції засобу обігу і платежу. Коли ж гроші витрачаються з метою їх збільшення, то вони функціонують як капітал [16, 55]. Рух грошей на мікрорівні має дві форми: рух капіталу і рух доходу. У першому випадку гроші є знаряддям для збільшення вартості. Цей рух частини грошової маси надзвичайно важливий як з погляду власника (індивідуального чи колективного) капіталу, так і з погляду суспільства. З огляду на позицію підприємця, рух грошей є основою для збільшення його капіталу, для отримання додаткової вартості. Чим більш організованим і вільним буде рух грошей, тим більше можливостей для самозростання вартості, адже капітал може функціонувати як капітал тільки в русі. Що ж стосується всього суспільства, то чим організованішим і ефективнішим буде рух грошей як капіталу на мікрорівні, тим більшою буде сукупність матеріальних благ, які й уособлюють урешті-решт багатство суспільства.