Валютний ринок

1. Обслуговування  міжнародної торгівлі 

2. Чисто  фінансові трансферти (спекуляція, хеджування, інвестиції)

За валютними  обмеженнями:

1. Вільні 

2. Обмежені

За застосуванням  валютних курсів:

1. З  одним режимом 

2. З  кількома режимами

За об’ємом  і характером валютних операцій:

1. Глобальні (світові) 

2. Регіональні  (міжнародні)

3. Внутрішні  (національні)

За територіальною ознакою:

1. Європейський ринок – Лондон, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюрих.

2. Американський ринок – Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, Монреаль.

3. Азіатський – Токіо, Гонконг, Сингапур, Бахрейн.

     Процес  виникнення та формування валютного  ринку відбувався на ґрунті об’єктивних передумов — поширення міжнародного поділу праці, спеціалізації виробництва, розвитку міжнародної торгівлі, процесів суспільно-політичної інтеграції народів. Кожна країна світу протягом своєї історії створювала власний універсальний еквівалент вартості, що на певному етапі набув форми грошей. Гроші, окрім суто прагматичної функції забезпечення обміну, ставали атрибутом державності, тобто були призначені обслуговувати економічні процеси в межах окремо взятої країни. Глобальний економічний розвиток суспільства та потреба в міждержавному обміні зумовлює виникнення перших ознак валютної системи. Обмеженість функції національних грошей як певного стандарту міжнародної вартості поступово долається з появою перших обмінних операцій.

     Міжнародна  валютна система у своєму еволюційному розвитку пройшла три основні  етапи — золотого, золотовалютного (доларового) та паперово-валютного  стандартів. Еволюція валютної системи триває, а разом з нею триває й еволюція валютних ринків. Останні події об’єднання групи європейських країн у зоні колективної валюти євро — яскравий тому приклад. Проте багато в чому світовий валютний устрій базується на традиціях, започаткованих саме з середини 80-х років.

     Особлива  специфіка сучасного моменту  полягає в тому, що саме міжнародні валютні ринки набули таких розмірів і такого технічного оснащення, що контроль за ними значно ускладнився. Так, кінець 1950-х років знаменує відродження  валютних ринків і їх поступове зростання. Це, насамперед, зумовлено поверненням до зовнішньої конвертованості основних валют, хоча і виключно за поточними операціями. А вже з середини 1960-х років їх розвиток не переривався. Міжнародні валютні ринки виникли як середовище торгівлі валютами (гроші за гроші) для забезпечення потреб передусім зовнішньої торгівлі. Лібералізація внутрішніх законів та сприятливі зовнішні умови є каталізатором невпинного розвитку валютних ринків протягом 1970—1980-х та в подальші роки.

     Сьогодні валютні ринки вже розвиваються незалежно від міжнародної торгівлі. Віднині обсяг операцій на них незіставний з обсягом світового обміну товарами та послугами 
 

     1.2 Функції валютного ринку 

     Валютний ринок перш за все забезпечує валютно-кредитне і розрахункове обслуговування експортно-імпортних операцій, а також валютні операції, пов'язані з інвестуванням капіталу за межі національної економіки. 

     Найбільш проста операція - грошові перекази. Якщо британська компанія повинна здійснити платіж французькій компанії у французькій валюті, то необхідно перемістити кошти з Великобританії до Франції. Ця міжнародна передача купівельної спроможності здійснюється за допомогою валютного ринку. 

     Крім цього, валютний ринок надає можливості хеджування, тобто страхування валютних ризиків. При хеджуванні економічні агенти, бажаючи зменшити ризик, пов'язаний з коливаннями валютного курсу, які можуть мати негативний вплив на їхній капітал, прагнуть позбутися від чистих зобов'язань в іноземній валюті, тобто досягти балансу між активами і пасивами в даній валюті. 

     При хеджуванні учасники валютного ринку прагнуть захиститися від валютних ризиків, який називається валютним ризиком потенційних збитків.

     Американський імпортер, що купує товар у японського постачальника, зобов'язаний розрахуватися за нього в ієнах. Він знає, що через 2 місяці йому доведеться здійснити платіж у японських ієнах і є ймовірність валютного ризику. Ризик полягає в тому, що курс ієни може зрости по відношенню до долара і при цьому підвищиться доларова вартість придбаного товару. У цьому випадку він може зробити хеджування, купуючи японські ієни з поставкою в майбутньому. Ця форвардна купівля ієн фіксує доларову вартість товару і забезпечує захист при зміні курсу валюти.  
Якщо, наприклад, експортер з Японії отримує валютну виручку в розмірі 100 тис. доларів США і хоче позбутися невизначеності в оцінці їхньої майбутньої вартості, він може негайно обміняти отримані долари на ієни за поточним курсом і інвестувати їх під відсоток у Японії.

     Валютний ринок забезпечує механізм клірингу при проведенні міжнародних платежів. Цей механізм діє через оборот депозитів в іноземній валюті, які банки зберігають у банках-кореспондентах, розташованих в інших фінансових центрах. Наприклад, німецький банк здійснює купівлю-продаж доларів на франкфуртському ринку, безпосередньо взаємодіючи зі своїми партнерами. Розрахунок за ці угоди здійснюється шляхом віднесення відповідних сум на дебет чи кредит депозитів до запитання (в американських доларах) німецького банку, які він має в нью-йоркському банках. Механізм клірингу дозволяє здійснювати велику кількість операцій без розрахунку готівкою або переказу коштів. 

