Оплата праці

    Заробіток посібника (З_підс.) можна обчислити із залежності 

    З_підс. = N_фі × P_{н ві}   , грн.,          (1.17) 

    де  N_фі      – фактично виготовлена кількість продукції і-тим робітником за зміну, шт./зміну;

          Р_нві  – непрямий відрядний розцінок при обслуговуванні і-го робітника , грн./шт;

          n – кількість основних робітників, що обслуговуються одним підсобником, чол. 

    

  ^{, грн. ,         (1.18)} 

    де  С_зм – змінна тарифна ставка підсобника, грн/зміну;

          N_пл.і – плановий випуск продукції і-им робітником, шт/зміну.

    Заробіток допоміжного робітника (З_{нв. доп} ) обчислюється за формулою: 

    З_{нв. доп} = Т_ф × С_г × К_вн , грн,               (1.19) 

    де   Т_ф   – фактично відпрацьований допоміжним робітником  час, год/міс;

           С_г      – годинна тарифна ставка допоміжного робітника, грн/год;

           К_вн – середній коефіцієнт виконання норм на дільниці, яку обслуговує допоміжний робітник.

8.  Колективна  система оплати праці (бригадна).

    При використанні цієї системи спочатку розраховується заробіток усієї  бригади (З_бр) як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним із таких методів:

    1) Метод годино-коефіцієнтів. Використовується тоді, коли всі члени бригади працюють в однакових умовах.

    Розподіл  бригадного заробітку згаданим методом  проводиться в такій послідовності:

    а) визначають загальну кількість годино-коефіцієнтів (Г–К_бр), відпрацьованих бригадою, за формулою: 

    Г–К_бр = ∑ Т_фі × К_і   ,                    (1.20)

                                                                             I=1 

    де  Т_фі   – фактична кількість годин відпрацьована і-тим робітником, год/міс;

           К_і     – тарифний коефіцієнт по розряду і-го робітника;

           m     – кількість членів бригади, чол.

    б)    знаходять суму бригадного заробітку,  що припадає на один годино-коефіцієнт (З_1г-к ):

    

  ^{, грн. ;                   (1.21)}

    в)  заробіток і-го робітника (члена бригади) ( З_і ) обчислюють:

    З_і =Т_фі × К_і × З_1г-к   , грн.                      (1.22) 

    2) Метод коефіцієнту виконання норм. Використовується за умови, що члени бригади працюють у різних умовах.

    Послідовність розподілу бригадного заробітку  така:

    а) визначають заробіток бригади у випадку стопроцентного виконання норм виробітку (З_{бр 100%}) за формулою:

    З_{бр 100%} =Т_фі × С_гі , грн,                       (1.23) 

    де  С_гі – годинна тарифна ставка і-го робітника, грн/год;

    б)  знаходять коефіцієнт виконання норм (К_вн): 

    

 ^{,                              (1.24)}

    в) заробітну плату і-го робітника обчислюють:

    З_і = Т_фі × С_гі × К_вн                                                 (1.25) 

    В умовах становлення ринкових відносин на багатьох підприємствах знайшла  використання безтарифна система оплати праці.

    Фактична  заробітна плата кожного працівника підприємства є часткою у фонді  оплати праці всього колективу окремого підрозділу і залежить від кваліфікаційного рівня працівника.  

    Контрактна  система оплати праці ґрунтується на заключенні договору між роботодавцем і виконавцем, в якому обумовлюються режим та умови праці, права й обов’язки сторін, рівень оплати праці та інше. Договір може оплачувати час знаходження виконавця на підприємстві, фірмі (погодинна оплата праці) або конкретне виконане завдання (відрядна оплата).

    Система участі у прибутках передбачає розподіл певної частини прибутку підприємства між його працівниками. Такий розподіл може проводитись у формі грошових виплат або розповсюдження акцій між працівниками підприємства. Впровадження такої системи викликане тим, що існуючі системи оплати праці не викликають у працівників реальної зацікавленості у значних загальних результатах роботи підприємства. А справедливий і зрозумілий для всіх розподіл частини прибутку між власником підприємства, адміністрацією, спеціалістами і робітниками створює умови для хорошого психологічного клімату в колективі й процвітання підприємства.

    Виплати з прибутків залежать від рівня  витрат на виробництво, цін, фінансового  стану підприємства. Їх розміри визначаються окремою угодою між відповідними сторонами (при укладанні тарифних угод).

    Системи участі у прибутках диференціюються на систему оцінки заслуг, систему преміальних виплат, систему колективного стимулювання, систему участі у прибутках в залежності від продуктивності  та інше.

    Загальний фонд оплати праці підприємства складається із фондів тарифної заробітної плати погодинників і відрядників і цілого ряду доплат, тому планування фонду оплати праці починають з розрахунку саме фондів тарифної оплати праці.

    Фонд  тарифної заробітної плати погодинників (Ф_т.пог)

                                                                   з

    Ф_т.пог = å Ч_і × Ф_ді × С_Іі × К_сер.і   , грн.      (1.26)

                                                           І=1

    де  Ч_і     – чисельність погодинників, що працюють в і-тих умовах праці (нормальних, шкідливих, особливо шкідливих), чол;

         Ф_ді  – дійсний фонд часу роботи одного погодинника при і-тих умовах праці, год/рік;

          С_Іі    – годинна тарифна ставка погодинника першого розряду при і-тих умовах праці, грн/год;

          К_сер.і  – середній тарифний коефіцієнт погодинників при і-тих умовах праці, який визначається:

    

^{,                                   (1.27)} 

    де  Ч_j  – чисельність погодинників j-го розряду, чол:

         К_j – тарифний коефіцієнт j-го розряду

    Фонд  тарифної заробітної плати відрядників  (Ф_т.відр) визначається за формулою:                           

    Ф_т.відр = å Т_і × С_1.і × К′_сер.і  , грн,                   (1.28)

                                                                 І=1 

    де  Т_і   – сумарна трудомісткість робіт при і-тих умовах праці, н-год/рік;

           С_1.і – годинна тарифна ставка відрядника першого розряду при і-тих умовах прці, грн/год;

           К′_сер.і  – середній тарифний коефіцієнт відрядників при і-тих умовах праці, чкий обчислюється:

    ^{К′_сер.і =}

                             (1.29) 

    де  Т_j    – трудомісткість робіт по j-му розряду, н-год. 

    Просумувати фонди тарифної заробітної плати  погодинників і відрядників і  доплати по преміальних системах одержують фонд основної заробітної плати. Додавши до цього фонду  інші види доплат, одержують годинний, денний, місячний і річний фонди оплати праці.

Система надбавок, доплат та премій працівникам.

    З метою стимулювання підвищення професійної  майстерності працівників і посилення  їх матеріальної зацікавленості та відповідальності за результати виробничої діяльності керівництву підприємств, організацій та установ надається право за узгодженнями з профспілками (в разі їх відсутності – самостійно) вводити диференційовані надбавками до тарифних ставок. Надбавки встановлюються робітниками, які виконують виробничі завдання стабільно і з високою якістю, освоїли суміжні професії, і виплачуються за рахунок економії фонду заробітної плати. У випадку зниження якості робіт та браку надбавки не виплачуються.

    Величина  надбавки за кваліфікаційну майстерність залежить від розряду робітника:

1. розряд  – 1 %;
2. розряд  – 1 %;
3. розряд  – до 12 %;
4. розряд  – до 16 %;
5. розряд  – до 20 %;
6. розряд  – до 24 %       від тарифної ставки.

    Крім  згаданих, існують надбавки за роботу у важких умовах, що коригуються  за допомогою районних коефіцієнтів (як, наприклад, робота в умовах Півночі чи Далекого Сходу – коефіцієнти 1,15 – 2,00 до середньої тарифної ставки по даній галузі народного господарства в країні, де працюють робітники), і надбавки за роботу в шкідливих для здоров’я умовах.

    Доплати нараховуються згідно з галузевою тарифною угодою між міністерством  відповідної галузі народного господарства та певними підприємствами або іншими міністерствами.

    Доплати нараховуються:

1. за роботу у вечірній та нічний час;
2. за роботу за ненормованим робочим днем;
3. за роботу у святкові та вихідні дні;
4. в разі простою не з провини робітника;
5. за суміщення професій,
6. за розширення зони обслуговування;
7. за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника;
8. за керівництво бригадою;
9. за інтенсивність праці робітників та ін.

    Доплата встановлюється у відсотках до основної заробітної плати працівника, що розраховується на основі прямих відрядних або погодинних розцінок з урахуванням надбавок.

    Премії нараховуються у відсотках від основної заробітної плати або визначаються як конкретна сума.

    Премії  можуть бути виплачені за такі досягнення:

1. результати роботи робочих місць, що обслуговують працівники;
2. виконання нормованих завдань;
3. економію матеріальних цінностей (матеріалів, електроенергії, палива тощо);
4. освоєння проектного рівня виробничих потужностей, зниження браку, поліпшення обліку;
5. підвищення якості продукції;
6. підвищення продуктивності праці й збільшення обсягів виробництва;
7. підсумок року тощо;

    Особливістю премії є те, що вона має нестійкий  характер: може збільшуватись, а може не нараховуватись зовсім. Нарахування премії, на відмінну від доплати та надбавок, не є обов’язковим для підприємства. 
 

1.3 Механізм державного регулювання оплати праці