Финансирование инновационных проектов

     • пільгове фінансування інноваційних фірм:  фінансування через систему державних  науково-технічних програм;  зворотне та незворотне  фінансування малих  інноваційних фірм; органи державної  влади зобов'язані розміщувати  серед малих підприємств  (у  тому числі інноваційних) не менше 15% від загального обсягу державного замовлення [17, с. 40]

     Отже, використання зарубіжного досвіду  дасть можливість підвищити конкурентоспроможність економіки. А це при формуванні необхідних внутрішніх умов може забезпечити «інноваційний  прорив» економіки.

     3. Джерела фінансування інноваційної діяльності в Україні

     Згідно  із Законом України «Про інноваційну  діяльність» інноваційний розвиток в нашій країні забезпечується за рахунок фінансування з різних джерел. Джерелами фінансової підтримки  інноваційної діяльності є [1]:

• кошти Державного бюджету України;
• кошти місцевих бюджетів і бюджету Автономної Республіки Крим;
• власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ;
• власні чи запозичені кошти суб’єктів інноваційної діяльності;
• кошти (інвестиції) фізичних і юридичних осіб;
• інші джерела, не заборонені законодавством України.

     На  практиці фінансування  забезпечується за рахунок власних коштів, позичених  коштів та залучених коштів та може бути прямим і непрямим.

     Власні кошти – прибуток і амортизаційні відрахування – є переважним джерелом фінансового забезпечення для промислових підприємств.  Як правило, статутом кожної організації передбачено відрахування у фонд розвитку виробництва частини прибутку, що залишається в її розпорядженні після сплати податків, інших обов'язкових платежів і формування резервного фонду. Кошти фонду розвитку можна використовувати на оновлення і розширення виробництва, здійснення НДДКР, освоєння нових видів конкурентоспроможної продукції, збільшення власних оборотних коштів.

     Використовуються  найчастіше для фінансування невеликих  за обсягами робіт. На практиці новим або невеликим підприємствам достатньо складно і ризиковано фінансувати інновації тільки за рахунок внутрішніх ресурсів.  

     До  переваг використання цього виду джерела можна віднести: простоту і швидкість залучення; високу норму прибутку інвестованого капіталу, оскільки не вимагається сплата позикового процента в будь-яких його формах; істотне зниження ризику неплатоспроможності і банкрутства підприємства при їх використанні; повне збереження управління в руках засновників компанії .

     До  недоліків відносяться можливість нестачі коштів, яка обмежує темпи  розвитку, зумовлює низьку інноваційну  активність, криза затримки платежів обмежує можливість фінансування інновацій  за власні кошти.  

     Залучені  фінансові кошти. Формами залучення  коштів є емісія акцій, доброчинні внески спонсорів.

     Емісія  акцій. Вона полягає у залученні інвестицій через додатковий випуск акцій організації. Доступна лише тим підприємствам, які мають організаційно-правову форму закритих чи відкритих акціонерних товариств. Поширена емісія акцій в економічно розвинутих країнах. В Україні не популярна, зокрема через недостатній розвиток вторинного фондового ринку. На відміну від інших джерел власних коштів це джерело є платним, оскільки акціонери купують акції, розраховуючи на дивіденди. Недостатній розмір дивідендів може призвести до того, що додатковий випуск акцій для фінансування інноваційного проекту не буде розміщений. Отже, всі обставини, пов'язані з додатковою емісією акцій, повинні бути ретельно проаналізовані і виважені.

     Доброчинні  внески сторонніх осіб (спонсорів). Вдаються до них у тому разі, коли інноваційний проект має суттєву соціальну спрямованість і викликає інтерес у суспільства, що дає змогу консолідувати частину коштів для його реалізації у вигляді доброчинних внесків юридичних і фізичних осіб.

     Перевагою використання цього  джерела є  можливість акумулювання крупних фінансових ресурсів, що дає змогу підприємству відносно вільно маневрувати структурою цих ресурсів.

     Недоліком цього джерела є те, що розміщення цінних паперів – це складний і  дорогий процес.

     Позикові  фінансові кошти. Передбачають повернення їх зі сплатою відсотків за користування або без сплати. Їх джерелами є кошти бюджетів, позабюджетних фондів, комерційні та інші кредити, іноземні інвестиції.

     Використання  цього виду джерела дає можливість розвитку виробництва, швидко обновляти  основні виробничі фонди без  значних одноразових грошових витрат, формує гнучкий графік виплат.

     Недоліком є те, що довгострокові інноваційні  проекти характеризуються високим  ступенем ризику, не завжди є можливість надати кредитні гарантії або заставу.

     До  коштів бюджетів належать кошти Державного бюджету України, кошти місцевих бюджетів, власні кошти спец. державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ. За їх рахунок фінансуються цільові комплексні програми, фундаментальні та окремі прикладні дослідження, що мають велике значення для країни і здійснюються переважно спеціалізованими науково-дослідними організаціями. Бюджетне фінансування здійснюється у формі безвідсоткових чи пільгових позик і передбачає належне обґрунтування бізнес-ідеї та її високу оцінку конкурсною комісією. [11, с.281] 

     Державне  фінансування може бути в таких формах:

• пряме фінансування фундаментальних досліджень та прикладних розробок, що здійснюється на принципах програмно-цільового управління на конкурсній основі  (програми, гранти, пілотні проекти);
• непряме фінансування інноваційних проектів у вигляді податкових пільг, прискореної амортизації, пільгового кредитування. [4, с.67]

     Прямі бюджетні асигнування здійснюються на основі сполучення двох форм прямої підтримки: у формі базового фінансування наукових організацій та у формі  програмно-цільового розподілу коштів на проведення досліджень  і реалізацію завдань державних науково-технічних програм.

     Базове  фінансування надається для забезпечення: фундаментальних наукових досліджень; найважливіших для держави напрямів досліджень, у т.ч. в інтересах національної безпеки та оборони; розвитку інфраструктури наукової і науково-технічної діяльності; збереження наукових об’єктів, що становлять національне надбання; підготовки наукових кадрів.

     Програмно-цільове  фінансування  здійснюється, як правило, на конкурсній основі для: науково-технічних програм та окремих розробок, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки; забезпечення проведення найважливіших прикладних науково-технічних розробок, що виконуються за державним замовленням; проектів, що виконуються в межах міжнародного науково-технічного співробітництва. [3]

     До  прямих методів належить дотаційне фінансування цільових програм з наданням певних пільг для реалізації нововведення. Із цією метою створюються технополіси та технопарки, в межах яких відбувається концентрація інтелекту та розробляється нова технологічна продукція. Іншою формою інноваційної структури є технологічний або науковий парк, під яким розуміють організацію, пов’язану з декількома вузами, науково-дослідними інститутами, яка здійснює на відповідній території формування сучасного інноваційного середовища з метою розвитку підприємництва у науково-технічній сфері шляхом створення матеріально-технічної, економічної, інформаційної або соціальної бази.

     На  сьогодні в Законі "Про спеціальний  режим інноваційної діяльності технопарків" нараховується 16 технопарків, із яких працюють 8 – це. [23]

     • виконано проектів 116;

     • створено нових робочих місць 3551;

     • реалізовано інноваційної продукції  на 12,3 млрд. грн (у т.ч. 1,7 млрд. грн. – експорт);

     • перераховано до бюджету - 0,9 млрд. грн.;

     • державна підтримка інноваційних проектів склала 0,48 млрд. грн..

     На  теперішній час в Україні, за даними Держпідприємництва, зареєстровано понад 70 бізнес-інкубаторів,  які реально працюють лише близько 10-ти. Така суттєва розбіжність у даних спричинена, насамперед, досі законодавчо не визначеним поняттям бізнес-інкубатора. У Господарському кодексі України взагалі не згадується такої організації, як бізнес-інкубатор. Недоліком існуючої організаційно-господарської інфраструктури інноваційної підприємницької діяльності є нерівномірність розподілу її існуючих об'єктів за регіонами України. Так, у Києві та Київській області діють 12 бізнес-інкубаторів, в Одеській області - 9; 18 з 27 регіонів країни мають по 1 - 2 бізнес-інкубатора.