     Валютний ринок забезпечує кредит. Кредит здійснюється, коли експортер виставляє строкову тратту покупцеві або його банку. Різниця між векселем на пред'явника (тратта з оплатою за пред'явленням) та термінової траттою полягає в тому, що вексель на пред'явника оплачується негайно, а термінова тратта оплачується через певний строк після пред'явлення. 

     Якщо експортер виставляє строкову тратту, вона дисконтується, продається на ринку векселів, і експортер отримує її дисконтовану вартість. Так як вона деномінована в іноземній валюті, банк передає її експортеру, що полегшує фінансування експортних угод. Термінова тратта стає акцептованою, купується на грошовому ринку інвестором, який тим самим оплачує угоду. 

     Нарешті, валютний ринок дозволяє здійснювати валютні спекуляції, тобто грати на майбутній ціні валюти. Поведінка учасників валютного ринку, які бажають отримати максимальний виграш від валютної операції, залежить від різниці між процентними ставками на національному і зарубіжному грошовому ринку, а також від очікуваних змін валютного курсу. 

     Так, якщо експортер з Японії, отримав валютну виручку в розмірі 100 тис. доларів США, які будуть потрібні йому через 6 місяців, не очікує ніяких змін у рівні валютного курсу, то він буде інвестувати отриману суму в американський банк, якщо ставка відсотка в США вище, ніж у Японії, і обміняє долари на ієни через шестимісячний термін. Якщо ставка відсотка виявиться вище в Японії, то експортер негайно обміняє отриману суму на марки та інвестує їх у німецькі активи. 

     Якщо ж припустити, що рівень процентних ставок у США і Японії однаковий (наприклад, 4% на шестимісячний депозит), але очікується знецінення ієни, то експортеру вигідніше покласти гроші в американський банк і обміняти їх на ієни через шість місяців, що дозволить одержати йому велику суму, ніж він має сьогодні. 

     Таким чином, загальне правило для спекулятивних операцій в іноземній валюті полягає в тому, що їх прибутковість залежить від того, наскільки валюта впаде в ціні більш ніж різниця в відсоткових ставках по депозитах у національній та іноземній валюті. Однак спекулятивні операції будуть прибутковими лише в тому випадку, якщо учасниками ринку вірно вдасться спрогнозувати очікувані зміни валютного курсу.  

     1.3 Поняття та класифікація валютних операцій

 

 

     Валютні операції — це контракти агентів  валютного ринку щодо купівлі-продажу  та надання позик в іноземній  валюті на певних умовах, у певний момент часу.

     Валютна операція у широкому розумінні —  це конкретна форма прояву валютних відносин у народногосподарській практиці, у вузькому розумінні — операції, пов’язані з переходом права  власності на валютні цінності, використанням  валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обороті, увезенням, вивезенням, переказуванням на територію країни та за її межі валютних цінностей.

     Основні види валютних операцій:

• конверсійні (форексні) операції (обмін однієї валюти на іншу),
• депозитно-кредитні операції (надання міжбанківських позик (розміщення депозитів) у різних валютах).

     Головна відмінність конверсійних операцій від депозитно-кредитних полягає  в тому, що перші являють собою  обмін еквівалентними сумами валют  за узгодженим ринковим курсом, другі — передбачають одностороннє надання валютних коштів на певний термін на умовах повернення та сплати відсотків за визначеною процентною ставкою.

     Згідно  з класичною термінологією розрізняють  валютний ринок обмінних операцій, або форексний ринок (від англ. Foreign Exchange — обмін валют), та грошовий ринок, на якому здійснюються угоди з надання (запозичення) міжбанківських валютних кредитів. Виходячи з об’єкта, цілей та завдань дослідження надалі ми будемо оперувати поняттям валютного ринку, розуміючи під цим саме форексний ринок.

     Учасниками  валютного ринку є банки, валютні  біржі, брокерські фірми, зовнішньоторговельні та виробничі компанії, міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації, фонди, приватні особи. Однак слід зазначити, що операції на валютному ринку здійснюються здебільшого комерційними банками — основними посередниками на світовому валютному ринку. Найбільша питома вага усього обсягу валютних операцій припадає саме на банківський сектор. До таких операцій належать:

• операції банків між собою за свій рахунок;
• операції банків між собою за рахунок клієнтури;
• торгівля банків зі своїми клієнтами.

     Отже, можна констатувати появу до певної міри самостійного напряму бізнесу  — «валютні операції». Цей бізнес охоплює такі сфери:

• міжнародна торгівля товарами, послугами, продуктами інтелектуальної власності, авторськими правами;
• міжнародний туризм;
• міжнародний рух капіталів (міжнародні інвестиції);
• міжнародні валютні спекуляції, операції з валютною готівкою.

     Сучасний  етап розвитку також характеризується інтеграційними процесами, що не може не впливати на інтеграцію фінансових ринків. Посилення ж фінансової, зокрема валютної, залежності викликає необхідність тісної координації валютної політики різних країн з метою уникнення нових міжнародних економічних потрясінь.

     Операції класифікуються за кількома критеріями:

1. За терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти:

• касові, або операції з негайною поставкою;
• строкові.

2.  За механізмом здійснення операцій:

• операції спот;
• форвардні операції;
• ф’ючерсні операції;
• опціонні операції.

3. За цільовим призначенням:

• операції з метою одержання валюти для здійснення платежів за міжнародними розрахунками;
• операції з метою страхування від валютних ризиків (операції хеджування);
• операції з метою одержання прибутку або спекулятивні операції.

4. За формою здійснення:

• безготівкові;
• готівкові.

5. За масштабами операцій:

• оптові (здійснюються між банками);
• роздрібні (здійснюються між банками та їх клієнтами).

Схема класифікації операцій валютного ринку наведена на рис.1.4