Міжнародний франчайзинг

Міжнародний франчайзинг

курсова робота з міжнародних  економічних відносин 
ЗМІСТ

 

 

 

Вступ

Актуальність теми дослідження. Для нашої економіки франчайзинг сьогодні є відносно новим явищем, тоді як у розвинених країнах він століттями практикувався як засіб забезпечення потреб суспільства в різних послугах.

Першим прикладом франчайзингу в США можна вважати законодавче  надання прав приватному бізнесу  в таких сферах, як залізниці і банки. Отримане від уряду виняткове право давало стимул приватному бізнесу вкладати значні капітали в розвиток цих підприємств, хоча в даному випадку і зберігався певний державний контроль за роботою залізниць і банків. При цьому надавалися певні привілеї тим, хто міг забезпечити необхідні послуги. Наприклад, передача права на землекористування особі, яка забезпечує постачання армії, або передача повноважень певній особі на збирання податку від імені уряду.

Таким чином, приватний бізнес на цьому  дозволив відносно швидко і якісно розвивати підприємства різних сфер послуг без залучення державних коштів.

У багатьох країнах особливо швидко почала розвиватися франчайзингова система створення готелів і  ресторанів. Цьому сприяла поява  в США закону про товарний знак. Підприємство-виробник продукції, робіт або послуг, що мало серед конкурентів свої індивідуальні особливості, достатньо високу репутацію якості обслуговування, на певних умовах купувало товарний знак (торгову марку). Власником товарного знаку могли бути видані ліцензії іншим фірмам на певний відрізок часу, протягом якого власник контролює якість товарів або послуг, що продаються під його товарним знаком.

Продаж іншим підприємствам  права на використання свого товарного  знаку під різностороннім контролем і під захистом закону дозволяла власнику розширити межі свого бізнесу без великих капітальних і поточних витрат.

Таким чином, практична значимість вказаних проблем і об`єктивна  необхідність розвитку франчайзингу в  Україні зумовили актуальність теми дослідження курсової роботи, мету і завдання, предмет та об`єкт дослідження.

Об’єктом дослідження курсової роботи є підприємницькі стосунки у  міжнародних економічних відносинах.

Предмет дослідження – особливості франчайзингу у міжнародних відносинах.

Метою курсової роботи є дослідження особливостей франчайзингу у міжнародних відносинах.

Мета дослідження передбачає виконання  таких завдань:

• дослідити теоретичні основи франчайзингу;
• здійснити аналіз світового досвіду у франчайзинговому бізнесі;
• охарактеризувати розвиток міжнародного франчайзингу в Україні.

Теоретико-методологічною основою роботи є праці таких дослідників, як Герчикова И. Н. [7], Довгань В.В. [8], Новицький В.Є. [21], Рошкован M. [24], Цірат А.В. [30] та ін.

Методи дослідження: історико-типологічний, метод теоретичного аналізу й систематизації, соціокультурний аналіз.

Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані у підготовці до семінарських та практичних занять, а також для розробки матеріалів конференцій, спецкурсів.

Структура роботи. Курсове дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Бібліографія налічує 32 джерела.

 

Розділ 1. Теоретичні основи франчайзингу

1.1. Франчайзинг у міжнародно-економічному  співробітництві суб’єктів міжнародних економічних відносин

Франчайзинг є угодою, згідно з  якою одна із сторін, звана франчайзером, передає іншій стороні, званій франчайзі, право практикувати певний бізнес згідно формату франчайзера і за встановлену  плату. Франчайзинг надає можливість "копіювання" успішного бізнесу фірми, що володіє багатим досвідом і хорошою репутацією. Згідно з визначенням Міжнародної асоціації франчайзингу, "франчайзинг – це система перманентних відносин, що встановлюються між франчайзером і франчайзі, в результаті яких знання, імідж, успіх, методи виробництва і маркетинг передаються франчайзі в обмін на взаємне задоволення інтересів" [26].

Слово franchise – французького походження, і означає "привілеї (концесії) при  продажі товарів". Спочатку привілеї надавалися згідно із законом (державою) і вони стосувалися збору місцевих податків, організації ярмарків, видання книг, виробництва алкоголю, тобто привілеї були пов'язані з монополією держави на певні види діяльності. Проте, починаючи з 1840 року, слово "франчайзинг" стало використовуватися і в сьогоднішньому його значенні (привілеї, що надаються приватними фірмами). У той час виробники пива з Німеччини надавали франшизи певним магазинам бакалійних товарів, які одержували, таким чином, ексклюзивні права на продаж відповідних товарів. Але надалі франчайзинг, як концепція і бізнес-практика, одержав розвиток у США, тоді як в Європі більшого поширення набуло поняття "концесія". Воно виражало відносини між особою, що одержує від держави права надання суспільних послуг або використання державних благ в обмін на певні вигоди (платежі) для держави. У XX столітті, після того, як він затвердився за океаном як успішна техніка підприємництва, франчайзинг знову повертається до Європи.

В процесі своєї еволюції сучасний франчайзинг пройшов через два основні етапи:

I. Етап традиційного франчайзингу  характеризується використанням  франчайзингу в наступних трьох  галузях:

Продаж автомобілів і побутової  техніки. Німецька фірма "Singer" узяла  на озброєння схему франчайзингу ще з 1860 року, а американська компанія General Motors – з 1911 року. Остання сьогодні продає по франчайзингу 95% своєї продукції.

Розлив і продаж прохолодних  напоїв. Піонером в даній області  є компанія Coca-Cola, яка практикує  франчайзинг з 1886 року, за нею слідують Pepsi-Cola і інші аналогічні підприємства.

Реалізація нафтопродуктів. Нафтові  компанії надавали заправним станціям свою продукцію на умовах франчайзингу, звільняючи таким чином себе від  функції роздрібної торгівлі [24].

II. Етап франчайзингу бізнес  формату – Business format franchising – характеризується тим, що операції франчайзингу починають регламентуватися асоціаціями франчайзингу різних країн. Цей період починається в 50-і роки в США і в 60-і – в Європі. Одночасно франчайзинг набув широкого поширення у сфері послуг, особливо таких, як ресторани швидкого обслуговування, послуги з підтримки і ремонту домів, автомобілів та ін.

Основними характеристиками франчайзингу бізнес-формату, визнаними більшістю  асоціацій франчайзингу різних країн, є:

1. Підписання контракту (ліцензії) передачі права використання імені, торгової марки, емблеми франчайзера на певній території і протягом певного періоду часу.

2. Предметом франчайзингу звичайно  є певна діяльність (частіше –  послуга), перевірена на певному  ринку і успішна.

3. Франчайзинг надає всю концепцію  бізнесу у формі "Навчального  посібника", приписи якого повинні  бути строгим чином дотримані.  Франчайзі одержує навчальний  посібник тільки після закінчення  переговорів і підписання договору  франчайзингу.

4. Франчайзер передає франчайзі свій досвід ведення бізнесу відповідно до принципів і процедур, описаних в навчальному посібнику. Первинно це здійснюється на курсах навчання, організованих після підписання договору франчайзингу.

5. Франчайзер забезпечує надання  різного роду послуг і підтримку з метою сприяння успіху франчайзі, зокрема:

• допомога в організації бізнесу, зокрема в отриманні необхідного фінансування;
• реклама і просування торгової марки і назви фірми на ринку;
• маркетингові дослідження (оцінка потенціалу ринку і споживчих переваг, а також вибір місця для розміщення торгових приміщень);
• отримання дозволів і ліцензій, необхідних для своєї діяльності;
• допомога в отриманні (оренді) земельної ділянки, проектуванні, будівництві і дизайні приміщень;
• участь у переговорах з постачальниками устаткування, матеріалів, товарів і т.д.;
• допомога в організації ефективної системи бухобліку.

6. Замість одержаної допомоги  і послуг, франчайзі зобов'язується  виконати наступні види платежів:

• початковий франчайзинговий внесок за вступ до економічної групи і отримання права діяльності на відповідній території;
• роялті (періодична плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, встановлена у відсотках від об'єму продажів);
• плата за рекламу (за рекламу, заходи щодо просування торгової марки і франшизи на території франчайзі).

7. Іноді франчайзі зобов'язується  купувати товари, матеріали і  устаткування від постачальників  рекомендованих франчайзером. У  таких випадках франчайзер, як  правило, отримує фінансову вигоду  з таких операцій і натомість йде на зниження роялті.

8. Співпраця з франчайзером  не повинна обмежувати самостійність  франчайзі, оскільки бізнес належить  саме останньому. Франчайзі може  розпорядитися ним як вважає  правильним. Проте у разі продажу  діючої франшизи переважне право ухвалювати рішення часто належить франчайзеру (кому продавати, чи приймати покупця запропонованого з боку франчайзі або анулювати повністю франшизу на даній території) [24].

Франчайзинг по суті є бізнес-практикою  нарівні з дилерством, мережевим маркетингом, виробництвом по ліцензії та ін. Проте франчайзинг є найбільш сприятливою формою для підприємців, що починають. Це пояснюється тим, що між франчайзером і франчайзі встановлюються відносини постійної співпраці. В результаті ризик невдач набагато знижується в порівнянні з індивідуальним підприємництвом. У США лише 5% франчайзингових підприємств терплять невдачі в перші п'ять років, тоді як 90% інших дрібних і малих підприємств за той же період часу терплять банкрутство.

Статистика поширення франчайзингу по всьому світу є переконливим доказом його ефективності. Так, у США частка франчайзингу в загальному об'ємі роздрібного товарообігу складає 34%, в країнах Західної Європи – 5-12%, а кількість франчайзингових мереж постійно росте.

