Організації грошового обігу в Україні

     Як  уже було сказано, для визначення обсягу та структури грошової маси в банківській практиці застосовується відповідний набір грошових агрегатів M0, М1, М2, М3.

     Пильної уваги заслуговує агрегат М0. Він має ті ж самі якісні характеристики, що й грошова маса агрегату М1, але оборот готівки здійснюється поза банками і тому регулювання і контроль за ним складніші. Отже, даний агрегат характеризує саме готівковий обіг в країні.

     Національний  банк України організовує готівковий обіг у країні, який поряд з безготівковими розрахунками є складовою загального грошового обороту і являє собою сукупність платежів, що здійснюються готівкою. Взагалі сфера застосування готівкових коштів у функції засобів обігу і платежу в більшості розвинутих країн з ринковою економікою обмежена. Там основна частина розрахунків і платежів (93-95 %) здійснюється без використання готівки і лише незначна (5-7 %) - готівкою.

     Для забезпечення організації готівкового  обігу Національний банк

здійснює:

     1) виготовлення та зберігання банкнот  і монет;

     2) створення резервних фондів банкнот  і монет;

     3) встановлення номіналів, систем  захисту, платіжних ознак та  дизайну 

     грошових  знаків;

     4) встановлення порядку заміни  пошкоджених банкнот і монет;

     5) встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки;

     6) визначення порядку ведення касових  операцій для банків, інших фінансово-кредитних  установ, підприємств та організацій;

     7) визначення вимог стосовно технічного  стану та організації охорони приміщень банківських установ [3].

     Національний  банк України наділений виключним  правом здійснення емісії, тобто випуску  в обіг грошових знаків в усіх формах.

     Можна зазначити, що процеси загальноекономічного зростання, соціальна спрямованість економіки сприяли збільшенню попиту на гроші та вплинули на динаміку показників готівкового обігу України.

             

              %

                                      роки

           Рис. 2.1.  Динаміка готівки в грошовому обігу

         Починаючи з 2003 року в Україні спостерігається постійне зменшення

частки  готівки в обігу. Якщо в 2003 році ця частка становила 34,8 %, то в 2004 – 33,7 %, у 2005 – 31%, у 2006 – 28,7 %, у 2007 – 28%, що свідчить про покращення грошової маси внаслідок зважених дій уряду. Однак в 2008 році частка готівки становила 30 %, а в 2009 році – 32,2 %. Дана ситуація простежується через світову економічну кризу, яка спіткала Україну саме у 2008 році. На той час уряд не мав конкретних методів і засобів, щодо виходу з кризи і в наслідок цього спостерігається зміна грошової маси і збільшення готівки в обігу. Проте уже починаючи з 2010 року, готівка в обігу починає зменшуватися до 31,4 %, що є беззаперечно позитивним фактором. Проаналізувати дану ситуацію по місяцях ми можемо за допомогою таблиці 2.1.

     Таблиця 2.1.

     Грошовий  агрегат М0 (готівка в обігу) в  Україні

                                                                                                                    млн. грн.

 

         Можемо зазначити, що починаючи з 2008 року обсяги готівки в обігу України починають зростати. Таке зростання простежується до середини 2009 року. Дальше у другому півріччі 2009 року спостерігається зменшення готівки, але уже на початку 2010 року обсяги готівки знову ж таки починають збільшуватися. Така динаміка пояснюється зниженням довіри населення до банківської системи внаслідок фінансової кризи, значним рівнем інфляції, що сприяло збільшенню готівки на руках у населення.

     Частка  готівки в обігу у структурі  грошової маси починає зменшуватися

уже з  другої половини 2010 року і становить 31,4% стосовно 32,2% на кінець

2009 року, що говорить про підвищення стабілізації економіки.

     Щодо  частки готівки в обігу у структурі грошової маси 2011 року, то у січні відбулося зменшення обсягу готівки поза банками на 3,7%, проте уже у липні кількість готівки в обігу зросла на 3,4%. В цілому можна зазначити, що на кінець серпня 2011 р. обсяг готівки склав уже 29,2 %, що пов’язано як із

збільшенням грошової маси, так із поверненням  депозитів населення до         банківської системи. 

