Взаємозв’язок інфляції і безробіття, їх особливості в Україні

Невтішні і споживчі настрої населення. За даними МЦПД, українці очікують прискорення темпів інфляції в осінньо-зимовий період, зростання рівня безробіття і уповільнення розвитку економіки.

Населення не збирається купувати товари тривалого користування. Свої доходи люди витрачатимуть передусім на харчі. Це свідчить про можливі нові цінові ажіотажі на ринку продуктів, адже населення схильне запасатися їжею.

Як приклад - ціновий сплеск на гречку, яка подорожчала більш ніж удвічі. На ажіотажний попит вплинули новини про дефіцит продукту у Росії та негативні очікування бідного населення, яке запасається цим продуктом на чорний день. Дотепники жартують, що гречка стала дорожчати, бо її скупили політичні партії для своїх традиційних передвиборних подарунків.

Оскільки у 2010 році пальне вже подорожчало на 30-40%, то далі зростатиме вартість мазуту і опалення загалом, що позначиться на цінах на товари. Виробники вже відреагували на подорожчання газу для населення. Так, у серпні ціни виробників промислової продукції зросли на 0,9% порівняно з липнем, а порівняно з серпнем 2009 року - на 23,3%. Оскільки інфляція реагує на цей показник із запізненням, то у вересні він може перевищити 2%. Тепер рівень інфляції залежатиме від того, на скільки місцева влада підвищить ціни на комунальні послуги, і чи вистачить у держави грошей на субсидії бідним.

"Україна живе в умовах двозначного зростання цін вже кілька років, і 10-12% інфляції на рік - не катастрофа", - каже економіст ІК "Тройка Діалог Україна" Ірина Піонтківська. За її словами, це сповільнює тренд до зниження банківських процентних ставок, але великий дефіцит бюджету і субсидування споживання газу за рахунок бюджету призводить до того, що уряду треба позичати гроші у банків. "Ставки залишаються високими, бо банкам вигідніше купувати державні облігації, ніж кредитувати реальний сектор, адже це менш ризиковий і короткостроковий заробіток. А от погана прогнозованість і висока мінливість інфляції справді погано впливає на економіку", - додала Піонтківська.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) за 1992-2010рр. (у % до минулого року) наведено у [додатку Б]

Проблема безробіття так як і проблема інфляції, гостро постала в Україні, як і в багатьох інших країн з залишками елементів перехідної економіки, після невдалих спроб реалізувати економічні реформи. Проте, якщо у країнах Центральної і Східної Європи рівень безробіття сягнув одразу понад 10% робочої сили впродовж перших років економічних перетворень, то в Україні він зростає значно повільніше: починаючи з 1991 року по сьогодні рівень офіційно зареєстрованого безробіття в середньому не перевищив 6% [28,cт24].

Низький рівень безробіття за офіційними даними, попри масове скорочення виробництва і гіперінфляцію перші роки незалежності, пояснюється високим рівнем прихованого безробіття та свідомим заниженням показників реального безробіття.

Схожі тенденції прихованого безробіття, викликані впливом на економіку України світової фінансової кризи, спостерігаються і на сучасному етапі господарювання. Але їх розміри на сьогоднішній день вже зменшуються, про що свідчать дані Державного комітету статистики.

У жовтні 2009року зберігалася позитивна тенденція до скорочення обсягів вимушеної неповної зайнятості. Так, кількість працівників, які перебували у відпустках із дозволу та ініціативи адміністрації, порівняно з вереснем скоротилася на 2,7 тис. осіб, або на 0,9%, і становила 295,2 тис. осіб (2,8% кількості штатних працівників).

Кількість працюючих у режимі скороченого робочого дня (тижня) у жовтні 2009 р. порівняно з попереднім місяцем також зменшилася на 47,6 тис. і становила 947,0 тис. осіб (9,0% кількості штатних працівників). Найбільш поширеним такий режим роботи був у Запорізькій області, де в таких умовах працював кожний шостий працівник, Луганській – кожний

сьомий, Дніпропетровській – кожний восьмий, Львівській – кожний дев’ятий.

