Финансирование инновационных проектов

     Ще  одним важливим методом фінансової допомоги держави є пільгове кредитування інноваційного підприємництва.  У Франції поширені два види пільгових  позик: позики, які повертають у разі успіху; позики з пільговими процентами. В Японії позики на пільгових умовах надають для виконання таких  проектів, як розробка нової технології та нових видів продукції; сприяння технічній і виробничій кооперації підприємств малого бізнесу  тощо. Фінансова корпорація малого бізнесу  на пільгових умовах надає довгострокові  позики для розширення основного  й обігового капіталу. Крім того, держава  гарантує приватним банкам своєчасне погашення кредитів, наданих  малому бізнесу [7, с. 360].

     Використовуються  також різноманітні податкові пільги щодо стимулювання НДДКР.  В Японії промислові компанії мають право  зменшення податку на прибуток у  розмірі 7%  інвестицій у передову техніку та технології. У Канаді аналогічна знижка коливається від 7% до 20%. В Іспанії діють постійні податкові кредити в розмірі 20 %  видатків на НДДКР.  У Бельгії  дозволено зменшувати оподатковуваний  прибуток на 13.5%  інвестиційних, пов'язаних із нововведеннями для всіх компаній. [16, с. 38]. 

     Провідні  позиції у фінансовому забезпеченні інноваційної діяльності в ЄС належать банківському кредитуванню. Така ситуація пояснюється  роллю банків у економічному житті країни;   посиленням фінансової конкуренції банків на відповідних  ринкових сегментах;  тим, що європейські  комерційні банки здійснюють оперативне переміщення ресурсів між галузями, надаючи високоліквідні ресурси (грошові  кошти) потенційним інвесторам.

     У кожній країні існують власні механізми,  що передбачають надання фіскальних преференцій суб'єктам інноваційної діяльності,  однак абсолютна  більшість з них зорієнтована на стимулювання здійснення підприємствами приватних "витрат на дослідження  та розробки". Прикладом таких  механізмів є прискорена амортизація  витрат  на устаткування й обладнання,  що використовуються для здійснення ДІР [8, с. 81].

     Не  менш важливими є механізми, пов’язані  з податком на прибуток підприємств, які можуть запроваджуватись у вигляді  податкового списання  (зменшення  оподатковуваного доходу), або податкового  кредиту (зменшення суми податкового  зобов'язання). 

     В Австрії,  Бельгії,  Норвегії,  Ізраїлі,  Іспанії,  Італії,  Португалії, США,  Угорщині запроваджені податкові  знижки,  обсяг яких визначається як певний відсоток від обсягу витрат підприємства на ДІР  у поточному  році. [8, с. 77].

     У Канаді,  Великій Британії,  Ірландії,  Туреччині запроваджений податковий кредит,  обсяг якого також  залежить від обсягів витрат підприємств  на ДІР. У Великій Британії цей  показник визначається як відсоток від річних витрат підприємства на ДІР і становить 150 % для малих і середніх підприємств та 100 % для великих  (в Ірландії – 20 %, Канаді – 10–25 %).  У Туреччині сплата 20 %  податку з річного прибутку підприємства, якщо ця сума не перевищує річні витрати на ДІР, розподіляється на три роки без нарахування відсотків. У Франції оподатковуваний прибуток підприємства зменшується на 50%  приросту витрат на ДІР до середнього рівня аналогічних витрат за попередні два роки –  тобто державою стимулюється лише приріст зазначених витрат.

     Підприємство,  що не має прибутку в поточному  році,  не може скористатися таким  механізмом.  Саме тому в таких  країнах,  як Австрія, Франція, Португалія, Канада, США дозволяється переносити податковий кредит на декілька років. [16, с. 38].

     Франція та Німеччина мають однаковий (вищий  за середній серед країн ЄС)  показник питомої ваги витрат на інноваційну  діяльність у загальному обсязі виручки  компаній. Однак у Франції податкові  пільги застосовуються майже щодо всіх видів інноваційної діяльності, що традиційно підтримуються державою,  а податкова система країни характеризується високою ставкою податку на прибуток корпорацій – 35%.  У Німеччині  відсутнє податкове стимулювання інноваційної діяльності. Система оподаткування  у цій країні характеризується низькими податковими ставками та широкою  податковою базою. Німецькі економісти вважають ефективнішим для підтримки  інноваційної діяльності зниження податкових ставок для всіх компаній,  а не запровадження податкових пільг. Доказом  ефективності такої політики є високий  рівень інноваційної активності у країні. 

