Фінансовий облік поточних зобов’язань за товари (роботи, послуги)

     Згідно  із ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми цих операцій відносять до валових доходів або валових витрат.

     Поширеною формою є також розрахунки акредитивами. Акредитив — спосіб безготівкових розрахунків між підприємствами та організаціями, за якого банк платника дає доручення банку, що обслуговує одержувача платежу, сплатити відповідну суму в обумовлений строк за умов, зазначених в акредитивній заяві платника.

     У банку покупця або постачальника  може бути відкрито такі акредитиви: покриті (депоновані в банку постачальника  або в банку покупця) і непокриті (гарантовані); відзивні та безвідзивні. Найдоцільнішою є практика використання в розрахунках акредитивів із депонуванням коштів в банку постачальника.[5]

     Покритий  акредитив — акредитив, який передбачає бронювання коштів (певної суми) платника на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Кошти бронюються на аналітичному рахунку «Розрахунки за акредитивами».

     Непокритий  акредитив — акредитив, який використовують для здійснення платежів, коли на рахунку платника тимчасово відсутні кошти, але оплату гарантує банк-емітент за рахунок банківського кредиту.

     Відзивний акредитив — акредитив, який може бути змінений або анульований банком покупця без попереднього узгодження з постачальником.

     Безвідзивний  акредитив — акредитив, який може бути змінений або анульований лише за згодою постачальника.

     Акредитив, на якому не зазначено, що він є відзивним, вважається безвідзивним.

     Акредитив виставляють для розрахунків  тільки з одним постачальником на обумовлений в акредитивному  договорі термін. З акредитива не можна  видавати готівку, а також оплачувати товари, що залишаються на відповідальному зберіганні в постачальника.[15,с 45]

     Після відвантаження товару (продукції) постачальник подає до свого відділення банку  рахунки на відвантажену продукцію, на підставі яких йому зараховується  платіж з акредитива. Списання коштів у банку платника здійснюється на підставі одержаних від банку постачальника рахунків і доданих до них товарно-транспортних документів, номерів і дат приймально-здавальних документів.

     Кошти, вкладені в акредитив, обліковують  на субрахунку 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті». Акредитив може виставлятися як за рахунок власних коштів, так і за рахунок кредиту банку. Виставлення акредитива за рахунок власних коштів в обліку відображають записами:

Дт 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»;

Кт 31 «Рахунки в банках»;

— при оплаті рахунків постачальника:

Дт 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»; Кт 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»;

— при поверненні невикористаних сум акредитива: Дт 31 «Рахунки в банках»;

Кт 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті».

     Якщо  акредитив виставляють за рахунок позики банку, то замість рахунка 31 «Рахунки в банках» використовують рахунок 60 «Короткострокові позики».

     Розрахунки  чеками використовують у безготівкових  розрахунках підприємств і фізичних осіб з метою зменшення розрахунків  готівкою за одержані товари, виконані роботи, послуги.

     Чек — письмове розпорядження платника певній установі сплатити з його рахунка власнику чека певну суму.

Чеки  дійсні протягом 10 днів, не враховуючи дня їх виписування.

Розрізняють грошові й розрахункові чеки.

     Грошовий  чек — чек, який використовують для одержання власником чека через кредитну установу готівки для виплати заробітної плати, премій, допомоги, коштів на відрядження.

     Розрахунковий чек — письмове розпорядження власника рахунка своєму банку про перерахування певної суми грошей з його рахунка на рахунок одержувача коштів.

     Чекова  книжка — зброшуровані у вигляді книжки по 10, 20 і 26 аркушів розрахункові чеки, які можуть бути виписані підприємством на суму, що не перевищує встановленого йому ліміту. Ліміт чекової книжки обмежено сумою попередньо депонованих у банку коштів на особовому рахунку чекодавця. Термін дії чекової книжки — один рік. Нелімітована чекова книжка — зброшуровані у вигляді книжки чеки, оплату яких банк гарантує без обмеження ліміту. Гарантією платежу є попереднє депонування коштів або банківський кредит. Термін дії книжки — один рік від дня видачі.[14,с 111]

     Для одержання чекової книжки підприємство подає заяву за підписом осіб, що мають право підпису документів для здійснення операцій за поточним рахунком, з відбитком печатки. Разом із заявою до банку подають платіжне доручення для депонування коштів на окремому рахунку чекодавця.

     При видачі чекової книжки банк на обкладинці проставляє граничну суму (ліміт), затверджує її підписом керуючого банком і печаткою.