Обсяги вимушеної неповної зайнятості за причинами та видами діяльності наведено на рис.2.4

Рис. 2.4. Рівень вимушеної неповної зайнятості за окремими видами економічної діяльності у жовтні 2009 року (у % до кількості штатних працівників відповідного виду діяльності)

Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, зросла з 526,3 тис. осіб на 1 листопада 2009 року. до 536,7 тис. осіб на 1 грудня 2009 р.

Число зареєстрованих безробітних на 1 грудня 2009року становило 512,2 тис. осіб, становить 80% аналогічного періоду минулого року. Також спостерігається зменшення кількості безробітних жінок, молоді у віці до 35 років, але збільшилася кількість звільнених з економічних причин (табл.2.2).

                   Таблиця 2.2

Офіційного статусу безробітних на зазначену дату набули 95,4% незайнятих громадян, із них 78,2% отримували допомогу по безробіттю. Серед безробітних майже кожний другий раніше займав місце робітника, майже кожний третій – посаду службовця, а кожний шостий не мав професійної підготовки.

За сприяння державної служби зайнятості у листопаді 2009р. було працевлаштовано 44,7 тис. осіб, що на 36,3% менше, ніж у жовтні п.р. Серед працевлаштованих незайнятих осіб жінки становили 47,4%, а молодь у віці до 35 років – 50,3% [19].

Не дивлячись на негативні прогнози на 2009 рік, рівень безробіття в Україні виявився нижче, ніж у деяких країнах Європи. До того ж, згідно з даними офіційної статистики, кількість безробітних у державі продовжує зменшуватися.

Система заходів щодо зниження рівня безробіття в Україні включає:

-                     розвиток розгалуженої системи державної служби зайнятості професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

-                     надання підприємцям субсидій, премій та податкових пільг для найму додаткової робочої сили або переведення частини працівників на скорочений робочий день;

-                     державну підтримку нетрадиційним сферам зайнятості; стимулювання підприємців до навчання, перекваліфікації й подальшого працевлаштування додаткової робочої сили; залучення приватного (як вітчизняного, так й іноземного) капіталу в райони зі стійким рівнем безробіття;

-                     регулювання можливості працевлаштування за кордоном, приєднання України до міжнародного ринку праці;

-                     стимулювання осіб, що отримують державну допомогу, до пошуку робочих місць;

-                     збільшення кількості стажистів у системі професійної освіти; введення в дію запасів невстановленого устаткування та підвищення коефіцієнта змінності його в цілому;

-                     заходи щодо квотування робочих місць для представників найуразливіших груп на ринку праці, безвідсоткові кредити, що надаються безробітним, які започатковують власний бізнес;

-                     організацію регіональними або місцевими органами влади у кооперації з окремими підприємствами або закладами соціальних (громадських) робіт тощо.

Отже, темпи скорочення рівня безробіття в Україні за період 2008-2009 років свідчать про ефективність урядових заходів щодо покращення ситуації на ринку праці в Україні.

Розділ 3 наслідки інфляції та  безробіття в Україні

3.1 соціально-економічні наслідки інфляції та  безробіття

Сам факт інфляції - зниження купівельної спроможності грошової одиниці, тобто зменшення кількості товарів і послуг, які можна придбати за цю грошову одиницю, - не обов'язково призводить до зниження особового реального доходу чи рівня життя. Інфляція знижує купівельну спроможність грошової одиниці, проте ваш реальний прибуток чи рівень життя знизиться тільки в тому випадку, якщо номінальний дохід буде відставати від інфляції. До основних наслідків інфляції відносяться:

1.Перерозподіл доходів і багатства.

2. Відставання цін державних підприємств від ринкових.

3. Прихована державна конфіскація коштів через податки.

4. Прискорена матеріалізація грошових коштів.

5. Нестабільність економічної інформації.

6. Зворотній пропорційність темпу інфляції і рівня безробіття Розглянемо кожне з наслідків більш детально.

1. Перерозподіл доходів і багатства. Припустимо, що якийсь пан А взяв позику в пана Б на 5 місяців, і за ці 5 місяців інфляція знецінила грошову одиницю в 2 рази. Це означає, що через покладений термін А поверне Б формально, за номіналом всю суму кредиту, а реально - тільки 50%. Найприкріше те, що повністю позбутися від подібного негативного ефекту не можна в силу непередбачуваності і незбалансованості інфляції. При інфляції, отже, невигідно давати в борг.