     Спеціалісти більшості країн,  де було запроваджено податкові пільги, в цілому позитивно  оцінюють результати, оскільки вони забезпечують досягнення цілей, задля яких були запроваджені.  Непрямим доказом цього є подовження строку чинності пільг,  що запроваджувалися як тимчасові заходи.

     У країнах ЄС лідерами з витрат на інновації є Швеція,  Данія, Фінляндія,  Німеччина,  Франція і Нідерланди,  де рівень цих витрат становить 3.8–7 %  від загального обсягу виробництва  і продажу продукції.

     В Ірландії ключову роль у стимулюванні використання інновацій відіграє податкова  система. Через це підприємства,  які займаються інноваційною діяльністю, платять дуже низький прибутковий  податок – 10%. Інші фірми мають  дворівневу податкову шкалу:

     • 30 % для доходів до 50 тис. фунтів стерлінгів;

     • 38 % для доходів понад 50 тис. фунтів стерлінгів.

     Спеціальний податковий режим передбачений для  підприємств, які займаються НДДКР. Такі фірми звільнені від податку  з доходів від продажу патентів і ліцензій  (роялті). Однак порівняно  високо оподатковуються доходи від  капітальних інвестицій. Базова ставка по доходах з капітальних інвестицій становить 30 %, а підвищена – від 35 % до 60 %.  Базова ставка ПДВ в  Ірландії – 21 %,  існують також  понижені ставки 0 %, 4 %, 12 % [9, с. 220].

     За  останні роки уряд Індії,  з метою  пожвавлення інвестицій  в інновації, впровадив кілька змін у системі  оподаткування. Однією з найважливіших  змін було вилучення з прибуткового податку доходів   з експорту програмного забезпечення, а також  звільнення програмного забезпечення і пов'язаних послуг від податку  на продаж. Інвестори, які створюють  нові фірми в зонах вільної  торгівлі,  технологічних парках комп'ютерної техніки або технологічних  парках програмного забезпечення,  мають 10-річні  "податкові канікули".  Крім цього,  експортери мають можливість зменшення податків від експортних доходів,  10-річні "податкові канікули", якщо 100% продукції експортується  або якщо підприємство діє у сфері  експортної продукції.

     У 1992 р.  уряд Індії прийняв рішення,  що сприяло створенню венчурних  фондів і стимулювало приплив  фінансових ресурсів з-за кордону. Венчурні фонди фінансують інноваційні підприємства в галузі високих технологій  (переважно програмне забезпечення),  застосовуючи різноманітні методи:  позики,  викуп частки акцій підприємства та ін. [9, с. 221]. 

     В Японії завдання у сфері стимулювання інновацій і трансферу нових  технологій розділені між владою і приватним сектором  (відповідно 20 і 80%). Податкова система відіграє невелику роль у стимулюванні інноваційної діяльності. Однак під час податкової реформи проведено зменшення  податкових ставок прибуткового податку  з підприємств і податку з  доходів фізичних осіб. Зокрема, максимальну  ставку зменшено з 50%  до 37%,  також  були знижені локальні податки.  Корпоративний податок знижений з 37%  до 30%,  а для малих і  середніх підприємств – з 28% до 22%. Спеціальна ставка 27%  застосовується для підприємств, діяльність яких спрямована на реалізацію суспільних інтересів. Корпорації платять також локальний податок  – 9.6%, а малі і середні підприємства – 5%.

     Підприємства  в усіх сферах господарювання фінансують НДДКР переважно (60–80%)  за допомогою  власного капіталу.  Важливою є роль кредитів у фінансуванні НДДКР  (від 5%  до 30%).  Інші,  менш ризиковані,  види інвестицій в інноваційну діяльність до двох третин фінансуються за допомогою  кредитів. Гранти відіграють невелику роль у фінансуванні досліджень на підприємствах  (від 4% до 11%) [9, с. 223].

     В окремих країнах ЄС є певні  особливості щодо застосування інструментів стимулювання інноваційної діяльності. 

     У Німеччині: 

     •  100 % витрат на ДІР припадає на виробничі  витрати;

     • пільговий режим амортизації:  пропорційно, 30%  на рік для обладнання, що використовується для ДІР, 4% –  для будинків;

     •   оподаткування не застосовується;

     • пільгове кредитування фірм,  річний обсяг продажу яких не перевищує 150 млн.євро, що здійснюють інвестиції у модернізацію підприємства, освоєння випуску інноваційної продукції, заходи щодо раціонального використання енергії тощо,  у розмірі до 50%  власних інвестованих коштів;

     •  страхові компанії гарантують приватним  банкам 80 %  вартості позик на виконання  ДІР;

     •   можливість перенесення пільг на майбутнє від 1 до 5 років;

     • пільгове фінансування інноваційних фірм: цільові субсидії підприємствам,  що освоюють нову технологію,  до 500  тис.  євро на строк до 3 років; оплата за рахунок державних коштів до 80% витрат на технічну експертизу проектів,  оцінку можливостей патентування результатів  проведення ДІР;  субсидії малим  і середнім фірмам для придбання  обладнання з метою економії витрат енергії,  до 7.5%  вартості обладнання;  дотації на підвищення кваліфікації науково-дослідного персоналу (не більше ніж 5 співробітників від кожної фірми  на строк до 3  років);  дотації  малим підприємствам на придбання  патентів,  рухомого та нерухомого майна,  що використовується для ДІР,  у  розмірі до 20%  його вартості,  але у межах до 200  тис.  євро;  дотації малим і середнім фірмам на наукові дослідження або розроблення  нової технології для виготовлення продукції у розмірі до 30%  їх вартості,  але не більше 100  тис.  євро на рік;  дотації підприємствам  із кількістю зайнятих до 1000 осіб на науково-дослідні роботи, що виконуються  за їх замовленням у навчальних і  науково-дослідних закладах, у розмірі  до 50% вартості робіт, але не більше 150 тис. євро [11, с. 39].

     У Франції: 

     • 100 % витрат на ДІР припадають на виробничі  витрати;

     • пільговий режим амортизації:  пропорційно за три роки  (крім будинків),  прискорена амортизація  для обладнання,  що використовується у ДІР;

     • пільгове оподаткування: податок на прибуток компаній   зменшується  на 50%  від суми приросту витрат на ДІР порівняно з минулим роком;  для нових компаній  він сплачується за зниженою ставкою - 25% протягом 3 років; пільги у податку на прибуток не перевищують 5.5 млн євро на рік;

     • у податковому кредиті строк  сплати платежів для нових компаній переноситься на наступний рік;

     • можливість перенесення пільг на майбутнє від 1 до 3 років;

     • пільгове фінансування інноваційних фірм:  субсидії малим і середнім підприємствам  у розмірі до 50% витрат на наймання наукового персоналу, але не більше 25 тис. євро на рік, дотації організаціям,  що проводять ДІР,  у розмірі 50 %  вартості робіт за замовленнями малих і середніх підприємств [11, с. 39]

     Цікавим є досвід Росії щодо стимулювання інноваційної діяльності:

     • 100 % витрат на ДІР припадає на виробничі  витрати;

     • пільговий режим амортизації:  рівномірний метод амортизації  активної частини основних виробничих фондів у високотехнологічних галузях  із застосуванням збільшених до 2  разів норм амортизації; малим підприємствам  додатково надано право у перший рік їх роботи нараховувати амортизацію  до 50%  первісної вартості основних засобів, що мають строк служби понад 3 роки;

     • пільгове оподаткування: академічні науково-дослідні організації та вищі навчальні заклади  звільняються від податку на майно  та земельного податку,  інші науково-дослідні організації,  якщо обсяг реалізації робіт за попередній рік становив не менше 70%,  звільняються від земельного податку та податку на майно, що становить  їх науково-дослідну базу;

     • інвестиційний податковий кредит для  проведення ДІР,  технічного переозброєння  власного виробництва, інноваційної діяльності та впровадження інновацій у виробництво  на строк від одного до п’яти  років; 

     • уряд надає гарантії щодо реалізації інноваційних проектів,  які забезпечують виготовлення конкурентоспроможної наукоємної продукції, в обсязі до 10% витрат федерального бюджету;