Особливості, проблеми, напрямки розвитку й удосконалення діяльності вільних економічних зон

Як показано в таблиці 2.4.1.,порівняно з подібними надходженнями в економіки постсоціалістичних країн Центральної і Східної Європи ,  надходження прямих іноземних інвестицій можна оцінити як дуже малі для економіки України, оскільки вони не в змозі вплинути на її розвиток

Найбільшу частку серед іноземних інвестицій в економіку України займають інвестиції США (15,2%), Кіпру (8,9%), Нідерландів (8,6%), Росії (7,5%), Великобританії (7,1%), Німеччини (5,7%). Хоча, як затверджують західні дослідники, якщо врахувати надходження з офшорних зон (Кіпру, Британських і Віргінських островів, Ліхтенштейну і ін.), які можна вважати російськими і українськими капіталами, їх об'єм інвестицій в економіку України буде значний більшим ніж США.

Наявність великої кількості іноземних інвесторів свідчить про позитивні тенденції в інвестиційних процесах в держав. І навіть не дивлячись на відміну ВЕЗ в 2005 році, об'єми інвестицій практично не змінилися, оскільки організовані в СЕЗ підприємства не перестали працювати, а у інвесторів була до того ж можливість переорієнтувати свої засоби в більш вигідні галузі, не зменшуючи їх об'єму.

Дванадцять існуючих вільних економічних зон займали в Україні територію приблизно 262,4 га, знаходячись у межах восьми областей і на території 11 населених пунктів. Всього вони привернули 1092,3 млн. доларів США прямих іноземних інвестицій, що в перерахунку на площу в 1 га складає 4,2 тыс долл.

11 травня 2000 року був проголошений Указ Президента Украины Л.Д. Кучми «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова». Їм передбачалося створити ряд податкових і митних переваг. Завдяки цьому Указу за період після його підписання і до 2005 року в підприємства Харкова поступили інвестиції з 72 країн світу на загальну суму 9,2 млн. доларів США.

Відповідно до Закону України «Про спеціальні вільні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в донецькій області» статус територія пріоритетного розвитку був наданий 22-м районам області. Частка території складає 22% площі донецької області, на якій проживає 69% населення і проводиться 74% всього об'єму промислової продукції і забезпечується 84% зовнішньоторговельного обороту.

Приведені вище дані по притоці інвестицій в ВЕЗ в Україні свідчать, що некоректно говорити про низьку ефективність іноземних інвестицій вільними економічними зонами країни. Тому необхідно зараз досконально вивчити причини неефективності роботи п'яти СЕЗ України, а так само передбачити найточніші і адекватні методи оцінки їх ефективності для ухвалення остаточного рішення по їх існуванню на території України.[8]

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ВЕЗ В УКРАЇНІ

Не можна не визнати, що в більшості країн світу спеціальні економічні зони можуть ефективно працювати на економіку держави. А проблематика діяльності вільних, «напівкримінальних» по словах деяких політиків, економічних зон лежить не в площині існування ВЕЗ як таких, а керівництві і контролі за ними, правильному визначенні пріоритетів для кожної з них, а так само в необхідності постійного вдосконалення законодавчої бази.

Серед інших можна назвати такі проблеми, що послужили приводом для відміни дії СЕЗ:

-                     неефективність дії п'яти з дванадцяти спеціальних економічних зон;

-                     можливість формування напівлегальних схем діяльності на території ВЕЗ;

-                     недосконалість законодавства України щодо ВЕЗ і відсутність єдиної державної концепції в цій області;

-                     політична нестабільність в державі.

Враховуючи світовий досвід, щоб уникнути криміналізації ВЕЗ, було б створити не керовані місцевими державними адміністраціями зони, і вже звичайно не відміняти їх взагалі, а надавати податкові і тарифні пільги по прогресивній шкалі підприємствам, продукція яких йде на експорт, які створюють значну кількість робочих місць, які упроваджують і використовують інновації і т.і.

При цьому необхідно розробити механізми нагляду і контролю за діяльністю СЕЗ, які велися в умовах строгої звітності декількома наглядаючими органами одночасно. У такому разі можна було б уникнути багатьох проблем ще до того, як стало питання про закриття ВЕЗ в Україні, що б дозволило не втрачати інвестиційну привабливість.

За роки існування ВЕЗ в Україні, була напрацьована велика кількість планових і програмних документів, присвячених підвищенню ефективності вже наявних зон і залученню інвесторів для створення нових. Серед таких документів і «Програма розвитку в Україні (спеціальних) вільних економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності на період до 2010 року», яка була покликана сприяти активізації процесу розвитку ВЕЗ у всіх регіонах України.[3]

ВИСНОВОК

Досвід зарубіжних ВЕЗ говорить про те, що інвестори користуються приблизно однаковим набором пільг: митними (звільнення від імпортних мит або істотне зниження в порівнянні із звичайними); податковими (відсутність податків на додану вартість, на прибуток і акцизів); бюджетними (надання різного роду субсидій); правовими (спрощений режим установи і реєстрації фірм); банківськими (пільгове кредитування); валютними (повна лібералізація валютних операцій). Надані пільги надалі окупаються доходами бюджету, що ростуть, від зростання виробництва в зоні. В світі ВЕЗ порівняно багато, хоча рішення про їх створіння приймаються лише після ґрунтовного опрацьовування, в результаті якого доводиться їх народногосподарська доцільність і ефективність.

Що ж до функціонування ВЕЗ в Україні, то, як показує проведений аналіз, тільки п'ять з дванадцяти існуючих зон працювали неефективно, до інших же був застосований не коректний підхід до оцінки результатів діяльності, що привело до закриття зрештою ВЕЗ в Україні. В цілому ж, вільні економічні зони допомогли привернути в економіку країни певні засоби, які б не вдалося привернути іншим шляхом. Необхідно відзначити, що закриття ВЕЗ в Україні повинне було стати не одноразовою відмовою від такої формі регіонального розвитку, а поступовий виявленням недоліків в роботі ВЕЗ, і здійсненню дій по законодавчому припиненню способів несумлінної поведінки підприємців в таких зонах. Але можливості по створенню законно функціонуючих і ефективних ВЕЗ ще не вичерпані, тому питання доцільності їх існування в Україні повинно ставиться найближчим часом.

Природно робота по залученню іноземних інвестицій складна і вимагає відповідального відношення. Тому вивчення, узагальнення і упровадження в життя кращого власного Українського і світового досвіду щодо ВЕЗ є насущною потребою для молодої держави. Ефективність роботи частини українських ВЕЗ і неефективність – інших повинна послужити приводом для більш детального розгляду способів і проблем їх функціонування. Крім того, не можна відмовлятися повністю і одномоментно від створення таких економічних утворень, а кожній дії в їх відношенні повинен служити глибокий і повний економічний аналіз їх діяльності.

Іноземні інвестори зацікавлені багатьма економічними регіонами України (Харків, Маріуполь, Севєродонецьк, Алчевськ та ін.). Тому треба знов повернутися к питанню відкриття нових вільних економічних зон.

Використана література

1.      Велігорський А. І. Вільні економічні зони як фактор відкритості економіки [Електронний ресурс] / А.І.Велігорський // Сіверянський літопис. – 2005. – №4-5. – с. 92-102. – режим  доступу. – http://www.siver-litopis.cn.ua/ arh/2005/ 2005n03/ 2005n03r10.pdf

2.      Кухарська Н.О. Вільні економічні зони – чинник інтеграції регіонів у світову економіку [Текст] / Н.О. Кухарська // Вісник соціально-економічних досліджень: Збірник наук. праць. – вип. 8, ч. 2. – Одеса 2001. – с. 56-58.

3.      Васенко В.К. Вільні економічні зони: стратегія розвитку [Електронний ресурс] / В.К. Васенко. – Суми: Довкілля. – 2004. – 347 с. – режим   доступу. – http://visnyk.sumdu.edu.ua/arhiv/2006/7(91)/ 15%20Vasenko%20p95-99.pdf

4.      Рыбалкин В.Е., Щербанин Ю.А., Балдин Л.В. и др. Международные экономические отношения: Учебник для вузов [Електронний ресурс] / В.Е. Рыбалкин, Ю.А. Щербанин, Л.В. Балдин и др.; под ред. проф. В.Е. Рыбалкина. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 605с. http://tourlib.net/books_others/rybalkin.htm

5.      Скоч А.В. Эффективность кластеризации региональной экономики [Електронний ресурс] / А.В. Скоч // Экономические стратегии. – 2007. – №05-06. – 159 с. – режим   доступу. – http://www.inesnet.ru/magazine/ mag_archive/free/2007_05_06/skoch.htm

6.      Бобух  І.М.  Становлення і функціонування спеціальних економічних зон в Україні [Електронний ресурс]  / І.М. Бобух. // НАН України. Рада по вивченню продуктивних сил України. — К., 2003. — 20 с. – режим   доступу. – http://www.dissua.com/ob_n1/ist1-63--pk-38043--l-ua--st-203--s-3--p-2.html

7.      Сігуа Г.В.  Розвиток вільних економічних зон в країнах з перехідною економікою [Електронний ресурс]  / Г.В. Сігуа // Економічні інновації – Одеса 2001. – вип. 10. – с. 55-61.  – режим   доступу. – http://librar.org.ua/ sections_load.php?s=business_economic_science&id=4381

8.      Макуха С.М. Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації [Текст] / С.М. Макуха. – Харків: Легас. – 2006. – 348 с.

9.      Кузьменко В.П., Кузнецова Л.И. Свободные экономические зоны: мифы и реальность [Електронний ресурс] / В.П. Кузьменко, Л.И. Кузнецова // Украинский научно-практический журнал “Экономика предприятия”. – 1999. – № 2-3, с.24-34. – режим   доступу. – http://www.masters.donntu.edu.ua/ 2002/fem/morozova/sez.htm

10. Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон : Закон України від 13 жовтня 1992 p. № 2663-ХІ1 // Відомості Верховної Ради України (ВВР) . – 1992. – № 50. – С.676

11. Державне  регулювання створення і функціонування спеціальних економічних зон, технопарків і територій пріоритетного розвитку (ТПР) [Текст] / Міністерство освіти і науки України; ред. Заєць І.О. – К.: Юрінком Інтер. – 2001. – 150с

4