Організації грошового обігу в Україні

 

          Як видно з таблиці 2.2. загальна маса грошей в обороті за агрегатом М3 характеризується високими темпами зростання ( ≈ у 18,5 раз) і саме цей показник утворює грошову пропозицію, на яку впливає НБУ різними монетарними методами, але надмірна вага в ній готівки ( ≈ 35%) звужує регуляторні можливості центрального банку. Аналіз динаміки найліквідніших грошових агрегатів М0 та М1 за досліджуваний період показав приріст  приблизно у 14 разів, що у співставленні зі збільшенням показника М3 є позитивним явищем, тобто економічні суб’єкти стали більше довіряти банківській системі. Це підтверджує і динаміка показника М2, який зріс у 19 разів.

     Отже, аналізуючи дану таблицю, можна зазначити, що починаючи з 2000 року змінам грошової маси були притаманні єдині тенденці, а саме зростання від 32, 3 млрд.грн. в 2000 році до 515, 7 млрд. грн. в 2008 році. Проте за період 2008 - 2009 обсяг грошової маси скоротився до 487, 3 млрд.грн., що

безпосередньо пов’язано з світовою економічною кризою.

     Однією з причин таких змін обсягу грошової маси (тобто скорочення) Національний банк України називає саме зменшення депозитів населення(агрегати М1, М2, М3). Так, у 2009 р. загальний обсяг депозитів зменшився на 8,4% - до 327,7 млрд грн. Відплив коштів відбувся головним чином з депозитів в національній валюті, обсяг яких знизився на 13,3% - до 173,6 млрд грн,тоді як кошти в іноземній валюті зменшилися лише на 2,1% - до 154,2 млрд. грн. Зумовлені значними девальваційними очікуваннями, зазначені особливості динаміки валютної структури депозитів були наслідком зростання рівня доларизації економіки упродовж 2009 р. з 30,62% на початок року до 31,68% на кінець. Отже, зменшення обсягу депозитів відповідним чином позначилося на динаміці грошової маси, обсяг якої в 2009 р. зменшився на 5,5%, або 28,4 млрд грн, - до 487,3 млрд грн.

     Беручи  до уваги 2010 рік, слід зауважити, що грошова маса в Україні збільшилася на 22, 8% до 598,4 млрд грн.Однією з причин такого збільшення є те, що загальний обсяг депозитів у 2010 році збільшився на 26,4% - до 414,2 млрд. грн. Зростання депозитів фізичних осіб становило 28,5% - до 271,7 млрд. грн., юридичних осіб - на 22,5% - до 142,5 млрд. грн.

     У 2011 році і надалі спостерігається  зростання грошової маси в Україні  на 0,7% - до 657,3 млрд. гривень, що говорить про подальше збільшення депозитів населення.

     Взагалі вклади населення поділяються на короткострокові (до 1 року) та

довгострокові (більше 1 року). В нашій країні починаючи  з 2001 року спостерігається збільшення саме довгострокових вкладів. Так, беручи, наприклад, до уваги 2011 рік ми можемо зауважити, що за перші дев’ять місяців 2011 року сума на депозитах з термінами розміщення більше двох років зросла на 27,9%, до 21,78 млрд. грн., зі строками від одного до двох років - на 20%, до 110,32 млрд. грн. При цьому кількість коштів на вкладах з термінами розміщення менше одного року скоротилася на 6,7%, до 93,26 млрд. грн.                                                                                                                    Суттєве зростання обсягів довгострокових вкладів фізичних осіб свідчить про стабільність національної валюти та зростання довіри до банківської системи з боку населення, яке, незважаючи на зниження процентних ставок, віддає перевагу збереженню грошей на банківських рахунках. Прикладом цього є те, що питома вага готівки в структурі грошової маси знизилася до 29,2 % у 2011 році.

         Можна зазначити, що безготівковий обіг в Україні здійснюється за допомогою платіжних систем.

     Платіжна  система являє собою сукупність методів і реалізовуючих їх суб’єктів, забезпечуючих в рамках системи умови для використання банківських платіжних карток обумовленого стандарту в якості платіжного засобу. Одна з основних задач, яка вирішуються при створенні платіжної системи, полягає в напрацюванні і дотриманні загальних правил обслуговування карток, що входять в систему емітентів, проведення взаєморозрахунків і платежів.

     Одним із основних напрямів прикладених зусиль до побудови в Україні такої платіжної  системи стало створення НСМЕП.

     НСМЕП – внутрішня багатоемітентна  платіжна система, в якій розрахунки за товари і послуги, отримання готівки та інші операції здійснюються шляхом застосування банківських платіжних смарт-карток за технологією, розробленою Національним банком України [11, 64].

     Метою створення НСМЕП являється розробка і введення в Україні відносно дешевої надійно захищеної автоматизованої системи безготівкових розрахунків, яка в основному була розрахована на роботу в режимі “off-line”.

     З введенням НСМЕП громадяни України  мають можливість оплачувати товари і послуги в безготівковій формі шляхом застосування смарт-карток, а також зберігати і накопичувати збереження в банках на поточних і карткових рахунках. Таким чином, можна чекати не тільки значного розширення можливостей банківської системи України завдяки додатковому залученню коштів населення, але і забезпечення, дякуючи роботі НСМЕП, додаткових доходів громадян у вигляді відсотків по залишку на їх банківських рахунках.

Отже, на сьогодні досить популярним є використання платіжних карток.

     Ба́нківська платі́жна ка́ртка  — стандартизований пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого клієнту надається змога здійснювати операції сплати за товари, послуги та отримувати готівкові кошти. Ідентифікування забезпечується нанесенням на картку її номера, строку дії, та прізвища, ім'я і зразка підпису власника картки і/або інших ідентифікаційних даних [10, 128].

        В 2008 році кількість користувачів карток серед фізичних осіб дорівнювала

43,6% населення  України віком старших 16 років,  в 2009 році – трохи більше 44%, то в 2010 цей показник сягнув 47,3%. Також можна зазначити, що уже на кінець серпня 2011 року загальна кількість активних платіжних карток в Україні склала 32,066 мільйона штук, що говорить про розвиток безготівкових розрахунків в Україні, що є беззаперечно позитивним фактором.

   Можна зробити висновок, що здійснення регулювання  і організації грошового обігу  в Україні на сьогодні є дуже важливим. Готівковий обіг в Україні організовує НБУ, який поряд з безготівковими розрахунками є складовою загального грошового обороту і являє собою сукупність платежів, що здійснюються готівкою. Для забезпечення організації готівкового обігу Національний банк здійснює:виготовлення та зберігання банкнот і монет;створення резервних фондів банкнот і монет;встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків;встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки;визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансово-кредитних установ, підприємств та організацій;визначення вимог стосовно технічного стану та організації охорони приміщень банківських установ.

   Щодо  безготівкових розрахунків, слід зазначити, що збільшення застосування безготівкових  розрахунків, тобто без участі грошей у формі готівки шляхом переказування  грошових коштів із рахунку платника (покупця) в установі банку на рахунок  одержувача (продавця), дає змогу:значно зменшити витрати обігу, пов'язані з готівковими розрахунками, звести до мінімуму суму грошей, що перебуває в обігу, раціонально використовувати тимчасово вільні кошти на банківських рахунках для надання кредитів суб'єктам господарювання, що потребують цього,істотно прискорити самі розрахунки унаслідок запровадження найновіших засобів електронного зв'язку,посилити контроль за виконанням договірних зобов'язань як одержувачами грошей, так і платниками. Отже, ефективна організація як готівкового, так і безготівкового обігу позитивно впливає на економіку країни в цілому. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ  ТА ПЕРСПЕКТИВИ ОРГАНІЗАЦІЇ  ГРОШОВОГО

ОБІГУ В УКРАЇНІ 
 
 

     В умовах переходу на ринкові засади існуюча система управління грошовим обігом в цілому є централізованою та адміністративною. Зокрема, організація грошового обігу є трудомістким і тривалим процесом, кількість показників та відповідних розрахунків досить значна, недостатньо аналізується стан і динаміка готівкового та безготівкового обігу в регіонах у зв`язку з економічною ситуацією, яка там склалася.

     Можна зазначити, що на сьогодні існують проблеми організації та регулювання як одного, так і іншого виду грошового обігу.

