Державне пенсійне забезпечення в Україні

Рівень 2 Обов`язкова накопичувальна система[4, с. 210]

     Другий  рівень пенсійного забезпечення складають  обов`язкові заощадження на накопичувальних  пенсійних рахунках. Останнім часом  більшість країн під час здійснення пенсійної реформи передбачали  створення другого рівня - обов`язкової накопичувальної системи. Працівники або роботодавці від їхнього імені (а в деяких системах - також самозайняті особи) сплачують внески до накопичувального пенсійного фонду. Ці внески обліковують на індивідуальних пенсійних рахунках кожного учасника. Накопичені внески інвестують, і після виходу на пенсію учасник отримує право на одержання пенсії, яку обчислюють з накопиченої суми внесків та інвестиційного доходу, облікованих на його рахунку. Такий підхід докорінно відрізняється від нинішньої солідарності системи, де розмір пенсій обчислюють за встановленою формулою.

     Обов`язкову накопичувальну складову частину пенсійного забезпечення створюють для досягнення таких цілей:

     Заохочення  працівників до заощадження коштів протягом трудової діяльності. Уряд країни може запровадити обов`язкове заощадження коштів працівників. Завдяки цьому в похилому віці вони не потребуватимуть соціальної допомоги.

     Збільшення  заощаджень для фінансування економічного розвитку. Накопичувальна система може допомогти відновити внутрішні заощадження, потрібні для економічного зростання в країні.

     Підвищення  ефективності адміністративного управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям  функцій адміністративного управління та управління пенсійними активами. 
Запобігання політичному тиску у сфері пенсійного забезпечення. Нерідко уряд приймає уряд приймає рішення про зменшення внесків чи підвищення пенсій напередодні виборів. Такі дії можуть призвести до дестабілізації пенсійної системи в майбутньому.

     В процесі здійснення пенсійної реформи  в Україні обов`язкову накопичувальну систему впроваджуватимуть тільки після поліпшення загальної економічної  ситуації в країні і створення  належної регулятивної й адміністративної систем.

     Рівень 3 Добровільні схеми[4, с. 263]

     Перший  та другий рівні є обов`язковими складовими частинами пенсійного забезпечення. Однак у міру зростання заробітної платні в громадян може з`явитися  більше вільних грошей і виникнути  бажання робити додаткові заощадження  на старість. Роботодавці теж можуть спрямувати частину свого прибутку на створення добровільних пенсійних схем для своїх працівників. Реалізувати ці задуми можна різними способами.

     Схеми, що їх засновують роботодавців багатьох країнах роботодавці створюють  для своїх працівників пенсійні фонди на добровільних засадах. За одними схемами, внески від імені працівника сплачує роботодавець, за іншими - внески сплачують і роботодавець, і працівник.

     Так само, як і в межах другого рівня, тут можуть спрацьовувати схеми  з визначеними внесками (де передбачено запровадження індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунків) або схеми з визначеними виплатами (обчисленими за допомогою формули, що враховує величину заробітку). Роботодавці віддають перевагу схемам з визначеними внесками, які вимагають менших адміністративних витрат і є зрозумілішими пересічним громадянам. Однак за такої схеми[4, с. 287]:

• роботодавець не обіцяє певного розміру пенсії;
• розмір пенсії, яку отримає працівник, залежить від загальної суми внесків та інвестиційного доходу, накопичених за час участі в пенсійній програмі.

У країнах, які вперше створюють свою добровільну  накопичувальну систему, переважно  впроваджують лише схеми з визначеними  внесками. Адже тоді можна уникнути труднощів фінансового прогнозування, якого вимагають добровільні схеми з визначеними виплатами.

     Внески  до накопичувальної системи за схемами  з визначеними внесками та інвестиційний  дохід від таких внесків звільняють від оподаткування. Не підлягають оподаткуванню  також внески за схемами з визначеними  виплатами та інвестиційний дохід фонду. Однак зазвичай податкове законодавство встановлює верхню межу для суми внесків, на які поширюються податкові пільги. Натомість пенсійні виплати та зняття коштів з рахунку підлягають оподаткуванню.

     Індивідуальні заощадження. Іншою формою заощаджень у межах третього рівня є відкриття індивідуальних рахунків у кредитно - фінансових установах або учать в інвестиційних фондах за ініціативою окремої особи. Громадянин може відкрити ощадний рахунок у банку, вступити до створеного у встановленому порядку інвестиційного фонду відкритого типу або укласти зі страховою організацією угоду про індивідуальне пенсійне страхування. Не в кожній країні дозволено використовувати всі згадані способи інвестування. А дозволені способи вимагають схвалення податкових органів, оскільки на пенсійні внески поширюються податкові пільги.

      Отже, пенсійна система за своєю структурою та внутрішнім змістом є досить складним і специфічним комплексом економічних  відносин та фінансових механізмів, за допомогою яких здійснюється формування і використання пенсійних фондів та створюються певні умови для пенсійного забезпечення відповідних категорій населення. Пенсійне забезпечення і пенсійна система знаходяться під впливом пенсійної політики, напрями і зміст якої залежать не тільки від фінансово-економічних можливостей держави, але й співвідношення соціальних інтересів, мотивації уряду, ідеології і політики правлячих партій та активності громадянського суспільства. 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ІІ ПРАГМАТИКА І ПРОБЛЕМАТИКА ДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ 

     2.1. Аналіз процесів формування і  використання фінансових ресурсів Пенсійного фонду України 

     Пенсійне  забезпечення в Україні є державною  системою і є основною складовою  системи соціального захисту  населення. Міністерство праці та соціальної політики України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення. Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України. На нього покладено також здійснення функцій з призначення (перерахунку) пенсій. Обіг коштів у пенсійній системі здійснюється через банківські установи та відділення зв’язку.

     Кошти на реалізацію Державної пенсійної  програми формуються за рахунок надходжень від:

• збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачується підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в порядку, визначеному законодавством;
• коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів;
• коштів фондів соціального страхування;
• добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян;
• сум пені, фінансових санкцій, штрафів, передбачених за порушення порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
• банківських кредитів;
• інших надходжень.

      При цьому, кошти Пенсійного фонду України  спрямовуються на[6,с.119]:

• фінансування виплати державних пенсій та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, в тому числі громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Рис. 2.1. Статті видатків Пенсійного фонду України на 2008 рік, тис. грн  [2, с. 154] 

    Якщо  аналізувати дані видатки, можна  отримати наступний розподіл (рис.2.1.)з  якого видно, що видатки за рахунок  власних надходжень Пенсійного фонду  майже в 3 рази перевищують аналогічні видатки Державного бюджету. Це свідчить, що Пенсійний фонд України є основним джерелом фінансування сфери пенсійного забезпечення (при одночасно значної частці бюджетних коштів, які мають цільове призначення);

• погашення банківських кредитів та відсотків за їх використання; створення та функціонування системи персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування;
• утримання центрального апарату та органів Пенсійного фонду України, розвиток їх матеріально-технічної бази;
• організацію роз'яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Пенсійного фонду України. (Додаток А).

    З 1 січня 2004 року в Україні запроваджено реформовану солідарну пенсійну систему та добровільну накопичувальну систему через недержавне пенсійне забезпечення.

     На  відміну від інших країн, де проводилась  пенсійна реформа, в Україні за нормами  нового пенсійного законодавства було перераховано раніше призначені пенсії. При цьому гарантувалося збереження розміру раніше призначених пенсій і застосування всіх пільг при обчисленні стажу роботи, передбачених раніше діючим законодавством.

     Запроваджено  нову формулу обчислення пенсії, яка  передбачає розширення періоду врахування заробітку при призначенні їх розмірів та зарахування до страхового стажу лише тих періодів, за які сплачено страхові внески до Пенсійного фонду.

     Збільшено період трудової діяльності, за який враховується заробітна плата для призначення  пенсії. Це досягається поступовим розширенням періоду, за який враховується заробітна плата при обчисленні пенсії, з двох років до всієї тривалості трудової діяльності з можливістю виключення періоду до 60 календарних місяців за

умови, що такий період становить не більше ніж 10 % тривалості страхового стажу. Це дозволило встановити залежність розміру пенсії від заробітної плати, з якої сплачено внески до Пенсійного фонду України, та заохочує до більш тривалої участі у формуванні ринку праці.

     Відповідно  до нового пенсійного законодавства  щороку з 1 березня (починаючи з 1 березня 2005 року) проводиться підвищення розміру пенсії на коефіцієнт, який відповідає не менше ніж 20 відсоткам темпів зростання середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком.

     З 1 січня 2008 року (з прийняттям Закону України "Про Державний бюджет України 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України") пенсії перераховано з урахуванням показника зарплати 928,81 грн., що відповідає рівню середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні, з

якої  сплачено страхові внески, за 2006 рік.

     Водночас  збільшено визначену статтею 25 Закону України '' Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" величину оцінки одного року страхового стажу: до 1,2% з 1 січня та до 1,35% з 1 жовтня 2008 року (до 1 січня цього року ця величина дорівнювала 1%).

     Одночасне збільшення більш ніж у три  рази заробітної плати для обчислення пенсії (з 306,45 грн., яка враховувалася  при перерахунку пенсії у 2004 році, до 928,81 грн.) та збільшення вартості одного року страхового стажу дозволило відійти від існуючої раніше "зрівнялівки", коли пенсії основної маси пенсіонерів встановлювалися на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, забезпечити справедливість у розмірах пенсій, призначених у різні роки, здійснити диференціацію пенсій. Якщо у грудні 2007 року середній розмір пенсії перевищував мінімальний на 42% (590,80 грн. проти 415,11 грн.), то у квітні 2010 року це співвідношення склало 62% (777,77 грн. проти 481 грн.)[16, с.154].

     У зв'язку із зазначеними змінами підвищено пенсії 12,0 млн., або 87% пенсіонерів (рис. 2.2)[22, с.72].

Рис. 2.2. Кількість  пенсіонерів, які одержали підвищення з 1 січня 2010 року у зв'язку з внесенням  змін до Закону України "Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування" та суми, на які підвищились пенсії.

    Таким чином, підвищення пенсії за віком посилює  соціальний захист населення загалом. (Наприклад, за кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1,35 % від заробітку (з 01.10.08р.), але не менше 1 % від мінімального розміру пенсії. Для окремих пільгових категорій пенсіонерів згідно з чинним законодавством цей стаж може бути меншим.) [29, с. 89].

    Слід  відмітити, що мінімальний розмір пенсії за віком постійно зростає, у відповідь  на інфляційні процеси, які спостерігаються  в економіці. В той же час, таке зростання відбувається повільніше, ніж збільшення цін, внаслідок чого зменшується купівельна спроможність та рівень життя малозабезпеченого населення. Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком є дуже низьким для нормального існування людини. Однак питання про його підвищення натикається на проблему нестачі коштів, що примушує це раз повернутися до проблеми формування коштів Пенсійного фонду, яка є досить складною. Схематично це можна представити у рис.2.3[31, с. 50]: