Планування матеріально-технічного постачання на підприємстві

    Рпен + Знор = Оож + Е +В,

    де  Рпен - потреба в матеріальних ресурсах на виробниче-експлуатаційні потреби;

    Знор - запаси нормовані;

    Оож - залишки очікувані, тобто фактичні запаси, які існують на підприємстві на якийсь певний період;

    Е - економія

    В - план ввезення.

    У лівій частині рівняння відображається загальна потреба в матеріальних ресурсах, в правій його частині - джерела покриття цієї потреби.

    Процес  розробки плану МТЗ включає наступні етапи: розрахунок потреби в матеріальних ресурсах на виробниче-експлуатаційні потреби; виходячи з існуючих потреб розраховуються норми запасів ресурсів, необхідних для безперебійного функціонування підприємства; потім визначаються джерела покриття потреби в матеріальних ресурсах, розробляється план ввезення матеріалів з боку.

    Основними показниками матеріально-технічного забезпечення являються:

    - Визначення рівня забезпеченості  підприємства матеріальними ресурсами  за зазначений період часу;

    - Виявлення над нормативних або  дефіцитних видів матеріальних  цінностей;

    - Визначення долі транспортно-заготівельних  (у тому числі і різниці в цінах) витрат у загальних затратах при надбанні матеріальних цінностей;

    - Розрахунки показників раціонального  використання матеріалів у виробничому процесі;

    - Установлення розмірів втрат  внаслідок вимушених замін одних  матеріалів іншими тощо;

    Крім  того, обчислюються різні (планові, нормативні, фактичні) коефіцієнти використання матеріалів у виробництві, їх доля витрат у собівартості готової продукції тощо.

    Отже, оскільки безперебійне постачання підприємства матеріальними ресурсами - це обов’язкова умова його ефективної і ритмічної роботи, план матеріально-технічного забезпечення підприємства здійснюється в такій послідовності:

    - Підготовча робота (забезпечення  бланками-формами, інструктаж тощо);

    - Визначення джерела забезпечення  потреби в матеріалах;

    - Розрахунок потреби в матеріальних  ресурсах;

    - Розробка норм виробничих запасів. 

    1.2. Планування потреби в сировині та матеріальних ресурсах.

    Теоретично  планування потреби в сировині та матеріальних ресурсах можна представити  у вигляді схематичного ділення на 5, в основному не пов'язаних один з одним, елементів:

    Прогнозування попиту;

    Планування  виробництва;

    Планування  фізичного розподілу продукції;

    Планування  постачання:

    Система оцінок результатів функціонування системи МТЗ. Сюди ж відносяться дві підсистеми :

    1) обліку і контролю виконання  замовлень, що поступають від клієнтів;

    2) обліку і контролю виконання  замовлень фірми її постачальниками.

    Прогнозування попиту -  на цьому етапі проводиться аналіз ретроспективи попиту, спираючись на облік і аналіз замовлень, отриманих фірмою раніше. При цьому слід паралельно провести два види робіт: встановити відмінності в типах продукції і, можливо, споживачів, а також вибрати зі всієї широкої гамми існуючих методів прогнозування ті, які можуть бути використані в конкретних умовах. Третій етап зводиться до тестування і відбору відповідних методів складання прогнозу з урахуванням отриманих знань про ретроспективу попиту і про типи товарів. Тут також проводиться зіставлення отриманих результатів з реальним попитом, зафіксованим протягом даного періоду.

    Планування  виробництва - фахівці в області автоматизації управління виробництвом пропонують підхід, який вписується в схему "планування - виконання - контроль". Суть його полягає в тому, що система готує плани, виконання яких покладається на різні служби: службу закупівель, службу виробництва, службу устаткування і т.п. Потім реальні показники порівнюються з плановими для виявлення і ліквідації розбіжностей. Цей метод ґрунтується на двох основних принципах:

    - Управління здійснюється на основі запланованих показників

    - В управлінні враховується взаємозалежність  складових одного і того ж  готового виробу.

    Планування  фізичного розподілу продукції (або МТЗ збуту) - під системою МТЗ збуту слід розуміти мережу одиниць, що проводять послуги, діяльність яких направлена на задоволення торгового попиту при заданому рівні витрат і якості товарів. Ця діяльність здійснюється в рамках системи оперативного планування, пов'язаної з виробництвом товарів і з матеріальним постачанням.

    Перш  за все, на основі даних, отриманих при  прогнозуванні попиту і в ході обліку замовлень, розробляється загальний  план МТЗ збуту. При цьому встановлюється об'єм наявних ресурсів у зовнішніх і внутрішніх постачальників. Отримані цифри дозволяють переконатися в тому, що рух матеріальних потоків в належному об'ємі дійсно може бути забезпечений в ході даного періоду.

    Наступний етап процесу - розробка програм руху потоків виробів по всій розподільній мережі, від виробничих одиниць до центрів кінцевого продажу, навіть до клієнтів. Ця стадія зв'язана з визначенням потреб в складуванні . Тут же враховуються потреби в транспортних засобах.

    На  цій стадії складається програма масового пересування товарів, а  потім оптимізуються масштаби складських приміщень і їх географічне розміщення. Календарний графік підготовки товарів до відвантаження і постачань споживачеві може бути розроблений на підставі робочих програм, вживаних регіональними центрами реалізації.

    Планування  транспортних операцій сприяє скороченню їх витрат при одночасній підтримці заданого рівня послуги. Це досягається завдяки наступним заходам:

    - Оптимальний розподіл перевезень  по різних типах і видах  руху товару, відбір найбільш кваліфікованих перевізників; - оптимізація структури парку транспортних засобів, контроль над їх використанням і змістом;

    - Розробка маршрутів, що дозволяють  максимально повно використовувати  транспортні засоби і робочий  час згідно чинного соціального  законодавства;

    - Розробка щоденного оптимального  календарного графіка маршрутів  зі складанням звітів-прогнозів і відбором серед різних типів транспортних засобів.

    Планування  постачання полягає в складанні замовлень нарядів на закупівлі з уточненням даних відносно кількості товарів, що купуються, а також періодичних замовлень і штрафних санкцій унаслідок прострочених постачань. Типовий варіант оперативного планування - складання програми постачання під наявні замовлення з урахуванням обмежень з боку наявних запасів у виробництві і в торговій мережі.

    Цілі  оцінки результатів  функціонування системи МТЗ полягають в наступному:

    - Інформування всіх зацікавлених  представників керівництва про  досягнуті результати, оцінені з точки зору рівня продуктивності і витрат, а також окупності вкладених засобів; співвідношення реальних показників з плановими, з метою здійснення необхідних корегувань;

    - Забезпечення керівництва і функціональних  служб компанії методом кількісного виразу поставлених цілей. Доведення відповідних цільових свідчень до кожного рівня управління;

    - Посилення взаємозв’язків окремих компонентів загального процесу планування МТЗ на основі координації завдань, що стоять перед різними учасниками фізичного обороту;

    - Поліпшення взаємодії представників  різних рівнів і ешелонів управління, а також розвиток системи їх  стимулювання шляхом впровадження принципів управління по цілях;

    - Забезпечення науково обґрунтованого  ухвалення рішень на базі моделювання основних можливих варіантів. 

    1.3. Запаси, їх види, регулювання їх розмірів.

    Запаси  це матеріальні активи, які утримуються  для подальшого продажу, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції.

    Існують такі види запасів:

    - виробничі (сировина; основні та  допоміжні матеріали; комплектуючі  вироби, куповані напівфабрикати та ін. матеріальні цінності),

    - незакінчене виробництво,

    - готова продукція.

    При нормуванні виробничих запасів враховують призначення та фактори, які визначають їхню величину. У процесі регулювання  запасів визначається:

    - Страховий запас - нижче якого не може зменшуватись запас;

    - Мінімальний запас - він складається  з кількості матеріалів необхідних  на період з моменту розміщення замовлення до моменту постачання матеріалів на склад + страховий запас.

    - Максимальний запас - який створюється  в момент надходження матеріалів на склад;

    - Точка розміщення замовлення - розмір  при якому необхідно видати  замовлення на закупку нової партії матеріалів.

    За  призначенням запаси умовно поділяють  на:

    - Поточні ( забезпечує виробництво  в інтервалах між поставками),

    - Страхові (забезпечує виробництво  у випадках відхилення від  запланованих умов поставки; практично  страховий запас планується в  розмірі 25% максимального відхилення рівня запасу перед поставками від його середньої величини).

    - Підготовчі (дозволяє здійснювати підготовку матеріалів до виробничого застосування).

    Всі запаси зберігаються на складах разом. Але нормативні величини їх обчислюються окремо.

    Поточні запаси - забезпечують роботу підприємства у період між двома поставками і визначають добутком денної потреби на половину інтервалу між двома поставками в днях.

    Мз.п. = Мg * tg

    Підготовчий - це різновид поточного запасу. Створюється  він у тих випадках, коли перед  використанням матеріалів необхідно  провести спеціальну підготовку (сушка, правка пил, розкрій). Визначається добутком добової витрати на час підготовки в днях

    Мз  під = Мg * tg

    Страховий - створюється на випадок затримки надходження чергової партії матеріалів. Він визначається добутком середньодобової  витрати на норму запасу в днях.

    Мз  стр. = Мg * tg

    Сезонний  запас утворюється за умов сезонного  використання і заготівлі матеріалів.

    Головне завдання методики нормування виробничих запасів полягає в безперервності виробництва та виконанні виробничих програм. 

    1.4. Особливості визначення потреби цехів у матеріальних ресурсах.

    Забезпечення  підприємства необхідними матеріальними  цінностями належної якості і у відповідний час при мінімальних затратах головний показник діяльності відділу матеріально-технічного забезпечення.

    Основні дані для визначення потреби узгоджені з попитом пропозиції підприємства щодо виробництва товарів та послуг і норм витрат на їхнє виготовлення. Потребу можна розрахувати на основі двох методів. Найбільш поширеним є метод прямого розрахунку (подетальний, на виробничу одиницю, за аналогами, за типовими представниками, рецептурний та інші). При подетальному методі потреба в матеріалах визначається як добуток норми витрат на деталь і кількість запланованих до виробництва деталей. Потреба у матеріальних ресурсах:

    Пі = Ні*N*Кзн.,

    де  Пі - потреба у матеріальних ресурсах по видах,

    N - норма(Пі= витрат матеріалу,

    Ні - кількість виробів у виробничій програмі,