Платіжна картка як банківський інструмент безготівкових розрахунків

За методом  виготовлення

Ембосовані картки – картки, на яких інформація нанесена рельєфним шрифтом (видавлена) спеціальним апаратом – ембосером.

Неембосовані картки – картки, на яких ідентифікаційна інформація випалюється, і, як правило, даний вид карток призначений тільки для електронного використання. [12, с. 227]

Обов'язковими реквізитами, нанесеними на банківську платіжну картку, є реквізити, що надають можливість ідентифікувати платіжну систему і банк-емітент. Платіжні картки внутрішньодержавних платіжних систем обов’язково повинні мати ідентифікаційний номер емітента, встановлений Національним банком України.

За цільовим призначенням банківські картки використовуються для  безготівкової оплати товарів і  послуг з рахунка клієнта банку, який володіє карткою (власником  картки залишається банк), а також  для отримання ним готівкових грошей зі свого рахунка через  банкомати. У межах України всі операції з використанням банківських платіжних карток виконуються тільки в національній грошовій одиниці України.

 

2. Нормативно – правова основа регулювання безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток

 

Головною особливістю безготівкових розрахунків є те, що обов’язковим учасником цих розрахункових відносин виступає банк (або кілька банківських установ). Безготівкові розрахункові відносини є самостійними грошовими відносинами за двома підставами:

1) до розрахунків залучається банк, внаслідок чого не збігаються суб’єкти основних економічних відносин і суб’єкти, що беруть участь у розрахунках;

2) грошові відносини як допоміжна і складова функція основних економічних відносин відокремлюються від нього за допомогою спеціальної правової регламентації.

Правові основи емісії, порядок використання банківських платіжних карток, здійснення операцій із застосуванням платіжних карток та їх облік регулюються на основі:

- Закону України «Про Національний банк України» від 13.07.2000 р.;

- Закону України «Про банки і банківську діяльність» (із змінами та  доповненнями №1617-VI від 24 липня 2009 року);

- Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04. 2001 р.;

- Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням (із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного   банку N 481 ( z1336-10 ) від 04.11.2010);

- Інструкції  про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті N 22, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р.;

- Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої Постановою № 492 Правління НБУ від 12. 11. 2003р. (зі змінами та доповненнями);

- Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої Постановою №280 Правління НБУ від 17. 06. 2004 р. (зі змінами та доповненнями).

- Постанови N 123 від 08.04.2005  Про затвердження Правил бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банках України, а також іншими законодавчими актами України та нормативними актами Національного банку України.

Відповідно до Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків за допомогою електронних документів. Національний банк забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків через свої установи, дає дозвіл на проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини комерційних банків та через їх власні розрахункові системи. [2]

Відповідно до Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», встановлено порядок здійснення банками емісії платіжних карток, визначено операції, що здійснюються з їх застосуванням, і порядок розрахунків за цими операціями, а також установлено загальні вимоги до внутрішньодержавних платіжних систем, що створюються та функціонують в Україні. Визначено особливості застосування платіжних карток внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем.

На території України  застосовуються платіжні картки, емітовані  членами внутрішньодержавних і  міжнародних платіжних систем (резидентами  та нерезидентами).

Банк зобов'язаний у порядку, установленому законодавством України, ідентифікувати клієнтів, які відкривають  карткові та інші рахунки в банку, та держателів платіжних карток, які  здійснюють операції з їх використанням  за цими рахунками. [7]

Згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», емісія платіжних карток у межах України проводиться виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій (крім одноемітентних внутрішньобанківських платіжних систем). Вид платіжної картки, яку емітує банк, тип її носія ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікросхема тощо), реквізити, що графічно нанесені на неї, визначає платіжна організація відповідної платіжної системи, в якій ця картка використовується.

Платіжна картка є власністю  емітента і надається клієнту  або його довіреній особі відповідно до умов договору з клієнтом. Фізичним особам, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, емітент надає особисті платіжні картки.

Клієнти та їх довірені особи  застосовують платіжні картки відповідно до умов договору з емітентом як засіб для: безготівкової оплати за товари (послуги), у тому числі в системах електронної торгівлі; перерахування коштів із своїх картрахунків на інші власні рахунки та на рахунки інших осіб; одержання готівки в касах банків, інших фінансових установ, торговців і через банкомати.

Національний банк України  веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів банків - емітентів платіжних  карток внутрішньодержавних платіжних  систем. У межах України переказ за операціями, які ініційовані із застосуванням платіжних карток, виконується тільки у грошовій одиниці України. Еквайринг в Україні здійснюється виключно юридичними особами - резидентами, що уклали договір із платіжною організацією.

Видача готівки через  банківські автомати в межах України  здійснюється в національній валюті, а через банківські автомати уповноважених  банків-емітентів - у валюті рахунку  платіжної картки. Банки-резиденти, які емітують платіжні картки, не мають  права укладати договори про розповсюдження емітованих ними платіжних карток з  іншими суб'єктами підприємницької  діяльності. [3]

Відповідно до Інструкції  про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої Постановою №280 Правління НБУ від 17. 06. 2004 р., План рахунків розроблено відповідно до загальноприйнятих у міжнародній  практиці  принципів  і  міжнародних   стандартів   та національних  положень  (стандартів)  бухгалтерського  обліку та є обов'язковим для використання банками України. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку  банків  України встановлює порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку, визначає характеристику і коротке   призначення  рахунків  для  відображення  інформації  за типовими операціями. За рахунками   Плану  рахунків  відображаються  операції,  що визначені законодавством      України,      у      тому      числі нормативно-правовими    актами    Національного   банку   України, відповідно до їх економічної суті.

Облік операцій з використанням  платіжних карток ведеться згідно з Правилами бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банках України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 8 квітня 2005 р. № 123. Ці Правила визначають  порядок обліку  банками України операцій  з використанням платіжних карток внутрішньодержавних та  міжнародних платіжних систем під час здійснення  оплати  вартості  товарів і послуг,  проведення  операцій через програмно-технічні комплекси  самообслуговування, через касу банку за допомогою платіжних терміналів  та  іншого  обладнання,  під час фінансових розрахунків між членами міжнародних платіжних систем.

На сьогоднішній день нормативно-правова база в Україні щодо регулювання безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток є чіткою і описує необхідні аспекти, забезпечуючи стале функціонування і розвиток даної системи.

Попри встановлення законодавчих вимог, вказівок і обмежень на ведення  операцій за картковими рахунками, керівництво банку та його установ має правильно визначати обсяг карткових операцій та пов'язаних із ними ризиків. Слід врахувати реальну частку платежів, які здійснюються з використанням банківських платіжних карток у роздрібному платіжному обороті як у розрізі міжнародних і внутрішньодержавних платіжних карток, так і в розрізі кожної окремої платіжної системи, суму активів, капітал банку, кількість клієнтів, які користуються цим платіжним інструментом, перевірити знання фахівців, залучених до виконання таких операцій. [17, c. 306]

 

1.3. Досвід розвинутих країн світу щодо організації функціонування ринку платіжних карток

З середини ХХ століття починають  з’являтися автоматизовані системи  розрахунків за допомогою спеціальних  банківських карток. Перші картки сучасного вигляду почали застосовувати  в США після випуску Franklin National Bank  у 1951 р. першої банківської платіжної картки. [9, c.74]

Розвиток системи безготівкових  розрахунків пройшов довгий час  становлення та розвитку, і на сьогоднішній день розрахунки за допомогою банківських карток отримали широке розповсюдження по всьому світу. Магазини, квиткові каси, готелі більшості країн приймають до сплати пластикову картку, що означає схвалення світовою спільнотою використання такого виду платіжних засобів.

Найбільші міжнародні фінансові  асоціації, такі, як VISA, American Exdivss, Master Card, Europay, Diners Club і JCB представляють за кордоном своїм клієнтам практично будь-яку послугу в будь-якій сфері обслуговування. Функціонування таких фінансових асоціацій спирається на потужну інфраструктуру, за користування якою виплачується комісійні. [21]

Європейський Союз намагається  сприяти досягненню своїх цілей  зростання (викладених у Лісабонській стратегії) за допомогою радикальної  реструктуризації індустрії платежів у країнах-членах ЄС. Створивши єдину  зону платежів у євро (SEPA) і прийнявши  Директиву про платіжні послуги (PSD), ЄС має намір домогтися ефективності індустрії безготівкових платежів за рахунок масштабу, посиленої конкуренції  та інновацій. PSD направлена насамперед на захист прав споживачів і забезпечення безпеки електронних платежів на території Європейської економічної  зони та передбачає впровадження єдиних умов здійснення платежів у рамках держав ЄС.

З 2008 року всі банки в  ЄС уже були зобов'язані видавати розрахункові карти із чіпами, які повинні були відповідати стандартам EMV (Eurocard Mastercard Vіsa) і забезпечувати їхнє використання для розрахунків і одержання готівки в банкоматах усіх держав ЄС. З кінця ж 2010 року згідно з новим законом усі банківські платіжні картки повинні без обмежень використовуватися у всій єдиній зоні платежів у євро.

У Великій Британії індустрія  платіжних карт розвивалася дуже активно. На певному етапі переважала національна система дебетових карт. Однак у міру розвитку ринку та більш глибокої інтеграції в глобальну фінансову систему, назріла необхідність міграції у міжнародну мережу. У 2001 році Національна компанія Великої Британії Swіtch Card Servіces Ltd розпочала переговори з компанією Europay Іnternatіonal (нині – Mastercard), які в підсумку привели до переходу Swіtch на бренд Maestro у 2002 р.

Банки Ірландії, поставивши за мету приєднання до SEPA, також почали поступово відмовлятися від національної карткової системи та національного процесингу Laser. Національні картки виявилися непопулярними у споживачів через проблеми з їхнім використанням для онлайн-платежів за кордоном. Враховуючи 2,9 млн. дебетових карт Laser, які були в обігу в Ірландії у 2008 році, акціонери Laser порахували невигідними інвестиції у відновлення та розвиток національної системи і запланували протягом 2010-2012 років перевести карткові портфелі в міжнародні платіжні системи (МПС).

Банківське співтовариство Бельгії теж дійшло висновку, про  міграцію у міжнародну мережу.

У програмах VISA і Мaster Card беруть участь тисячі закордонних банків більше ніж в 100 країнах світу.

Картки системи VISA і Амerican Ехdivss приймають близько півтора мільйонів торгових підприємств і 3,5 млн. їх філій.

В середньому на кожного повнолітнього жителя Європи припадає 1,1 картки.

На Великобританію та Францію припадає 60% загального числа транзакцій за картками в Європі. У країнах Європи дебетові картки складають 55% всіх платіжних карток; на них припадає 45% всіх транзакцій і 35% вартості грошового обороту. [22]

В Сінгапурі масового поширення  набули чіпові картки. Місцева чіпова картка - NETS, є в кожного сінгапурця (більше 3 млн.), а дана система вже експортована в інші країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Картка NETS приймається майже всюди: для сплати фасованих товарів в торгових автоматах, для дзвінків по таксофону, для сплати за парковку, для здійснення покупок через Інтернет, для отримання готівки в банкоматі, служить для доступу в організації (пароль для відкриття дверей) [10, c. 29]

В США шаленими темпами відбувається експансія платіжних карток на ринок. Так, в 2010 р.  вперше в історії міністерство фінансів США відмовилося від виробництва 10-доларових купюр, а число випущених банкнот номіналом п’ять доларів впало до мінімуму за останні 30 років. Американці все частіше воліють розплачуватися за товари та послуги за допомогою пластикових карт. У 2010 р. в Нью-Йорку майже 36 % випадків оплати таксі здійснювалися за безготівковим розрахунком. [23]