Державне пенсійне забезпечення в Україні

     Потрібно  також відрізняти систему органів (служб) та установ соціального забезпечення, на які покладено обов'язки виконання  функцій щодо реалізації права громадян на соціальне забезпечення, включаючи  соціальне страхування.

     Вся система соціального забезпечення більшості європейських країн складається із трьох частин:

1. системи установ соціального страхування;
2. служб соціального забезпечення підприємств;
3. системи установ приватного страхування [7, с. 55].

     Таким чином, страхові послуги, крім державних установ соціального страхування, можуть надаватись службами соціального забезпечення підприємств, а також індивідуальні страхові побажання можуть бути реалізовані за рахунок приватної страхової ініціативи кожної окремої людини. Всі означені структури становлять три стовпи, на які спирається система соціального забезпечення. При чому, установам соціального страхування відведена основна функція гарантування певного стандарту, тобто визначеного законодавством необхідного рівня соціальної безпеки. Соціальні фонди підприємств та приватні системи страхування для більшої частини населення є лише додатковим заходом. Вони дають змогу людині з її індивідуальними побажаннями забезпечити більш високий рівень соціального захисту понад стандартний, передбачений законом.

     Україна, розпочала перебудову соціального  страхування з початку 2001 р. Здійснення державного соціального страхування  у нашій країні є функцією самоврядних  правових органів - фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вважається, що коли держава частину своїх повноважень передає соціальним партнерам, тим самим відбувається зміцнення самої держави. Державні органи беруть на себе лише загальний юридичний нагляд за системою соціального страхування, мають створювати правову основу, на якій базуватимуться відносини між страхувальником та застрахованими, а також регулювати створення установ соціального страхування через прийняття законів та підзаконних актів. Держава, крім того, бере участь на засадах соціального партнерства в управлінні фондами соціального страхування, здійснює нагляд і контроль за цією системою[8, с. 48].

     Взагалі, коли мова йде про принципи організації  соціальної безпеки, часто вживаються поняття "забезпечення" та "страхування". Справді, до основних організаційних принципів соціального забезпечення належать: страхування, забезпечення та опіка (допомога). В кожному окремому випадку основні організаційні принципи є комбінацією із соціальних послуг та фінансування, які здійснюються в умовах ринкової економіки.

     При дії принципу забезпечення, фінансування соціальних виплат здійснюється за рахунок загальних податків. Допомога надається незалежно від сплачених раніше внесків. Сама вона може надаватись так само, як і у випадку втрати заробітку або у випадку індивідуальної нужденності. Однак вид та розмір такої допомоги наперед визначені, тобто сторонні доходи або майновий стан одержувача допомоги не враховуються.

     Система соціального забезпечення, що побудована на принципі забезпечення, залежна  від стану державного бюджету  та від політичної мети уряду, що знаходиться на даний момент при владі. В той же час, у визначених, суворо обмежених сферах соціального захисту застосування принципу забезпечення є доцільним або навіть необхідним.

     Прикладом може служити надання гарантій відносно таких ризиків, коли важко або неможливо застосувати принцип страхування (наприклад, соціальні надбавки, доплати, чи взагалі забезпечення жертв війни чи політичних репресій).

     Особливістю принципу допомоги є те, що соціальна  допомога зорієнтована на індивідуальну нужденність одержувача, а фінансування здійснюється із бюджету. Розмір допомоги не залежить від раніше сплачених внесків.

     Всі системи соціального захисту, в  основу яких покладено принцип опіки, є залежними від фінансового  стану держави, оскільки вони фінансуються із бюджету.

     Всі три принципи організації соціальної безпеки в країнах з ринковою економікою займають у соціальній політиці своє місце. Їх не можна протиставляти  один одному. Лише завдяки поєднанню  цих принципів, взаємодії страхування, забезпечення та опіки система соціального забезпечення в цілому здатна ефективно виконувати свої завдання.

     Однак питома вага окремих принципів у  рамках всієї системи соціального  забезпечення різна. Принципу страхування, що найбільше відповідає умовам ринкової економіки, надається особливе значення в багатьох країнах, які орієнтовані на ринок[10, с. 8]. 

     1.2. Пенсійна система України  

     Одним із найважливіших завдань, які повинна  вирішувати держава, є матеріальне забезпечення громадян у старості, в разі постійної втрати працездатності, втрати годувальника. Таке забезпечення здійснюється шляхом  призначення виплати їм пенсій.

     В Україні нараховується близько 13,5 мільйонів пенсіонерів, до яких відносяться  різні категорії громадян, зокрема  ті, які досягли пенсійного віку,інвалідів, дітей-інвалідів, осіб, що втратили годувальника, громадян що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, військовослужбовців тощо.

     З метою належної організації пенсійного забезпечення держава зобов'язана  вишукувати відповідні джерела. До таких джерел в Україні належать Пенсійний фонд України, інші соціальні, благодійні та страхові фонди, а також бюджетні кошти.

     Однак, незважаючи на таку кількість джерел, коштів у державі для достатнього  пенсійного забезпечення хронічно не вистачає, а потреба у додаткових джерелах має тенденцію до зростання.

     Оскільки  Пенсійний фонд поки що є основним джерелом, слід зупинитись на його функціях (рис.1.1).

     З наведеної схеми видно, що Пенсійний фонд здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення і по суті виступає гарантом стабільності державної системи пенсійного забезпечення (він діє в Україні як самостійна фінансово-банківська система).

     Найголовніші  результати його діяльності – формування і цільове використання бюджету  фонду.

     Слід  відмітити, що однією із його функцій є також залучення до нього добровільних внесків (у тому числі валютних цінностей) фізичних і юридичних осіб (що в Україні не набуло великого розвитку), а крім того, участь у розробці і реалізації у встановленому законом порядку міждержавних і міжнародних договорів і угод із питань пенсій та допомог, що дозволяє урахувати зарубіжний досвід та пристосувати його до умов української економіки[6,с.96]. 
 
 
 
 

      Для розуміння механізму системи  пенсійного забезпечення, потрібно детальніше зупинитися на деяких поняттях. Тут перш за все слід розглянути поняття трудового стажу. Трудовий стаж працівників у найзагальнішій формі визначається як тривалість трудової діяльності. Для повнішого визначення слід вказувати додатково на оплачений характер трудової діяльності, на трудову діяльність у визначеній формі.

      Розкриваючи зміст поняття “трудовий стаж ”, слід зазначити, що тривалість трудового  стажу вимірюється здебільшого  в місяцях, а в деяких випадках – у роках.В окремих випадках враховуються тільки повністю відпрацьовані місяці (повна кількість робочих днів), в інших – місяці, в яких працівник займався суспільне корисною діяльністю більш як половину робочих днів.

      До  стажу роботи зазвичай включається  час оплаченої суспільно корисної діяльності; час виконання роботи (чи іншої суспільно корисної діяльності) без оплати у трудовий стаж не включається (винятки встановлено в не багатьох випадках, приміром, термін навчання у вищих навчальних закладах тощо); при цьому правові форми оплати праці не мають значення; час оплаченої суспільно корисної діяльності, яка є в різних правових формах (наймана праця на підприємствах, праця членів колективних сільськогосподарських підприємств (КСП), кооперативів і орендних колективів, селянських (фермерських) господарств, проходження військової служби тощо).

      У пенсійному забезпеченні громадян велике значення має класифікація трудового  стажу за окремими видами. Вирізняють стаж загальний, спеціальний і неперервний. Така класифікація трудового стажу  дозволяє диференційовано підходити до призначення різних видів пенсій. Втрачає своє попереднє значення неперервний трудовий стаж, але підвищується роль загального спеціального стажу роботи, а в майбутньому – страхового стажу.

      Так, загальний трудовий стаж – це загальна сумарна тривалість трудової та іншої суспільно корисної діяльності, незалежно від перерв. Він складає основу права на трудову пенсію і є визначеною умовою у встановленні рівня пенсійного забезпечення кожного працівника.

      Спеціальний стаж – сумарна тривалість трудової чи іншої суспільно корисної діяльності, відокремлена із  загального стажу або за її змістом, або за умовами праці, в тому числі кліматичними. Спеціальний стаж, вирізнений за змістом праці, є підставою для призначення пенсії за вислугу років. Стаж, визначений за умовами праці, де була трудова діяльність, дає право на певні пільги в царині пенсійного забезпечення. Найширші пільги надаються тим, хто працював на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах.

      Неперервний стаж – це тривалість неперервної праці працівника на тому самому підприємстві, в установі, організації. А втім, зараз неперервний стаж не має певного значення в пенсійному праві. Він застосовується для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності.

      Як  докази трудового стажу, необхідні  для призначення пенсії, приймаються  різні документи. Основним документом, який підтверджує трудову діяльність працівника (її тривалість, характер тощо), є трудова книжка.

      Таким чином, основні види пенсій, які нараховуються згідно існуючої системи пенсійного забезпечення в Україні та дії відповідних нормативно-правових актів, наступні[5, с. 75]:

• пенсії за віком;
• пенсійне забезпечення за віком учасників та інвалідів війни, а також сімей загиблих воїнів;
• пенсії багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства;
• пенсійне забезпечення громадян, які проходили військову службу чи службу в органах внутрішніх справ;
• пенсії за вислугу років державним службовцям, суддям, працівникам прокуратури і митних органів;
• пенсії з інвалідності;
• пенсії на випадок утрати годувальника;
• соціальні пенсії та допомоги.

     В той же час, за рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснюються такі пенсійні виплати[18, с. 67]:

     1) довічна пенсія з установленим періодом;

     2) довічна обумовлена пенсія;

     3) довічна пенсія подружжя;

     4) одноразова виплата.

     Слід  зазначити, що пенсійна система доповнюється системою пільг, компенсацій, гарантій, програмою житлових субсидій та іншими видами соціальної допомоги громадянам похилого віку, інвалідам, сім’ям з дітьми (що особливо помітно при соціально орієнтованому бюджеті). 

      1.3. Рівні пенсійного забезпечення 

     Створюючи пенсійну систему, у світі найчастіше віддають перевагу трирівневій системі. Втім, у кожній країні ці три рівні можуть бути різні.

     Рівень 1 Солідарна система[4, с. 163].

     Перший  рівень забезпечує базовий дохід  людини після виходу на пенсію. В  солідарній системі пенсії можуть бути фіксованого розміру (і фінансованими  з державного бюджету) або мати розмір, що залежить від величини заробітку і трудового стажу (пенсію визначають за відповідною формулою, яка враховує два показники).

     Іноді солідарні системи називають  системами "виплатою пенсій з поточних надходжень, оскільки внески нинішніх працівників спрямовують на виплату пенсій сьогоднішнім пенсіонерам. Залежно від чисельності платників внесків і чисельності пенсіонерів, існують системи таких видів[4, с. 189]:

• частково фондована (після виплати поточних пенсій залишаються кошти для інвестування);
• не фондова (сума отриманих внесків приблизно дорівнює сумі, потрібній для виплати пенсій);
• система з дефіцитом (загальна сума пенсій перевищує суму надходжень від сплати внесків. Цю різницю покриває державний бюджет).Чинна система пенсійного забезпечення в Україні є солідарною системою, де виплати фінансують тільки за рахунок поточних надходжень. Нині в цій системі виник дефіцит коштів,якого не покриває державний бюджет. Передбачено, що після реформування солідарна система стане частково фондованою.