Суть ціни

Що стосується бухгалтерської фактичної калькуляції, то в умовах ринкового механізму  ціноутворення вона втратила свою практичну  цінність, тому що ціни і тарифи визначаються на основі планової, а не бухгалтерської калькуляції фактичної собівартості продукції. Крім того враховується співвідношення попиту і пропозиції, стан розвитку конкуренції, інші ринкові фактори.

Бухгалтерський  облік витрат, в т. ч. за місцями  їх виникнення слугує мірилом достовірності і якості складання планових і нормативних калькуляцій. Сьогодні на вітчизняних підприємствах різних галузей господарювання функціонують окремі види обліку, в т. ч. управлінський, статистичний, бухгалтерський, а також податковий (позасистемний), що є об'єктивною необхідністю, викликаною реальною дійсністю. Кожен з них має свої специфічні функції, але всі вони потребують методологічної узгодженості та взаємозв'язку, що повинно стати одним із напрямків науково-практичних розробок у найближчі роки.

Світова наука і практика накопичила багатий досвід управління собівартістю і цінами, який може успішно застосовуватись на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні, в т. ч. в туристичному та готельно-ресторанному бізнесі. Ці питання висвітлені у подальших розділах цієї книги.

У міжнародній  практиці для наближення планових показників витрат до дійсних реалій складаються так звані «гнучкі бюджети» (кошториси), в яких визначається плановий рівень витрат щодо фактичного складу й обсягу виробництва й таким чином відслідковується тісний зв'язок між обсягом виробництва, розміром та рівнем витрат.

Крім того, при  узагальненні й розподілі витрат за центрами відповідальності формується вихідна інформація для калькулювання собівартості окремих видів продукції (робіт, товарів, послуг).

Розподіл витрат на прямі виробничі, адміністративні  та інші загальногосподарські (непрямі) забезпечує нормування витрат та використання в процесі управління собівартістю й цінами окремих видів продукції так званої «обмеженої собівартості», до якої включаються лише виробничі витрати. Непрямі загальногосподарські витрати обліковуються окремо й включаються до собівартості окремих видів продукції (робіт, товарів, послуг) відповідно до цінової політики підприємства.

При переході підприємств України до нової системи розрахунків, що відповідає світовим стандартам бухгалтерського обліку, доцільно рекомендувати для застосування вітчизняними підприємствами усіх форм власності показник «обмеженої собівартості» продукції (робіт, товарів, послуг). При цьому кожне підприємство, обираючи облікову політику, може відносити загальногосподарські витрати на рахунки реалізації, на яких виявляються фінансові результати, минаючи виробничі рахунки, що стане дієвим стимулом до зниження загальногосподарських витрат та їх більш жорсткого контролю.  
 
 

Фактори і методи ринкового  ціноутворення

З процесу виробництва товар виходить як носій вартості та спо-живної вартості. Вартість товару - це кількісна визначеність вті-леної в ньому уречевленої та живої праці. Важливою її складовою є витрати виробництва, що визначаються після закінчення виробни- 
чого процесу. Виходячи з товаром на ринок, виробник достеменно знає, скільки він коштував йому як виробникові. 
Для споживача на ринку товар представлений його споживною вартістю. Корисні якості товару є рушійною силою зацікавленості покупця у придбанні товару. Орієнтуючись на попередньо пропо-новану продавцем ціну товару, покупець визначає, чи вартий він тих споживчих якостей, що в ньому втілені, і чи зможуть вони задовольнити запити покупця. 
На етапі виходу товару з сфери виробництва діє закон вартості, що встановлює попередню вартісну пропозицію майбутнього рин-кового обміну залежно від його ринкової вартості. Домінуючим законом ціноутворення в обігу стає закон попиту і пропозиції, який коригує вартість відповідно до споживної вартості товару. Ціна про-позиції та ціна попиту, що формуються під дією зазначених зако-нів, зустрічаються на ринку, щоб знайти деяку середню величину ціни - ринкову ціну товару. Коливання ринкової ціни залежно від попиту і пропозиції об'єктивно обмежені в діапазоні, де для вироб-ника нижня межа визначається вартістю середніх витрат вироб-ництва, а верхня - граничною кількістю грошей у споживача, тоб-то рівнем його платоспроможності. 
Значення ціни як грошового вираження вартості товару не є вичерпним: ринкова ціна фокусує складні економічні зв'язки між середніми суспільними умовами виробництва товару і можливос-тями його споживання. Як індикатор нормального зворотного зв'яз-ку між виробництвом і споживанням, у процесі відтворення про-дукту ціна має встановлювати відповідність кількості та якості спо-живних вартостей із платоспроможним попитом, активно вплива-ти на рівень і масштаби виробництва товару в межах середніх умов 
ефективності. 
Отже, визначальними факторами ринкової економіки є: 1) вар-тість товару; 2) співвідношення попиту і пропозиції, зумовлене пе-редусім споживною вартістю товару. Таку подвійну залежність ко-ливань ринкової ціни подано на рис. 15. 
Рух кривої ціни товару Ц відбувається навколо значень суспіль-ної вартості товару - прямої В. Значення відхилень кривої Ц від прямої В (+? чи -?), тобто відхилень ціни від вартості товару, зумовлюється відхиленням кількісного обсягу споживних вартостей на ринку (крива С) відносно прямої П, що визначає платоспромож-ний попит на цей товар. Величина відхилень від ціни товару вста-новлюється в обернено пропорційній залежності від відповідних значень пропозиції товару відносно попиту. 
Значенням кількісного надлишку споживних вартостей на рин-ку (+ ? на кривій С) відповідають значення ціни товару, нижчі від його вартості (-? на кривій Ц], і навпаки. Точка збігу ціни товару  
з його суспільною вартістю 0 відповідає ринковій рівновазі попиту 
і пропозиції. Саме за цих умов сума цін товарів дорівнює сумі їхніх вартостей у суспільстві в цілому. 
Крім наведених визначальних факторів формування ринкової ціни, важливим є також фактор розвитку інфляції. Вона спричиняє зростання цін на всі товари. 
Сучасна теорія і практика ціноутворення - це продукт трива-лої еволюції соціально-економічних відносин суспільства. Безпереч-ним досягненням у ході цієї еволюції свого часу була марксистсь-ка трудова теорія вартості, що систематизувала і розвинула відпо-відні погляди А. Сміта та ін. Прагматизм ринкових відносин в їхній підприємницькій формі XIX ст. вимагав розширення аналізу фак-торів ціноформування як у сфері виробництва, так і поза ним. Ви-никла теорія "граничної продуктивності факторів виробництва", в якій розглядалася участь у формуванні вартості товару всіх факто-рів виробничого процесу - капіталу, праці та землі (природних факторів). За твердженням Дж. Б. Кларка, участь кожного фактора виробництва у формуванні вартості визначається "граничним про-дуктом". Останній показує, яку саме частину вироблюваного про-дукту (його вартості) можна створити за допомогою фіксованої додаткової кількості окремого фактора при незмінному значенні інших. Відповідно до "граничного продукту" має відбутися розпо-діл доходів за факторами. 
Суттєве значення для пояснення коригуючого впливу на ціну факторів, що лежать поза виробництвом, має теорія "граничної корисності", що виникла в останній третині XX ст. Не заперечую-чи залежності ринкової ціни товару від платоспроможного попиту і споживних характеристик товару, ця теорія дещо гіперболізу-вала вплив психологічних факторів, суб'єктивної оцінки корисно-сті товару на ціноутворення. Корисною була її провідна ідея - 
залежність кінцевої ринкової ціни товару від споживача і тих економічних умов, за яких відбувається купівля-продаж. Цінність благ, що обертаються на ринку, перебуває в безпосередній залеж-ності від обсягу наявних ресурсів у виробника і доходів у спожива-ча. Лімітованість ресурсів і доходів відіграє роль додаткового фак-тора руху ціни товару. При обмеженні ресурсів "гранична корис-ність" дефіцитного товару підвищується за умов конкуренції по-купців, зростає його відносна цінність для споживача, а отже, і ціна. "Низька межа" доходів зменшує "граничну корисність", вста-новлює рамки споживання шляхом приведення ціни і споживної вартості товарів у відповідність зі платоспроможним попитом. На відміну від трудової теорії вартості теорія "граничної корисності" робить наголос на споживній вартості товару як факторі ціноутво-рення. 
Згодом принципові положення теорії, розроблені представника-ми "австрійської школи" К. Менгером, Ф. Візером, Е. Бем-Бавер-ком, а також Л. Вальрасом (Швейцарія) та У. Джевонсом (Вели-кобританія), конкретизувалися у підходах "кардиналістів" та "орди-налістів". Перші (найвідоміший серед них А. Маршалл) виходили з деякої абсолютної "граничної корисності" товару, що встановлює фіксовану верхню межу вартості. "Ординалісти", навпаки, підхо-дили до "граничної корисності" будь-якого товару як до відносної величини, що визначається зіставленням відданої покупцями пере-ваги певним споживним якостям товарів (Дж. Хікс, П. Самуельсон та ін.). 
А. Маршалл в 70-ті роки XIX ст. розпочав пошук теоретичних обгрунтувань ринкового ціноутворення на базі поєднання всіх за-значених підходів. Він вважав себе наступником Д. Рікардо і в своїх дослідженнях поєднав теорії витрат виробництва, попиту і пропо-зиції, продуктивності та помірності з поширеними теоріями "гра-ничної продуктивності". 
На практиці в сучасній змішаній економіці розвинених країн використовуються різні методи формування цін. Функція ціно-утворення реалізується самим господарюючим суб'єктом - вироб-ником (фірмою, акціонерною компанією, монополістичним об'єд-нанням, державним підприємством тощо) або посередницьким струк-турам (торговим, маркетинговим), що доставляють товар на ринок. Найпоширенішим і найпростішим є метод, за яким ринкова ціна визначається двома кількісними параметрами: собівартістю вироб-ництва товару плюс середньою величиною прибутку. Цей метод дістав умовну назву "собівартість і прибуток'1. 
Технічно складнішим є метод "контрольної точки", що грунту-ється на виробничій функції Кобба-Дугласа (Cobb-Douglas Produc-tion Function). Вона заснована на припущеннях, що гранична віддача ресурсів зменшується, а коефіцієнти еластичності вироб-ництва за затратами залишаються незмінними. При цьому елас-тичність заміщення ресурсів в будь-якій точці дорівнює 1. Алгеб-раїчний вираз функції, що описує загальноекономічний рівень, такий: N =FN K 
 
