Міжнародний франчайзинг

Висновки

Дослідивши місце франчайзингу у міжнародних відносинах, можна  зробити наступні висновки:

1. Франчайзинг є угодою, згідно  з якою одна із сторін, звана  франчайзером, передає іншій стороні,  званій франчайзі, право практикувати  певний бізнес згідно формату франчайзера і за встановлену плату. Франчайзинг надає можливість "копіювання" успішного бізнесу фірми, що володіє багатим досвідом і хорошою репутацією.

2. В процесі своєї еволюції  сучасний франчайзинг пройшов  через два основні етапи: етап традиційного франчайзингу та етап франчайзингу бізнес-формату.

3. Франчайзинг по суті є бізнес-практикою  нарівні з дилерством, мережевим  маркетингом, виробництвом по  ліцензії та ін. Проте франчайзинг  є найбільш сприятливою формою  для підприємців, що починають. Це пояснюється тим, що між франчайзером і франчайзі встановлюються відносини постійної співпраці. В результаті ризик невдач набагато знижується в порівнянні з індивідуальним підприємництвом. У США лише 5% франчайзингових підприємств терплять невдачі в перші п'ять років, тоді як 90% інших дрібних і малих підприємств за той же період часу терплять банкрутство.

4. Франчайзинг поєднує в собі  переваги, характерні малим підприємствам,  з одного боку, і крупним компаніям,  з іншого. І франчайзі, і франчайзер одержують один від одного те, що у них окремо відсутнє, швидше ніж це можна досягти в звичайній практиці підприємництва.

5. Переваги, які надає франчайзинг,  не поступаються перед його  недоліками, тим паче, що ефект  останніх може бути значно  зменшений шляхом правильної розробки франчайзингового договору і чіткої організації роботи франчайзера. Тому їх подальший перелік має на меті попередити деякі ситуації, в які може потрапити франчайзер у зв'язку з нелояльною діловою практикою менш серйозних франчайзі.

6. У США бурхливому розвитку франчайзингу сприяв прийнятий в 1946 році Закон про товарні знаки. У США франчайзинг регулюється на Федеральному рівні і рівні Штатів: По-перше, франчайзинг регулюється на Федеральному рівні і повинен відповідати так званому "FTC Rulе". Також існують федеральні законодавчі акти, регулюючі окремі види франчайзингу. На рівні Штатів існує законодавство, регулююче загальні питання франчайзингу. Ряд Штатів також має регулювання специфічних видів франчайзингу.

7. На інституційному рівні система франчайзингу представлена і просунута Європейською Федерацією Франчайзингу (ЄФФ), яка є некомерційною міжнародною асоціацією, заснованою в 1972 р. Її місія і основні цілі: (1) сприяння розвитку франчайзингу в Європі; (2) представлення інтересів франчайзингу в міжнародних організаціях (Європейська комісія, Європейський Парламент і т.д.); (3) просування і представлення європейського франчайзингу і його членів на міжнародній арені; (4) обмін інформацією і документацією між національними асоціаціями франчайзингу країн Європи і інших континентів.

8. В Україні для законодавчого  регулювання комерційних справ,  відомих у міжнародній практиці  як "франчайзинг" і "франшиза", використовується термінологія "комерційна  концесія". Правовідносини сторін  у договорі комерційної концесії регулюються ЦК України (статті 1115-1129).

9. У міжнародному плані франчайзинг  набув найбільшого поширення  в таких областях діяльності, як роздрібна торгівля і сфера  послуг. Це пояснюється тим, що  інвестиції в цих галузях невеликі  і організація бізнесу "з нуля" вимагає менше часу. Що стосується виробничих підприємств, то там ситуація зовсім інша, що і зумовило передачу не всього бізнесу, а певних виробництв, технологій, патентів та ін. Відповідно, більшого поширення в даній області набули спрощені форми франчайзингу: ліцензійне виробництво, міжнародна виробнича кооперація і виробництво на давальницькій сировині. Основні області, залежно від профілю економічної діяльності, для використання франчайзингу у нас в країні наведено у відповідному підпункті курсової роботи.

Література

1. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.
2. Цивільний кодекс України. – К.: Школа, 2003. – 384 с.
3. Американская статистика франчайзинга // http://www.fransh.ru
4. Богданов Е.В. Договор в сфере предпринимательства. – Х.: Консум, 1997. – 112 с.
5. Брагинский М.И., Витрянский В. В. Договорное право. – Кн. 3: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – М.: Статут, 2002. – С. 959-1032.
6. Взаимодействие малых предприятий с крупным производством на региональном уровне / Под ред. Н.Г. Главацкой // http://lib.rcsme.ru.
7. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело: Учебник для ВУЗов. –  М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2001.
8. Довгань В.В. Франчайзинг – путь к расширению бизнеса. – М., 1997.
9. Ермошенко Н.М., Борсученко Э.И. Основные тенденции предпринимательства в странах с развитой рыночной экономикой. – Киев: УкрИНГЭИ, 1992. – 204 с.
10. Зыкин И.С. Договор во внешнеэкономической деятельности. – М.: Международные отношения, 1990.
11. Ичитовкин Б. Малые формы хозяйствования. – М.: Экономика, 1991. – 188 с.
12. Киреев А.П. Международная экономика: Учеб. пособие для вузов: В 2 ч. – Ч. 1: Международная экономика: движение товаров и факторов производства. – М., 1999. – 416 с.
13. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 406 с.
14. Кулагин М.П. Предпринимательство и право: опыт Запада. – М.: Дело, 1992. – 244 с.
15. Линдерт П. Экономика микрохозяйственных связей: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. О. В. Ивановой. – М.: Прогресс, 1992. – 520 с.
16. Линчевский И.Ю, Зубова И.И. Организация и регулирования международных коммерческих операций. – М., 2000.
17. Масленников В.В. Деловое партнерство: хозяйственные связи предпринимателей. – М.: Финансы и статистика, 1993. – 322 с.
18. Международные экономические отношения: Учеб. пособие / Под ред. С.Ф. Сутырина, В.Н. Харламовой. – СПб.: Изд-во СПбУ, 1996. – 248 с.
19. Минков А. Международная охрана интеллектуальной собственности. – СПб., 2001.
20. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, B.C. Щербина та ін.; За заг. ред. В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
21. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 948 с.
22. Нортон А.Т. Справочник по международным коммерческим контрактам. –  М.: Мир, право, информация, 2001.
23. Предпринимательство в конце XX века / Под ред. Дынкина А.А. и др. – М.: Наука, 1992. – 268 с.
24. Рошкован M. Франчайзинг: бизнес практика и возможности // http://www.marketing.spb.ru/
25. Транснаціональні корпорації: навчальний посібник / В.Рокоча, О.Плотніков, В.Новицький та ін. – К.: Таксон, 2001. – 304 с.
26. Франчайзинг в Европе // http://www.fransh.ru.
27. Франчайзинг. История и определение франчайзинга. – Москва, 1999.
28. Франчайзинг: мировой опыт торговли // http://www.bitrixsoft.ru/
29. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. – Т. 2. Особлива частина. – К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. – 408 с.
30. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Лапітенко. – Х.: Одісей, 2003. – 856 с.
31. Цірат А.В. Франчайзинг і франчайзинговий договір: Навч.-практ. посібник. – К.: Істина, 2002. – 240 с.
32. Частное предпринимательство: основные понятия, теория и практика: Учеб. пособие / РАН, ИНИОН; Ред.: Минервин И.Г.; И.Г. Минервин, М.А. Павлова. – М.: Бизнес, 1994. – 386 с.

Додатки

Додаток 1

Франчайзинг у економіці США  в 2005 р.

Додаток 2

Порівняльна характеристика франчайзингової  системи і представництв

Додаток 3

Порівняльна характеристика франчайзингової  системи і комбінованої моделі партнерства