Взаємозв’язок інфляції і безробіття, їх особливості в Україні

де π – темп інфляції ;

    π е – очікуваний темп інфляції ;

     β – параметр ,який показує ,на скільки сильно реагує інфляція на динаміку циклічного безробіття. Цей коефіцієнт завжди більший від нуля ;

    ∂ – збурення пропозиції ;

    Б’ – рівень безробіття ;

   Б* - природна норма безробіття ;

        Отже ,інфляція = очікувана інфляція – в (циклічне безробіття) + збурення пропозиції .

Перший член цього рівняння (π е) означає ,що рівень інфляції залежить від очікуваного темпу інфляції. Економісти часто припускають ,що очікування стосовно інфляції формуються на підставі інфляції у минулому періоді. Це припущення називають адаптивним сподіванням.

Другий член рівняння кривої Філіпса в (Б’ – Б*) показує ,що відхилення безробіття від його природної норми може прискорювати або стримувати розвиток інфляції. Якщо рівень безробіття перевищує його природну норму, то темп інфляції знижуватиметься. За рівня безробіття ,нижчого за природній ,темп інфляції зростатиме. Це буде інфляція попиту ,бо високий рівень сукупного попиту є причиною цього виду інфляції. Знак мінус перед показником циклічного безробіття стоїть тому ,що коли воно існує в національній економіці ,темп інфляції знижуватиметься.

Третій член рівняння(∂) показує ,що рівень інфляції підвищується або знижується внаслідок збурень пропозиції. За несприятливих збурень э має додатне значення ,й темпи інфляції зростають. Це буде інфляцією витрат ,бо несприятливі збурення пропозиції збільшують витрати виробництва, За сприятливих збурень сукупної пропозиції э має від’ємне значення ,що уповільнює темпи інфляції.

Отже ,згідно з уявленнями економістів основного потоку макроекономіки ,у короткостроковому періоді існує можливість вибору між інфляцією та безробіттям. Змінюючи сукупний попит ,державні мужі можуть вибрати певну комбінацію рівнів інфляції та безробіття на короткостроковій кривій Філіпса. При цьому положення на цій кривій залежить від очікуваного темпу інфляції. Якщо він зростає ,крива переміщується вгору, й вибір між інфляцією та безробіттям є менш сприятливим. У цьому разі за за кожного рівня безробіття темп інфляції буде вищим (рис. 2.3).

Рис 2.3 Вплив очікуваної інфляції на вибір між інфляцією та безробіттям

            Вибір між інфляцією і безробіттям існує лише у короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді зберігається класична дихотомія: крива Філіпса є вертикальною ,а можливість вибору між інфляцією та безробіттям зникає.

По розрахунках зарубіжних економістів, щоб інфляція могла знизитися на 1%, безробіття повинне перевищити свій «природний рівень» на 2%. Але від цього реальний валовий національний продукт зменшиться на 4% в порівнянні з потенційною його величиною (у 1985 р. в США такі втрати доходу країни склали б 160 млрд. дол.).

Проте суспільство вимушене платити за інфляцію і іншу ціну.

Негативні соціальні і економічні наслідки інфляції вимушують уряди різних країн проводити певну економічну політику. При цьому в першу чергу економісти намагаються знайти відповідь на таке важливе питання — ліквідовувати інфляцію шляхом радикальних заходів або адаптуватися до неї. Ця дилема в різних країнах розв'язується з урахуванням цілого комплексу специфічних обставин

Сучасна ринкова економіка інфляційна по своєму характеру, оскільки в ній неможливо усунути всі чинники інфляції (бюджетний дефіцит, монополії, диспропорції в народному господарстві, інфляційні очікування населення і підприємців, перекидання інфляції по зовнішньоекономічних каналах і ін.).

У зв'язку з цим, очевидно, що задача повністю ліквідовувати інфляцію нереальність. Мабуть, тому багато держав ставлять перед собою мету зробити її помірною, контрольованою, не допустити руйнівних її масштабів.

Великий досвід проведення антиінфляційних заходів в західних країнах показує доцільність поєднання довготривалої і короткострокової політики. Схематично комплекс заходів антиінфляційної політики може бути представлений таким чином.

Довготривала політика включає, по-перше, задачу погасити інфляційні очікування населення, які нагнітають поточний попит. Для цього уряд повинен проводити чітку послідовну антиінфляційну політику, завоювати, таким чином, довіру населення. Воно повинне сприяти своїми заходами (стимулювання виробництва, антимонопольні заходи, лібералізація цін, ослаблення адміністративного митного контролю і т.п.) ефективному функціонуванню ринку, що вплине на зміну споживчої психології.

По-друге, заходи по скороченню бюджетного дефіциту (оскільки його фінансування за допомогою позик у Центрального банку веде до інфляції) за рахунок підвищення податків і зниження витрат держави.

По-третє, заходи у області грошового обігу, зокрема, встановлення жорстких лімітів на щорічний приріст грошової маси, що дозволяє контролювати рівень інфляції.

По-четверте, ослаблення впливу зовнішніх чинників. Зокрема, задача полягає в зменшенні інфляційної дії на економіку переливів іноземного капіталу (при позитивному сальдо платіжного балансу) у вигляді короткострокових кредитів і позик уряду за рубежем для фінансування бюджетного дефіциту.

Короткострокова політика направлена на тимчасове зниження темпів інфляції. Тут успішний результат можливий у разі розширення сукупної пропозиції без збільшення сукупного попиту. У цих цілях держава надає пільги підприємствам, що випускають додатково до основного виробництва побічні товари і послуги. Воно може приватизувати частину своєї власності і таким чином збільшити надходження до державного бюджету і полегшити рішення проблеми його дефіциту, а також знизити інфляційний попит за рахунок продажу великої кількості акцій нових приватних підприємств. Сприяє зростанню пропозиції масований імпорт споживчих товарів.

Певна дія на темпи інфляції надає зменшення поточного попиту при незмінній пропозиції. Цього може бути досягнуто за рахунок підвищення процентних ставок по внесках, стимулюючих вищу норму заощадження.

Отже, для аналізу інфляційних процесів у нашій країні та для регулювання рівня безробіття та інфляції, на мою думку ,держава повинна обов’язково спиратись на криву Філіпса .

2.3 Основні фактори та тенденції розвитку інфляції й безробіття в Україні в 2007-2010 роках

Різкий сплеск інфляції припадає саме на 2007 рік. Тому для подальшого дослідження цього процесу, варто зупинитись на його зародженні.

Протягом 2007-2008 років інфляція споживчих цін зросла аж до 30,2%. Щомісяця за цей період споживчі ціни зростали на 2-4%.

Зростання індексу цін виробників також різко прискорилась – до 37,5% у 2008 році. Серед цін виробників насамперед зростали ціни на енергоносії – на 45% для сировини і на 69% для продуктів переробки – і на продукцію металургії, де ціни на руду зросли на 89%, а на готовий продукт на 53%.

Основними причинами такого «здуття» економіки були:

-   підвищення цін на імпортований газ;

-         стимулююча монетарна політика, імпортована із США за режиму фіксованого валютного курсу, та вторинні наслідки високої інфляції;

-         завдяки прив’язці гривні до долара США велика різниця між процентними ставками в Україні й закордоном стимулювала значні потоки капіталу в Україну;

-         банки продовжували кредитну експансію, що спричинило зростання грошового мультиплікатора на 12%. Як наслідок пропозиція грошей зросла на 52,2%;

-         Зростання доходів бюджету.

Але вже наприкінці 2008 року інфляція уповільнилась до 29,3%. На динаміку цього показника вплинули сезонні фактори, послаблення споживчого попиту та адміністративний тиск. Національний банк України зобов’язав комерційні банки розміщувати резерви в розмірі 20% від короткострокових позик і депозитів нерезидентів на окремих рахунках НБУ. [11, c.77-79]

Основні причини інфляції в 2010 році

Президент центру ринкових реформ Володимир Лановий вважає, що причиною інфляції в серпні і вересні в Україні стало підвищення ціни на газ і житлово-комунальні послуги, а також випуск ПДВ- облігацій і запозичення коштів на внутрішньому ринку в результаті розміщення ОВДП, внаслідок чого обсяг коштів на ринку істотно збільшився.

Як передає кореспондент УНІАН, про це він заявив 27.10.2010 на брифінгу в Києві.

Лановий підкреслив, що значна частина отриманих коштів пішла на виплату боргів із зарплати. "Уряд почав активно фінансувати бюджетні витрати. У першій половині року через брак грошей почали зростати борги із зарплат. І ситуація тут така - або не платити зарплати, або інфляція. Уряд вирішив скинути облігації. Банки їх купили і пустили ці гроші в обіг. Виправили ситуацію із зарплатою, але це відгукнулось зростанням цін. У вересні уряд сам збільшив фінансування бюджету на 11-13 млрд. грн. на місяць. Якщо план на місяць 20 млрд., то збільшення на 11 млрд. це істотне збільшення готівкових коштів в економіці", - зазначив Лановий.

При цьому він підкреслив, що у багатьох випадках зростання цін на товари було необґрунтованим і відбувалося за принципом "якщо хтось підняв ціну, то чому мені їх не підняти". Також він прогнозує подальше зростання цін в разі, якщо уряд продовжить здійснювати вливання коштів на внутрішньому ринку. Як повідомляв УНІАН, інфляція в Україні у вересні 2010 року в порівнянні із серпнем ц.р. склала 2,9%, з початку року (до грудня 2009 року) - 7,4%. Інфляція в серпні 2010 року в порівнянні з липнем склала 1,2%. На початку жовтня МВФ погіршив прогноз середньорічної інфляції в Україні в 2010 році з 9,2% (квітневий прогноз) до 9,8%. В бюджеті-2010 закладена інфляція (грудень до грудня) на рівні 13,1%. [6] В уряді сподівалися, що і в серпні інфляція буде або нульовою, або із знаком "мінус". Сезонне зниження цін на продукти харчування мало б компенсувати серпневе подорожчання газу на 50%. І справді, востаннє у цьому місяці інфляція була високою 14 років тому, у 1996 році, - 5,7%.

Серпнева інфляція у 2010 році на рівні 1,2% призвела до того, що з початку року зростання споживчих цін становить 4,3%, тоді як у держбюджеті-2010 закладений річний показник 9,7%.

За даними Держкомстату, серпневий стрибок викликаний зростанням цін на житлово-комунальні послуги на 9,6%. Оскільки "комуналка" складає 11% споживчого кошика, то це найбільше вплинуло на інфляцію.

Оскільки місцева влада буде переглядати тарифи на початку опалювального сезону, то нового зростання цін варто очікувати вже на при кінці  жовтня-листопада. У цей період, прогнозують у Мінекономіки, інфляція буде рости на 2-2,5% на місяць

Темпи інфляції в 2010році. (%) (за даними Держкомстату)

              Таблиця 2.1