     Отже, Національний банк України завжди приділяв багато уваги проблемам ефективного  функціонування готівкового обігу  на території України. Так 12 червня 1995 року за №436/95 виданий Указ Президента України «Про застосування санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», який зі змінами і доповненнями наразі дійсний. Також 24 червня 2008 року постановою НБУ №177 було схвалено Концепцію вдосконалення роботи з готівкою в Україні на 2008-2012 роки.

     Головними завданнями  роботи з готівкою визначено:

      -       зміцнення матеріально-технічної бази територіальних управлінь для забезпечення повного циклу оброблення банкнот;

      -       повна автоматизація обліку видачі, надходження, переміщення та контролю за зберіганням готівки;

      -       організація розроблення банкнот з новітніми світовими стандартами дизайну та захисту;

      -       використання спеціальних елементів та стрічок для визначення справжності банкнот, які будуть простими для використання населенням;

      -       побудова за єдиною логістичною схемою сховищ для готівки;

      -       створення умов для мінімізації контакту касових працівників та інкасаторів з готівковими коштами, що дасть змогу ефективніше використовувати людські ресурси;

      -       враховуючи територіальне розміщення та при наявності гарного сполучення, створення касових центрів [18,121].

      Реалізація  наведених заходів дозволить  Національному банку створити, у  відносно короткі терміни, досить ефективну, яка відповідає європейським стандартам, автоматизовану систему обігу готівки. Збільшення центрів зберігання готівки, тобто децентралізація, суттєво зменшить ризики в забезпеченні готівкою при виникнення певних ситуацій. Що ж до нових технологій, то їх застосування мінімізує контакт відповідальних працівників з готівковими коштами, оптимізує робочий час, сприятиме кращому перевезенню готівки, забезпечить надійну якість оброблення монет та банкнот національної валюти на всіх етапах як переміщення, так і зберігання готівкових коштів. 
 

      2.2. Стан безготівкового обігу  
 

      Безготівковий обіг — це такий обіг, де гроші переміщуються за рахунками в банках не виходячи за межі банківської системи. Це створює можливість контролювати його, а отже, впливати на відносини відповідних економічних суб'єктів, не тільки їм самим, а й третім особам – банкам.

     Можна зазначити, що безготівковий обіг у  будь – якій країні здійснюється за допомогою безготівкових розрахунків.

     Безготі́вкові розраху́нки — платежі, які здійснюються шляхом перерахування з рахунку платника на рахунок кредитора у банках без використання грошових купюр.

     Слід зазначити, що збільшення застосування безготівкових розрахунків дає змогу [19, 121]:

   - значно зменшити витрати обігу, пов'язані з готівковими розрахунками,

   - звести до мінімуму суму грошей, що перебуває в обігу;

   - раціонально використовувати тимчасово  вільні кошти на банківських 

рахунках  для надання кредитів суб'єктам  господарювання, що потребують цього;

   - істотно прискорити самі розрахунки унаслідок запровадження найновіших засобів електронного зв'язку;

   - посилити контроль за виконанням  договірних зобов'язань як одержувачами  грошей, так і платниками.

   Для здійснення безготівкових розрахунків  суб’єктам грошового обігу необхідно відкривати рахунки в банках.

        млн.

    звітні періоди

   Рис. 2.2.  Кількість рахунків клієнтів банків 

   Аналізуючи  рисунок 2.2. можна зробити висновок, що починаючи з 2007 року кількість рахунків в банках збільшувалася, що говорить про збільшення безготівкового обігу в країні. Єдиний вийняток становить 2008 рік, протягом якого кількість рахунків в банках зменшилася, що пов’язано із кризовою ситуацією в економіці країни.

   Досить  вагоме значення для будь – якої держави має збільшення відкриття саме вкладних (депозитних) рахунків населенням, адже обсяг депозитів безпосередньо впливає на обсяг грошової маси країни. Нагадаємо, що кількість вкладів населення включають в себе агрегати М1, М2, М3.

                                                                                                               

     Таблиця 2.2

Структура грошової маси в Україні

                                                                                                                          млн.грн.