Проблеми формування ринку праці в Україні на сучасному етапі

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Февраля 2011 в 21:18, курсовая работа

Краткое описание

На етапі економічного зростання набуває особливої значущості здійс-нення регулюючих заходів, спрямованих на ліквідацію прихованого безробіття, проведення політики продуктивної зайнятості. Зусилля органів державної влади, і насамперед уряду, мають концентруватися на запровадженні дієвих стимулів створення нових робочих місць, забезпечення гарантій зайнятості в процесі приватизації та реструктуризації підприємств, на підтримці підприємництва і само зайнятості населення, розширенні практики громадських робіт, підвищенні гнучкості ринку праці.

Содержание работы

ВСТУП…………………………………………….………………………………….3
РОЗДІЛ 1. Загальноекономічна характеристика ринку праці………….………....5
1.1. Структура ринку праці……………...…………………………………………..5
1.2. Особливості механізму функціонування ринку праці……………..................9
1.3. Безробіття, його причини і види……………………………………………...11
РОЗДІЛ 2. Особливості функціонування ринку праці на мікрорівні….…….….15
2.1. Взаємозв’язок ринку праці і ринків факторів виробництва…….....………..15
2.2. Попит і пропозиція фірми на працю………..……..………………………….18
2.3. Заробітна плата як мотиваційна складова продуктивної зайнятості ………22
РОЗДІЛ 3.Ринок праці в Україні на сучасному етапі……………..……………..26
3.1. Ринок праці України: сучасний стан та шляхи реформування……………..26
3.2. Проблеми збалансованості регіональних ринків праці……………………..30
3.3. Ринки праці з неповною конкуренцією……………………………...……….33
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...…37
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………...39
ДОДАТОК…………………………………………………………………………..41

Содержимое работы - 1 файл

курсoвая.doc

— 610.00 Кб (Скачать файл)

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………….………………………………….3

РОЗДІЛ 1. Загальноекономічна характеристика ринку праці………….………....5

1.1. Структура ринку праці……………...…………………………………………..5

1.2. Особливості механізму функціонування ринку праці……………..................9

1.3. Безробіття, його причини і види……………………………………………...11

РОЗДІЛ 2. Особливості функціонування ринку праці на мікрорівні….…….….15

2.1. Взаємозв’язок ринку праці і ринків факторів виробництва…….....………..15

2.2. Попит і пропозиція фірми на працю………..……..………………………….18

2.3. Заробітна плата як мотиваційна складова продуктивної зайнятості ………22

РОЗДІЛ 3.Ринок праці в Україні на сучасному етапі……………..……………..26

3.1. Ринок праці України: сучасний стан та шляхи реформування……………..26

3.2. Проблеми збалансованості регіональних ринків праці……………………..30

3.3. Ринки праці з неповною конкуренцією……………………………...……….33

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...…37

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………...39

ДОДАТОК…………………………………………………………………………..41 
 
 

Вступ

      На  етапі економічного зростання  набуває особливої значущості здійснення регулюючих заходів, спрямованих на ліквідацію прихованого безробіття, проведення політики продуктивної зайнятості. Зусилля органів державної влади, і насамперед уряду, мають концентруватися на запровадженні дієвих стимулів створення нових робочих місць, забезпечення гарантій зайнятості в процесі приватизації та реструктуризації підприємств, на підтримці підприємництва і само зайнятості населення, розширенні практики громадських робіт, підвищенні гнучкості ринку праці.        

      На  мою думку, реалізація державної  політики в сфері ринку праці, згідно різних Програм та Положень, таких, наприклад, як „Концептуальні засади стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 роки „Європейський вибір”, Стратегії та Програми інтеграції України до Європейського Союзу та ряду інших, повинні, принаймні, сприяти таким факторам, як:

  • стабілізація ринку праці, підвищення ефективності зайнятості населення та створення умов для її зростання, досягнення балансу між попитом і пропонуванням робочої сили, вдосконалення механізмів регулювання ринку праці, надійний соціальний захист незайнятого населення;
  • визначення загальної потреби в робочих місцях та забезпечення їх робочою силою відповідної професійно-кваліфікаційної якості. Збереження робочих місць, які ефективно функціонують, і створення нових робочих місць;
  • підвищення мінімального розміру допомоги по безробіттю;
  • створення умов  для ефективної співпраці державної служби зайнятості та приватних агентств з працевлаштування щодо здійснення державної політики організації ринку праці;
  • розгортання ефективних програм зайнятості населення, спрямованих на підтримку та розвиток самозайнятості населення, малого підприємництва;
  • створення нових робочих місць шляхом розвитку малого та середнього бізнесу;
  • вдосконалення механізмів працевлаштування найменш конкурентноспроможних на ринку праці категорій населення, зокрема осіб з обмеженими фізичними можливостями, молоді, випускників навчальних закладів, жінок , які мають неповнолітніх дітей.

      Сучасна політика ринку праці спрямовується  на забезпечення повної продуктивної зайнятості всього економічно активного  населення. Досягається ця мета активними  та пасивними методами, які поєднують  державні зусилля щодо зниження масштабів, рівня та тривалості безробіття і забезпечення надійного захисту безробітних та їх утриманців від зубожіння.

      Конкретний  механізм досягнення повної продуктивної зайнятості визначається відповідно до обраної моделі соціально-економічного розвитку суспільства. Відповідно в сучасному світі функціонує велика кількість досить різних моделей.

      Основною  рисою сучасних тенденцій розвитку ринку праці є формування єдиного  механізму задоволення пропозиції робочої сили поза залежністю від  конкретного місця проживання тієї чи іншої людини (групи людей) в контексті загального процесу глобалізації ринку праці і формування єдиного загальносвітового ринку.

      Розділ 1. Загальноекономічна характеристика ринку праці

      1.1. Структура ринку праці

      Специфічність ринку праці економіки перехідного  періоду випливає з глибоких суперечностей, що склалися у сфері трудових відносин на цьому етапі суспільного розвитку. З одного боку, зберігаються елементи відносин, властивих командно-адміністративній економіці, тобто так званий позаекономічний примус (збереження реєстрації (до 2002 p.); низька мобільність робочої сили; бронювання робочих місць для осіб зі зниженою конкурентоздатністю; встановлення певних пільг для господарюючих суб'єктів, що використовують працю зазначеної категорії працездатного населення; державний розподіл кадрів вищої кваліфікації та т. ін.), а з іншого — з'являються елементи ринкових відносин з властивою для них системою найму робочої сили, специфікою умов і оплати праці. Відповідно до цього формується більш гнучкий механізм підтримання збалансованості чинників виробництва, в якому тісно взаємодіють елементи старої та нової систем. Однак перевага зберігається за першими елементами відносин, в основному через об'єктивні причини, що зумовлено тотальним одержавленням власності та надмірною фетишизацією ролі держави в регулюванні трудових відносин у минулому. Формування нових економічних відносин може бути ефективним лише в тому випадку, коли враховується, від якого стану йде суспільство і якої якості воно прагне. Це ключове положення не ільки не заперечує, а й передбачає збереження міцних позицій держави в розв'язанні проблем зайнятості в перехідний період та створення ефективних механізмів регулювання трудових відносин.

Схема 1.1. Структура ринку.

      З огляду на вищезазначене стає очевидним, що завдання держави полягає в тому, щоб врахувати в механізмі зайнятості співіснування двох систем відносин — адміністративних і економічних з використанням всіх можливостей державного сектора економіки у розв'язанні проблем та всіляко сприяти створенню ринкового сектора економіки. Паралельно з цим має йти процес формування механізмів регулювання зайнятості, організації інституційної основи ринку праці — служб зайнятості, центрів підготовки та перепідготовки кадрів, банків інформації про наявні вакантні місця у системі соціального захисту працівників і т. ін. Функціонально їх діяльність змінюється, наповнюючись новим ринковим змістом.

      Процес  формування і задоволення попиту на робочу силу характеризує така схема (див. схему 1.2):

      Схема 1.2. Схема формування і задоволення попиту на робочу силу

      Регулюючи чинники попиту і пропозиції робочої  сили, держава сприяє прогресивним перетворенням у сфері виробництва  і зайнятості, підсилюючи цим дію  ринкових регуляторів. По суті, це означає, що вона поступово нав'язує ринкові правила гри її учасникам.

      Основними функціями сучасного ринку праці  є такі: 1) суспільний поділ праці; 2) інформаційна — дає інформацію про структуру попиту і пропозиції робочої сили; 3) посередницька —  узгоджує економічні інтереси між власниками робочої сили та власниками робочих місць; 4) професійна консультація тих, хто шукає роботу, або власників засобів виробництва відносно правових аспектів використання найманої робочої сили; 5) регулююча — профвідбір робочої сили та її профадаптація для формування оптимальної професійно-кваліфікаційної структури; 6) ціноутворююча — забезпечення конкурентного середовища для суб'єктів трудових відносин; 7) пропорційність розподілу робочої сили відповідно до структури суспільних потреб і розвитку науково-технічного прогресу; 8) резервна — сприяє формуванню резерву трудових ресурсів для забезпечення нормального процесу суспільного відтворення. Вказані функції тісно пов'язані між собою і доповнюють одна одну. Вони характерні для всіх видів ринку праці: внутрішнього, зовнішнього або потенційного, та для циркулюючого, що складають національний ринок праці.

      У той же час існує і класифікація ринків праці за обсягом: внутрішній, національний, міжнародний та світовий. Схематично це можна представити у такий спосіб (див. рис. 1.1).

      

      Рис.1.1. Класифікація ринків праці за обсягом

      Важливим  моментом в процесі аналізу ринку  праці є його поділ на сегменти.

      Ринок праці підрозділяється на окремі частини — цільові ринки, які  називаються сегментами.

      Сегментація ринку праці — це об'єктивно  обумовлений процес структуризації ринку праці, при якому під впливом політико-економічних та соціальних факторів розвитку суспільства виникає необхідність його розподілу на окремі субринки або сегменти, які відрізняються характеристиками та правилами поведінки, з урахуванням особливостей кожної категорії працівників.

      Ознаками  сегментації можуть бути:

      • територіальне положення — регіон, район тощо;

      • демографічні характеристики — статево-віковий  і сімейний склади населення;

      • соціально-економічні характеристики — рівень освіти, професійно-кваліфікаційний склад працівників, стаж роботи тощо;

      • економічні критерії — розподіл покупців за формами власності, за їхнім фінансовим станом; розподіл працівників за рівнем матеріальної забезпеченості та ін.;

      • психографічні показники — особисті якості працівників, їх належність до певних верств і прошарків суспільства тощо;

      • поведінкові характеристики — мотивація  зайнятості та ін. Всі ознаки можна  об'єднати у три групи: професійно-галузеву, кваліфікаційно-оплатну та соціально-демографічну.

      Територіально-сегментаційна  структура ринків праці виглядає так

      Схема 1.3. Територіально-сегментаційна структура ринків праці

      Коли  пропозиція робочої сили перевищує  попит на неї, з'являється надлишок робочої сили, тобто безробіття.

      Коли попит на робочу силу перевищує її пропозицію, це означає нестачу, дефіцит робочої сили з усіма відповідними наслідками.

      1.2. Особливості механізму функціонування ринку праці

      Для того, щоб заглибитись в тенденції  розвитку ринку праці, слід визначити деякі терміни, що використовуються сучасною економічною школою, зрозуміло, виключно ті терміни, які безпосередньо стосуються ринку праці.

      Ринок праці являє собою відкриту підсистему, що через міжрегіональні міграції органічно  взаємодіє з ринками праці  інших регіонів. Як і кожний інший, ринок праці характеризується видом товару, який на ньому продається, його ціною, попитом та пропозицією. Відмінність ринку праці від всіх інших полягає в тому, що в результаті купівлі-продажу товар не відокремлюється від його попереднього власника, тобто фактично об’єктом купівлі-продажу є право на використання робочої сили (здатності до праці), при чому предметом торгу є не тільки певний вид здатностей виконувати трудові функції, а і тривалість і умови виконання цих функцій.

      Таким чином, слід зазначити, що основними компонентами ринку праці є:

  • пропозиція робочої сили;
  • попит на робочу силу;
  • вартість та ціна робочої сили.

Информация о работе Проблеми формування ринку праці в Україні на сучасному етапі