Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Декабря 2012 в 20:42, курсовая работа
Мета дослідження полягає в теоретичному емпіричному розгляді проблеми участі України в процесах міжнародної економічної інтеграції.
Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:
дослідження теоретичних аспектів інтеграційних процесів в Європі;
оцінка стану інтеграційних процесів і економічної взаємодії ЄС та України;
дослідження перспектив розвитку відносин між Україною та ЄС.
курсова робота з міжнародних
економічних відносин
ЗМІСТ
Актуальність теми. Глобальні трансформації, як реальна дійсність і стратегічна перспектива, посилення впливу дії факторів глобальної інтеграції, яка стає головною закономірністю світового розвитку, все це спонукає нас по-новому підійти до проблеми еволюції та історичної ролі державності і національної держави як міжнародної інституції. Наприкінці XX століття в загальному руслі глобальної трансформації неминуче виникла вже відома дилема пріоритетів розвитку – держава чи суспільство, національна держава чи якась нова форма державності. Багато дослідників дійшли висновків, що держава є перехідним історичним явищем, і що тепер вона знаходиться наприкінці своєї історії. Причому, такі висновки характерні не лише для західних дослідників, які знаходяться під більшим впливом інтеграції, а й дослідників Сходу Європи, де превалюють дезінтеграційні трансформаційні процеси. Відома київська школа політології, що гуртується навколо Інституту світової економіки і міжнародних відносин (ІСЕМВ) і журналу «Політична думка», також ще на початку 90-х років констатувала зростання конфлікту між державою і суспільством. З нашої точки зору, цей конфлікт вже є загальним, глобальним, а не локальним.
Держава довгий час безальтернативно монополізувала роль виразника і представника інтересів розвитку суспільства. Зміцнення інститутів держави було синонімом прогресу, а поняття «безпека розвитку» стало синонімом поняття «безпека держави» або національна безпека. Рубіж 60 – 70-х років XX століття відмічено як апогей розвитку всіх інститутів держави. Здержавлення суспільства, економіки, політики, культури в багатьох регіонах світу, особливо в Центральній і Східній Європі і Азії, досягло свого найвищого рівня.
В цей же час з'явились і перші ознаки кризи традиційного інституту держави. Вперше на Заході було піддано сумніву принцип і механізм роз'єднання і відмежування народів один від одного, чим, власне, і є держава з її інститутами кордонів, громадянства, ідеології, армії.
Тоді ж Європа відкрила для себе
поняття загальноєвропейського
дому і період «розрядки». Питання
глобального об'єднання
Подією, що докорінно змінила геополітичну ситуацію в Європі, був розпад СРСР і, як наслідок, утворення нових незалежних держав. Україна, яка є однією з них, повинна бути визнана як економічно самостійна держава. Це потребує нової ефективної зовнішньоекономічної та зовнішньополітичної стратегії. Сьогодні нагальним завданням розбудови державності та економіки України є її інтеграція до світового економічного простору. Від того, як проходитиме цей процес, залежить можливість подальшого економічного та соціального розвитку держави як органічної підсистеми світової економіки.
У процесі інтеграції до світового економічного простору Україна зустрічатиметься з деякими труднощами. Насамперед наша держава повинна буде вирішити пріоритети зовнішньополітичного курсу, бо через деякий час вона стане нейтральною зоною, що розмежовуватиме такі військово-політичні блоки, як ЄС і СНД (оскільки Польща у недалекому майбутньому представлятиме Євросоюз). Не будучи значною мірою інтегрованою у структури СНД, Україна все ще має можливість змінити свій зовнішньополітичний курс у західному напрямку. Доцільність та можливість цього вже тривалий час є предметом дебатів багатьох українських та іноземних учених. Питання інтеграції України до європейської спільноти має політичний, економічний та географічний аспекти. У зовнішньополітичній діяльності України досі вагому роль відіграє радянська спадщина. Українські політики поділилися на два табори: одні вбачають майбутнє України в ЄС, інші – у СНД. Ця ідеологічна розбіжність зумовлена передусім наявністю політичного відтінку західноєвропейської інтеграції. На сучасному етапі все чіткіше прослідковується тенденція перетворення ЄС з чисто економічного інтеграційного об'єднання в економіко-політичне.
Все сказане вище і зумовлює актуальність дослідження теми даної курсової роботи.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступають процеси інтеграції і трансформації економіки, що відбуваються в сучасному світі.
Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є проблеми участі України в процесах міжнародної (європейської) економічної інтеграції.
Мета дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному емпіричному розгляді проблеми участі України в процесах міжнародної економічної інтеграції.
Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:
Методологічною основою роботи
є принцип об’єктивізму. Присутнє
намагання уникати
Розвиток інтернаціоналізації виробництва породжує нові організаційні форми, які дозволяють подолати перешкоди, що створюються державними кордонами. Найважливішою з таких форм стала економічна інтеграція, яка являє собою широке міждержавне об'єднання, діюче у відповідності зі спеціальними угодами і що володіє своєю організаційною структурою, представленою керівними і іншими установами. У рамках об'єднання на території країн-учасниць розгортаються певні види господарської діяльності на особливих, пільгових в порівнянні з іншими країнами, умовах [20, 431].
Економічна інтеграція – це процес об'єднання елементів національних економік, вищий на сучасному етапі, рівень інтернаціоналізації господарського життя. Між учасниками цього процесу поглиблюється міжнародний поділ праці, ведеться інтенсивний обмін товарами, послугами, капіталами, робочою силою. Росте і рівень усуспільнення виробництва на основі цілеспрямованого, планомірного регулювання економічних процесів в масштабі інтеграційних об'єднань [20, 432].
Розвиток продуктивних сил країн неминуче веде їх до виходу на зовнішній ринок, до зростання міжнародних зв'язків і взаємопереплетення національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя. На певному його етапі зближуються національні економічні й політичні структури групи країн, формуються форми взаємодії між ними на основі економічної інтеграції.
Міжнародна економічна інтеграція є вищою формою інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємо-пристосування всіх структур національних господарств.
Економічна інтеграція суттєво відрізняється від економічного співробітництва країн. На етапі економічної інтеграції:
а) формується міжнародний господарський комплекс зі своєю структурою та органами управління. Спільні умови господарської діяльності визначаються і погоджуються всередині кожної країни, на міждержавному та наддержавному рівнях;
б) зростає можливість об'єднання
різноманітних ресурсів для спільного
вирішення соціально-
в) основою інтеграційної
г) інтеграційне співробітництво має комплексний і довготривалий характер [3, 147].
Інтеграція має декілька рівнів:
а) взаємодія на рівні підприємств та організацій (створення ТНК, МНК);
б) взаємодія на рівні держав;
в) взаємодія на рівні партій та організацій, соціальних груп, окремих громадян різних країн;
г) інтеграційне угруповання як результат міжнародного об'єднання [3, 148].
Для розвитку інтеграційних процесів
необхідна наявність низки об'
а) сучасна НТР, яка об'єктивно зумовлює формування міждержавного господарського простору з оптимальним поєднанням можливостей і потреб національних економік;
б) соціально-економічна однорідність національних господарств, що підлягають об'єднанню;
в) близькі рівні економічного розвитку країн, що інтегруються;
г) досить тривалий період і досвід взаємного економічного співробітництва групи країн;
д) цілеспрямована діяльність державних органів країн, партій, соціальних груп і класів щодо інтеграційних процесів [3, 148].
Важливе значення для розвитку міжнародної економічної інтеграції має наявність спільних кордонів, спільних історичних, культурних та інших умов існування.
У своєму розвитку міжнародна економічна інтеграція проходить ряд етапів:
1 – зона вільної торгівлі;
2 – митний союз;
3 – спільний ринок;
4 – економічний союз;
5 – повна інтеграція [3, 148].
Кожний із наступних етапів передбачає ширшу інтеграцію і має свої особливості.
Особливості основних етапів міжнародної економічної інтеграції наведені в табл. 1.1.
Як правило, утворення інтеграційних об'єднань починається з простіших форм. Все залежить від того, які завдання ставлять перед собою країни – учасниці утворюваних інтеграційних об'єднань: відновлення економічного потенціалу; прискорення НТП; укріплення позицій на світовому ринку чи інше.
Таблиця 1.1
Етапи міжнародної економічної інтеграції [3, 149]
Етап |
Ліквідація митних бар'єрів у взаємній торгівлі |
Єдині тарифи відносно третіх країн |
Вільне пересування капіталів, робочої сили |
Узгодження економічної |
Здійснення єдиної економічної політики |
Зона вільної торгівлі |
+ |
– |
– |
– |
– |
Митний союз |
+ |
+ |
– |
– |
– |
Спільний ринок |
+ |
+ |
+ |
– |
– |
Економічний союз |
+ |
+ |
+ |
+ |
– |
Повна інтеграція |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
Сьогодні у світі
Офіційно до 1 листопада 1993 p. провідне інтеграційне угруповання західноєвропейських країн називалось Європейські співтовариства, а неофіційно – Європейське співтовариство, або просто Співтовариство. З 1 листопада 1993 p. після набуття чинності Маастрихтських угод офіційна назва цього угруповання – Європейський Союз.
Ряд західноєвропейських держав (Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди і Люксембург) в 1958 р. створили Європейське економічне співтовариство (ЄЕС). Згодом воно розширялося завдяки вступу нових держав, зміцнювалося і перетворилося в могутнє економічне угрупування. У 1973 р. до ЄЕС приєдналися Великобританія, Данія, Ірландія, в 1981 р. – Греція в 1986 р. – Іспанія, Португалія. У 90-х роках в ЄЕС нараховувалося 12 членів, ведуться переговори про вступ ще ряду країн. Одночасно з розширенням складу ЄЕС відбувається поглиблення інтеграції, що виразилося в переході від переважно торгового обміну до інтегрування організаційно-технічних сфер господарства, включаючи організацію спільних досліджень і розробок, створення спільних програм, розробку загальних законодавств і т.д. [20, 432]
Утворився Європейський Союз в 1967 p. на базі злиття органів трьох раніше самостійних регіональних організацій, створених шестіркою провідних європейських країн – ФРН, Францією, Італією, Нідерландами, Бельгією і Люксембургом:
1) Європейського об'єднання
2) Європейського економічного
3) Європейського співтовариства з атомної енергії (угода набула чинності в 1958 p.) [3, 150].
Розвиток інтеграції в рамках ЄС пройшов всі етапи: від зони вільної торгівлі до економічного і валютного союзу.
В ЄС як повноправні члени Союзу входять: ФРН, Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Великобританія, Данія, Ірландія, Португалія, Іспанія, Греція, Австрія, Норвегія, Швеція, Фінляндія (останні чотири країни – з 1995 p.). У даний час Європейський Союз веде переговори з шістьма країнами-кандидатами про вступ до цієї організації: Кіпром, Польщею, Словенією, Угорщиною, Чехією та Естонією.
Механізм функціонування ЄС базується на політико-правовій системі управління, яку складають наднаціональні або міждержавні органи та елементи національно-державного регулювання.
Теорію економічної інтеграції
та, зокрема, митних союзів розробив канадський
вчений, представник нового класицизму
чиказької школи економіки
Информация о работе Україна в європейських інтеграційних процесах