     Украй негативним фактом у справі поліпшення організації здійснення операцій з готівкою є відсутність комплексного підходу до проблеми обробки готівки, починаючи від її виробництва і випуску в обіг до обробки в Національному банку України і комерційних банках та у позабанківській сфері. Це веде до зростання витрат на виробництво грошей та їх обіг, збільшення чисельності обслуговуючого персоналу, пов`язаного з обробкою готівки, зменшення швидкості обігу грошей, зниження рівня захисту грошових знаків від підробки, посилення вірогідності зловживань із боку обслуговуючого персоналу, звуження можливостей банку щодо надання клієнтам різноманітних послуг тощо.

     Істотним  фактором, що негативно впливає на розвиток готівкового обігу, є недосконалість законодавчої і нормативної бази, якою регулюється більшість етапів обігу готівки. В установленому порядку мають бути розроблені нові або вдосконалені існуючі законодавчі та нормативні документи, які б створили необхідну нормативно-правову базу цілеспрямованого впровадження в практику концептуальних положень щодо створення ефективної системи управління готівковим обігом у країні.

     Потребують  нормативно-правового врегулювання такі питання, як:

     - визначення критеріїв зношеності  банкнот та порядку їх сортування  в банківській системі України  на придатні для подальшого  обігу і зношені;

     - правила визначення зношеної готівки в банківській системі України, порядок їх обробки, знищення та утилізації;

     - правила виявлення фальшивих  банкнот у грошовому обігу  України; законодавче визначення  порядку організації роботи з  фальшивими грошима;

     - порядок обандеролення і пакування готівки в банківських установах України на різних технологічних процесах її обробки;

     - порядок обробки і формування  готівки підприємствами позабанківської  сфери при її здаванні до  банківських установ;

     - порядок відшкодування сум при виявленні у процесі контрольних перевірок недостач та неякісних грошових білетів у вкладеннях Банкнотно-монетного двору;

     - порядок виконання комерційними  банками депозитних операцій  та операцій із приймання комунальних  платежів від населення;

     - порядок організації зберігання цінностей у депозитаріях установ комерційних банків [18, 134].

     Вдосконалення роботи, пов`язаної з організацією готівкового  обігу в Україні слід проводити  за такими напрямками [18, 148]:

1. Прогнозування грошової емісії та потреби в готівці.

Головна мета прогнозування готівкової маси - визначення на підставі основних напрямів грошово-кредитної політики і показників соціально-економічного розвитку країни необхідного для нормального  та безперебійного функціонування економіки  обсягу готівки.

Мета  прогнозування готівкової емісії - визначення необхідних обсягів виробництва  банкнот і монет на Банкнотно-монетному  дворі НБУ. Воно здійснюється в кілька етапів:

     - на першому етапі визначається  необхідний обсяг емісії готівки  як у цілому в Україні, так і в розрізі областей;

     - на другому етапі визначається  потреба у випуску готівки  на заміну зношених банкнот  та загальна потреба у випуску  банкнот за номіналами;

     - на третьому етапі (з урахуванням  наявних запасів готівки у  резервних фондах) визначається  кількість банкнот і монет за номіналами, яку необхідно замовити для виробництва грошей на Банкнотно-монетному дворі.

     2. Виробництво грошових знаків.

     Виробництво грошових знаків національної валюти - гривні здійснюється на основі повного  технологічного циклу на відповідних виробничих потужностях Банкнотно-монетного двору НБУ із застосуванням прогресивних технологій і сучасного обладнання.

     Для забезпечення виготовлення якісних  грошових знаків, що відповідають вимогам  затверджених зразків, Банкнотно-монетний двір створює технологію виготовлення грошей, яка виключає можливість потрапляння до складу готової продукції бракованих грошей.

     З метою децентралізації управління готівковим обігом у країні, забезпечення оперативного і безпосереднього  ефективного регулювання взаємовідносин із комерційними банками регіональні управління Національного банку України наділяються правами самостійного розпорядження готівкою, яка зберігається в їхніх сховищах і в оборотній касі, - передача банкнот і монет зі сховища до оборотної каси та з оборотної каси до сховища, здійснення підкріплень комерційних банків готівкою з оборотної каси за їхніми заявками, приймання надлишків готівки від комерційних банків.