2. Відставання цін державних підприємств від ринкових цін. У державному (регульованому) секторі ринкової економіки ціни витрат виробництва і товарів переглядаються рідше і довше, ніж у приватному секторі. В умовах інфляції кожне підвищення своїх цін держпідприємства змушені обґрунтовувати, одержувати на це дозвіл вищестоящих організацій. Це довго і неефективно. В умовах щомісячного, різкого, несподіваного і стрибкоподібного росту інфляції подібний механізм навіть технічно важко-здійснений. У результаті наростає дисбаланс приватного та громадського секторів, держава втрачає свій економічний потенціал впливу на ринок.

3. Третє наслідок незбалансованої, нехай навіть очікуваної інфляції, позначається через податкову систему. У такій ситуації прогресивне оподатковування в міру росту інфляції автоматично все частіше зараховує різні соціальні групи і види бізнесу в усе більш заможні і дохідні, не розбираючи: зріс чи дохід реально чи тільки номінально. Це дозволяє уряду збирати зростаючу суму податків навіть без прийняття податкових законів і ставок. Відношення бізнесу і населення до уряду, природно, погіршується. Промислово розвинені країни Заходу проводять індексацію податкових законів з урахуванням темпу інфляції. Подібна індексація, на жаль, малоефективна, бо в силу незбалансованого росту цін відбувається перерозподіл багатства, посилюється відрив номінального значення доходу від реального, причому в різних груп бізнесу і населення по-різному, в різний час і з різною швидкістю. Єдина індексація не може вловити подібних нюансів, вона оцінює всі доходи переважно формально, за номіналом.

4. Ще один наслідок незбалансованої інфляції - населення і корпорації прагнуть матеріалізувати свої швидко знецінюються грошові запаси. Фірми розробляють плани по активізації використання грошових ресурсів. Негативне тут полягає в тому, що стимулюється слабо продуманий, поспішний і надмірний темп нагромадження матеріальних запасів взапас. Приклад тому - панічний матеріалізація грошових коштів на всій території СНД. Дефіцит наростає паралельно з затовареннями складських приміщень підприємств і організацій, захаращення квартир населення.

5. Черговий наслідок інфляції - нестабільність і недостатність економічної інформації, що заважають складанню бізнес-планів. Ціни - головний індикатор ринкової економіки. Цінова інформація - головна для бізнесу. У ході ж інфляції ціни постійно міняються, продавці і покупці товарів все частіше помиляються у виборі оптимальної ціни. Падає впевненість у майбутніх доходах, населення втрачає економічні стимули, знижується активність бізнесу. У підприємств зростають витрати, пов'язані з потребою адаптуватися до постійних змін.

6. Наступний наслідок інфляції - реальна грошова процентна ставка зменшується на величину щорічного відсотка росту інфляції.

Зростання інфляції практично завжди сполучається з високою, хоча і неповною зайнятістю і великим обсягом національного виробництва. І навпаки, зниження інфляції збігається за часом зі спадом виробництва і зростанням безробіття. Ця залежність зниження інфляції ціною росту безробіття лежить в основі багатьох державних антиінфляційних програм.

Суспільство цінує високий рівень зайнятості з двох причин:

1)                 висока зайнятість означає високий обсяг національного виробництва та доходів;

2)                 праця в багатьох країнах високо цінується сама по собі.

Коли безробіття високе, значна частина продукту не добирається, доходи зменшуються, а люди терплять від втрати почуття власної гідності. Під час рецесії виникає ситуація, коли величезна кількість товарів (автомобілів, будинків, одягу тощо) ніби викидається в море.

Безробіття спричиняє значні матеріальні втрати, адже зменшується вироблюваний національний продукт. Ці втрати пов’язані передусім із циклічним безробіттям і нерідко є досить значними. Для вимірювання втрат від циклічного безробіття використовують закон Оукена. Наявність циклічного безробіття означає, що фактичний ВВП є меншим від природного.

Закон Оукена можна записати:

                                             ВВП٭ – ВВП

                                             ——————  = β(Б' – Б٭)