     Чекодавець  виписує чек і проставляє такі реквізити: суму — цифрами у спеціальній  зоні правої частини чека і прописом — в центральній частині чека; мотив для перерахувань над графою «Сума прописом»; назву одержувача платежу в полі «Кому»; дату, місце заповнення на спеціальних полях чека. Чекодавець реєструє видані чеки на спеціально відведених сторінках в кінці чекової книжки. Чекоотримувач здає в банк чеки з реєстрами. В реєстрі повинні бути такі реквізити: назва банку платника (чекодавця), його номер, назва і номер банку, де відкрито кореспондентський рахунок банку платника, номер кореспондуючого рахунка; номер рахунка чекодавця; сума чека; номер чека. Реєстр підписується і засвідчується печаткою чекоотримувача згідно з карткою зразків.

     Виписаний для оплати чек при пред'явленні  його в банк одержувача має бути засвідчений підписом посадових  осіб чекодавця і його печаткою, що підтверджує факт одержання матеріальних цінностей або надання послуг.

     Після закінчення терміну дії чекової  книжки невикористана сума ліміту повертається на поточний рахунок власника чекової книжки.

     Підприємствам, що здійснюють торгову і посередницьку  діяльність, банк видає лімітовані чекові книжки.

     Облік розрахунків за ними здійснюється на субрахунку 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті».

     В обліку ці розрахунки відображають так  само, як і за акредитивної форми  розрахунків.

     За  рівномірного постачання товарів покупці  розраховуються з постачальниками  в порядку планових платежів.

     Розрахунки  за одержаними авансами. Підприємства отримують аванси під поставку продукції або товарів, під виконання робіт чи послуг. Облік одержаних авансів або сум попередньої оплати покупцями та замовниками продукції та виконаних робіт здійснюється на субрахунку 681 «Розрахунки за авансами одержаними» рахунка 68 «Розрахунки за іншими операціями». На кредиті відображають збільшення заборгованості, на дебеті — її зменшення.

     У бухгалтерському обліку операції з  одержання авансів або попередньої  оплати оформляють проводками:

Таблиця 2

 

    Кореспонденція  бухгалтерських рахунків з обліку короткострокових позик, поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями, короткострокових векселів виданих,розрахунків з постачальниками та підрядниками[7]

    Таблиця 2.2

 

    Згідно  П(с)БО 11 зобов'язання діляться на: довгострокові  та поточні (короткострокові).

    До  поточних (короткострокових) зобов'язанням  ставиться заборгованість, погашення  якої очікується протягом року або  операційного циклу. До складу поточних зобов'язань  входять: короткострокова кредиторська заборгованість за отримані товари, роботи, послуги; короткострокові кредити банку; короткострокові векселя, видані іншим юридичним особам; розрахунки по заробітній платі, розрахунки з бюджетом, з позабюджетними фондами; розрахунки з органами соціального страхування, розрахунки з учасниками й інші статті кредиторської заборгованості. Всі поточні зобов'язання в обліку відображаються на рахунках класу 6 «Поточні зобов'язання» Плану рахунків бухгалтерського обліку. Поточні зобов'язання відображаються в балансі по сумі погашення.

    Зобов’язання, які не ставляться до поточної, є довгостроковими. Господарські зв'язки - необхідна умова діяльності підприємства. Вони забезпечують безперебійність постачання, безперервність відвантаження й реалізації продукції.

    Оформляються I ( закріплюються господарські зв'язки договірними відносинами у випадках, коли одне підприємство виступає постачальником матеріальних цінностей або послуг, а інше - покупцем, споживачем I [X, а виходить, і платником.

    Постачальники й підрядники - це організації, що поставляють  із сировину, матеріали й інші товарно-матеріальні  цінності, а також різні види послуг (відпустка електроенергії, пари, води, газу й ін.) і виконуючі різні  роботи (капітальний і поточний ремонт основних коштів й ін.).

   Для обліку розрахунків з постачальниками  й підрядниками застосовується балансовий рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками  й підрядниками», що має три субрахунки:

631. «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;
632. «Розрахунки з іноземними постачальниками»;
633. «Розрахунки з учасниками промислово-фінансових груп».

    На  рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками  й підрядниками» враховуються зобов'язання, тому він має тільки кредитове  сальдо, що відображає величину заборгованості підприємства постачальникам за отримані від них сировина, матеріали й інші ТМЦ, а також підрядникам за виконані роботи і послуги.

    По  кредиту рахунку 63 «Розрахунки з  постачальниками й підрядниками»  відображається надходження товарно-матеріальних цінностей, прийняті (виконані) роботи або  послуги. Підставою для запису кредитових оборотів використовуються прибуткові складські ордери (прибуткові накладні), накладні й рахунки постачальників, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, пакувальні аркуші, специфікації вантажів, чеки магазинів й авансові звіти підзвітних осіб, акти на виконані й прийняті роботи й послуги.