Планування матеріально-технічного постачання на підприємстві

 

    Матеріаловіддача:

    у 2008 році за планом – 15000/6000 = 2,5         фактично – 16993/6115 = 2,78

    у 2009 році за планом –12000/4800 = 2,5          фактично – 12810/2883 = 4,44

       у 2010 році за планом – 2700/15000 = 1,8          фактично – 27781/14846 = 1,87

    і відповідно, матеріалоємність:

    у 2008 році за планом – 6000/15000 = 0,4          фактично – 6115/16993 = 0,36

    у 2009 році за планом – 4800/12000 = 0,4          фактично – 2833/12810 = 0,22

        у 2010 році за планом – 15000/27000 = 0,55      фактично – 14846/27781 = 0,53

          Матеріаловіддача  характеризує віддачу матеріалів, тобто  скільки зроблено продукції з  кожної гривні спожитих матеріалів. З  вищерозрахованої матеріаловіддачі видно, що фактична матеріаловіддача вище планової, тобто фактичні матеріальні витрати більше запланованих, що свідчить про нераціональне і неефективне використання матеріальних ресурсів, а також про нестабільний рівень фондовіддачі. 

    Таблиця 2.2.4.

    Питома  вага матеріальних витрат у собівартості продукції.

 

          Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції складає:

    у 2008 році   - 42,43 %

    у 2009 році    - 18,29 %

    у 2010 році   - 53 %

          Коефіцієнт матеріальних витрат:

    2008 році -  6115/6000 = 1,019

    2009 році – 2883/4800 = 0,60

    2010 році – 14846/15000 = 0,99.

          У 2008 році по ТОВ «Будсервіс» відбулася перевитрата матеріальних ресурсів, тому що коефіцієнт матеріальних витрат більше одиниці. А в 2009 році і в 2010 року матеріальні ресурси витрачалися більш ощадливо. 

    2.3. Оцінка питомої ваги матеріальних запасів у загальній сумі майна підприємства

    У структурі оборотних коштів значну питому вагу займають товарно-матеріальні  і збутові запаси. Тому скорочення товарно-матеріальних запасів до оптимальних  розмірів буде сприяти підвищенню рентабельності, оскільки чим більшою сумою оборотних коштів розпоряджається підприємство при даному розмірі прибутку, тим менше рентабельність.

    Прискорення оборотності оборотних коштів є  центральною економічною проблемою  матеріально-технічного постачання. Її рішення дозволить не тільки збільшити  матеріальні ресурси для повного задоволення підприємств, але і поліпшити економічні показники їхньої роботи.

    Однією  з найважливіших задач планування матеріально-технічного постачання є своєчасність забезпечення підприємств і організацій необхідними їм матеріальними ресурсами. При цьому під своєчасністю мається на увазі постачання всіх різновидів матеріальних ресурсів безпосередньо до місць споживання у встановлений термін і необхідної якості.

    Порушення термінів постачань матеріалів веде до невиконання планів виробництва і реалізації продукції.

    Коефіцієнт  оборотних коштів у виробництві (К_обкв) обчислюється, як відношення вартості оборотних коштів у виробництві до середньомісячного виторгу. Оборотні кошти у виробництві визначаються, як кошти в запасах з урахуванням ПДВ мінус вартість зданих виконаних робіт.

    К_обкв = ((Кошти в запасах + Сума ПДВ) - Вартість зданих виконаних робіт)/К₁,

    де К₁- середньомісячний виторг.

    Коефіцієнт  оборотних коштів у виробництві  характеризує оборотність товарно-матеріальних запасів організації. Значення даного показника визначаються галузевою специфікою виробництва, характеризують ефективність виробничої і маркетингової діяльності організації.

    Кобкв₂₀₀₉ = ((43 829  + 7 942) – 0) / 20577,75 = 2,52

    Кобкв₂₀₁₀ = ((49 975+ 1 769) – 0) / 19683,42 = 2,63

    Коефіцієнт  оборотності товарно-матеріальних запасів виріс з 2,52 до 2,63, збільшення числа оборотів відбулося переважно  за рахунок росту запасів. Те, що коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів значно більше одиниці –  позитивний момент, свідчить про швидку оборотність капіталу, вкладеного в активи.

    Коефіцієнт  оборотних коштів у розрахунках  (К_обкр) обчислюється, як відношення вартості оборотних коштів за винятком оборотних коштів у виробництві до середньомісячного виторгу.

    К_обкр = (Оборотні активи – (Кошти в запасах + Сума ПДВ) + Вартість зданих виконаних робіт)/К₁,

    де  К₁  - середньомісячний виторг.

    Коефіцієнт  оборотних коштів у розрахунках  визначає швидкість звертання оборотних  активів організації, що не беруть участь у безпосереднім виробництві. Показник характеризує, у першу чергу, середні терміни розрахунків з організацією за зроблену, але ще не оплачену продукцію, тобто визначає середні терміни, на які виведені з процесу виробництва оборотні кошти, що знаходяться в розрахунках.

    Крім того, коефіцієнт оборотних коштів у розрахунках показує, наскільки ліквідною є продукція, що випускається організацією, і наскільки ефективно організовані взаємини організації зі споживачами продукції. Він відбиває ефективність політики організації з погляду збору оплати по продажах, здійсненим у кредит. Розглянутий показник характеризує імовірність виникнення сумнівної і безнадійної дебіторської заборгованості і її списань у результаті ненадходження платежів, тобто ступінь комерційного ризику.

    Зростання даного показника вимагає поповнення оборотних коштів організації за рахунок нових запозичень і приводить до зниження платоспроможності організації.

    Кобкр₂₀₀₉ = (89 288 – (43 829 + 7942) + 0) / 20577,75 = 1,82

    Кобкр₂₀₁₀ = (88 196 – (49 975 + 1769) + 0) / 19683,42 =1,85

    Рентабельність  оборотного капіталу (К_робк) обчислюється, як частка від розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні організації після сплати податків і усіх відволікань, на суму оборотних коштів.

    К_робк = Чистий прибуток підприємства / Оборотні активи

    Даний показник відбиває ефективність використання оборотного капіталу організації. Він  визначає, скільки карбованців прибутку приходиться на один карбованець, вкладений  в оборотні активи.

    Оборотність оборотних коштів – тривалість одного обороту в днях, визначається по формулі:

     ,  днів

    

    L₂₀₀₉= (((51815 +89288)/2)/ 246933) * 360  = 102,9 дня

    L₂₀₁₀ = (((89288+88196)/2) / 236 201)* 360 = 135,3 дня

    Як  випливає з розрахунку, у порівнянні з попереднім роком тривалість обороту оборотних активів збільшилася на 32,4 дні. Це означає, що кошти, вкладені в аналізованому періоді в оборотні активи, проходять цикл і знову приймають грошову форму на 32,4 дні довше, ніж у попередньому році.

    У результаті потрібні були додаткові кошти для продовження виробничої діяльності хоча б на рівні минулого року.

    Коефіцієнт  оборотності (в оборотах):

     ,  оборотів

    L₂₀₀₉= 246933 / ((51815 +89288)/2)   = 3,5 оборотів

    L₂₀₁₀ = 236 201 /((89288+88196)/2)  = 2,7 оборотів

    Таким чином, торік на 1 грн. оборотних коштів приходилося 3,5 грн. зданих виконаних  робіт, а в звітному році 2,7 грн., тобто  відбулося зменшення числа оборотів  (на 0,8). Це негативна тенденція. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ІІІ. ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ ЩОДО ПЛАНУВАННЯ МАТЕ-

РІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ПОСТАЧАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ.

    Безупинне ускладнення процесу матеріально-технічного постачання вимагає збільшення витрат праці на його здійснення. У той  же час напружений баланс трудових ресурсів у країні не дозволяє вирішувати проблеми забезпечення будівництва, що ускладнюються засобами виробництва екстенсивним шляхом, тобто за рахунок збільшення кількості працівників і маси споживаних ресурсів. Їх можна і потрібно вирішувати тільки шляхом інтенсифікації процесу забезпечення будівництва матеріальними ресурсами, розробки і здійснення заходів щодо підвищення ефективності і якості всіх сторін діяльності органів постачання. Стосовно до процесу матеріально-технічного постачання ефективність і якість означають найбільш повне, своєчасне, якісне, а також з найменшими витратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів виконання усіх функцій цього процесу.

    Безупинне удосконалювання забезпечення виробництва  продукцією виробничо-технічного призначення  впливає на поліпшення економічних показників виробництва.      

    Задоволення потреби підприємства в матеріальних ресурсах здійснюється двома шляхами: екстенсивним і інтенсивної. Екстенсивний шлях припускає збільшення видобутку  і виробництва матеріальних ресурсів і зв'язаний з додатковими витратами. Інтенсивний шлях задоволення потреби підприємства в матеріалах, сировині, паливі, енергії й інших матеріальних ресурсах передбачає більш економічна витрата наявних запасів у процесі виробництва продукції. Економія сировини і матеріалів у процесі споживання рівнозначна збільшенню їхнього виробництва.

    Найважливішим інструментом вишукування внутрівиробничих резервів економії і раціонального  використання матеріальних резервів є  економічний аналіз.

    Від стану матеріально-технічного постачання залежить такий найважливіший показник виробничої діяльності, як продуктивність праці. Безпосередній вплив матеріально-технічного постачання на продуктивність праці полягає в тім, що сам процес забезпечення виробництва матеріальними ресурсами вимагає визначених витрат часу працівників самих різних спеціалізацій. Тому створення в Україні ефективної системи матеріально-технічного постачання, установлення раціональних зв'язків між постачальниками і споживачами, механізація вантажно-розвантажувальних робіт, впровадження електронно-обчислювальної й іншої техніки буде не тільки сприяти підвищенню продуктивності праці в самій галузі матеріально-технічного постачання, але і впливати на її підвищення в народному господарстві.

    Непрямий  вплив матеріально-технічного постачання на продуктивність праці полягає в тім, що цей показник на підприємствах, у значній мірі залежить від стану матеріалів, що поставляються сировини і, а також від своєчасності і комплектності постачання всієї номенклатури матеріальних ресурсів.

    На  продуктивність праці великий вплив робить ступінь забезпечення робочих місць потрібними в даний момент матеріалами. Відсутність матеріалів часто служить причиною порушення ритмічності в роботі підприємств.

    Забезпечення  виробничих і будівельних  підприємств  усією номенклатурою споживаних матеріалів необхідної якості й у строго визначений термін відповідно до технологічного процесу дозволило б значно підвищити темпи росту продуктивності праці в Україні. Отже без значних капітальних вкладень і при тих же трудових ресурсах наша країна змогла б збільшити кількість виробленої продукції, необхідної для більш повного задоволення потреб трудящих.