Франчайзинг, як сучасне економічне явище, яке одержало свій розвиток переважно в другій половині ХХ століття, реально претендує на універсальну бізнес-практику. Цей метод поєднує досвід, професіоналізм, репутацію і бажання подальшого розвитку франчайзерів і підприємницький талант, амбіцію, бажання працювати і розвиватися франчайзі [31].

Відносини між підприємцем і  найнятим робітником є символом людської особистості на початку нинішнього тисячоліття. Люди все більше і більше претендують на те, щоб стати підприємцями і власними господарями. Франчайзинг дозволяє їм здійснити це перетворення людини з інструменту і володаря робочої сили, в підприємця і власника прямих результатів своєї праці. Глибоко розуміючи це, франчайзер і франчайзі встановлюють справжні відносини партнерства, засновані на довірі, взаємодопомозі і чесності в бізнесі.

У міжнародній бізнес-практиці франчайзинг  приймає різні форми залежно  від наступних критеріїв:

1. Профіль економічної діяльності

• Промисловий (виробничий). Договір промислового франчайзингу торкається виробництва товарів. Франчайзі уповноважений за допомогою ліцензії виробляти товари під маркою франчайзера і за його підтримкою. Франчайзер має, таким чином, можливість просувати свої товари і марки без значних додаткових інвестицій. Франчайзер надає управлінські консультації, проводить навчання персоналу, подає технічну і комерційну підтримку, надає ноу-хау, право використання торгової марки та інші права на інтелектуальну власність, займається рішенням питань, пов'язаних з рекламою. Найбільш відомими договорами промислового франчайзингу пов'язані з виробництвом таких товарів як: Campari, Schweppes, Coca-Cola, Pepsi-Cola.
• Франчайзинг розподілу. В даному випадку франчайзер є або виробником, або оптовиком, що реалізовує товари під своєю маркою через франчайзингову мережу. Обов'язки франчайзера полягають в наданні консультацій, підготовці персоналу, наданні прав використання марок товарів, що є предметом франшизи. Широко відомими франшизами в даній області є: Santal, Veritas, Unic, Yves Rocher, Christiansens.
• Франчайзинг послуг. Франчайзинг у області послуг полягає в тому, що франчайзер, що володіє специфічним методом або практикою надання певних послуг, уповноважує франчайзі використовувати ці ж методи або практики в наданні таких же послуг. Найбільш поширеними франчайзинговими мережами у області послуг є: McDonald’s, Pizza Hut, Fast-Foods, Hertz, Avis, Rent а car, Sheratton, Hilton, Holiday Inn. [24]

2. Рівні посередництва

• Прямий франчайзинг є традиційною формою франчайзингу і полягає в тому, що франчайзер співробітничає безпосередньо зі всіма франчайзі, що діють на різних територіях і входять в його мережу.
• Майстер-франчайзинг полягає в тому, що франчайзер підписує договір Майстер-франчайзингу (базовий договір) з підфранчайзером на певній території, а останній, у свою чергу – договори франчайзингу з множиною франчайзі на відповідній території.

3. Ступені участі партнера в  статутному капіталі

• Франчайзі – засновник. У своїй класичній формі франчайзинг не передбачає участі франчайзера в статутному капіталі. Відповідно, як засновники виступають фізичні або юридичні особи, що представляють франчайзі. Суть франчайзингу в тому і полягає, що притягуються особи, які хочуть і вміють управляти бізнесом, але вважають за краще мінімізувати підприємницький ризик за допомогою співпраці з досвідченим партнером.
• Спільне заснування підприємства. У практиці бізнесу зустрічаються такі умови, коли перевага віддається спільній участі партнерів (франчайзі і франчайзера) в створенні підприємства-франчайзі. Як приклад таких умов можуть бути: нестача фінансових ресурсів у франчайзі (частка франчайзера – в грошовій формі, але частіше – у вигляді устаткування для бізнесу), бажання франчайзера одержати додаткові важелі для контролю. Звичайно частка франчайзера в статутному капіталі менше 50%, оскільки його первинною метою не є повний контроль бізнесу, тим паче, що договір франчайзингу надає йому широкі можливості в цьому напрямі.
• Залучення органів місцевої влади в якості засновника. В даному випадку в заснуванні підприємства беруть участь франчайзер, з одного боку, і місцева публічна влада, з іншого. Як приклади таких франшиз є ресторани McDonald’s у Москві, які в кінці 80-х років були спільними підприємствами (50% × 50%) іноземного партнера і московської мерії. Це було умовою, характерною для радянського періоду, що мала на меті встановлення контролю над діяльністю іноземних компаній. В той же час, ця модель може бути використана і сьогодні, особливо у випадках, коли зарубіжний партнер хоче одержати гарантії захисту інвестицій з боку держави або місцевих органів. Основний ризик подібних підприємств полягає в зайвому втручанні публічного партнера в діяльності підприємства. Тому певні обмеження в цьому відношенні повинні бути обумовлені в установчих документах.