де N - національний доход; А - коефіцієнт розмірності; L, К - відповідні об'єми застосованої праці та капіталу; , Р - незмінні коефіцієнти еластичності виробництва, відповідно по праці та капіталу. 
Функція, що розглядається, дає можливість визначати рівень дохо-ду відповідно до характеру змінних. Якщо їа 4- Р == 1, існує ліній-на залежність; в усіх інших випадках ефект масштабу позитивний, коли Есе + Р > 1, і негативний, коли 2а + ? < 1. Аналогічно можна визначити вартісні значення виробництва на локальних рівнях. 
Хоча за другим методом враховується широке коло факторів ціноформування, він, як і перший, має істотний недолік: викорис-тання лінійних залежностей між значеннями факторів динаміки ринкової ціни. Усунути його можна за допомогою методу, заснова-ного на визначенні показника цінової еластичності, коли отриму-ють кількісне вираження можливого діапазону коливання ринко-вих цін залежно від динаміки обсягу попиту на товар: E= П1-П2/П1+П2 : Ц1-Ц2/Ц1 +Ц2 
 
де Е^ - цінова еластичність; Я,, Лд - значення зміни попиту; Ц,, Ц^ - значення зміни ціни. 
Іноді застосовують метод "споживної вартості", коли за допомо-гою експертних оцінок споживних властивостей товару визнача-ють цінову політику на ринку певного товару. 
Ціноутворення в ринкових умовах реалізується через цінову стра-тегію продавця товару. Загальними напрямами цінової стратегії є: 
1) визначення місця ціни в системі засобів конкурентної бороть-би на ринку; 2) вибір методу розрахунку ціни; 3) характер ціно-вої адаптації нових товарів на ринку; 4) зв'язок ціни з життєвим циклом товару; 5) моделювання відношення покупця до ціни това-ру; 6) аналіз обмежень ринкового і позаринкового характеру на ціну. 
 

Сутність  ціни. Теорії ціноутворення

У ринковому  механізмі особливе значення мають  ціна і ціноутворення. Вона є основною формою здійснення товарно-грошових відносин. Ціна в ринковій економіці є найбільш поширеною категорією: її мають всі  види продукції, послуг та виробничих ресурсів. За допомогою ціни виражаються  різні економічні показники, вимірюються  різні економічні величини: обсяги виробництва, обігу і споживання, різноманітні ресурси тощо. Ціна є формою зв'язку між виробником товару і його споживачем. Від рівня ринкової ціни залежить можливість реалізації економічних інтересів як товаровиробника, так і споживача. Тому правильне визначення ціни має надзвичайно важливе значення і для товаровиробників, і для споживачів. Через ринкові ціни доходи перерозподіляються між товаровиробниками (підприємцями) і споживачами (покупцями). Отже, ціна є однією з найважливіших економічних категорій як на рівні суспільства, так і на рівні окремих суб'єктів господарської діяльності та споживачів.

У світовій економічній науці існують різні концепції ціни і ціноутворення. Так, теорія трудової вартості виходить з того, що основою ціни є вартість, яка визначається затратами праці у їх суспільно необхідній формі на виробництво товарів. Марксистська політична економія розглядає ціну як грошове вираження уречевленої в товарі праці, показник величини вартості товару. Отже, ціна є грошовим вираження вартості товару. Це визначення ціни у сучасній вітчизняній економічній літературі є найпоширенішим.

Прихильники концепції  граничної корисності У. Джевонс, Ю Менгер, Ф. Візер, Є. Бем-Баверк та ін. при визначенні ціни на перший план ставлять корисність товару. Згідно з цією концепцією, ціна товару визначається суб'єктивно-психологічною оцінкою споживачів: ціною граничної останньої одиниці товару. Тобто концепція граничної корисності ввела споживача до числа учасників ціноутворення, встановила мотиви його поведінки у цьому економічному процесі.

У світовій економічній теорії найпоширенішою концепцією ціноутворення є неокласична теорія англійського економіста кінця XIX- початку XX ст. А. Маршалла, яка поєднує три концепції - витрат виробництва, граничної корисності та попиту і пропозиції. Ціна будь-якої речі, за теорією А. Маршалла, є її міновою вартістю щодо всіх речей загалом, або її купівельною вартістю.

Серед сучасних західних економістів поширилася багатофакторна теорія ціни. Згідно з нею, ціна визначається сукупністю чинників - затратами виробництва, співвідношенням попиту і пропозиції, продуктивністю праці, станом грошового обігу, наявністю циклів в економіці, характером державного регулювання тощо.

Згідно з Господарським  кодексом України, ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт і послуг), яку реалізують суб 'єкти господарської діяльності. Вона є важливою умовою господарського договору (контракту).

Ринкова ціна має  покривати витрати на виробництво  товару (послуги) і давати змогу товаровиробнику  отримати оптимальний прибуток за докладені  зусилля і ризик. Рівень ринкової ціни товару залежить не тільки від витрат виробництва. Ринкова ціна перебуває під впливом різних ціноутворюючих чинників: корисності товару для споживача, продуктивності праці, ефективності виробництва, попиту і пропозиції на ринку як товарів, так і чинників виробництва, конкуренції, стану грошового обігу, платіжного балансу, методів державного регулювання, психологічних і соціальних чинників, економічної і політичної стабільності тощо.

Такий багаточинниковий підхід спрямований на виявлення впливу на рух ціни в сучасній ринковій економіці як умов виробництва (кількості вироблених товарів, їх якості і витрат, так і умов попиту (місткості ринків, наявності конкурентів, взаємозамінюваних товарів тощо).

Чинники, що впливають  на рівень та динаміку ринкових цін, можна представити так:

1. Чинники, які  сприяють зниженню цін:

– зростання  продуктивності праці на основі науково-технічного прогресу;

– зростання  виробництва;

– зниження витрат виробництва;

– зниження податків;

– конкуренція;

– розвиток прямих економічних зв'язків.

2. Чинники, які  сприяють зростанню цін:

– спад виробництва  та монополізм;

– збільшення маси грошей в обіговості;

– зростання  податків;

– збільшення заробітної плати;

– зростання  прибутковості;

– ажіотажний попит;

– погіршення якості продукції;

– нестабільність економічної, соціальної та політичної ситуації.

9.5.2. Функції ціни в ринковій економіці

У ринковій економіці  значення ціни для нормального ходу процесу відтворення визначається її функціями. Головні з них такі: обліково-інформаційна, розподільча, стимулювальна, регулювальна.

Обліково-інформаційна функція ціни полягає в тому, що за її допомогою виражаються в єдиній грошовій формі різноманітні види ресурсів, витрат і результати, а також різні економічні показники, які використовуються у господарській діяльності. Ціна є критерієм прийняття економічно обґрунтованих рішень господарської діяльності суб'єктів ринку, дає інформацію про потреби в товарах та послугах, вигідність їх виробництва тощо. Отже, ринкова ціна є для кожного виробника і споживача основним носієм інформації про наявність різноманітних товарів і послуг на ринку, приблизні витрати на їх виробництво. Вона є орієнтиром для всіх товаровиробників і змушує їх пристосовуватися до вимог реального ринку. Тобто, ринкова ціна - це той сигнал, який повідомляє товаровиробникам і споживачам, як їм потрібно діяти на сучасному ринку.

Розподільча функція  ціни визначає розподіл і перерозподіл вартості суспільного продукту та національного  доходу, відшкодування витрат, утворення  доходів у галузях, суб'єктів господарювання і певних соціальних груп населення. Від складених на ринку цін залежить, які суб'єкти господарювання збільшують свій прибуток, зазнають збитків. Отже, ринкова ціна диференціює доходи суб'єктів підприємницької діяльності: для одних створюються економічні умови щодо подальшого розвитку, а для інших постає питання про їх банкрутство, існування.

Стимулювальна функція ціни полягає в тому, що ринкові ціни сприяють заохоченню тих суб'єктів господарювання, які найбільш раціонально використовують свої виробничі можливості для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовують найновіші досягнення техніки і технології, досконаліші форми і методи організації виробництва тощо.

Стимулювальний  вплив ціни на зростання обсягів  виробництва, його ефективність здійснюється як через загальний рівень ринкової ціни, так і через величину прибутку в ціні. Причому для суб'єктів господарської діяльності важлива не так сама величина прибутку, як та частина, що залишається в їхньому розпорядженні.

На споживачів стимулювальна функція ціни впливає  через механізм формування ціни попиту і ціни пропозиції, внаслідок чого при підвищенні ринкових цін споживання товарів та послуг зменшується і навпаки. Отже, стимулювальна функція реалізується шляхом підвищення рівня прибутку в ціні, надбавок і знижок до основної ціни товарів і послуг.

Регулювальна  функція ціни полягає в тому, що за допомогою цінової політики держава  забезпечує регулювання пропорцій  суспільного відтво-реннЯі передусім  між виробництвом, споживанням і нагромадженням, між попитом і пропозицією та ін. Досвід ринкової системи господарюванн я підтверджує, що ринкова ціна є основним важелем регулювання у виробництві та споживанні товарів і послуг.

Усі функції, які  ціна виконує в ринковій економіці, перебувають у тісному взаємозв'язку. Отже, з урахуванням усіх виконуваних функцій можна повніше з'ясувати економічну сутність і роль ціни в системі ринкових відносин.

9.5.3. Формування цін у ринковій економіці. Методи й етапи ціноутворення

В умовах ринкової економіки формування цін відбувається під впливом сукупності чинників. їх поділяють на внутрішні і зовнішні. Внутрішні чинники - це всі ті чинники, які впливають на витрати виробництва товарів і послуг (постійні, змінні, прямі, непрямі): вид товару, що виробляється; попит на деякий товар чи послугу та ін. Зовнішні чинники - державне регулювання цін, економічна, соціальна та політична ситуація в країні, правові чинники тощо. На ціну впливають також суб'єктивні, психологічні процеси (звички, традиції, мораль тощо).