     В Україні сьогодні безліч наукових і  технологічних розробок, які не можуть пройти шлях від ідеї до її втілення. Основна причина прозора: у вченого немає можливості самому зайнятися прикладним етапом і конструкторською розробкою проекту. Друга проблема в тому, що можна сконструювати нові прилади, запатентувати їх, але визначити фінансову вигоду складно. І третє питання: де взяти кошти для організації випуску його інноваційної продукції? А потім — як забезпечити ефективну рекламу продукту, його просування на ринок? Цими премудростями, звичайно, людина «від науки» володіє не завжди. Тому науковий парк бере на себе функції управління цією розробкою, створення фінансових і технологічних умов для її реалізації. Крім того, захищає інтелектуальну власність автора. Їх завдання — щоб гроші, отримані від упровадження винаходу, поверталися до автора й вкладалися в подальшу його роботу. Якщо це вдається, тоді можна сказати, що в науковому середовищі утворюється замкнений цикл, завдяки якому наука утримує сама себе й допомагає виробництву. [22]

     Важливим  фінансовим інструментом, що використовується підприємством в процесі створення, освоєння та промислового виробництва  продуктової інновації, є бюджетне фінансування, яке передбачає пряме  фінансування з бюджету країни державного замовлення, що розміщене на виробничих потужностях підприємства та має  важливе значення для економіки  країни. Воно, з одного боку, підвищує стійкість збуту продуктованих інновацій, що виробляється підприємством, та мінімізує маркетингові витрати, а з іншого боку, може призвести до значного зниження ринково активності в разі, коли державне замовлення забезпечує переважну частину виробничої програми підприємства.

     На  практиці окрім прямого бюджетного фінансування можуть використовуватися  непрямі форми державного фінансування. Вони в першу чергу включають  в себе надання підприємству різних податкових пільг, що є найбільш суттєвим в сфері інноваційної діяльності підприємства, а також в сфері  реалізації інвестиційних програм  створення високоавтоматизованих  організаційно-виробничих структур.

     З огляду на сучасний стан бюджетного фінансування інноваційних проектів в Україні  цілком зрозуміло незначну кількість  заходів, які фінансувала держава  протягом 2004-2011 років. Наглядно побачити можна на рисунку 3.1.

     Рис. 3.1. Державне фінансування інноваційної діяльності ¹

________________

¹ Офіційний сайт Державного агентства України з інвестицій та розвитку: http://www.in.gov.ua/

     За  бюджетною програмою «Надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних  проектів у галузях економіки, у  першу чергу з упровадження передових  енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива» (КПКВ 6241050) у 2007 році Державною  інноваційною фінансово-кредитною  установою (ДІФКУ), що належить  до   сфери   управління   Держінвестицій,   було   профінансовано  14 договорів на суму 655,1 млн. грн. [20]

     Взагалі можна сказати, що з 2000 року по 2008 рік  фінансування інноваційного розвитку країни за державної підтримки зросло з 7,7 млн грн до 336,9 млн грн, а це майже в 44 рази. Як негативне явище спостерігається скорочення державних коштів на здійснення інноваційної діяльності у 2009 році (на 209,9 млн грн) порівняно з попереднім роком.

     Це  зумовило зниження кількості наукових кадрів і кількості організацій, що здійснюють інноваційну діяльність, яке можна побачити на рисунку 3.2. У 2009 році інноваційною діяльністю в  промисловості займалися 12,8% промислових  підприємств, тоді як в 2008 році − 13%, а  в 2000 р. − питома вага інноваційно-активних підприємств становила 18%. У країнах  ЄС цей показник перебуває на рівні 40-60% [19].

     Рис.3.2.  Кількість промислових підприємств, що здійснюють інноваційну діяльність¹

     _______________

     ¹ Офіційний сайт Державної служби  статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua/