Валютний ринок

ПЛАН 

ВСТУП

     Успішний  розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продавати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини – не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов’язань,  не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов’язань. Такий ринок заведено називати валютним. Проте на валютному ринку купують і продають валюту не тільки для здійснення платежів, а й для інших цілей: для спекулятивних операцій, операцій хеджування валютних ризиків.

     Валютний  ринок та його регулювання займає провідне місце в економічній  політиці держави. В залежності від  мети валютне регулювання може стимулювати  або стримувати економічний розвиток в країні та відповідно впливати на стан окремих секторів, галузей та підприємств, а також на місце держави на світовому ринку. Зміни ж в економіці країни та її міжнародному становищі впливають на розвиток валютних відносин, та відповідним чином коригують валютну політику, що проводиться в державі.

     Об'єктом  дослідження є комплекс відносин, які складаються у сфері виконання  суб'єктами господарської діяльності валютних операцій.

     Предметом дослідження є правове регулювання  валютних операцій суб'єктів господарської діяльності.

     Метою роботи є обґрунтування цілісної концепції правового регулювання  валютних операцій суб’єктів господарської  діяльності і пропозицій з удосконалення  валютного законодавства України  на основі комплексного дослідження  цього законодавства і його впливу на відносини, що складаються в процесі діяльності суб'єктів господарювання.

 

РОЗДІЛ І ДОСЛІДЖЕННЯ СУТНОСТІ ВАЛЮТНОГО РИНКУ

     1.1 Валютний ринок,  його класифікація, суть та структура

 

     Невід'ємною ланкою міжнародної валютної системи є валютний ринок. Сучасний валютний ринок - система стійких економічних і організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу не тільки валютних операцій, а й зовнішньої торгівлі, надання послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.

     Валютний  ринок — це економічні відносини, що виникають у процесі купівлі-продажу  іноземних валют за курсом національної валюти, який складається на основі співвідношення попиту і пропозиції на ці валюти.

     За  економічним змістом валютний ринок  являє собою частину грошового  ринку, на якому врівноважується  попит і пропозиція на валюту як специфічний товар. За призначенням і організаційною формою валютний ринок  — це сукупність спеціальних установ  і механізмів, які у взаємодії забезпечують вільний продаж і купівлю національної та іноземної валюти за співвідношенням попиту і пропозиції.

     Валютний  ринок має атрибути звичайного ринку: об’єкти і суб’єкти, та функціонування ринкового механізму з його елементами: попиту, пропозиції і ціни. Він характеризується особливою інфраструктурою та комунікаціями.

     Об’єктом  валютного ринку служать валютні  цінності, зокрема іноземні, коли суб’єкти цього ринку купують чи продають їх за національну валюту, та національні, коли суб’єкти ринку купують чи продають ці валютні цінності за іноземну валюту. Оскільки на ринку одночасно відбувається продаж іноземної та національної валюти, то вони існують, як об’єкти валютного ринку.

     Суб’єктами  валютного ринку можуть виступати  фізичні і юридичні особи, посередники — банки, брокерські контори, валютні біржі, які «зводять» продавців і покупців валюти та забезпечують організацію купівлі-продажу валюти. Основна мета діяльності всіх суб’єктів валютного ринку є отримання прибутку від своїх операцій.

     Таблиця 1.1.1

     Учасники  валютного ринку та їх функції

 

Продовження табл. 1.1.1

 

     Основними принципами формування валютних ринків є :

• розвиток постійних міжнародних економічних відносин;
• створення світової валютної системи;
• поширення міжнародних розрахунків;
• розвиток фінансових відносин між банками різноманітних країн;
• розвиток інформаційного забезпечення валютних ринків.

     Валютний  ринок має власну інфраструктуру і широко розвинуту систему сучасних комунікацій, що забезпечують оперативний зв’язок між суб’єктами ринку не тільки в межах окремих країн, а й у світовому масштабі. Залежно від організації торгівлі валютний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий. На біржовому ринку торгівля валютою здійснюється організовано на спеціальному майданчику, який називається валютною біржею. Прискорено розвивається позабіржова валютна торгівля, коли продавці і покупці валюти виступають у прямі зв’язки між собою. Сучасні засоби зв’язку й електронні інформаційні технології дають змогу зробити це значно швидше й дешевше, ніж через біржу.

     Головними особливостями функціонування валютного  ринку є :

• посилення фінансових взаємозв’язків між ринками на основі використання сучасної техніки;
• неперервне здійснення операцій на валютних ринках протягом доби у всіх частинах світу;
• застосування єдиної техніки проведення валютних операцій;
• нестабільність курсів валют.

До основних напрямків функціонування валютних ринків відносять:

• сучасне здійснення міжнародних розрахунків;
• страхування валютних і кредитних ринків;
• забезпечення взаємозв’язку валютних і кредитних ринків;
• диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав, тобто обмін їхніх ресурсів на різні валюти (долари, євро);
• одержання спекулятивного прибутку учасниками валютних ринків у виді різниці курсів валют;
• сприяння проведенню валютної політики в окремих країнах і групах країн.

     Залежно від організації торгівлі валютою  валютний ринок поділяється на біржовий та позабіржовий.

     На  біржовому ринку торгівля валютою  здійснюється організовано на спеціальному місці, що називається валютна біржа. Організатори біржі за свої послуги отримують великі доходи у формі комісійних. Тому цей вид торгівлі все більше поступається місцем позабіржовій валютній торгівлі. Тут продавці і покупці вступають у прямі зв’язки між собою. В Україні міжбанківська валютна біржа перестала існувати з 2000 р. Тепер торгівля валютою здійснюється через міжбанківський валютний ринок.

     До  головних функцій валютних ринків можна віднести:

• забезпечення виконання міжнародних розрахунків;
• забезпечення ефективного функціонування світових кредитних та фінансових ринків (дозволяє суб’єктам МЕВ користуватися національними кредитними та фінансовими ринками для фінансування та проведення операцій по всьому світу. Тобто фірми мають змогу отримувати кредити за найнижчими ставками і у найпривабливішій для них валюті, а потім використовувати залучені кошти для фінансування будь-яких операцій);
• страхування валютних та кредитних ризиків (валютні ринки надають можливість суб’єктам МЕВ за допомогою відповідних інструментів (опціони, ф’ючерси, форвардні контракти, валютні свопи) зменшити або зовсім уникнути валютних ризиків які пов’язані з проведенням операцій в різних валютах);
• отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют (спекулянт відкриває позицію по певній валюті і очікує зміни курсу, якщо курс змінився таким чином яким очікував спекулянт то він заробить прибуток якщо, ні то збиток);
• визначення валютних курсів – діяльність операторів на валютних ринках постійно змінює валютні курси тих валют, з якими працюють на цьому ринку. Існує багато причин зміни валютного курсу певної валюти, але всі вони діють опосередковано через зміну попиту і пропозиції на цю валюту на валютних ринках. Таким чином саме на валютному ринку визначається вартість певної валюти;
• диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав (суб’єкти МЕВ можуть певним чином застрахувати себе від змін валютних курсів шляхом розосередження своїх грошових активів в різних валютах);
• регулювання економіки (через зміну валютного курсу відкрита економіка може регулювати диспропорції які виникають в ній).

     Існує чотири групи суб’єктів валютного ринку:

1. Державні  установи, основне місце серед  яких займають:

центральні  банки - управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій, регулювання рівня процентних ставок по вкладенням в національній валюті; казначейства окремих країн.

2. Юридичні  та фізичні особи , зайняті  у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності: компанії, що приймають участь у міжнародній торгівлі; мають попит на іноземну валюту , а також її пропонують; операції здійснюють через банки; компанії, які здійснюють закордонні вкладення активів (Investment Funds, Mohey Market Funds, International Corporations), тобто інвестиційні фонди, крупні міжнародні корпорації; приватні особи – неторгові операції - туризм, переказ заробітної плати, пенсій, гонорарів і продаж готівкової валюти.

3. Комерційні  банківські установи, які забезпечують  валютне обслуговування зовнішніх  зв’язків: комерційні банки (ТНБ) – проводять основний обсяг валютних операцій, акумулюють загальні потреби ринку у валютних конверсіях, а також у залученні або розміщенні коштів і виходять з ними на інші банки;

4. Валютні  біржі та валютні відділи товарних  фондових бірж.

Валютні біржі – в країнах з перехідною економікою - обмін валют для юридичних  осіб і формування валютного курсу; валютні брокерські фірми - зведення покупця і продавця іноземної  валюти і здійснення між ними конверсійної чи кредитно-депозитної операції. Знімаються комісійні.

     Структура валютного ринку: 

За суб’єктами:

1. Міжбанківський (прямий і брокерський) (біля 80% обсягу  всіх операцій на світовому  валютному ринку припадає на  міжбанківський ринок, оскільки  валютні біржі існують не в  усіх країнах світу)

1.1. Клієнтський

1.2. Біржовий

1.3. Торгівля  через валютну біржу

1.4. Торгівля  деривативами

За терміном операцій:

2. СПОТ  ринок (поточний)

3. Форвардний  ринок (терміновий)

4. СВОП  ринок - ринок, що поєднує операції  СПОТ та форвард.

За функціями: