Взаємозв’язок інфляції і безробіття, їх особливості в Україні

Приховане безробіття характерне для ситуації економічної кризи. Воно зумовлене неповним завантаженням потужностей підприємств, зменшенням обсягів виробництва, різким зниженням продуктивності праці, наданням працівникам неоплачуваних відпусток, Неповною зайнятістю протягом робочого тижня. Згідно з розрахунками в народному господарстві прихованим безробіттям охоплено 16—20% зайнятих працівників. Така ситуація пов'язана з наслідками сировинної, енергетичної і платіжної криз, з відсутністю послідовності в реформуванні економіки.

Наявність значної чисельності працездатних осіб, які лише формально зайняті, а фактично не працюють і одержують низьку заробітну плату (або зовсім не одержують її), сприяє збільшенню чисельності зайнятих у нерегламентованій діяльності, ускладненню криміногенної ситуації, загостренню соціальних конфліктів.

Основними причинами існування стійкого безробіття є:

1)           виплата допомоги по безробіттю;

2)           “жорсткість” заробітної плати.

Встановлення і виплата допомог по безробіттю підвищують природний його рівень, оскільки полегшують долю безробітних.

Серйозною проблемою є регіональне безробіття. Його подолання потребує проведення відповідної структурної політики і розроблення регіональних програм забезпечення ефективної зайнятості населення на основі подальшої диверсифікації економіки, залучення та функціонування приватного капіталу, розвитку інфраструктури, відкриття центрів перепідготовки робочої сили, формування спеціальних фондів кредитування приватних підприємців.

В умовах становлення ринкової економіки особливо гострою проблемою є безробіття серед молоді, яке дедалі зростає, важливим напрямом запобігання якого  є реалізація спеціалізованих програм, які забезпечують розширення зайнятості молоді шляхом створення для неї додаткових робочих місць без великих матеріальних витрат, зокрема шляхом організації сезонної і тимчасової участі в проведенні сільськогосподарських робіт, обслуговуванні і ремонті сільськогосподарської техніки, транспортуванні і реалізації урожаю., через надання допомоги інвалідам, людям похилого віку, через роботу в лікарнях, інтернатах, дитячих будинках та ін. [25; с. 115-140].

З усього сказано можна зробити висновок, що загострення проблеми безробіття супроводжується економічними втратами, насамперед зменшенням валового національного продукту (ВНП), його відставанням від потенційного ВНП, який визначається за припущення існування природного рівня безробіття та певних “нормальних” темпів економічного зростання. Чим вищий рівень безробіття, тим більше відставання ВНП.

РОЗДІЛ 2

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ІНФЛЯЦІЇ ТА БЕЗРОБІТТЯ. КРИВА ФІЛІПСА

2.1 . Вплив інфляції на зайнятість населення

Визнання або заперечення існування залежності між рівнем інфляції і рівнем безробіття має важливі наслідки для вироблення і проведення макроекономічної політики. Адже від того, чи існує такий зв'язок, залежить застосовність тих або інших рекомендацій, реалізація яких зачіпає інтереси значної кількості людей.

У, найбільш загальному вигляді модель ринку праці зводиться до трьох складових — попиту на працю, пропозиції праці і умов рівноваги, тобто рівності попиту і пропозиції.

Попит на працю залежить від співвідношення між реальною заробітною платою і граничною продуктивністю праці. Фірми, наймаючи працівників, будуть збільшувати їх кількість доти, доки граничний продукт праці не зрівняється з величиною реальної заробітної плати. Згідно із законом убуваючої продуктивності за інших рівних умов (тобто при незмінності всіх інших чинників) кожна наступна одиниця фактора (в цьому випадку — праці), що змінюється, додає все меншу кількість продукту. Тому зростання числа працівників, що наймаються, при даній величині реальної заробітної плати, продовжується доти, доки граничний продукт праці не порівняється з реальною заробітною платою. Подальше розширення зайнятості можливе лише за умови скорочення реальної заробітної плати. Чим менше реальна заробітна плата, тим вище попит на робочу силу. З іншого боку, пропозиція робочої сили прямо залежить від рівня заробітної плати (номінальної і реальної). Чим вище рівень заробітної плати, тим більше пропозиція праці.

Умова рівноваги на ринку праці полягає в тому, що величина реальної заробітної плати повинна встановлюватися на рівні, який врівноважує попит і пропозицію праці. Зміни попиту на робочу силу відбуваються під впливом змін сукупного попиту. По мірі зростання сукупного попиту крива сукупного попиту зсувається праворуч вздовж кривої сукупної пропозиції. Відбувається поступове збільшення попиту на робочу силу, що виявляється в підвищенні реальної заробітної плати. Зростання витрат на робочу силу, збільшуючи величину сумарних витрат, спричиняє збільшення рівня цін, тобто інфляцію. Таким чином, збільшення сукупного попиту приводить як до зростання реальних обсягів виробництва, так і до збільшення цін, тобто до інфляції. Розподіл ефекту зростання сукупного попиту між приростом реального обсягу виробництва і посиленням інфляції залежить від того, на якій дільниці кривої сукупної пропозиції її перетинає крива сукупного попиту. На горизонтальній дільниці кривої сукупної пропозиції темпи інфляції помірні, а приріст обсягів виробництва значний. По мірі наближення економіки до точки повної зайнятості інфляційне зростання цін посилюється, і ефект збільшення сукупного попиту все в більшій мірі перерозподіляється на користь інфляції в порівнянні з приростом реального обсягу виробництва. При переході на вертикальну дільницю криву сукупної пропозиції будь-які спроби стимулювання попиту трансформуються в посилення інфляції без збільшення реального обсягу виробництва.

2.2 Використання кривої Філіпса для аналізу взаємозв’язку інфляційних процесів та безробіття.

Ще на початку ХХ ст. американський економіст І. Фішер розкрив взаємозв’язок між інфляцією та безробіттям. Статистичні дані показували, що у фазі піднесення рівень безробіття знижувався, а темп інфляції, навпаки, зростав. Протилежний хід подій простежувався у фазі спаду – рівень безробіття зростав, а інфляція знижувалася. Така динаміка інфляції та безробіття сприймалася економістами як належна, і глибинні її причини не досліджувалися. Лише у 1958 р. новозеландський економіст А. Філіпс опублікував статтю про взаємозв’язок між величиною зарплати та рівнем безробіття. Він виявив, що заробітна плата завжди зростала, коли безробіття було малим. Зі зростанням рівня безробіття темпи приросту зарплати уповільнювалися.

На підставі статистичних даних Філіпс побудував криву, що відображала несподівано стійку обернену залежність між темпами зростання зарплати та рівнем безробіття у Великій Британії упродовж 1861-1957 рр.(рис. 2.1).

                         Рис 2.1    Рання або емпірична крива Філіпса     

Пізніше цю залежність почали називати кривою Філіпса. По вертикальній осі Філіпс відклав темпи зростання номінальної зарплати ,а по горизонтальній – рівень безробіття. Точці ,в якій крива перетинає вісь абсцис ,відповідає рівень безробіття, за якого рівень цін на ринку праці незмінний. Згідно з оцінкою Філіпса ,такий рівень безробіття у Великобританії становив 5,5%. Ця крива не перетинає вісь ординат, бо досягти абсолютного рівня зайнятості ,тобто відсутності безробіття ,практично не можливо.

У 1960 р. Американські економісти Самюельсон і Солоу дещо видозмінили криву Філіпса. Їм вдалося пов’язати рівень безробіття з рівнем інфляції(а не з темпами зростання зарплати, як було раніше). Таке вдосконалення кривої Філіпса дало змогу застосувати її до дослідження національної економіки та використати в макроекономічній політиці. Початкову стабільну криву ,побудовану на підставі емпіричних даних ,називають ранньою кривою Філіпса .

Що спричиняє обернений зв’язок між інфляцією та безробіттям ,який виражає крива Філіпса? Чинники ,що лежать в основі зазначеного зв’язку  ,аналогічні тим ,які зумовлюють додатний нахил проміжного відрізка кривої сукупної пропозиції. Із наближенням національної економіки до рівня повної зайнятості на ринку праці виникають слабини та структурні проблеми. Річ у тім, що національний ринок праці містить велику кількість індивідуальних ринків праці ,які відрізняються один від одного і за структурою зайнятості ,і за географічним розташуванням. У фазі піднесення повна зайнятість не досягається одночасно на кожному з ринків праці. Представники одних професій зайняті повністю , а серед представників інших професій ще багато безробітних. В одних регіонах України рівень безробіття у фазі піднесення перевищує природній ,тоді як в інших попит на окремі види праці не задовольняється. Це спричиняє тут підвищення заробітної платні ,що генерує зростання витрат і цін. Отже ,ціни починають зростати ще до того ,як національна економіка досягає повної зайнятості.

Ринок праці повільно усуває цю розбалансованість одних випадках безробітні просто можуть не знати, що десь є потреба в представниках їхньої  професії ,в інших – перекваліфікація може потребувати значних затрат часу і коштів або зміни місця проживання. Отже ,ринок праці не достатньо пристосовується до змін у попиті й пропозиції робочої сили і не може відвернути зростання витрат і цін ,яке починається ще перед тим ,як досягнуто повної зайнятості. Ось чому існує обернена залежність між рівнями безробіття та інфляції на проміжному відрізку кривої AS.

Однак на підставі статистичних даних 70-х років для однієї країни можна було побудувати аж декілька кривих Філіпса .В аналітичній економії заговорили про те ,що крива Філіпса вже не підтверджується. Проте подальші дослідження показали, що крива Філіпса може переміщуватись.

Крива Філіпса стабільна ,якщо в національній економіці існує інерційний ,тобто з року в рік однаковий ,темп інфляції. Цей темп підтримується доти ,доки немає збурень у сукупному попиті чи сукупній пропозиції. Збурення в сукупному попиті настають ,наприклад ,тоді ,коли рівень безробіття помітно нижчий за його природну норму. У цьому разі темп інфляції зростає , бо тиск до підвищення заробітної платні ,що індукують незайняті робочі місця ,перевищує тиск до зниження заробітків ,що генерує безробіття. Зростання темпу інфляції переміщуватиме Крива Філіпса вгору.

Якщо рівень безробіття перевищуватиме природній ,то темп інфляції знижуватиметься. Річ у тім ,що тиск до зниження зарплати ,індукований безробіттям ,перевищує силу тиску до зростання заробітної плати ,тому рівень заробітної плати і витрати знижуються ,а відтак і ціни ,що уповільнює темп інфляції. Тому Крива Філіпса переміщується донизу.

Збурення пропозиції мають місце тоді ,коли умови функціонування національної економіки різко змінюються, що впливає на витрати виробництва товарів та послуг і внаслідок цього – на ціни ,які встановлюють фірми. За несприятливих збурень пропозиції витрати виробництва зростають ,а відтак і ціни. Це означає ,що темп інфляції змінюється і Крива Філіпса переміщується вгору. І навпаки ,за сприятливих збурень сукупної пропозиції , наприклад унаслідок збільшення світових цін на нафту ,темп інфляції знижуватиметься і крива Філіпа переміщуватиметься донизу.

Щоб глибше зрозуміти ,як збурення у сукупних попиті і пропозиції переміщують криву Філіпса ,використаємо рисунок 2.2.

Припустимо ,що національна економіка функціонує за природної норми безробіття ,тобто продукує природний обсяг продукції та перебуває у точці А.Нехай унаслідок певних обставин ,наприклад стимулюючої політики уряду ,сукупний попит почав швидко зростати. Рівень безробіття знижується ,і фактичний ВВП перевищує природний .Оскільки рівень безробіття спадає ,фірми активно наймають працівників ,а окремі з них енергійніше підвищують заробітну плату. В результаті зростають витрати, і ціни теж починають зростати .Відтак зарплата і ціни уже прискорено зростають. В економіці відбуваються зміни ,які можна зобразити переміщенням угору по кривій SRPC. Інфляційні очікування ще не змінюються ,але нижчий рівень безробіття пришвидшує темп інфляції.

Із підвищенням заробітної плати та цін фірми й наймані працівники починають очікувати вищої інфляції ,що передбачають в угодах щодо зарплати і цін. Отже ,інерційний темп інфляції зростає. Короткострокова крива Філіпса переміщується вгору. Нова крива Філіпса SRPC лежить вище від початкової кривої SRPC, показуючи вищий очікуваний темп інфляції. У точці С рівень безробіття той самий, що й у точці В ,але темпи інфляції вищі.

Розвиток національної економіки зрештою уповільнюється ,і обсяг виробництва повертається до природного, а рівень безробіття – до його природної норми. Внаслідок вищого рівня безробіття темп інфляції знижується(рух від точки С до точки Е). Економіка повертається до точки Е. Тепер за природного рівня безробіття інерційний темп інфляції у точці Е вищий ,ніж у точці А , яка також відповідає природному рівню безробіття . Учасники ринкового процесу очікують вищого рівня цін. Отже ,у національній економіці рівень зайнятості буде тим самим ,що й до піднесення ,але всі номінальні показники зростатимуть швидше ,бо темп інфляції буде вищий.

Загалом є підстави для таких тверджень. З відхиленням рівня безробіття від його природної норми темп інфляції змінюється. Доки рівень безробіття нижчий за його природну норму ,доти темп інфляції зростатиме. І навпаки ,інфляція зменшуватиметься доти ,доки рівень безробіття перевищуватиме природну норму безробіття. Коли ж у національній економіці рівень безробіття дорівнює його природній нормі ,інфляція стабілізується ,тобто загальний рівень цін зростає певним усталеним темпом.

Державні мужі мають можливість керувати короткостроковою крива Філіпса. Вони зможуть зменшувати рівень безробіття , і нація тимчасово насолоджуватиметься високим рівнем зайнятості ,але за рахунок зростання інфляції. І навпаки ,якщо інерційний темп інфляції надто високий ,то ,викликавши спад і збільшивши безробіття ,можна зменшити інерційний темп інфляції. У довгостроковому періоді крива Філіпса є вертикальною лінією ,що піднімається угору від природної норми безробіття ,як показано вертикальною лінією ЕА на рис 2.2 . Тому зникає можливість вибору між інфляцією та безробіттям. Сучасна крива Філіпса відрізняється від ранньої трьома особливостями. По-перше ,у сучасній кривій Філіпса темпи приросту номінальної заробітної плати замінено на темпи інфляції. Утім це не має принципового значення ,бо у періоди високих темпів зростання зарплати швидко зростають і ціни. По-друге ,сучасна крива Філіпса враховує очікувану інфляцію. По-третє ,вона враховує збурення сукупної пропозиції.

Рівняння сучасної кривої Філіпса записують  так:

                          π  =  π  е – β (Б’ – Б*) + ∂ ,